Історія справи

Постанова ВАСУ від 03.02.2016 року у справі №815/5103/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" лютого 2016 р. К/800/707/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Ємельянової В.І.,

Амєліна С.Є., Загороднього А.Ф.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2014 року по справі № 815/5103/14

за позовом ОСОБА_4

до Центру надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних

засобів з обслуговування м. Ізмаїл, Ізмаїльського та Кілійського районів Управління державної автомобільної інспекції Головного управління

Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області

(далі - Центр)

про визнання незаконними дій та скасування рішення, зобов'язання вчинити

певні дії,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Центру про визнання незаконним та скасування рішення щодо вимог про обов'язкове нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу транспортного засобу між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 від 5 вересня 2014 року «MERCEDES-BENZ» «Е 290 TD», 1998 року випуску, сірого кольору, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1, визнання незаконним та скасування рішення про відмову у проведенні перереєстрації з видачею свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу вказаного автомобіля та зобов'язання відповідача здійснити державну реєстрацію транспортного засобу відповідно до договору купівлі-продажу від 5 вересня 2014 року з видачею свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2014 року, позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Центру щодо вимог про обов'язкове нотаріальне посвідчення договору купівлі - продажу транспортного засобу від 5 вересня 2014 року марки «MERCEDES-BENZ», модель «Е 290 TD», 1998 року випуску, сірого кольору, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1, типу СЕДАН-В, укладеного між ОСОБА_5 і ОСОБА_4.

Визнано протиправним та скасовано рішення Центру від 6 вересня 2014 року № 1478 про відмову ОСОБА_4 у проведені перереєстрації транспортного засобу марки «MERCEDES-BENZ», модель «Е 290 TD», 1998 року випуску, сірого кольору, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1, типу СЕДАН-В.

Зобов'язано відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_4 від 6 вересня 2014 року про реєстрацію (перереєстрацію) транспортного засобу марки «MERCEDES-BENZ», модель «Е 290 TD», 1998 року випуску, сірого кольору, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1, типу СЕДАН-В та видачу свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями, Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що скарга підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що 5 вересня 2014 року ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в письмовій формі уклали договір купівлі-продажу автомобіля. Підписи сторін договору було засвідчено секретарем Бросківської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області.

6 вересня 2014 року позивач звернувся до Центру надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування м. Ізмаїл, Ізмаїльського та Кілійського районів Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області із заявою, в якій просив зареєструвати та видати свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу із збереженням номерних знаків.

Відповідачем у задоволенні заяви ОСОБА_4 відмовлено.

Відмова мотивована тим, що наданий позивачем договір купівлі-продажу не засвідчений підписом відповідної посадової особи. Секретарем Бросківської сільської ради посвідчено підписи сторін договору, а не правомірність придбання транспортного засобу.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_4, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що законодавством України не передбачено обов'язкового нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу автомобіля. Посилання відповідача на Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року №1388 безпідставні, оскільки цей підзаконній акт не вимагає нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу транспортного засобу. Документами, що підтверджують правомірність переходу права власності можуть бути і інші, завірені в установленому порядку документи.

Суд касаційної інстанції з такими висновками судів погодитись не може, враховуючи наступне.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Всупереч вимог статті 159 вказаного Кодексу висновки судів попередніх інстанцій не ґрунтуються на законі.

Згідно частини 4 статті 34 Закону України «Про дорожній рух» державна реєстрація та облік автомобілів, автобусів, мотоциклів та мопедів усіх типів, марок і моделей, самохідних машин, причепів та напівпричепів до них, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів здійснюються підрозділами Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ. Для автоматизованого обліку зареєстрованих транспортних засобів та відомостей про їх власників ведеться Єдиний державний реєстр, держателем якого є Державна автомобільна інспекція Міністерства внутрішніх справ.

Відповідно до пункту 1 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року №1388 (далі - Порядок № 1388) на території України встановлено єдину процедуру державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів (далі - ТЗ) та мопедів, оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків.

Пунктом 8 Порядку №1388 передбачено, що державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є засвідчені підписом відповідної посадової особи, що скріплений печаткою: довідка-рахунок за формою згідно з додатком 1, видана суб'єктом господарювання, діяльність якого пов'язана з реалізацією транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери; договори та угоди, укладені на товарних біржах на зареєстрованих у Департаменті Державтоінспекції бланках, договори купівлі-продажу транспортних засобів, оформлені в Державтоінспекції, інші засвідчені в установленому порядку документи, що встановлюють право власності на транспортні засоби; копія рішення суду, засвідчена в установленому порядку, із зазначенням юридичних чи фізичних осіб, які визнаються власниками транспортних засобів, марки, моделі, року випуску таких засобів, а також ідентифікаційних номерів їх складових частин; довідка органу соціального захисту населення або управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що виділили автомобіль або мотоколяску; акт приймання-передачі транспортних засобів за формою згідно з додатком 6, виданий підприємством-виробником або підприємством, яке переобладнало чи встановило на транспортний засіб спеціальний пристрій згідно із свідоцтвом про погодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, із зазначенням ідентифікаційних номерів такого транспортного засобу та конкретного одержувача; митна декларація на бланку єдиного адміністративного документа на паперовому носії або електронна митна декларація, або видане митним органом посвідчення про реєстрацію в підрозділах Державтоінспекції транспортних засобів чи їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери; договір фінансового лізингу; акт про проведений аукціон або постанова та акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, видані органом державної виконавчої служби.

З аналізу вказаної норми вбачається, що реєстрація транспортного засобу відбувається на підставі лише тих документів, що засвідчені підписом відповідної посадової особи, що скріплений печаткою.

Статтею 209 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню у випадках встановлених законом.

Згідно статті 34 Закону України «Про нотаріат» серед нотаріальних дій, що вчиняють нотаріуси, є посвідчення правочинів (договори, заповіти, довіреності тощо).

Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, передбачено посвідчення правочинів щодо відчуження транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 6 вересня 2014 року звернувся до відповідача із заявою, в якій просив зареєструвати та видати свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на підставі договору купівлі-продажу. При цьому, наданий позивачем вказаний договір не був засвідчений в установленому порядку, як того вимагає пункт 8 Порядку № 1388.

Таким чином, відмовляючи ОСОБА_4 у проведенні перереєстрації автомобіля з видачею свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, що встановлений законодавством.

В обґрунтування позову ОСОБА_4 посилався на те, що ним разом із заявою про перереєстрацію автомобіля відповідачу було надано договір купівлі-продажу, який посвідчений в установленому порядку, оскільки підписи сторін договору засвідчено секретарем Бросківської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області.

Суд касаційної інстанції вказане твердження, вважає необґрунтованим.

Статтею 78 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус, посадова особа органу місцевого самоврядування, начальник установи виконання покарань засвідчують справжність підпису на документах, зміст яких не суперечить законові і які не мають характеру угод та не містять у собі відомостей, що порочать честь і гідність людини.

З аналізу вказаної норми вбачається, що секретар Бросківської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області має право засвідчувати справжність підпису на документах, проте правом посвідчувати правочини секретар сільської ради не наділений.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини встановлені повно та правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції, згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України скасовує рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалює нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2014 року скасувати.

Ухвалити нову постанову.

У задоволенні позову ОСОБА_4 до Центру надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування м. Ізмаїл, Ізмаїльського та Кілійського районів Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про визнання незаконним та скасування рішення щодо вимог про обов'язкове нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу транспортного засобу між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 від 5 вересня 2014 року «MERCEDES-BENZ» «Е 290 TD», 1998 року випуску, сірого кольору, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1, визнання незаконним та скасування рішення про відмову у проведенні перереєстрації з видачею свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу вказаного автомобіля та зобов'язання Центру надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування м. Ізмаїл, Ізмаїльського та Кілійського районів Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області здійснити державну реєстрацію транспортного засобу відповідно до договору купівлі-продажу від 5 вересня 2014 року з видачею свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу відмовити.

Постанова набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ємельянова В.І.

Судді Амєлін С.Є.

Загородній А.Ф.