Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" квітня 2015 р. м. Київ К/800/11268/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

головуючого: Мороз Л.Л.,

суддів: Горбатюка С.А.,

Шведа Е.А.,

розглянула у порядку письмового провадження касаційну скаргу Харківської митниці Міндоходів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2014 року у справі за позовом ТОВ "Інтеропт-Імпорт" до Харківської митниці Міндоходів, Головного управління Державного казначейства України у Харківській області, про скасування рішення, стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтеропт-Імпорт» до суду з позовом про скасування рішень Харківської обласної митниці з питань коригування митної вартості товарів та стягнення зайво сплачених у зв'язку з виконанням рішень митниці при розмитнені товарів коштів в розмірі 848529,81 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2014 року, адміністративний позов задоволено. Скасовано в повному обсязі рішення Харківської обласної митниці з питань коригування митної вартості товарів №807000003/2013/001855/2 від 19.09.2013р.; №807000003/2013/001800/2 від 12.09.2013р.; №807000003/2013/001768/2 від 12.09.2013р.; №807000003/2013/001788/2 від 12.09.2013р.; №807000003/2013/001749/2 від 06.09.2013р.; №807000003/2013/001789/2 від 12.09.2013р.; №807000003/2013/001799/2 від 12.09.2013р.; №807000003/2013/001791/2 від 12.09.2013р.; №807000003/2013/001795/2 від 12.09.2013р.; №807000003/2013/001748/2 від 06.09.2013р.; №807000003/2013/001794/2 від 12.09.2013р.; №807000003/2013/001790/2 від 12.09.2013р.; №807000003/2013/001796/2 від 12.09.2013р.; №807000003/2013/001797/2 від 12.09.2013р.; №807000003/2013/001801/2 від 12.09.2013р.; №807000003/2013/001769/2 від 12.09.2013р.; №807000003/2013/001750/2 від 06.09.2013р.; №807000003/2013/001792/2 від 12.09.2013р.; №807000003/2013/001798/2 від 12.09.2013р., №807000003/2013/001793/2 від 12.09.2013р.; №807000003/2013/001808/2 від 13.09.2013р.; №807000003/2013/001860/2 від 19.09.2013р.; №807000003/2013/001864/2 від 19.09.2013р.; № 807000003/2013/001863/2 від 19.09.2013р. Постановлено стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеропт-Імпорт" 848529 грн. 81коп.

Не погоджуючись з судовими рішеннями першої та апеляційної інстанції у справі, Харківська митниця Міндоходів подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та прийняти нове рішення про відмову у позові.

Розгляд касаційної скарги здійснено у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неприбуттям сторін у судове засідання.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем, ТОВ «Інтеропт-Імпорт», та компанією «Frigorifico Riosulense S.A.» (резидент Бразилії) було укладено зовнішньоекономічний контракт за №2-2013-PAMP від 01.06.2013 р. Предметом згаданого правочину є придбання продуктів тваринного походження на умовах поставки FOB Бразилія (Інкотермс 2010), зокрема, м'яса свинини - корейка на кістці за ціною 2,35дол. США/кг., м'яса свинини - лопатка без кістки за ціною 2,20дол. США/кг., м'яса свинини - окіст без кістки за ціною 2,40дол. США/кг., м'яса свинини у напівтушах за ціною 1,63дол. США/кг.

У межах виконання зобов'язань за згаданим правочином, здійснюючи імпорт товару на митну територію України, платник податків склав і подав до митниці ВМД, за якими Харківською обласною митницею були прийняті рішення (оскаржені у цій справі) про коригування митної вартості товару із розрахунку 2,75дол.США/кг. м'яса свинини - корейка на підставі другорядного (за ціною договору щодо аналогічних/подібних товарів) методу визначення митної вартості відповідно до ст.ст. 60, 61 Митного кодексу України (№807000003/2013/001855/2 від 19.09.2013р.); із розрахунку 2,75 дол.США/кг. м'яса свинини - лопатка без кістки на підставі другорядного (резервного) методу визначення митної вартості відповідно до ст. 64 Митного кодексу України (№807000003/2013/001800/2 від 19.09.2013р., №807000003/2013/001768/2 від 12.09.2013р., №807000003/2013/001788/2 від 12.09.2013р., №807000003/2013/001791/2 від 12.09.2013р.) та на підставі другорядного (за ціною договору щодо ідентичних товарів) методу визначення митної вартості відповідно до ст. 59 Митного кодексу України (№807000003/2013/001749/2 від 06.09.2013р., №807000003/2013/001789/2 від 12.09.2013р., №807000003/2013/001799/2 від 12.09.2013р., №807000003/2013/001791/2 від 12.09.2013р.); із розрахунку 2,75дол.США/кг. м'яса свинини - окіст без кістки на підставі другорядного (за ціною договору щодо ідентичних товарів) методу визначення митної вартості відповідно до ст. 59 Митного кодексу України (№807000003/2013/001748/2 від 06.09.2013р., №807000003/2013/001790/2 від 12.09.2013р.) та на підставі другорядного (резервного) методу визначення митної вартості відповідно до ст. 64 Митного кодексу України (№807000003/2013/001794/2 від 12.09.2013р., №807000003/2013/001796/2 від 12.09.2013р., №807000003/2013/001797/2 від 12.09.2013р.); із розрахунку 2,59дол.США/кг. м'яса свинини у напівтушах на підставі другорядного (резервного) методу визначення митної вартості відповідно до ст. 64 Митного кодексу України (№807000003/2013/001801/2 від 12.09.2013р., №807000003/2013/001769/2 від 12.09.2013р., №807000003/2013/001750/2 від 06.09.2013р.; №807000003/2013/001792/2 від 12.09.2013р.; №807000003/2013/001798/2 від 12.09.2013р., №807000003/2013/001793/2 від 12.09.2013р., №807000003/2013/001808/2 від 13.09.2013р.; №807000003/2013/001860/2 від 19.09.2013р., №807000003/2013/001864/2 від 19.09.2013р., №807000003/2013/001863/2 від 19.09.2013р.).

Платник податків додатково порівняно з первісно визначеною митною вартістю товару сплатив до бюджету 848529,81 грн., які за процедурою випуску товарів у вільний обіг під гарантію відповідно до ч.7 ст.55 Митного кодексу України перерахував на відкриті на ім'я митниці рахунки в територіальній установі Державної казначейської служби України.

Підставою для прийняття спірних рішень суб'єкт владних повноважень обрав положення ст.ст. 55, 57, 59, 64 Митного кодексу України та зазначив про непідтвердження платником податків в ході процедури консультацій підстав для застосування основного методу визначення митної вартості товару та про наявність у розпорядженні митного органу цінової інформації про інший (вищий) рівень цін на імпортуємий товар.

Відповідно до ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч.2 ст.57); кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч.3 ст.57); застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч.4 ст.57); у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу (ч.5 ст.57); при цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ч.6 ст.57); методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи (ч.7 ст.57); у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу (ч.8 ст.57).

Правила визначення митної вартості за ціною договору викладені законодавцем в ст. 58 Митного кодексу України.

Суди попередніх інстанцій дійшли необґрунтованого висновку, що подані до митного оформлення документи повністю відповідали вимогам ч.2 ст.58 Митного кодексу України і не створювали підстав для виникнення у митниці обґрунтованих сумнівів відносно непідтвердженості чи невизначеності кількісно і достовірно та/або відсутності хоча б однієї із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Частиною 2 ст.53 Митного кодексу України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Суди помилково не врахували, що відповідно до п. 5.1 контракту від 01.06.2013 №2-2013-РАМР «Оплата за Товар, поставляемый по данному Контракту, осуществляется Покупателем в доларах США на счет Продавца следующим образом: - 20% предоплата за 814 дней до отгрузки Товара после письменного уведомления от Продавца о дате готовности Товара к отгрузке и 80% доплата за 8-14 дней до ориентировочной даты захода Товара в порт выгрузки, номинированный Покупателем.»

Отже, оплату на дату подання митних декларацій (далі - МД) має бути здійснено.

Але для митного контролю та митного оформлення за МД декларантом не подані документи, які підтверджують митну вартість товарів відповідно до п.п. 4, 5 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України (банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару).

Відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України право органу доходів і зборів на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів виникає лише у разі, коли 1) перелічені документи містять розбіжності, 2) перелічені документи містять ознаки підробки, 3) перелічені документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, 4) перелічені документи не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Проте, документи, подані декларантом для митного контролю та митного оформлення не містили відомостей щодо ціни, яка фактично сплачена за товари.

Відповідно до частин 5, 6 статті 55 Митного кодексу України декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

Частиною 4 статті 57 Митного кодексу України передбачено, що застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У ході консультації декларанта повідомлено про рівень митної вартості на подібний аналогічний товар, запропоновано подати інформацію про митне оформлення ідентичних, подібних товарів, надати додаткові наявні документи за власним бажанням. Також митницею витребувано додаткові документи (за наявності) відповідно до переліку ч. 3 ст.53 Митного кодексу України. ТОВ «Інтеропт-імпорт» повідомило митницю про неможливість подачі додаткових документи.

Отже, висновок судів попередніх інстанцій відносно того, що процедура консультацій у спірних правовідносинах була проведена з порушенням та митним органом не було встановлено обставин, які, згідно ч.3 ст.53 Митного кодексу України, є підставою для витребування додаткових документів.

Частиною 2 статті 59 Митного кодексу України передбачено, що під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.

Відповідно до частини 2 статті 60 Митного кодексу України під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Суди попередніх інстанцій помилково не врахували, що у спеціалізованій базі даних Департаменту митної справи Міндоходів наявні відомості про конкретні факти митного оформлення товару. Це відомості про номер, дату митної декларації за якою здійснено митне оформлення товару, код товару, опис товару відповідно до графи 31 митної декларації, країну походження товару, митна вартість за одиницю у дол. США, митна вартість у дол. США/кг, загальна митна вартість, кількість товару, вага товару, курс, дата курсу.

Згідно з пунктом 11 Порядку декларування для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.

Аналіз наведених норм, а також Порядку здійснення контролю та Порядку декларування дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Порядком здійснення контролю передбачено, що послідовність дій посадових осіб митного органу під час здійснення митного контролю і митного оформлення товарів визначається ДМСУ.

Відповідно до пункту 3 наказу ДМСУ від 24.06.2009 року № 602, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 21.07.2009 року №669/16685, яким затверджено порядок роботи посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, передбачено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів та прийнятті рішень як джерело інформації використовуються спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси електронно-автоматизованої інформаційної системи ДМСУ (ЄАІС ДМСУ).

Враховуючи зазначені норми, колегія суддів дійшла висновку, що наявність в ЄАІС ДМСУ інформації про іншу митну вартість ідентичних або аналогічних товарів може бути підставою для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості.

Крім того, колегія суддів не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій відносно того, що митницею неправомірно застосовано резервний метод визначення митної вартості товару без обґрунтування неможливості застосування попередніх п'яти методів.

Проте, графа 33 оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів містить відомості про причини неможливості визначення митної вартості товарів за основним методом та причини незастосування методів визначення митної вартості товарів, передбачених статтями 59, 60, 62, 63 Митного кодексу України.

З огляду на зазначене підстав для задоволення позовних вимог колегія суддів не вбачає.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального, що є підставою для ухвалення нового рішення у справі.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 229, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Харківської митниці Міндоходів задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2014 року у цій справі скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити у позові ТОВ "Інтеропт-Імпорт" до Харківської митниці Міндоходів, Головного управління Державного казначейства України у Харківській області про скасування рішення, стягнення коштів.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: