Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" квітня 2015 р. м. Київ К/800/44463/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів : Логвиненко А.О. (доповідач), Донець О.Є., Мороз В.Ф.

при секретарі судового засідання Вишняку О.М.

з участю представника відповідача - Богач М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Рівненської митниці Міністерства доходів і зборів України на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 30.04.2013р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12.08.2013р. у справі

за позовом Приватного акціонерного товариства «Єврошпон-Смига»

до відповідача Рівненської митниці Міністерства доходів і зборів України

про визнання протиправними та скасування картки відмови і рішення, -

В С Т А Н О В И В :

8.04.2013р. до суду з позовом про визнання протиправними та скасування картки відмови і рішення Рівненської митниці, правонаступником якої є Рівненська митниця Міністерства доходів і зборів України (далі Митниця) звернулось приватне акціонерне товариство «Єврошпон-Смига» (далі Товариство). Свої вимоги позивач мотивував тим, що він надав Митниці документи, необхідні для митного оформлення товарів, що надійшли до України на підставі зовнішньоекономічного контракту. Митницею було витребувано додаткові документи, відмовлено у прийнятті митної декларації та самостійно визначено митну вартість товару із застосуванням шостого методу. Вважаючи дії Митниці такими, що не відповідають чинному законодавству, позивач просив задовольнити позов.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 30.04.2013р., залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12.08.2013р., позов задоволено : визнано протиправними і скасовано рішення Митниці про коригування митної вартості від 29.03.2013р. і картки відмови від 29.03.2013р. та 2.04.2013р.

Не погодившись з судовими рішеннями, Митниця звернулась з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права просила їх скасувати та відмовити в задоволенні позову. Свої вимоги скаржник обґрунтував тим, що суди дійшли помилкового висновку щодо незаконності дій митного органу при визначенні митної вартості товару.

У своєму відзиві позивач вважає, що судові рішення є законними та обґрунтованими.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши представника відповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами встановлено, що для митного оформлення товару, поставленого в Україну на підставі зовнішньоекономічного контракту, Товариство надало відповідачу декларацію митної вартості від 29.03.2013р.

Митницею витребувано від декларанта додаткові документи для підтвердження заявленої вартості товару, а саме : висновки про вартісні та якісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та каталоги, специфікації, прейскуранти виробника товару.

Товариство відмовилось надавати витребувані митним органом документи, про що письмово проінформувало Митницю 29.03.2013р.

В зв'язку з ненаданням Товариством витребуваних документів Митницею в той же день прийнято рішення про визначення вартості товару за шостим методом, в якому обґрунтувало неможливість застосування попередніх методів та винесено картку відмови.

Позивач 2.04.2013р. повторно звернувся до Митниці із декларацією митної вартості, надавши, крім іншого, висновок торгово-промислової палати, лист продавця про якісні характеристики товару та специфікацію товару, після чого відповідач посилаючись на своє рішення від 29.03.2013р. про визначення митної вартості товару, прийняв картку відмови від 2.04.2013р.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Митним Кодексом України, що набув чинності з 1.06.2012р.

Статтею 53 МК України обумовлено, що у разі якщо документи, надані декларантом для підтвердження митної вартості товарів, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Додаткові документи, які було витребувано Митницею, входять до переліку, визначеного частиною 3 статті 53 МК України, проте позивачем в повному обсязі вимоги відповідача-1 щодо надання додаткових документів виконано не було.

Відповідно до статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Право митного органу здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України у випадках, коли виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів обумовлено статтею 55 МК України.

Аналіз наведених норм, а також положень наказу Мінфіну від 24.05.2012р. N598 "Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору" дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребовувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.

Митниця може вимагати, а суб'єкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності зазначеної митної вартості товару. Надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог Митниці щодо підтвердження митної вартості товарів.

З матеріалів справи вбачається, що враховуючи отриману інформацію про те, що митна вартість подібного товару перевищує заявлений декларантом рівень митної вартості та з огляди на суперечливий характер наданих позивачем документів, у Митниці були підстави для сумніву в правильності митної оцінки товару. За таких обставин митний орган обґрунтовано запропонував позивачу надати додаткові документи.

Товариством витребувані відповідачем належні документи надано не було, що дало підстави для визначення митної вартості товару у спосіб, передбачений ст.57,64 МК України. При цьому, в своєму рішенні від 29.03.2013р. Митниця обґрунтувала та довела неможливість послідовного застосування попередніх методів визначення митної вартості та зазначила у своєму рішенні номера та дати митних декларацій, які було взято за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів.

Оцінивши надані під час повторного подання митної декларації від 2.04.2013р. документи, митний орган дійшов правильного висновку про те, що додаткові документи не спростовують правильність рішення Митниці від 29.03.2013р.

Під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанції відповідач належним чином довів, що додатково надані Товариством 2.04.2013р. висновок торгово-промислової палати, лист продавця про якісні характеристики товару та специфікація товару не спростовують обґрунтованість прийнятого митним органом рішення про коригування вартості та того, що вказана позивачем митна вартість є заниженою порівняно з вартістю подібного товару, ввезеного на територію України на підставі декларацій, перелічених у рішенні відповідача від 29.03.2013р.

Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку про те, що при вчиненні дій щодо визначення митної вартості товару відповідач діяв на підставі закону, в межах своїх повноважень, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, та з дотриманням всіх інших принципів, зазначених у статті 2 КАС України, що унеможливлює задоволення адміністративного позову про скасування рішення Митниці про визначення митної вартості та карток відмови.

Відповідно до статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Оскільки обставини справи встановлено повно, а судами першої та апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, колегія суддів доходить висновку про те, що постанова та ухвала судів попередніх інстанцій повинні бути скасовані, а позов - залишено без задоволення.

Керуючись статтями 221,223,229,230,232,254 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Рівненської митниці Міністерства доходів і зборів України задовольнити.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 30.04.2013р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12.08.2013р. скасувати.

Відмовити в задоволенні адміністративного позову приватного акціонерного товариства «Єврошпон-Смига».

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому ст. 235-244 КАС України.

Судді А.О. Логвиненко

О.Є. Донець

В.Ф. Мороз