Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" червня 2016 р. м. Київ К/800/56228/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Амєліна С.Є. - головуючого,

Заїки М.М.,

Кобилянського М.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 січня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2013 року в справі за його позовом до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, третя особа Міністерство оборони України про зобов'язання здійснити виплату одноразової грошової допомоги,

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2012 року ОСОБА_4 звернувся в суд з адміністративним позовом та зазначав, що у грудні 2010 року був звільнений зі служби в органах внутрішніх справу через хворобу, а у лютому 2012 року йому встановлено інвалідність, пов'язану з виконанням службових обов'язків з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

У травні 2012 року він звернувся до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області із заявою про виплату одноразової грошової допомоги, на що отримав відмову, у зв'язку з чим просив суд зобов'язати уповноважений орган здійснити виплату грошової допомоги відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року № 707 та від 28 травня 2008 року № 499.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23 січня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2013 року, у задоволенні позову відмовлено.

Вирішуючи спір суди попередніх інстанцій виходили з того, що підставою встановлення позивачу інвалідності стало захворювання, пов'язане з виконанням службових обов'язків з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС під час проходження строкової служби, а не у період проходження служби в органах внутрішніх справ.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального права, позивач просив скасувати судові рішення та ухвалити нове.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 у 1985-1987 роках проходив строкову військову службу, зокрема у військовій частині 3214. Відповідно до архівної довідки управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ Республіки Білорусь від 30 листопада 1992 року (на підставі архівних документів військової частини 3214) позивач виконував службово-бойові задачі по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в 30-ти кілометровій зоні Бригінського району Гомельської області з 30 січня по 07 червня 1987 року.

З 07 червня 1993 року по 31 грудня 2010 року проходив службу в органах внутрішніх справ, з якої був звільнений через хворобу.

Відповідно до постанови військово-лікарської комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 26 січня 2011 року захворювання позивача пов'язане з виконанням службових обов'язків з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. У лютому 2012 року позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності.

У травні 2012 року він звернувся до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням ІІІ групи інвалідності, захворювання пов'язане з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, на що листом від 06 червня 2012 року матеріали було повернуто без права виплати через те, що встановлена інвалідність не пов'язана з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про міліцію», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, до виконання завдань по охороні громадського порядку, громадської безпеки і боротьбі із злочинністю в порядку, встановленому чинним законодавством, можуть залучатись інші працівники органів внутрішніх справ, військовослужбовці внутрішніх військ. На них, а також на курсантів, слухачів, ад'юнктів, інших атестованих працівників, у тому числі й викладацького складу навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України, поширюються права і обов'язки, гарантії правового і соціального захисту та відповідальність працівників міліції.

Частиною шостою статті 23 Закону України «Про міліцію» передбачено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Положення частин третьої - дев'ятої цієї статті поширюються на осіб, залучених до заходів щодо охорони громадського порядку і боротьби із злочинністю, а також на пенсіонерів міліції (частина десята статті 23 Закону).

Відповідно до статті 23 Закону України «Про міліцію» Кабінет Міністрів України постановою від 12 травня 2007 року № 707 затвердив Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції.

Цим Порядком передбачено, що одноразова грошова допомога виплачується у разі установлення інвалідності, яка настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ, органах державної податкової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення такого строку внаслідок захворювання або нещасного випадку, що сталися під час виконання службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю, у розмірі: трирічного грошового забезпечення - інвалідам III групи.

Пунктом 2 Порядку встановлено, що виконанням службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю, є: несення постової чи патрульної служби; вчинення дій із забезпечення особистої безпеки громадян, захисту їх прав і свобод, законних інтересів; припинення або запобігання злочинам та правопорушенням; охорона і забезпечення громадського порядку; виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, що їх вчинили; забезпечення безпеки дорожнього руху; участь у ліквідації наслідків аварії, пожежі, катастрофи, стихійного лиха та інших надзвичайних подій.

Відповідно до постанови військово-лікарської комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 26 січня 2011 року та довідки до акту огляду МСЕК від 03 лютого 2012 року інвалідність позивачу встановлено у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

З огляду на викладене у позивача виникло право на виплату спірної одноразової грошової допомоги, ним виконано умову для її виплати - надано підтвердження установлення інвалідності під час виконання службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьбі зі злочинністю, що передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року № 707.

Пунктом 5 та 7 цього Порядку визначено порядок звернення зацікавленої особи із відповідною заявою (рапортом) та порядок їх розгляду суб'єктами владних повноважень.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 звернувся до органу внутрішніх справ за місцем проходження служби з відповідною заявою. Рішення щодо виплати одноразової грошової допомоги відповідачами не прийнято, а подані матеріали повернуті без права виплати. Такі дії відповідача визнані судом правомірними у зв'язку з відсутністю події для виплати спірної допомоги.

Проте таке рішення є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки позивач має право на виплату одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року № 707.

Посилання судів попередніх інстанцій на те, що позивач не позбавлений права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є неправомірним, оскільки позивач не є військовослужбовцем.

Верховний Суд України у своїй постанові від 18 березня 2014 року (справа № 21-11а14) зазначав, що оскільки звернення позивача про виплату одноразової грошової допомоги відповідач не розглянув, та відповідного рішення не прийняв, то суд повинен зобов'язати останнього розглянути це звернення згідно з вимогами чинного законодавства України, а не підміняти орган, на який покладено вирішення цього питання.

Відповідно до статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення Верховного Суду України є обов'язковими у застосуванні.

З огляду на викладені обставини та відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України є підстави для скасування судових рішень і ухвалення нового судового рішення.

Керуючись статтями 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 січня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову частково.

Зобов'язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області розглянути подану ОСОБА_4 заяву від 16 травня 2012 року та прийняти рішення відповідно до вимог Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року № 707.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Судді: