Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" квітня 2015 р. м. Київ К/9991/17793/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську (далі - Інспекція)

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17.10.2011

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.02.2012

у справі № 2а-5220/11/1270

за позовом приватного акціонерного товариства "Луганськспецтехкомлект" (далі - Товариство)

до Інспекції

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У червні 2011 року Товариство звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.06.2011 № 0000482310/0 та від 07.06.2011 № 0000492310/0.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 17.10.2011, залишеною без змін Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.02.2012, позов задоволено з тих мотивів, що господарські операції позивача з придбання товарів та транспортних послуг у приватного підприємство торговельно-промислової фірми «Ультра Брайт» (далі - ПП ТПФ «Ультра Брайт») та у товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕК «Транслайн-Л» (далі - ТОВ «ТЕК «Транслайн-Л») відображені у податковому обліку Товариства відповідно до їх дійсного економічного змісту на підставі належним чином оформлених первинних документів, тоді як доводи щодо протиправного характеру реєстрації та діяльності спірних постачальників не можуть слугувати підтвердженням недобросовісності Товариства у сфері оподаткування.

Посилаючись на невідповідність висновків судів положенням чинного законодавства та дійсним обставинам справи, Інспекція звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові акти попередніх інстанцій та відмовити у позові. За твердженням скаржника, наявність ознак фіктивного підприємництва у названих постачальників та порядок документування спірних операцій свідчить про їх номінальне оформлення з метою імітації руху активів та отримання Товариством завдяки цьому податкової вигоди.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне задовольнити розглядувані касаційні вимоги виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією було проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 31.12.2010, оформлену актом від 19.05.2011 № 293/23/01242366.

Під час цієї перевірки Інспекція дійшла висновку про незаконне формування Товариством валових витрат та податкового кредиту за операціями з ПП ТПФ «Ультра Брайт» та з ТОВ «ТЕК «Транслайн-Л», які оформлені штучним документообігом та не опосередковувалися реальним виконанням.

Наведені обставини стали підставою для прийняття податковим органом:

податкового повідомлення-рішення від 07.06.2011 № 0000482310/0, за яким Товариству визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток за штрафними санкціями у сумі 31 222,25 грн.;

податкового повідомлення-рішення від 07.06.2011 № 0000492310/0, згідно з яким позивачеві нараховано грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 194 126,25 грн. (у тому числі 155 301 грн. за основним платежем та 38825,25 грн. за штрафними санкціями).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який регулював порядок формування податкового кредиту на час виконання спірних операцій) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону заборонено відносити до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З наведених законодавчих положень вбачається, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на додану вартість та податку на прибуток на суму понесених витрат (у тому числі й по сплаті ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг)) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Слід зазначити, що адміністративний суд не повинен обмежуватися перевіркою лише формальних умов застосування платником податкових норм та повинен встановити, дослідити та оцінити фактичні правовідносини продавця і покупця, наявність належним чином оформлених документів, які достовірно засвідчують фактичне виконання господарської операції.

У сфері податкових правовідносин діє презумпція добросовісності платника, яка полягає у тому, що правовим захистом користуються платники, які у повному обсязі виконують свої обов'язки з правильного нарахування, утримання, повного і своєчасного перерахування до бюджету податків і зборів, а також з дотримання необхідних умов реалізації права на податкову вигоду. Особи, які недобросовісно виконують свої податкові обов'язки, не можуть мати тотожний обсяг прав, яким наділені добросовісні платники.

Про недобросовісність платника може свідчити ситуація, при якій за допомогою інструментів, що використовуються у цивільно-правових відносинах, створюються схеми незаконного ухилення від сплати податків, що може призвести до порушення публічних інтересів у сфері оподаткування та до порушення прав і свобод інших платників. А тому оцінка добросовісності платника передбачає аналіз здійснених ним господарських операцій, які повинні не лише формально відповідати законодавству, але й не суперечити загальній забороні зловживання правами платника.

По епізоду за операціями з ПП ТПФ «Ультра Брайт» суди встановили, що у рамках виконання договорів купівлі-продажу від 12.10.2009 № 05-10-20091012/2 та від 01.07.2009 № ДІ-01-07-09-05 названий продавець зобов'язався поставити позивачеві обладнання та будівельні матеріали, визначені у специфікаціях. На підтвердження фактичного виконання цих операцій позивачем подано видаткові накладні, податкові накладні, які суди визнали достатнім свідченням реальності розглядуваних операцій.

У той же час суди не звернули увагу на те, що усі первинні документи від імені ПП ТПФ «Ультра Брайт» підписані його директором та засновником ОСОБА_1, який заперечує свою причетність до реєстрації та діяльності цього підприємства, а на час виконання розглядуваних операцій перебував у слідчому ізоляторі.

Вимоги щодо складення податкових накладних викладені у підпункті 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно з яким платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За змістом пункту 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 165, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

Пунктом 5 цього Порядку визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 Порядку.

За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у пункті 18 Порядку, усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, первинні документи, складені з порушенням наведених законодавчих вимог, не можуть слугувати підтвердженням даних податкового обліку.

Слід зазначити, що платником не розкрито та не представлено доказів фактичних обставин виконання господарських операцій з ПП ТПФ «Ультра Брайт», перевезення товару у процесі його поставки, його прийняття за кількістю та якістю тощо; позивачем не зазначено осіб, з якими контактували його представники у процесі виконання спірних операцій, не подано будь-яких доказів щодо перевірки повноважень осіб, які діяли від імені названого постачальника.

За таких обставин у судів були відсутні підстави для висновку про підтвердженість фактичних господарських відносин позивача з ПП ТПФ «Ультра Брайт», у зв'язку з чим в отриманні податкової вигоди за цими операціями, на яку претендує платник, має бути відмовлено.

Не можна погодитися і з висновком судів по епізоду, пов'язаному з формуванням позивачем даних податкового обліку по взаємовідносинам з ТОВ «ТЕК «Транслайн-Л», що склалися з приводу поставки позивачеві транспортно-експедиційних послуг. Так, висновок Інспекції про фіктивний характер цих операцій ґрунтується на тому, що ані у названого постачальника, ані у залученої ним третьої особи (товариства з обмеженою відповідальністю «Е-Восток Україна») немає основних засобів, основних фондів та трудових ресурсів для виконання розглядуваних операцій; фактичний виконавець послуг (товариство з обмеженою відповідальністю «Е-Восток Україна») перебуває за адресою масової реєстрації, не звітує до податкового органу.

Вказані обставини платником у ході розгляду справи не спростовані та були об'єктивно розцінені Інспекцією як свідчення імітації виконання операцій за фіктивно створеним ланцюгом постачання з оформленням штучного документообігу виключно для отримання податкових преференцій.

З урахуванням викладеного Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне скасувати оскаржувані судові акти та відмовити в задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську задовольнити.

2. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17.10.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.02.2012 у справі № 2а-5220/11/1270 скасувати.

3. У позові відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько