Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" квітня 2015 р. м. Київ К/800/34084/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: суддів: Стрелець Т.Г., Голяшкіна О.В., Зайця В.С.,

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Київській області

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2013 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2014 року

у справі № 2а-1089/12/1070

за позовом Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області

до Державної фінансової інспекції в Київській області,

треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю "Трубіжводексплуатація",

Васильківська об'єднана державна фінансова інспекція,

про скасування вимоги,-

ВСТАНОВИЛА:

В лютому 2012 року Великодимерська селищна рада Броварського району Київської області звернулась до суду з позовом до Контрольно-ревізійного управління в Київській області (правонаступником якого є - Державна фінансова інспекція в Київській області), в якому просила визнати дії службових осіб контрольно-ревізійного відділу в Яготинському, Згурівському та Васильківському районах контрольно-ревізійного управління в Київській області у частині виявлення порушень, які викладені у п. 2, 3 вимоги контрольно-ревізійного відділу в м. Васильків і Васильківському районі від 18 липня 2011 року № 16-16/784 неправомірними, визнати пункти 2, 3 вимоги контрольно-ревізійного відділу в м. Васильків і Васильківському районі від 18 липня 2011 року № 16-16/784 про усунення виявлених ревізією порушень такими, що не відповідають чинному законодавству та нормативно - правовим актам України і залишити їх без задоволення.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2013 року у справі № 2а-1089/12/1070, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2014 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано пункт 2 вимоги Контрольно-ревізійного відділу в м. Васильків і Васильківському районі від 18 липня 2011 року № 16-16/784 в частині вжиття заходів та забезпечення відшкодування на користь бюджету Великодимерської селищної ради, до спеціального фонду - на рахунок відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського призначення незаконних видатків (оплати завищеної вартості (обсягів) виконаних робіт по Контрактах, укладених з ТОВ «Трубіжводоексплуатація») у сумі 105024грн., визнано протиправним та скасовано пункт 3 вимоги Контрольно-ревізійного відділу в м. Васильків і Васильківському районі від 18 липня 2011 року № 16-16/784 повністю. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Державна фінансова інспекція в Київській області звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить вищезазначені судові рішення скасувати.

Враховуючи неприбуття в судове засідання сторін, належних чином повідомлених про дату, час і місце касаційного розгляду, справу розглянуто в порядку письмового провадження, що передбачено пунктом 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, наданої ними правової оцінки обставин у справі, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Контрольно-ревізійним відділом в Яготинському, Згурівському районах та Контрольно-ревізійним відділом в місті Василькові і Васильківському районі Київської області проведено позапланову ревізію окремих питань Великодимерської селищної ради за період з 01 жовтня 2008 року по 01 січня 2011 року.

В ході проведення перевірки виявлені порушення позивачем фінансової дисципліни та складений акт №16-31/53 від 08 липня 2011року.

Згідно вказаного акту перевірки по взаєморозрахунках Великодимерської селищної ради з ТОВ «Трубіжводексплуатація» за період з 01 жовтня 2008 року по 01 січня 2011 року щодо видатків на капітальне будівництво, реконструкцію та ремонт виявлено порушень на загальну суму 703194,60 грн., з яких завдано збитків бюджету Великодимерської селищної ради на загальну суму 369434,40 грн. (даною ревізію додатково визначено завищення вартості (обсягів) виконаних робіт, що призвели до завдання збитків в загальній сумі 259367,40 грн.) та здійснено нецільове використання коштів загального та спеціального фонду бюджету Великодимерської селищної ради у 2009 та 2010 роках в загальній сумі 2987325,00 грн.

Відповідачем прийнята вимога №16-16/784 від 18 липня 2011 року про усунення виявлених порушень, пунктом 2 якої позивача зобов'язано вжити заходів та забезпечити відшкодування на користь бюджету Великодимерської селищної ради, до спеціального фонду - на рахунок відшкодування витрат сільськогосподарського та лісогосподарського призначення незаконних видатків (оплати завищеної вартості (обсягів) виконаних робіт у Контрактах, укладених з ТОВ «Трубіжводексплуатація») в загальній сумі 369 434,40 грн. (з яких 259 367,40 грн. додатково визначено даною ревізією). За необхідності провести претензійно-позовну роботу з ТОВ «Трубіжводексплуатація» щодо відшкодування завданих збитків бюджету Великодимерській селищній раді.

Пунктом 3 вказаної вимоги сільську раду зобов'язано вжити заходів щодо усунення бюджетного правопорушення шляхом зменшення бюджетних асигнувань на загальну суму 2987325,00 грн.

Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням доводів касаційної скарги, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України від 26.01.1993 № 2939-XII "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2939-XII) головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно < … >, виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Відповідно до змісту пунктів 1, 7, 10 статті 10 Закону № 2939-XII контрольно-ревізійним управлінням в областях надається право перевіряти у підконтрольних установах грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (грошових сум, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо); пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Відповідно до підпункту 3.1.12 пункту 3.1 Положення про Контрольно-ревізійні управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, затвердженого наказом Головного контрольно-ревізійного управління України від 09.01.2001 № 111 (чинного на час виникнення спірних відносин), управління, відповідно до покладених на нього завдань, а також через підпорядковані йому контрольно-ревізійні підрозділи, має право, зокрема, звертатись до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на приведення роботи підконтрольної організації у відповідність із вимогами законодавства у майбутньому і є обов'язковою до виконання. Що ж стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово відшкодовані шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення органу державного фінансового контролю до суду з відповідним позовом.

Зазначена правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду України від 13 травня 2014 року у справі №21-89а14 та від 15 квітня 2014 року у справі № 21-40а14.

У відповідності до частини 1 статті 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути кошти на відшкодування виявлених в ході перевірки збитків.

У справі, яка розглядається, вимогою контрольно-ревізійного органу зобов'язано Великодимерську селищну раду вжити заходи для відшкодування завданих збитків.

Вирішуючи спір в даній справі суди дослідили правомірність проведення оплати на капітальне будівництво, реконструкцію та ремонт, по взаєморозрахунках Великодимерської селищної ради з ТОВ «Трубіжводексплуатація» за період з 01 жовтня 2008 року по 01 січня 2011 року.

Не обговорюючи питання порушення позивачем фінансової дисципліни щодо завищення обсягу виконаних будівельних робіт, перевищення обсягу проведених робіт у порівнянні з проектними обсягами, нецільового використання бюджетних коштів тощо, та обґрунтованості вимоги контрольно-ревізійного органу від 18 липня 2011 року № 16-16/784, судова колегія касаційної інстанції дійшла висновку, що аналіз правильності обчислення та нарахування збитків повинен перевіряти суд, який розглядає позов органу державного фінансового контролю до підконтрольної установи про відшкодування збитків.

Приймаючи до увагу те, що судами попередніх інстанцій зібрані всі необхідні докази у справі і вони не потребують додаткової перевірки, обставини справи з'ясовані повно та правильно, однак рішення першої та апеляційної інстанції є помилковим, прийнятими з неправильним застосуванням норм матеріального права, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає на необхідне скасувати рішення судів та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Згідно статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Київській області - задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2014 року у справі №2а-1089/12/1070 - скасувати.

Ухвалити нове рішення.

В задоволені позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам і може переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та у порядку, передбачені статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: