Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" березня 2017 р. м. Київ К/800/20091/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Бившевої Л.І. (головуючого), Олендера І.Я., Шипуліної Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Шевчук П.О.,

представники позивача та відповідача в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Чорноуса Володимира Дмитровича

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 червня 2010 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2013 року

у справі № 2а-15250/08/2270

за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5

до Старокостянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції у Хмельницькій області (правонаступник - Красилівська міжрайонна державна податкова інспекція Хмельницької області Державної податкової служби)

про скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до Старокостянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції у Хмельницькій області, замінену на правонаступника Красилівську міжрайонну державну податкову інспекцію Хмельницької області Державної податкової служби (далі - МДПІ, відповідач), про визнання незаконними податкових повідомлень - рішень від 15 лютого 2008 року № 0002151700/0, яким ОСОБА_4 визначено податкове зобов'язання за платежем "податок з доходів фізичних осіб" у сумі 65000,00 грн., та № 0002141700/0, яким ОСОБА_5 визначено податкове зобов'язання за платежем "податок з доходів фізичних осіб" у сумі 64639,25 грн.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2008 року об'єднано в одне провадження адміністративні справи за позовом ОСОБА_4 до МДПІ та ОСОБА_5 до МДПІ з підстав наявності однорідних позовних вимог за позовними заявами різних позивачів до того ж відповідача.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 червня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2013 року, в позові ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного встановлення обставин у справі та вирішення спору, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати та постановити нове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_4 задовольнити.

Відповідач не реалізував процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції, визначені у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди попередніх інстанцій встановили, що підставою для визначення ОСОБА_4 податкового зобов'язання за платежем "податок з доходів фізичних осіб" у сумі 65000,00 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням від 15 лютого 2008 року № 0002151700/0 були висновки, викладені в акті від 05 лютого 2008 року № 116-17-2993306855 про результати виїзної позапланової перевірки ОСОБА_4 з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку з доходів фізичних осіб за період з 16 січня 2006 року по 31 грудня 2006 рік. Згідно з цими висновками ОСОБА_4, у період, охоплений перевіркою, зареєстрований як фізична особа - підприємець та здійснюючи господарську діяльність у сфері перевезення таксі, до загального річного оподаткованого доходу за 2006 рік не включив 500000,00 грн., отримані протягом липня - серпня 2006 року від продажу ягоди чорниці у кількості 30591,65 кг у межах договірних взаємовідносин із ПП "Метеора-Закарпаття". Такі висновки податкового органу вмотивовані посиланням на договір від 04 липня 2006 року № 12/м, укладений між ПП "Метеора-Закарпаття" та ОСОБА_4 про постачання сільськогосподарської та дикоростучої продукції, виписані ОСОБА_4 накладні та касові ордери про видачу ПП "Метеора-Закарпаття" на користь ОСОБА_4 готівки на суму 500000,00 грн., у яких міститься власноручний підпис ОСОБА_4

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, з урахуванням встановлених контролюючим органом під час проведення перевірки обставин, виходив, зокрема, з того, що отримані фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності доходи поза межами підприємницької діяльності оподатковуються за загальними правилами, встановленими Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22 травня 2003 року № 889-IV. При цьому суд відхили доводи ОСОБА_4 про те, що він не підписував будь - яких договорів з ПП "Метеора-Закарпаття" та грошових коштів від цього підприємства не отримував, пославшись на встановлені в іншій справі обставини щодо реальності господарських операцій ПП "Метеора-Закарпаття", зокрема із ОСОБА_4, за наслідками яких підприємством було сформовано валові витрати.

Однак, погодитись з такими висновками судів колегія суддів не може, з огляду на наступне.

За змістом частин 4, 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на потвердження зазначених фактів. Дійшовши висновку, що поданих сторонами доказів недостатньо для встановлення обставин справи, суд має право вжити передбачених законом заходів для витребування належних доказів із власної ініціативи.

З врахуванням того, що обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_4 заперечує факт здійснення будь - яких взаємовідносин із ПП "Метеора-Закарпаття", ухвалою суду першої інстанції від 11 грудня 2008 року була призначена судова економічна експертиза (а.с. 238 т. 1) з метою дослідження питань щодо належності особистого підпису від імені ОСОБА_4 на договорі від 04 липня 2006 року № 12/м та касових ордерах власне ОСОБА_4

Згідно з висновком експерта НДЕКЦ при УМВС України в Хмельницькій області від 30 квітня 2009 року підписи від імені ОСОБА_4 у договорі від 04 липня 2006 року № 12/м та видаткових касових ордерах, що були надані слідчим відділу податкової міліції ДПА у Закарпатській області, виконані не ОСОБА_4, а іншою особою (а.с. 283 - 294 т. 1).

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно зі ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Розв'язуючи спір, у порушення вимог ч. 3 ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд не надав оцінку висновку експерта на його належність, допустимість та достовірність як доказу у справі. Водночас, суд, пославшись на правові висновки суду і встановлені ним обставини у справі № 2а-231/08 за позовом ПП "Метеора-Закарпаття" до Хустської ОДПІ Закарпатської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 13 травня 2008 року № 0001702342/0, у якій предметом оцінки були обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість формування підприємством валових витрат на підставі договорів щодо закупки дикоростучих ягід із рядом приватних підприємців, в тому числі ОСОБА_4, які (договори), на думку податкового органну є нікчемними, неправильно застосував правила ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки обставини щодо належності підпису ОСОБА_4 у договорі від 04 липня 2006 року № 12/м та касових ордерах про отримання готівки судами у цій справі не досліджувалися.

З огляду на зазначене у суду наявні усі правові підстави для висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення від 15 лютого 2008 року № 0002151700/0.

Відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Особливістю Кодексу адміністративного судочинства України є - захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно, види, зміст судових витрат, порядок їх розподілу судом та оскарження судових рішень щодо судових витрат в адміністративному судочинстві регулюються та підпорядковані нормам Кодексу адміністративного судочинства України (зокрема, ч. 1 ст. 5, статтями 87, 90, 94, 97, 98, 160, 161, 163, 168 цього Кодексу).

Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Квитанцією від 20 листопада 2008 року № 2093.241.2 та квитанцією від 10 квітня 2013 року № 331 підтверджується сплата ОСОБА_4 судового збору за подання позовної заяви до суду та за подання касаційної скарги у сумі 3,40 грн. та 455,00 грн. відповідно.

Керуючись статтями 94, 160, 167, 210, 220, 221, 223, 229, 230, 232, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

П О С Т А Н О В И Л А :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 червня 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2013 року у справі № 2а-15250/08/2270 скасувати в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_4 про скасування податкового повідомлення - рішення від 15 лютого 2008 року № 0002151700/0; в цій частині прийняти нове судове рішення, яким позов ОСОБА_4 задовольнити: скасувати податкове повідомлення - рішення від 15 лютого 2008 року № 0002151700/0.

В іншій частині постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 червня 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2013 року у справі № 2а-15250/08/2270 залишити без змін.

Присудити на користь ОСОБА_4 судові витрати (судовий збір) у сумі 458,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Красилівської міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та в порядку, визначеними статтями 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Л.І. Бившева

Судді І.Я. Олендер

Т.М. Шипуліна