Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 15.04.2019 року у справі №754/16590/17

Постанова

Іменем України

01 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 754/16590/17

провадження № 61-6233св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи:ОСОБА_4, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук Сергій Павлович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 13 листопада 2018 року у складі судді Клочко І. В. та постанову Київського апеляційного суду від 14 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Мельника Я. С., Іванової І. В., Матвієнко Ю. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук С. П., про витребування майна з чужого незаконного володіння та стягнення коштів.

Позов мотивовано тим, що 07 вересня 2005 року між ним і ВАТ "Банк

Біг-енергія" був укладений договір валютного споживчого кредитування № 11/01-09-2005. Цією ж датою між ним і ВАТ "Банк Біг-енергія" був укладений договір іпотеки, за яким предметом іпотеки стала його

квартира АДРЕСА_1.

У подальшому, право іпотекодержателя було передано декільком юридичним особам, та в 21 липня 2016 року іпотека була передана від

ТОВ "Гровінг стейт" ОСОБА_5 на підставі договору про відступлення права вимоги № 21/07/16.07 вересня 2016 року право власності на предмет іпотеки було визнано за ОСОБА_5 та зареєстровано нотаріусом згідно статті 37 Закону України "Про іпотеку" у рахунок задоволення вимог іпотекодержателя за іпотечним договором.

У подальшому, 19 жовтня 2016 року право власності за ОСОБА_5 було самостійно скасовано нотаріусом Гембарською С. І. і квартира продана ОСОБА_4 згідно зі статтею 38 ЗУ "Про іпотеку", а ОСОБА_4 відчужив цю квартиру відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Вважав, що при реєстрації права власності на його квартиру за

ОСОБА_4 після скасування права власності за ОСОБА_5 були порушені норми Закону України "Про іпотеку", та у зв'язку з реєстрацією права власності на квартиру нотаріусом ~person17~ за громадянкою Російської Федерації ОСОБА_5 (реєстраційний запис про право власності № 16300412), тому, на його думку, відповідно до статті 17 Закону України "Про іпотеку", іпотека, предметом якої є його квартира, припинена, при цьому нотаріус незаконно скасував власний запис про реєстрацію права власності на квартиру за ОСОБА_5, відповідно будь-які вчинені подальші дії з його квартирою є незаконними, в тому числі, і продаж квартири ОСОБА_4 на підставі припиненого договору іпотеки та реєстрація за ним права власності, подальший продаж квартири

ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

При цьому він зазначав, що чинним законодавством не передбачається можливості відновлення вже припиненої у встановленому порядку іпотеки, тобто припинення іпотеки має остаточний характер і скасування запису про реєстрацію права власності на його квартиру за ОСОБА_5 не відновлює припинену іпотеку. Відповідно будь-які подальші дії з іпотекою, предметом якої є його квартира, є протизаконними, в тому числі, і продаж квартири ОСОБА_4 на підставі припиненого договору іпотеки та реєстрація за ним права власності, подальший продаж квартири

ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

При реєстрації права власності за ОСОБА_5 реєстраційний номер був 1021789480000, за ОСОБА_4 він став 1061974280000. Тобто, при скасуванні права власності на його квартиру за ОСОБА_5 нотаріусом Гембарською С. І. були грубо порушені норми чинного законодавства.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд витребувати на його користь спірну квартиру з володіння ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та усунути перешкоди у її користуванні, а також стягнути солідарно з

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на його користь всю суму платежів за комунальні послуги за період з 01 червня 2017 року до моменту його вселення в цю квартиру.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 13 листопада

2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що проаналізувавши встановлені у справі обставини, дослідивши та оцінивши наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про те, що перереєстрація права власності на квартиру АДРЕСА_1 за відповідачами була здійснена у відповідності до приписів законодавства України, а тому суд відмовив у задоволенні позовних вимог повністю.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 14 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Деснянського районного суду м.

Києва від 13 листопада 2018 року залишено без змін.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин та норми матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно зі статтями 76, 77, 78, 79, 80 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, зокрема дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем не було належним чином доведено, що спірна квартира була передана у незаконний спосіб від

ТОВ "ФК Гровінг стейт" до ОСОБА_5 та у подальшому зареєстрованою за нею на підставі рішення нотаріуса відповідно до статті 37 Закону України "Про іпотеку", при цьому із врахуванням того, що позивачем вказані дії нотаріуса не оскаржувалися, а тому презумпція правочину, закріплена статтею 204 ЦК України, спростована не була, через що підстави для визнання дій відповідачів та третіх осіб незаконними відсутні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у березні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій й передати справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її з суду першої інстанції.

У квітні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 15 вересня 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук С. П., про витребування майна з чужого незаконного володіння та стягнення коштів призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу мотивовано тим, що право власності на вказану квартиру належить заявнику у зв'язку із нікчемністю договорів по відчуженню (купівлі-продажу) його квартири (відсутній факт набуття права власності на його квартиру іншими особами), а ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є недобросовісними набувачами. Згідно із статтею 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека в силу закону і договір іпотеки припинені після набуття іпотекодержателем ОСОБА_5 права власності на квартиру, тобто реєстрації права власності на цю квартиру нотаріусом Гембарською С. І. за ОСОБА_5. Всі подальші дії з іпотекою протизаконні. Законом не передбачена можливість скасування державної реєстрації самим нотаріусом без рішення суду або Міністерства юстиції України. При розгляді цієї справи судами неправильно застосовані норми матеріального права.

Відзив на касаційну скаргу до суду сторони не подали

Фактичні обставини справи, встановлені судами

07 вересня 2005 року між ВАТ Банк "Біг Енергія" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 11/01-09-2005, згідно умов якого банк надав ОСОБА_1 кредит в сумі 35 000 доларів США з кінцевим терміном повернення - 30 серпня 2007 року.

Відповідно до пункту 2.1 кредитного договору, на забезпечення виконання ОСОБА_1 прийнятих на себе зобов'язань згідно всіх умов цього договору банк приймає поруку ТОВ "Некос-Ріелті" згідно договору поруки № 32/01-09-2005 від 07 вересня 2005 року і іпотеку квартири за адресою:

АДРЕСА_1, згідно договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановим П. Ю. 07 вересня 2005 року за № 2646

(а. с. 13-15).

07 вересня 2005 року між ВАТ Банк "Біг Енергія" (іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (іпотекодавець) був укладений договір іпотеки відповідно до умов якого іпотекодавець на забезпечення своєчасного та повного виконання своїх зобов'язань за кредитним договором (основна сума кредиту, відсотки за його використання, пеня (неустойка) передав в іпотеку іпотекодержателю належну іпотекодавцю на праві власності квартиру АДРЕСА_1. Вказана квартира складається з двох жилих кімнат жилою площею

29,80 кв. м, загальною площею 51,10 кв. м.

Згідно з пунктом 1.3 договору іпотеки, предмет іпотеки належить іпотекодавцю на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого відділом приватизації державного житлофонду Ватутінської районної ради м. Києва 23 березня 1998 року згідно з розпорядженням (наказом) № 2832 від 23 березня 1998 року та зареєстрованого в бюро технічної інвентаризації м. Києва 20 квітня 1998 року за реєстровим № 1779.

У відповідності до пункту 1.6.1 договору іпотеки, іпотекодавець засвідчує, що на підставах, передбачених законодавством України, він має право відчужувати предмет іпотеки та на предмет іпотеки може бути звернено стягнення.

Відповідно до пункту 4.1 договору іпотеки, іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем своїх зобов'язань згідно кредитного договору, цього договору іпотеки, чи виявлення невірності відомостей, засвідчених іпотекодавцем у пунктах 1.6.1-1.6.5 цього договору, а також з підстав, встановлених статтею 12 Закону України "Про іпотеку".

Згідно з пунктом 4.2 договору іпотеки, звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі виконавчого напису нотаріуса, рішення суду або згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя відповідно до пункту 6.1 цього договору. Спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки визначається іпотекодержателем самостійно. Звернення стягнення може здійснюватися на вибір іпотекодержателя всіма можливими способами згідно чинного законодавства України та цього договору іпотеки. У випадку, вказаному у пункті 3.3 цього договору, звернення стягнення здійснюється третьою особою самостійно в порядку, передбаченому цим договором іпотеки та чинним законодавством України.

Пунктом 6.1 договору іпотеки передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя може бути здійснено у позасудовому порядку шляхом продажу предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України "Про іпотеку" (а. с. 18-19).

Відповідно до додаткової угоди № 3 до кредитного договору від 21 серпня 2008 року, по взаємній згоді банку та ОСОБА_1 сума кредиту по кредитному договору № 11/01-09-2005 від 07 вересня 2005 року збільшується на 20 000 доларів США, термін повного повернення кредиту встановлюється на 07 вересня 2009 року, а плата за користування кредитом по вищевказаному кредитному договору встановлюється з 21 серпня

2008 року в розмірі 18 (вісімнадцять) процентів річних (а. с. 16).

У відповідності до умов додаткової угоди № 4 до кредитного договору

від 07 вересня 2009 року, по взаємній згоді банку та ОСОБА_1 термін повного повернення кредиту по кредитному договору № 11/01-09-2005 від 07 вересня 2005 року встановлюється на 09 березня 2010 року (а. с. 17).

09 березня 2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щадко О. І. вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на квартиру

АДРЕСА_1 (а. с. 26).

На підставі договору купівлі-продажу права вимоги від 22 січня 2014 року, право вимоги за кредитним договором та договором іпотеки було передано ВАТ Банк "Біг Енергія" ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія".

Відповідно до договору відступлення права вимоги за договором іпотеки від 21 липня 2016 року, реєстровий № 602, укладеного між ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" (первісний іпотекодержатель) та ТОВ "ФК "Гровінг Стейт" (новий іпотекодержатель), первісний іпотекодержатель відступив новому іпотекодержателю всі права вимоги за кредитним договором № 11/01-09-2005 від 07 вересня 2005 року разом з усіма додатковими договорами (угодами), договорами про внесення змін, додатками, змінами і доповненнями та викладеннями у новій редакції (у разі їх наявності), укладеним між ВАТ Банк "Біг Енергія" та ОСОБА_1, первісний іпотекодержатель відступає, а новий іпотекодержатель набуває прав первісного іпотекодержателя, належних первісному іпотекодержателю згідно з договором іпотеки, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановим П. Ю. 07 вересня 2005 року за реєстровим № 2646 разом з усіма додатковими договорами (угодами), договорами про внесення змін, додатками, змінами і доповненнями та викладеннями у новій редакції (у разі їх наявності), укладеного між банком та ОСОБА_1. Право вимоги за договором іпотеки належить первісному іпотекодержателю на підставі договору про відступлення прав за договором іпотеки, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Горобинською Г. А. 22 січня 2014 року за реєстровим № 67 (а. с. 20-21).

21 липня 2016 року між ТОВ "ФК "Гровінг Стейт" та ОСОБА_5 був укладений договір відступлення права вимоги за договором іпотеки, реєстровий № 605, відповідно до умов якого ТОВ "ФК "Гровінг Стейт" (первісний іпотекодержатель) відступив ОСОБА_5 (новому іпотекодержателю) всі права вимоги за кредитним договором № 11/01-09-2005 від 07 вересня 2005 року разом з усіма додатковими договорами (угодами), договорами про внесення змін, додатками, змінами і доповненнями та викладеннями у новій редакції (у разі їх наявності), укладеним між ВАТ Банк "Біг Енергія" та ОСОБА_1, первісний іпотекодержатель відступає, а новий іпотекодержатель набуває прав первісного іпотекодержателя, належних первісному іпотекодержателю згідно з договором іпотеки, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановим П. Ю. 07 вересня 2005 року за реєстровим № 2646 разом з усіма додатковими договорами (угодами), договорами про внесення змін, додатками, змінами і доповненнями та викладеннями у новій редакції (у разі їх наявності), укладеного між банком та ОСОБА_1. Право вимоги за договором іпотеки належить первісному іпотекодержателю на підставі договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гембарською С. І. 21 липня

2016 року за реєстровим № 602 (а. с. 22).

22 липня 2016 року ОСОБА_5 було подано до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гембарської С. І. заяву з вимогою до ОСОБА_1 про повернення суми боргу за кредитним договором, яка була того ж дня направлена ОСОБА_1 та отримана ним 25 липня 2016 року (а. с. 87,88).

Як встановлено рішенням Деснянського районного суду м. Києва

від 15 березня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу

Гембарської С. І. про скасування державної реєстрації права власності,

09 вересня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гембарською С. І. була здійснена державна реєстрація прав та їх обтяжень щодо реєстрації за громадянкою Російської Федерації ОСОБА_5 права власності на нерухоме майно - квартиру

АДРЕСА_1. Підставою виникнення права власності зазначено дублікат договору іпотеки, посвідченого 07 вересня 2005 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановим П. Ю., договір відступлення прав вимоги за договором іпотеки.

19 жовтня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гембарською С. І. скасовано вищезазначену реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 (а. с. 33).

З пояснювальної записки приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гембарської С. І. вбачається, що 19 жовтня 2016 року іпотекодержателем було прийнято рішення про звернення стягнення у порядку, встановленому статті 38 Закону України "Про іпотеку".

19 жовтня 2016 року між ОСОБА_5 (продавцем) та ОСОБА_4 (покупцем) був укладений договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого продавець (як іпотекодержатель на підставі пункту 6 іпотечного договору, "Застереження про задоволення вимог іпотекодержателя відповідно до статті 36 Закону України "Про іпотеку", що передбачає звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя, яке може бути здійснено у позасудовому порядку шляхом продажу предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України "Про іпотеку") продала, а покупець купив квартиру АДРЕСА_1 (а. с. 34-35).

Відповідно до копії інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, сформованої 21 березня 2017 року, 19 жовтня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гембарською Є. І. зареєстровано право приватної власності на квартиру

АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 843, виданий 19 жовтня 2016 року, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гембарська С. І., номер запису про обтяження ~organization0~, підстава виникнення обтяження: дублікат договору іпотеки (договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановим П. Ю. 07 вересня

2005 року за реєстровим № 2646), серія та номер: 57, виданий 31 серпня 2016 року, видавник: Іванов П. Ю., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу, особа, майно/права якоїобтяжуються:

ОСОБА_1, обтяжував: ОСОБА_5 (а. с. 24).

Згідно із договором купівлі-продажу квартири від 29 травня 2017 року, укладеного між ОСОБА_4 (продавцем) та ОСОБА_3, ОСОБА_2 (покупцями), продавець передав, а покупці прийняли у власність у рівних частках кожний належну продавцю на праві власності квартиру АДРЕСА_1

(а. с. 36).

Право спільної часткової власності на спірну квартиру було зареєстровано за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 29 травня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С. П. на підставі вищезазначеного договору купівлі-продажу (а. с. 37).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини 1 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.

Таким чином, у разі спростування презумпції правомірності правочину (скасування рішення нотаріуса) всі права, набуті сторонами правочину за ним, не повинні здійснюватися, а створені обов'язки та наслідки не підлягають виконанню.

Відповідно до статті 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Згідно із пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9

від 06 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.

Відповідно до статей 317, 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини 1 статті 388 ЦК пов'язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

За змістом статті 12 Закону України "Про іпотеку", у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Згідно зі статтею 24 Закону України "Про іпотеку" відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням.

Іпотекодержатель зобов'язаний письмово у п'ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов'язанням.

Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Згідно з приписами статті 36 Закону України "Про іпотеку", сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про її задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до статтею 24 Закону України "Про іпотеку". Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені статтею 24 Закону України "Про іпотеку" способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з частиною першою статті 38 Закону України "Про іпотеку" якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі- продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків.

У відповідності до частини п'ятої статті 38 Закону України "Про іпотеку" дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця.

Відповідно до частини першої статті 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, правильно визначив характер спірних правовідносин та норми матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно зі статтями 76, 77, 78, 79, 80 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, зокрема дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем не було належним чином доведено, що спірна квартира була передана у незаконний спосіб від ТОВ "ФК Гровінг стейт" до ОСОБА_5 та у подальшому зареєстрована за нею на підставі рішення нотаріуса відповідно до

статті 37 Закону України "Про іпотеку", презумпція правочину, закріплена статтею 204 ЦК України, спростована не була, через що підстави для визнання дій відповідачів та третіх осіб незаконними відсутні.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що іпотечні правовідносини були припиненні зі спливом строку дії основного договору, є необґрунтованими, оскільки за загальним правилом припинення договору не скасовує сам факт укладення та дії договору, а також залишає в дії окремі його умови щодо зобов'язань сторін, спеціально передбачених для застосування на випадок порушення зобов'язань і після припинення договору, з огляду на характер цього договору, крім того доказів про те, що між сторонами припинилися кредитні та іпотечні правовідносини на підставі судових рішень чи правочинів позивачем також надано не було.

Інші доводи заявника зводяться до переоцінки доказів, суперечливого тлумачення норм матеріального права та незгоди із висновками судів першої та апеляційної інстанцій та з їх оцінкою, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (ЗЕРУАХ/ІИ АИЄ ОТНЕРЗ V. СІККАІNЕ, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

За змістом статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статті 410 ЦПК України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина 2 статті 410 ЦПК України).

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскарженого судового рішення, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 13 листопада 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович