Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2024 року

м. Київ

справа № 706/275/22

провадження № 61-12010св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 12 травня 2023 року у складі судді Орендарчук М. П. та постанову Черкаського апеляційного суду від 11 липня 2023 року у складі колегії суддів: Новікова О. М., Бородійчука В. Г., Фетісової Т. Л.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У березні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подачі заяви прийняття спадщини

Свої вимоги обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Веселівка, Уманського району, Черкаської області померла ОСОБА_3 , після смерті якої залишилось спадкове майно, яке, складається, зокрема, із земельної ділянки площею 3,16 га, розташованої на території Розсішківської сільської ради Христинівського району Черкаської області.

Зазначав, що він є спадкоємцем за заповітом, який посвідчений приватним нотаріусом Христинівського районного нотаріального округу Черкаської області 30 травня 2007 року, та з метою отримання спадщини після смерті ОСОБА_3 звернувся до державного нотаріуса Уманської районної державної нотаріальної контори, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину йому відмовлено у зв`язку з пропуском строку для прийняття спадщини.

Вважає, що строк для прийняття спадщини пропустив із поважних причин, оскільки про наявність заповіту йому не було відомо, а нотаріус не вчинив дії, передбачені статтею 63 Закону України «Про нотаріат», що свідчить про неналежне сприяння для здійснення особистого розпорядження спадкодавця ОСОБА_3 .

Крім того, пропущений ним строк для подання заяви про прийняття спадщини є незначним, що є додатковою підставою для задоволення заявлених ним вимог.

Посилаючись на наведене, просив суд визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 тривалістю три місяці з дня набрання рішенням суду законної сили.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Христинівського районного суду Черкаської області від 12 травня 2023 року позов задоволено.

Визначено ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 тривалістю три місяці з дня набрання рішенням суду законної сили.

Рішення суду першої інстанції аргументовано тим, що у заведеній до майна ОСОБА_3 спадковій справі була наявна інформація про заповіт останньої на користь позивача ОСОБА_1 , проте державний нотаріус не виконала вимоги статті 63 Закону України «Про нотаріат» та не вчинила дії для повідомлення позивача про відкриття спадщини, не здійснила його виклик, як спадкоємця за заповітом, у тому числі шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі, що свідчить про неналежне сприяння для здійснення особистого розпорядження спадкодавця.

Враховуючи, що позивач не проживав зі спадкодавцем, про існування заповіту дізнався лише 24 березня 2022 року, тобто вже після спливу шестимісячного строку, встановленого для подання заяви про прийняття спадщини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки позивач довів наявність перешкод, які впливали на своєчасність подання заяви до нотаріальної контори щодо прийняття спадщини за заповітом.

Короткий зміст оскарженої постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Черкаського апеляційного суду від 11 липня 2023 року за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 12 травня 2023 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції як таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, вважав його законним і обґрунтованим тане вбачав підстав для його скасування.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

09 серпня 2023 року ОСОБА_2 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17, від 26 вересня 2012 року у справі № 6-85цс12, від 14 вересня 2016 року у справі № 6- 1215цс16, постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, від 21 квітня 2022 року у справі № 296/12109/18, від 01 червня 2022 року у справі № 148/1805/20, від 25 квітня 2019 року у справі № 761/794/15-ц, від 17 грудня 2021 року у справі № 369/6254/19-ц, судове рішення ухвалено з порушенням пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.

Інших підстав, окрім необізнаності про наявність заповіту та часу смерті ОСОБА_3 , позивач не зазначає.

Позивач не довів поважність причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, оскільки наведені обставини не є об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для вчинення цих дій. ОСОБА_1 не мав жодних перешкод для подання заяви, але він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, тому правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини немає.

Доводи інших учасників справи

ОСОБА_1 подав відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Згідно з протоколом автоматизованого визначення складу колегії суддів від 11 серпня 2023 року справу передано судді-доповідачеві ОСОБА_4, судді, які входять до складу колегії: Дундар І. О., Антоненко Н. О..

Ухвалою Верховного Суду від 22 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження у даній справі.

Витребувано з Христинівського районного суду Черкаської області цивільну справу № 706/275/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини.

Розпорядженням заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 23 квітня 2024 року у зв`язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_4 призначений повторний автоматизований розподіл цієї справи.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 квітня 2024 року справу передано судді-доповідачеві Червинській М. Є.; судді, які входять до складу колегії: Коротенко Є. В., Коротун В. М.

Ухвалою Верховного Суду від 03 червня 2024 року справу № 706/275/22 призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 12 червня 2024 року зупинено касаційне провадження у справі № 706/275/22 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду у касаційному порядку справи № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24).

Ухвалою Верховного Суду від 31 липня 2024 року поновлено касаційне провадження у справі .№ 706/275/22.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Суди встановили, що 30 травня 2007 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , склала заповіт на випадок своєї смерті, відповідно до якого належну їй на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-ЧР №006966, виданого Розсішківською сільською радою 13 листопада 2013 року, земельну ділянку площею 3,16 га, розташовану на території Розсішківської сільської ради Христинівського району Черкаської області, заповіла ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, у зв`язку з чим відкрилася спадщина на належне їй майно.

Згідно з довідкою Розсішківської сільської ради Христинівського району Черкаської області від 23 вересня 2021 року ОСОБА_3 була зареєстрована і самотньо проживала на день смерті на АДРЕСА_1 .

24 листопада 2021 року з заявою про відмову від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 на користь своєї дочки ОСОБА_2 до державного нотаріуса Уманської районної державної нотаріальної контори звернулась ОСОБА_5 , яка є рідною сестрою ОСОБА_3 .

У цей же день (24 листопада 2021 року) ОСОБА_2 подала до Уманської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті своєї рідної тітки ОСОБА_3 .

Відповідно до копії Інформаційної довідки зі спадкового реєстру, сформованої 24 листопада 2021 року, після смерті ОСОБА_3 відкрита спадкова справа.

Сформована 24 листопада 2021 року державним нотаріусом Дібровою Л. М. о Інформаційна довідка зі Спадкового реєстру свідчить про те, що 30 травня 2007 року приватним нотаріус Осика Л.М. посвідчила заповіт ОСОБА_3

Копія зазначеного заповіту надійшла до Уманської державної нотаріальної контори 23 грудня 2021 року на запит державного нотаріуса Діброви Л. М.

21 лютого 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Уманської державної нотаріальної контори з проханням не вчиняти нотаріальних дій.

21 лютого 2022 року державний нотаріус Уманської державної нотаріальної контори прийняла постанову, якою відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину з підстав пропуску строку для її подання.

24. березня .2022 року приватний нотаріус Уманського районного нотаріального округу Черкаської області Осика Л. М. видала ОСОБА_1 , замість утраченого, дублікат посвідченого 30 травня 2007 року і зареєстрованого в реєстрі за № 2268 заповіту.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт четвертий частини другої статті 389 ЦПК України).

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17, від 26 вересня 2012 року у справі № 6-85цс12, від 14 вересня 2016 року у справі № 6- 1215цс16, постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, від 21 квітня 2022 року у справі № 296/12109/18, від 01 червня 2022 року у справі № 148/1805/20, від 25 квітня 2019 року у справі № 761/794/15-ц, від 17 грудня 2021 року у справі № 369/6254/19-ц, судове рішення ухвалено з порушенням пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Позиція Верховного Суду

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статей 1216 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Подання заяви про прийняття спадщини є дією, що її повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину у разі, коли він не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем.

Для прийняття спадщини встановлено строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України).

Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є такі, що пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть застосовуватися, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не використав право на прийняття спадщини через брак інформації про смерть спадкодавця, незнання приписів закону тощо, тоді немає правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Такі правові висновки викладено у постанові Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, а також у постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження № 61-21447св19) та інших.

З урахуванням фактичних обставин конкретної справи поважними причинами пропуску строку суд може визнати, зокрема: 1) тривалу хворобу спадкоємців; 2) велику відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем розташування спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України тощо.

Суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, брак коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.

Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 17 березня 2021 року у справі № 638/17145/17, від 22 березня 2023 року у справі № 361/8259/18 та багатьох інших.

Практика суду касаційної інстанції у цій категорії справ є сталою та незмінною.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

За конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість.

Головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, першорядно, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

У справі, яка переглядається, суди встановили, що 30 травня 2007 року ОСОБА_3 склала заповіт, відповідно до якого належну їй земельну ділянку площею 3,16 га, розташовану на території Розсішківської сільської ради Христинівського району Черкаської області, заповіла ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, у зв`язку із чим відкрилася спадщина на спадкове майно, зокрема й на зазначену земельну ділянку.

24 листопада 2021 року до державного нотаріуса Уманської районної державної нотаріальної контори звернулась ОСОБА_5 , яка є рідною сестрою ОСОБА_3 , відповідно спадкоємицею другої черги за законом, з заявою про відмову приймати спадщину після смерті ОСОБА_3 на користь своєї дочки ОСОБА_2 (племінниці ОСОБА_3 ), яка, у свою чергу, у цей же день подала заяву про прийняття спадщини після смерті тітки ОСОБА_3

21 лютого 2022 року до Уманської державної нотаріальної контори звернувся ОСОБА_1 (племінник спадкодавця) із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Постановою від 21 лютого 2022 року державний нотаріус Уманської державної нотаріальної контори Діброва Л. М. відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину з підстав пропуску строку для її прийняття.

Звертаючись до суду з позовом, позивач посилався на те, що строк для прийняття спадщини пропустив із поважних причин, оскільки про наявність заповіту йому не було відомо, а нотаріус не вчинив дії, передбачені статтею 63 Закону України «Про нотаріат», не повідомила його про відкриття спадщини, у зв`язку з чим просив суд визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 тривалістю три місяці з дня набрання рішенням суду законної сили.

Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходячи з того, що встановлений законом строк для подання заяви про прийняття спадщини ОСОБА_1 пропустив із поважних об`єктивних причин, пов`язаних із необізнаністю про існування заповіту на його ім`я, дійшов висновку про визначення позивачу додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.

Такі висновки судів є правильними, виходячи з такого.

Згідно зі статтею 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Особи, що входять до складу спадкоємців відповідних черг зазначені у статтях 1261-1265 ЦК України. В п`яту чергу спадкують інші родичі до шостого ступеню споріднення. Таким чином племінники відносяться до категорії такого роду спадкоємців.

У постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24) Велика Палата Верховного Суду відступила від загального правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17, про те, що «необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини», шляхом конкретизації, зазначивши таке:

- необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, а у вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права;

- втім це стосується обставин, за яких заповіт є єдиною підставою спадкування і незнання про його існування не вимагає від спадкоємця вчинення дій щодо прийняття спадщини;

- спадкоємець за законом, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати до нотаріуса заяву про прийняття спадщини у встановлений строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини;

- тож необізнаність про наявність заповіту може вважатися поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини винятково для осіб, які не є спадкоємцями за законом першої черги або кожної наступної черги спадкоємців за законом, у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, які набували право на спадкування за законом (закликані до спадкування).

У справі, яка переглядається, суди встановили, що 24 листопада 2021 року з заявою про відмову приймати спадщину після смерті ОСОБА_3 на користь своєї дочки ОСОБА_2 до державного нотаріуса Уманської районної державної нотаріальної контори звернулась ОСОБА_5 , яка є рідною сестрою спадкодавця та спадкоємцем за законом другої черги. У цей же день (24 листопада 2021 року) ОСОБА_2 подала до Уманської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті своєї рідної тітки ОСОБА_3

21 лютого 2022 року до нотаріальної контори звернувся ОСОБА_1 (племінник спадкодавця) із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Аргументи касаційної скарги про те, що ОСОБА_1 не мав жодних перешкод для подання заяви, але не скористався правом на прийняття спадщини, є безпідставними, оскільки не спростовують права позивача на звернення з відповідною заявою про прийняття спадщини за заповітом та не спростовують поважності причин пропуску ним установленого законом строку на звернення з такою заявою.

Доводи касаційної скарги були предметом дослідження судами попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Суди правильно застосували норми матеріального права у спірних правовідносинах та не допустила порушень норм процесуального права, які б давали підстави для скасування оскаржених судових рішень, тому доводи касаційної скарги з цього приводу є безпідставними.

Колегія суддів відхиляє посилання в касаційній скарзі на неврахування судами висновків, викладених Верховним Судом в постановах, що зазначені заявником в касаційній скарзі, оскільки висновки у цих справах і у справі, що переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин, є різними, у зазначених справах суди виходили з конкретних обставин та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Інші наведені у касаційній скарзі аргументи фактично зводяться до незгоди з висновками апеляційного суду стосовно установлених обставин справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права та зводяться виключно до переоцінки доказів, їх належності та допустимості.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Відповідно до частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржені судові рішення - без змін.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 12 травня 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 11 липня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов