Постанова

Іменем України

21 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 296/12109/18

провадження № 61-17211св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Бердичівська міська рада Житомирської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

третя особа - приватний нотаріус Бердичівського міського нотаріального округу Манелюк Михайло Іванович,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Бердичівської міської ради Житомирської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - приватний нотаріус Бердичівського міського нотаріального округу Манелюк Михайло Іванович, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини

за касаційною скаргою адвоката Могильницького Віктора Юрійовича як представника ОСОБА_1 на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 11 березня 2021 року у складі судді Корбут В. В. та постанову Житомирського апеляційного суду від 20 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Коломієць О. С., Миніч Т. І., Талько О. Б.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позову банку

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, уточнивши який просила визначити їй строк у три місяці з дня вступу рішення в законну силу для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , після смерті двоюрідного брата - ОСОБА_5 .

На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначала, що вона є двоюрідною сестрою ОСОБА_5 , який останніх десять років проживав в Італії, де і помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Про смерть двоюрідного брата ОСОБА_1 дізналася випадково в листопаді 2018 року від знайомих, які повідомили, що у приватного нотаріуса Бердичівського міського нотаріального округу Манелюка М. І. є документ, який підтверджує смерть двоюрідного брата, та про невідомих осіб, які начебто хочуть оформити спадщину.

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, однак той відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину через те, що вона пропустила встановлений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини. Поважними причинами пропуску вказаного строку позивач зазначає те, що останні роки вона не мала жодної інформації про місце перебування та проживання в Італії двоюрідного брата, з його родичами будь-яких зв`язків не підтримувала, а тому вони не мали бажання повідомляти їй про смерть брата, крім того, позивач є юридично необізнаною особою.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області рішенням від 11 березня 2021 року в задоволенні позову відмовив.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що незнання про смерть двоюрідного брата та юридична необізнаність щодо строку і порядку для прийняття спадщини не є поважними причинами пропущення строку для прийняття спадщини.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Житомирський апеляційний суд постановою від 20 вересня 2021 року рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 11 березня 2021 року залишив без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована обґрунтованістю висновку суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 20 жовтня 2021 року, адвокат Могильницький В. Ю. як представник ОСОБА_1 просить скасувати рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 11 березня 2021 року і постанову Житомирського апеляційного суду від 20 вересня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 681/203/17, від 25 квітня 2019 року у справі № 761/794/15, від 25 березня 2020 року у справі № 296/12396/18, від 17 березня 2021 року у справі № 638/17145/17.

На обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

У зв`язку із проживанням та смертю спадкодавця в Італії та її перебування у тривалому закордонному відрядження (з 08 січня 2015 року до 01 грудня 2016 року) позивач пропустила шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Мілані Італійської Республіки, з поважних причин, пов`язаних з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для вчинення дій з прийняття спадщини.

07 грудня 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу, який мотивований законністю і обґрунтованістю судових рішень.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 01 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

25 листопада 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Мілані Італійської Республіки помер ОСОБА_5 , який був зареєстрований на АДРЕСА_1 .

Зі спадкової справи № 50/2015, заведеної 28 жовтня 2015 року приватним нотаріусом Бердичівського міського нотаріального округу Манелюком М. І. щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , випливає, що із заявою про прийняття спадщини у шестимісячний строк звернулися ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4

ОСОБА_1 із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 звернулася 21 грудня 2018 року.

Постановою від 24 грудня 2018 року приватний нотаріус Бердичівського міського нотаріального округу Манелюк М. І. відмовив ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 у зв`язку з пропуском шестимісячного строку для прийняття спадщини.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Загальні положення про спадкування, визначені главою 84 ЦК України.

Відповідно до статей 1216 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до частини першої статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина третя статті 1222, частина перша статті 1220, частина перша статті 1270 ЦК України).

Відповідно до статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

При вирішенні справ про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини слід також враховувати, що додатковий строк визначається у разі, якщо суд визнає причини пропуску строку для прийняття спадщини поважними. У зазначеній категорії справ є обов`язковим обґрунтування в мотивувальній частині судового рішення поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Як поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини позивач зазначав про юридичну необізнаність щодо порядку вступу у спадщину та необізнаність про смерть двоюрідного брата.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; ці обставини визнані судом поважними.

Разом з тим суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про смерть спадкодавця.

Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої, п`ятої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оскільки позивач не навела об`єктивних, непереборних, істотних обставин, які перешкоджали їй у вчиненні дій щодо прийняття спадщини після смерті двоюрідного брата протягом більше ніж 3 років, а сама по собі як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини так і необізнаність про смерть ОСОБА_5 не є поважними причинами пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини в розумінні закону, висновок судів про відсутність правових підстав для надання позивачу додаткового строку для прийняття спадщини після смерті двоюрідного брата, є правильним.

Висновок судів у цій справі не суперечить правовим висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2019 року у справі № 761/794/15, від 17 березня 2021 року у справі № 638/17145/17, від 17 жовтня 2018 року у справі № 681/203/17, від 25 березня 2020 року у справі № 296/12396/18.

Аргументи касаційної скарги висновків судів не спростовують, зводяться до незгоди з ними, тлумачення норм права на власний розсуд та необхідності здійснення переоцінки фактичних обставин справи, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду (стаття 400 ЦПК України).

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішень судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу адвоката Могильницького Віктора Юрійовича як представника ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 11 березня 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 20 вересня 2021 року залишити без змін.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

М. Ю. Тітов