Історія справи

Постанова

Іменем України

31 травня 2023 року

м. Київ

справа № 442/37/20

провадження № 61-13861св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Комунальний заклад Львівської обласної ради «Дрогобицький музичний коледж» імені В. Барвінського,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 21 лютого 2020 року у складі судді Гарасимків Л. І. та постанову Львівського апеляційного суду від 06 липня 2021 рокуу складі колегії суддів: Левика Я. А., Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

30 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Комунального закладу Львівської обласної ради «Дрогобицький музичний коледж» імені В.Барвінського (далі - Коледж) про визнання неправомірними дій адміністрації навчального закладу та скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення.

Позов мотивований тим, що вона працює у 49 років (із 1970 року). З 2012 року і на час подання позову - на посаді старшого викладача вищої категорії хорових дисциплін. Наказом по навчальному закладу від 05 червня 2019 року № 11 її було включено до переліку педагогічних працівників для проходження позачергової атестації. З метою збору документів, необхідних їй для проходження атестації, вона звернулася до директора Коледжу із заявою про надання їй копії необхідних документів. Однак її заяву було проігноровано.

Під час збору документів 07 жовтня 2019 року зі слів інспектора з кадрів вона дізналася, що її не включили до переліку педагогічних працівників на преміювання до професійного свята, оскільки вона має догану. Однак коли було видано такий наказ, за яке порушення трудової дисципліни чи правил внутрішнього трудового розпорядку, їй не відомо. Будь-яких письмових пояснень щодо порушень від неї адміністрацією музичного коледжу не відбиралося, з наказом про оголошення догани її ознайомлено не було.

ОСОБА_1 просила суд:

визнати неправомірними дії адміністрації навчального закладу щодо недотримання законодавчо встановленої процедури накладення на неї, старшого викладача вищої категорії хорових дисциплін ОСОБА_1 , - дисциплінарного стягнення у вигляді догани, порушення порядку права на звернення (ненадання на вимогу копій документів, пов`язаних із роботою в навчальному закладі);

визнати протиправним та скасувати наказ Коледжу про накладення на неї, старшого викладача вищої категорії хорових дисциплін ОСОБА_1 , дисциплінарного стягнення у вигляді догани;

вирішити питання судових витрат.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 21 лютого 2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій адміністрації навчального закладу та скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у вересні 2018 року ОСОБА_1 отримала педагогічне навантаження на 2018-2019 навчальний рік, про що свідчить її підпис на другому примірнику. Відповідно до доповідної записки заступника директора з навчальної роботи від 21 червня 2019 року ОСОБА_1 не виконала своє педагогічне навантаження у студентів заочної форми навчання мотивуючи тим, що вона не знала своє навантаження. У своєму поясненні ОСОБА_1 повідомила, що неуважно ознайомилася із педагогічним навантаженням і не проводила цих занять.З долученого до матеріалів справи звіту голови Екзаменаційної комісії з атестації випускників від 08 червня 2019 року вбачається, що техніка диригування студента викладача ОСОБА_1 під час виконання державної програми була на рівні примітивного тактування із великою кількістю технічних помилок. Судом проаналізований спірний наказ, згідно якого позивачу оголошено догано за порушення за порушення пункту 2 розділу III, пункту 2, пункту 8 розділу V Правил внутрішнього трудового розпорядку, а саме: не проведення занять зі студентами відповідно до педагогічного навантаження. Суд виходить з того, що позивачу оголошено догану за порушення конкретних пунктів посадових обов`язків педагогічного працівника.

Відповідачем застосовано дисциплінарне стягнення у відповідності до вимог статті 148 КЗпП України, не пізніше одного місяця з дня його виявлення. При накладенні дисциплінарного стягнення у формі догани позивачу враховано ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, а також необхідною умовою для накладення стягнення є така ознака порушення трудової дисципліни, як вина працівника. ОСОБА_1 не виконала свої прямі посадові обов`язки щодо проведення занять зі студентами відповідно до педагогічного навантаження, тому наявність її вини є безумовною і доведеною, а позов є безпідставний та задоволенню не підлягає.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 06 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 21 лютого 2020 року скасовано і ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій адміністрації навчального закладу та скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що в розкладі занять позивача такий предмет як аранжування був відсутній; натоміть, як вбачається з витягу з наказу № 103 від 21 травня 2019 року, позивачу було зменшено навантаження на 38 основних годин та такі передані викладачу ОСОБА_2 , що визнається представником відповідача та також підтверджується доказами. Позивач самостійно не могла змінювати розклад занять на свій розсуд, то дії Коледжу та сам наказ щодо накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани через непроведення занять з одного із предметів, який був відсутній у її розкладі та натомість викладання такого здійснювалося іншим викладачем, - є протиправними.

В той же час позивачем були надані письмові пояснення перед винесенням оспорюваного наказу, тобто до 25 червня 2019 року (а. с. 35), а в позовній заяві вона зазначила, що 07 жовтня 2019 року дізналася про існування наказу про накладення на неї дисциплінарного стягнення у вигляді догани, а отже вона фактично з 25 червня 2019 року не могла не знати про вирішення відповідачем питання про притягнення її до дисциплінарної відповідальності; а також могла та повинна була довідатися з цього часу про порушення своїх прав при винесенні оскаржуваного наказу. Проте до суду з позовом звернулася лише 30 грудня 2019 року, тобто більш як через півроку з часу, коли був винесений оскаржуваний наказ. Жодних доводів, які б свідчили про поважність причин пропуску цього строку позивачка не навела, натомість вважає, що такий нею не пропущено. Такий строк пропущено нею без поважних причин та вказана підстава є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Аргументи учасників справи

У серпні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів, справу направити на новий розгляд, вирішити питання розподілу судових витрат.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що з наказом про оголошення догани її ознайомлено не було. На її заяву від 07 жовтня 2019 року (вх. № 163), заяву її представника ОСОБА_3 від 10 жовтня 2019 року щодо надання належним чином завірених копій необхідних кадрових документів (трудової книжки, наказів по особовому складу відносно стягнень і заохочень), відповідачем належної відповіді надано не було, витребувані документи не надано. За таких обставин 18 жовтня 2019 року ОСОБА_3 , описавши всі обставини, які цьому передували, подав на ім`я директора Коледжу заяву (вх. № 174), в якій вчергове просив надати (надіслати на домашню адресу) вказані документи. На це звернення відповідач своїм листом № 284 від 28 жовтня 2019 року, не надіславши жодного із затребуваних документів, повідомив, що такі документи є службовими документами Коледжу або документами, які належать ОСОБА_1 та не мають відношення до проходження атестації, вона за ними жодного разу не зверталася і вони будуть надані їй при потребі. Оскільки ні на її заяви, ні на заяви її представника відповідач не надав належним чином завірених копій вказаних документів, в тому числі й наказів по особовому складу про накладення дисциплінарного стягнення, вона 30 грудня 2019 року звернулася до суду з цим позовом. Суд першої інстанції взяв за основу недопустимі докази, зокрема, акт про відмову від підпису був долучений відповідачем до відзиву на позовну заяву (а. с. 22-24). При цьому наданий відповідачем письмовий доказ: не затверджений керівником навчального закладу; не зареєстрований; не містить вказівки на час та місце його складення; не містить вказівку на те, що її було ознайомлено зі змістом наказу від 25 червня 2019 року № 124 і в який спосіб таке ознайомлення відбулося. Уважає, що сам склад комісії не викликає довіри, оскільки до нього увійшли особи, наближені і безпосередньо підпорядковані директору Коледжу, що надає підставу відхилити цей документ як такий, що є сфальшованим під ситуацію. 25 червня 2019 року, коли було видано оскаржуваний наказ і нібито складено Акт про її відмову своїм підписом засвідчити факт ознайомлення з цим наказом, вона вже виконала навчальні програми з усіх своїх предметів і цього дня в навчальному закладі не була, ознайомитися з наказом і Актом не мала фізичної можливості (внаслідок відсутності), що підтверджено наданими копіями з навчального журналу (а. с. 58-63), проте цим документам суд взагалі не надав оцінки. Відтак Акт про відмову від підпису безпідставно був розцінений місцевим судом як належний, допустимий та достовірний доказ всупереч вимог статей 77-79 ЦПК України.

Апеляційний суд дійшов правильного висновку про порушення прав позивача. Проте визначаючи строк звернення до суду за захистом порушеного права, який місцевий суд вважав дотриманим, апеляційний суд неправильно застосував норму матеріального права щодо початку перебігу тримісячного строку, безпідставно пов`язуючи його з датою, коли вона нібито повинна була дізнатися про те, що їй оголошено догану. В оскаржуваній постанові вказано, що вона принаймні з 25 червня 2019 року не могла не знати про вирішення відповідачем питання про притягнення її до дисциплінарної відповідальності; а також могла та повинна була довідатися з цього часу про порушення своїх прав при винесенні оскаржуваного наказу. При цьому КЗпП України містить спеціальну норму щодо строків звернення до суду за вирішенням трудових спорів, встановлену статтею 233 цього Кодексу. Важливо розрізняти початок перебігу строку для звернення до суду залежно від виду позовних вимог - вимог у справах про звільнення та інших вимог працівника, про що зауважив, зокрема, Верховний Суд у постанові від 03 лютого 2021 року у справі № 682/2782/18.

Наданий відповідачем суду документ, іменований як пояснення (а. с. 35), написаний нею власноруч і не являється належним та допустимим доказом, позаяк не містять: дати його написання; будь-якої вказівки на те, якого періоду стосується викладене прохання; зміст документу (прохання) не відповідає його назві. Тому і це пояснення не могли бути покладено судом у мотивувальну частину рішення. Саме по собі відібрання пояснення довільно визначене апеляційним судом з прив`язкою до дати 25 червня 2019 року - видачі наказу №124 «Про застосування дисциплінарного стягнення». Відібрання пояснення не обов`язково тягне за собою накладення дисциплінарного стягнення, оскільки застосування заходів дисциплінарного впливу є правом, а не обов`язком адміністрації.

Крім того, нею в позовній заяві чітко вказувалося коли і при яких обставинах їй стало відомо про оголошення їй догани - 07 жовтня 2019 року, коли з`ясувалося, що її не включено до наказу про преміювання до професійного свята - Дня вчителя, а на її усні та письмові звернення так і не було надано копій затребуваних документів. Також про те, що їй було невідомо про накладення на неї дисциплінарного стягнення, свідчить і формулювання її позовних вимог.

Відтак і судом апеляційної інстанції в основу мотивувальної частини оскаржуваного рішення покладено документ, який не відповідає вимогам статей 77-79 ЦПК України щодо його належності, допустимості та достовірності як письмового доказу, а такий висновок суду суперечить фактичним обставинам справи. Всупереч вказівкам Верховного Суду Львівський апеляційний суд виніс оскаржену постанову, керуючись не фактичними обставинами справи, а неналежними доказами та припущеннями.

У жовтні 2021 року Коледж подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить оскаржені судові рішення залишити без змін, касаційну скаргу - без задоволення.

Вказує, що наявні докази щодо дій позивача та неналежне виконання нею свої посадових обов`язків дають всі підстави для висновку про правомірне застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани до ОСОБА_1 . Позивач у касаційній скарзі зазначає, що абсолютно всі документи та докази, надані відповідачем, не можуть бути розцінені як належні та допустимі. Натомість при накладенні дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 було чітко дотримано вимог КЗпП України. Наявність вини позивача є безумовною і доведеною, а тому позов є безпідставний та задоволенню не підлягає.

Крім цього, судом апеляційної інстанції доведено, що позивачем безпідставно пропущено тримісячний строк звернення до суду з дня, коли вона дізналася про порушення свого права. При таких обставинах, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог, а суд апеляційної інстанції довів, що позивачем не надано жодних доводів, які б свідчили про поважність причин пропущених тримісячного строку звернення до суду з дня, коли вона дізналася про порушення свого права. Натомість доводи ОСОБА_1 , викладені в касаційній скарзі є безпідставними.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 06 вересня 2021 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 21 лютого 2020 року та постанови Львівського апеляційного суду від 06 липня 2021 року, відкрито касаційне провадження в цій справі.

В указаній ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд першої та апеляційної інстанції в оскаржених судових рішеннях порушив норми процесуального права та застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 682/2782/18).

Ухвалою Верховного Суду від 09 травня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Аналіз касаційної скарги свідчить, що судові рішення оскаржуються в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій адміністрації навчального закладу та скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення на підставі статті 233 КЗпП України у зв`язку з пропуском строків звернення до суду за вирішенням трудового спору, тому в іншій частині судові рішення в касаційному порядку не переглядаються.

Позиція Верховного Суду

Щодо позовних вимог про визнання неправомірними дій адміністрації навчального закладу

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина перша та друга статті 2 ЦПК України).

Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо (частина перша статті 11 ЦПК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси власне порушені, а учасники цивільного обороту використовують цивільне судочинство для такого захисту.

Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи (частина третя статті 124 Конституції України).

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 липня 2022 року у справі № 278/1025/19 (провадження № 61-5499св21) зазначено, що «позивач пред`явив позовну вимогу про визнання неправомірними дій ОСОБА_3 щодо складання та подання документів для державної перереєстрації права власності на спірний автомобіль. Така позовна вимога не може бути використана для захисту будь-якого права чи інтересу за наявності іншого передбаченого законом способу захисту прав позивача шляхом пред`явлення вимоги про витребування спірного майна; позовна вимога про визнання неправомірними дій ОСОБА_3 щодо складання та подання документів для державної перереєстрації права власності на спірний автомобіль може складати сутність доводів сторони у межах спору щодо наявності підстав для витребування спірного автомобіля з володіння іншої особи. При цьому відповідні аргументи сторони, за наявності для цього підстав, має перевірити суд у межах спору про витребування спірного автомобіля; не відповідає завданням цивільного судочинства звернення до суду з позовною вимогою про неправомірними дій особи щодо складання та подання документів для державної перереєстрації права власності на спірний автомобіль і така позовна вимога не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, як і взагалі не підлягає судовому розгляду; відсутність у позивача юридичної можливості пред`явити позовну вимогу про визнання неправомірними дій фізичної особи щодо складання та подання документів для державної перереєстрації права власності на спірний автомобіль є легітимним обмеженням, покликаним забезпечити юридичну визначеність у застосуванні норм права. Таке обмеження не шкодить суті права на доступ до суду та є пропорційним означеній меті. За таких обставин суди зробили помилковий висновок про можливість розгляду по суті зазначеної позовної вимоги».

Приписи «суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України), «суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України) стосуються як позовів, які не можна розглядати за правилами цивільного судочинства, так і тих позовів, які суди взагалі не можуть розглядати (див. аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 13 червня 2018 року у справі № 454/143/17-ц (пункт 59), від 21 листопада 2018 року у справі №757/43355/16-ц (пункти 42, 66), від 13 березня 2019 року у справі №331/6927/16-ц (пункт 37), від 20 березня 2019 року у справі № 295/7631/17, від 21 серпня 2019 року у справі № 761/35803/16-ц (пункт 36), від 18 вересня 2019 року у справі № 638/17850/17 (пункт 5.30), від 8 листопада 2019 року у справі № 910/7023/19 (пункт 6.20), від 18 грудня 2019 року у справі №688/2479/16-ц (пункт 30), від 26 лютого 2020 року у справі № 1240/1981/18 (пункт 30), від 28 квітня 2020 року у справі № 607/15692/19 (пункт 45)).

Позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій щодо недотримання законодавчо встановленої процедури накладення на неї дисциплінарного стягнення у вигляді догани, порушення порядку права на звернення складають сутність її доводів у межах спору щодо наявності підстав для визнання протиправним та скасування наказу про накладення на неї дисциплінарного, тому такі вимоги не можуть бути використані для захисту будь-якого права чи інтересу за наявності іншого передбаченого законом способу захисту прав позивача про скасування відповідного наказу. При цьому відповідні аргументи сторони, за наявності для цього підстав, має перевірити суд у межах спору з належним способом захисту.

Тому вказані вимоги не відповідають завданню цивільного судочинства і не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, як і взагалі не підлягають судовому розгляду. При цьому відсутність у позивача юридичної можливості пред`явити позовні вимоги про визнання неправомірними дій щодо недотримання законодавчо встановленої процедури накладення на неї дисциплінарного стягнення у вигляді догани, порушення порядку права на звернення є легітимним обмеженням, покликаним забезпечити юридичну визначеність у застосуванні норм права. Таке обмеження не шкодить суті права на доступ до суду та є пропорційним означеній меті.

За таких обставин суди помилково розглянули по суті зазначені позовні вимоги, тому оскаржені судові рішення в частині вирішення позовних вимог про визнання неправомірними дій щодо недотримання законодавчо встановленої процедури накладення на неї дисциплінарного стягнення у вигляді догани, порушення порядку права на звернення підлягають скасуванню із закриттям провадження в справі у цій частині з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Щодо позовних вимог про скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення

Суди встановили, що наказом директора Коледжу від 25 червня 2019 року за №124 «Про застосування дисциплінарного стягнення» за порушення пункту 2 розділу III, пункту 2, пункту 8 розділу V Правил внутрішнього трудового розпорядку, а саме: не проведення занять зі студентами відповідно до педагогічного навантаження та відповідно до частини 1 статті 147, статті 149 КЗпП України до викладача циклової комісії «Хорове диригування» ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у виді догани.

Працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки (частина перша статті 233 КЗпП України).

Відмовити в позові через пропуск без поважних причин строку звернення до суду можливо лише в тому разі, коли позов є обґрунтованим. У разі безпідставності позовних вимог при пропуску строку звернення до суду в позові належить відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції про відмову у позові за безпідставністю та встановив, що наказ Коледжу щодо накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани через непроведення занять з одного із предметів, який був відсутній у її розкладі та натомість викладання такого здійснювалося іншим викладачем, - є протиправним. Постанова апеляційного суду в частині висновків про незаконність накладення дисциплінарного стягнення на позивача в касаційному порядку Коледж не оскаржив.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 лютого 2021 року у справі № 682/2782/18 (провадження № 61-17946св19), на яку є посилання у касаційній скарзі, вказано, що «виходячи зі змісту частини першої статті 233 КЗпП України, вважливо розрізняти початок перебігу строку для звернення до суду залежно від виду позовних вимог: вимог у справах про звільнення та інших вимог працівника. Спір про звільнення - це спір за позовом про поновлення на роботі. Предметом позову у справі, що переглядається, є вимога не про поновлення на роботі, а про зобов`язання із працевлаштування. … Отже, при зверненні до суду із позовом про зобов`язання із працевлаштування діє загальний тримісячний строк з дня, коли працівник дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права».

У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У справі, що переглядається:

суди встановили, що оспорюваний наказ про накладення дисциплінарного стягнення винесено 25 червня 2019 року; позивач звернулася до суду із цим позовом 30 грудня 2019 року;

у позові ОСОБА_1 вказала, що дізналась про наявність у неї догани 07 жовтня 2019 року зі слів інспектора з кадрів, оскільки її не включили до переліку педагогічних працівників на преміювання до професійного свята, однак будь-яких письмових пояснень щодо порушень від неї адміністрацією Коледжу не відбиралося, з наказом про оголошення догани її ознайомлено не було, коли було видано такий наказ, за яке порушення трудової дисципліни їй на момент звернення до суду не відомо; на її звернення про надання копій документів, пов`язаних із роботою в навчальному закладі, відповідні документи не надані. Такі ж доводи позивач наводила в апеляційній скарзі та, зокрема обґрунтовувала, що наявні у справі пояснення не є належними та допустимими доказами.

апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_1 надала письмові пояснення перед винесенням оскаржуваного наказу, тобто до 25 червня 2019 року (а. с. 35), отже принаймні з 25 червня 2019 року вона не могла не знати про вирішення відповідачем питання про притягнення її до дисциплінарної відповідальності, в позовній заяві зазначила, що 07 жовтня 2019 року дізналася про існування наказу про накладення на неї дисциплінарного стягнення у вигляді догани, а тому пропустила тримісячний строк звернення до суду, доводів, які б свідчили про поважність причин пропуску цього строку, не навела. На інші докази та відповідні їм обставини, що позивач до 07 жовтня 2019 року дізналась або повинна була дізнатися про притягнення її до дисциплінарної відповідальності, апеляційний суд не посилався;

на а. с. 35 справи містяться пояснення ОСОБА_1 на ім`я керівника Коледжу , в якому нею власноруч викладене клопотання про зняття годин одного з предметів, оскільки вона неуважно ознайомилася зі своїм педагогічним навантаженнямі не проводила окремих занять. Відомостей, що ОСОБА_1 було запропоновано надати письмове пояснення, стосовно якого саме факту, за який період часу, вказаний документ не містить, відсутні дата його написання чи подання;

оскільки доводи позивача, що про існування наказу про накладення на неї дисциплінарного стягнення у вигляді догани вона дізналася 07 жовтня 2019 року, не спростовано, тому відсутні підстави для висновку, що ОСОБА_1 пропустила тримісячний строк звернення до суду з вимогою про скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення.

За таких обставин позов ОСОБА_1 в частині вимоги про скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення підлягає задоволенню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, дають підстави для висновку, що рішення судів ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково:

рішення суду першої інстанції і постанову апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог про визнання неправомірними дій щодо недотримання законодавчо встановленої процедури накладення на неї дисциплінарного стягнення у вигляді догани, порушення порядку права на звернення скасувати із закриттям провадження у справі;

рішення суду першої інстанції і постанову апеляційного суду в частині відмови у задоволені позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення на підставі статті 233 КЗпП України у зв`язку з пропуском строків звернення до суду за вирішенням трудового спору скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в цій частині.

Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Томупонесені позивачем судові витрати у зв`язку з розглядом справи у судах першої і апеляційної інстанції та переглядом справи у суді касаційної інстанції в сумі 3 711,70 грнпідлягають стягненню з відповідача.

Керуючись статтями 141 400 402 412 414 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 21 лютого 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 06 липня 2021 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального закладу Львівської обласної ради «Дрогобицький музичний коледж» імені В. Барвінського про визнання неправомірними дій адміністрації навчального закладу щодо недотримання законодавчо встановленої процедури накладення дисциплінарного стягнення, порушення порядку права на звернення скасувати.

Провадження у справі № 442/37/20 в указаній частині закрити.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 21 лютого 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 06 липня 2021 року в частині відмови у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування наказу Комунального закладу Львівської обласної ради «Дрогобицький музичний коледж ім. В. Барвінського» від 25 червня 2019 року № 124 про накладення на дисциплінарного стягнення на підставі статті 233 КЗпП України у зв`язку з пропуском строків звернення до суду за вирішенням трудового спору скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Скасувати наказ Комунального закладу Львівської обласної ради «Дрогобицький музичний коледж» імені В. Барвінськоговід 25 червня 2019 року за № 124 «Про застосування дисциплінарного стягнення» про накладення на ОСОБА_1 , старшого викладача вищої категорії хорових дисциплін, дисциплінарного стягнення у виді догани.

Стягнути з Комунального закладу Львівської обласної ради «Дрогобицький музичний коледж» імені В. Барвінськогона користь ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору в сумі 3 711,70 грн.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 21 лютого 2020 року та постанова Львівського апеляційного суду від 06 липня 2021 рокув скасованих частинах втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук