Постанова

Іменем України

19 травня 2021 року

м. Київ

справа № 501/2148/17

провадження № 61-22087св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (письмового провадження) касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 18 грудня 2018 року в складі судді Смирнова В. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 23 жовтня 2019 року в складі колегії суддів: Черевка П. М., Дрішлюка А. І., Драгомерецького М.

М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та з урахуванням уточнених позовних вимог просила виділити їй в натурі Ѕ частку земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1, на якій розміщена відокремлена частка житлового будинку, згідно з варіантом № 1 висновку експерта № 864/2018 будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 17 липня 2018 року, виконаного судовим експертом ОСОБА_3.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що на підставі рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 06 червня 2016 року їй та відповідачу належать на праві спільної часткової власності (по Ѕ частині) житловий будинок та земельна ділянка, розташовані по АДРЕСА_1.

Зазначала, що житловий будинок поділений між ними в натурі, тоді як земельна ділянка площею 0,25 га в натурі не виділена, що перешкоджає їй належним чином користуватися її частиною земельної ділянки, оскільки відповідач чинить у цьому перешкоди і в добровільному порядку укласти договір про порядок користування земельною ділянкою відмовляється.

У травні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про встановлення порядку користування земельною ділянкою.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог зазначав, що для з'ясування питання про можливість поділу земельної ділянки в натурі він звертався до експертної установи. За результатами проведення експертного дослідження було складено висновок експерта від 17 січня 2018 року про неможливість здійснення поділу земельної ділянки в натурі та запропоновано варіант порядку користування земельною ділянкою.

Посилаючись на викладене, просив задовольнити його зустрічні позовні вимоги й встановити порядок користування спірною земельною ділянкою згідно із запропонованим експертом варіантом.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 18 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 23 жовтня 2019 року, позов ОСОБА_1 задоволено.

Виділено в натурі ОСОБА_1 Ѕ частку земельної ділянки, кадастровий номер 5110800000:06:007:0002, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належать позивачу та відповідачу на праві спільної власності, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, на якій відповідно розміщена відокремлена частка житлового будинку, що складається з:

Літ. "Г" - житловий будинок, приміщення: 2-1 - коридор 6,3 кв. м (приміщення 1-7 - за рішенням суду), 2-2 - кухня 11,0 кв. м (1-8), 2-3 - коридор 2,4 кв. м (1-3), 2-4 - коридор 3,9 кв. м (1-2), 2-5 - жила 14,4 кв. м (1-2), 2-6 - жила 9,6 кв. м (1-4), 2-7 - санвузол 3,0 кв. м (1-5), 2-8 - котельня 3,3 кв. м (1-6), 2-9 - сходова клітина 3,3 кв. м (І), 2-10 - комора 10,7 кв. м (І), загальна площа - 67,9 кв. м, житлова площа - 24,0 кв. м; господарчі будівлі: літ. "В" - вбиральня, літ. "Д " - літня кухня, літ. "Е" - сарай; господарчі споруди: № 1 - огорожа 17/25 часток, № 2 - ворота, № 4-7 - огорожі, № 8 - огорожа 89/100 часток, колодязь питний № 9, згідно з варіантом № 1 висновку експерта № 864/2018 будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 17 липня 2018 року, виконаним судовим експертом Дзінькою А. І.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про встановлення порядку користування земельною ділянкою відмовлено.

Задовольняючи первісні позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з їх обґрунтованості, оскільки запропонований експертом ОСОБА_3 варіант поділу земельної ділянки найбільш наближений до ідеальних часток.

Разом з тим, відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, суди виходили з того, що наданий ним висновок експерта ОСОБА_4 від 17 січня 2018 року є немотивованим, у зв'язку із покладенням в його основу неналежних відомостей, та не відповідає вимогам статей 102, 106 ЦПК України.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У грудні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 18 грудня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 23 жовтня 2019 року й ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1, а його зустрічні позовні вимоги задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не дослідили належним чином зібрані в справі докази, зокрема, висновок експерта ОСОБА_4 від 17 січня 2018 року, яким підтверджується, що виділ позивачу Ѕ частини земельної ділянки є неможливим, формально пославшись на невідповідність цього висновку процесуальним вимогам та покладенням в його основу неналежних відомостей.

Також суди не врахували роз'яснення Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді земельних спорів" від 16 квітня 2004 року, згідно з якими, у справах про встановлення порядку володіння й користування спільною земельною ділянкою, суд, зокрема, з'ясовує і враховує можливість нормального користування будинком і здійснення догляду за ним.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2020 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із Іллічівського міського суду Одеської області.

04 лютого 2020 року справа № 501/2148/17 надійшла до Верховного Суду.

Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 надіслала відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 14 квітня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

За вказаних обставин тут і надалі положення ЦПК України застосовуються у редакції, яка діяла до 08 лютого 2020 року.

Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина 2 статті 389 ЦПК України).

Відповідно до частини 1 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судами

Суди встановили, що з 24 вересня 1993 року сторони перебували в шлюбі.

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 06 червня 2016 року (набрало законної сили 01 листопада 2016 року) визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право спільної сумісної власності подружжя на житловий будинок з господарчими спорудами за адресою: АДРЕСА_1.

Виділено ОСОБА_1 у власність та визнано право власності на Літ. "Г" - житловий будинок, приміщення: 2-1 - коридор 6,3 кв. м (приміщення 1-7 - за рішенням суду), 2-2 - кухня 11,0 кв. м (1-8), 2-3 - коридор 2,4 кв. м (1-3), 2-4 - коридор 3,9 кв. м (1-2), 2-5 - жила 14,4 кв. м (1-2), 2-6 - жила 9,6 кв. м (1-4), 2-7 - санвузол 3,0 кв. м (1-5), 2-8 - котельня 3,3 кв. м (1-6), 2-9 - сходова клітина 3,3 кв. м (І), 2-10 - комора 10,7 кв. м (І), загальна площа - 67,9 кв. м, житлова площа - 24,0 кв. м; господарчі будівлі: літ. "В" - вбиральня, літ. "Д " - літня кухня, літ. "Е" - сарай; господарчі споруди: № 1 - огорожа 17/25 часток, № 2 - ворота, № 4-7 - огорожі, № 8 - огорожа 89/100 часток, колодязь питний № 9;

- та Ѕ частку земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 5110800000:06:007:0002.

Виділено ОСОБА_2 у власність та визнано право власності на: лит. "Г-2": коридор "1-1" 4,3 кв. м, частину вітальні "1-2" 8,8 кв. м, сходову клітку "1-9" 10,0 кв. м, житлову "1-10" 21,7 кв. м, кабінет "1-11" 4,4 кв. м, житлову "1-12" 10,5 кв. м, санвузол "1-13" 6,7 кв. м, житлову "1-14" 11,2 кв. м, гараж (лит. "З"), 8/25 огорожі № 1 довжиною 4,72 м з боку будівлі гаражу (лит. "З"), хвіртку № 3,11/100 огорожі № 8 довжиною 2,4 м з боку будівлі гаражу (лит. "З")

- та Ѕ частку земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер undefined.

Припинено на вищезазначене майно статус спільного майна подружжя.

Зобов'язано ОСОБА_1 сплатити ОСОБА_2 компенсацію у розмірі 25 648,50 грн.

Отже, сторони є співвласниками земельної ділянки площею 0,2500 га, розташованої по АДРЕСА_1.

На підтвердження можливості виділу земельної ділянки в натурі ОСОБА_1 надала суду висновок експерта № 864/2018 будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 17 липня 2018 року, виконаний експертом ОСОБА_3, із запропонованими двома варіантами її розподілу, за якими просила здійснити виділ земельної ділянки в натурі по першому варіанту, яким їй пропонується виділити земельну ділянку площею 1 163,5 кв. м та Ѕ частку ділянки загального користування (86,5 кв. м), вихід на яку здійснюється через існуючі ворота з АДРЕСА_1, а ОСОБА_2 - земельну ділянку площею 1 163,5 кв. м та Ѕ частку ділянки загального користування (86,5 кв. м), вихід на яку здійснюється через існуючу хвіртку по АДРЕСА_1. Земельна ділянка описується межами, визначеними висновком експерта.

ОСОБА_2 заперечував проти виділу позивачу земельної ділянки в натурі, посилаючись на висновок судової земельно-технічної експертизи ТОВ ОФ "Інюг-Експертиза" № 571 від 17 січня 2018 року, виконаний судовим експертом ОСОБА_4, згідно з яким експерт вважав неможливим виділення ідеальних часток кожній із сторін у натурі, у зв'язку з чим запропонував певний порядок сумісного користування земельною ділянкою.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Поняття спільної часткової власності визначено у частині 1 статті 356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності.

Право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.

Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними процентами від цілого чи у дробовому вираженні.

Згідно з частиною 3 статті 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Частиною 1 статті 86 ЗК України передбачено, що земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

Відповідно до частин 1 , 3 статті 88 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації.

Згідно з частинами 1 , 2 статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Якщо виділ у натурі частки зі спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частинами 1 , 2 статті 364 ЦК України), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

Відповідно до статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.

У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Виходячи з аналізу змісту наведених норм права, поняття "поділ" та "виділ" не є тотожними.

При поділі майно, що знаходиться в спільній частковій власності, поділяється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються.

При виділі частки правовідносини спільної часткової власності, як правило, зберігаються, а припиняються лише для співвласника, частка якого виділяється.

Винятком з цього правила є ситуація, коли майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, - тоді має місце поділ спільного майна.

Тобто, поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні однією суттєвою ознакою - у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється.

Розглядаючи справу, суди першої та апеляційної інстанцій на наведене уваги не звернули, не врахували, що спірне майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, у зв'язку з чим виділ частки в цьому майні лише для позивача є неможливим, а можливий поділ цього майна в натурі між сторонами, у разі якого право спільної часткової власності на нього припиняється.

З огляду на викладене, висновок судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 є передчасним, як і висновок про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 про порядок користування земельною ділянкою, оскільки вирішення цього позову безпосередньо залежить від вирішення позовних вимог про поділ в натурі земельної ділянки.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до підпунктів 1 та 3 частини 3 статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази та/або встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Згідно з частиною 4 статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки допущені судами порушення норм процесуального права унеможливили ухвалення законного та обґрунтованого судового рішення по суті розгляду спору, а Верховний Суд не вправі їх усунути через обмеження повноважень як суду касаційної інстанції, ухвалені в справі судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого суду належить урахувати вищевикладене та ухвалити судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 18 грудня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 23 жовтня 2019 року скасувати.

Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. І. КратСудді:Н. О. Антоненко І. О. Дундар Є. В. Краснощоков М. Ю.

Тітов