Постанова

Іменем України

30 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 753/12018/19

провадження № 61-4309св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: державний реєстратор комунального підприємства «Світоч» м. Києва Алієв Гусєйн Азіз огли, Акціонерне товариство «Альфа-Банк»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 05 серпня 2021 рокуу складі судді Трусової Т. О. та постанову Київського апеляційного суду від 10 лютого 2022 року у складі колегії суддів: Немировської О. В., Махлай Л. Д., Ящук Т. І., у справі за позовом ОСОБА_1 додержавного реєстратора комунального підприємства «Світоч» м. Києва Алієва Гусєйна Азіз огли, Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання протиправним та поновлення відомостей про державну реєстрацію прав,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до державного реєстратора комунального підприємства «Світоч» м. Києва Алієва Г. З. огли, Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (далі - АТ «Альфа-Банк») про визнання протиправним та поновлення відомостей про державну реєстрацію прав.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що 07 грудня 2007 року між нею та Закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк» (далі - ЗАТ «Альфа-Банк»), правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», укладено кредитний договір № 800002792, відповідно до умов якого банк зобов`язався надати позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового використання кредит у сумі 108 161,00 дол. США зі сплатою 13,00 % річних.

У забезпечення виконання умов кредитного договору, 07 грудня 2007 року між позивачем та ЗАТ «Альфа-Банк» укладено іпотечний договір № 800002792, відповідної умов якого позичальник передав банку в іпотеку майнові права на об`єкт інвестування, будівництво якого не завершене, та який стане власністю іпотекодавця в майбутньому, що знаходиться в житловому будинку, який будується за адресою: АДРЕСА_1 , з наступними характеристиками: № 18, поверх 4, кількість кімнат 2, загальна проектна площа 66,44 кв. м, житлова площа 35,92 кв. м.

20 січня 2011 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Альфа-Банк» укладено договір про внесення змін і доповнень № 1 до іпотечного договору № 800002792 з умовою про зміну п. 3.1 статті 3 іпотечного договору та викладення її у такій редакції: «3.1. Предметом іпотеки за цим договором є квартира АДРЕСА_2 , з наступними характеристиками: кількість кімнат 2, загальна площа 66,40 кв. м, житлова площа 35,70 кв. м, що належить іпотекодавцю на підставі свідоцтва про право власності від 17 липня 2008 року, серія НОМЕР_1 , виданого Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація).

06 червня 2019 року ОСОБА_1 стало відомо, що 23 квітня 2019 року державним реєстратором комунального підприємства «Світоч» м. Києва Алієва Г. З. огли прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 46618931 та вчинено перереєстрацію права власності за АТ «Альфа-Банк» на квартиру АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1817909480000) та належить заявникові на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності від 17 липня 2008 року, серія НОМЕР_1 , виданого Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради.

Відповідно до інформаційної довідки № 169584977 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, підставою виникнення права власності є: доказ направлення повідомлення, серія та номер: 235, виданий 20 листопада 2018 року, видавник: ТОВ «Темапол»; кредитний договір, серія та номер: 800002792, виданий 07 грудня 2007 року, видавник: ЗАТ «Альфа-Банк»; іпотечний договір, серія та номер: 800002792, виданий 07 грудня 2007 року, видавник: ЗАТ «Альфа-Банк»; повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки, серія та номер: б/н, виданий 12 березня 2018 року, видавник: ПАТ «Альфа-Банк».

ОСОБА_1 зазначала, що жодних повідомлень від АТ «Альфа-Банк» їй не надходило та своєї згоди на реєстрацію права власності на квартиру, яка належить їй на праві власності, не надавала. Договору з цього приводу з банком не укладала. Тому вважає, що її у незаконний спосіб позбавлено права власності на квартиру АДРЕСА_2 .

Зокрема вказувала, що іпотечне застереження не є договором про задоволення вимог іпотекодержателя, а окремий договір про задоволення вимог іпотекодержателя, укладений між позивачем та АТ «Альфа-Банк», реєстратору не подавався. Тому відповідно до Закону України «Про іпотеку» передача права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у позасудовому порядку можлива лише на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

Звертала увагу суду на те, що на час прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 23 квітня 2019 року, прийняте державним реєстратором КП «Світоч» м. Києва Алієвим Г. А. огли про реєстрацію права власності за АТ «Альфа-Банк», відсутня безспірність вимог іпотекодержателя як кредитора, оскільки в провадженні Соснівського районного суду

міста Черкаси знаходиться справа № 712/9204/15-ц за позовом

ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якості забезпечення за яким укладений іпотечний договір від 07 грудня 2007 року № 800002792.

Таким чином, за відсутності факту безспірності вимог іпотекодержателя реєстрація переходу права власності до АТ «Альфа-Банк» на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є протиправною.

Також позивач вказувала, що не отримувала вимогу, передбачену статтею 35 Закону України «Про іпотеку». Звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом реєстрації права власності за іпотекодержателем на предмет іпотеки мало місце у позасудовому порядку і іпотекодавець була позбавлена можливості висувати свої заперечення щодо вчинення цих дій, а неотримання нею письмової вимоги про усунення порушень вплинуло на права та обов`язки іпотекодавця.

Отже проведення державним реєстратором реєстрації права власності на предмет іпотеки за АТ «Альфа-Банк» відбулося за відсутності документу, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя, тобто з порушенням вимог чинного законодавства.

Також зазначала, що державний реєстратор не повідомив її про проведення державної реєстрації за АТ «Альфа-Банк» права власності на належну їй квартиру, що є прямим порушенням частини першої статті 20 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та додатковою підставою для визнання незаконною державної реєстрації права власності на вищевказану квартиру за АТ «Альфа-Банк».

ОСОБА_1 вказувала, що оцінки предмета іпотеки на момент набуття права власності не проводилась, що суперечить статті 37 Закону України «Про іпотеку».

Також вказувала, що квартира підпадає під дію мораторію, оскільки виступає предметом іпотеки за споживчим кредитом в іноземній валюті.

Враховуючи вищевикладене, позивачпросила визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень, скасувати державну реєстрацію прав на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_2 за АТ «Альфа-Банк», поновити у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості про право власності ОСОБА_1 на вказану квартиру.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 05 серпня 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 10 лютого 2022 року, позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 за АТ «Альфа-Банк».

Скасовано державну реєстрацію прав на нерухоме майно, поновлено в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості про право власності на квартиру за ОСОБА_1 .

У задоволенні вимог до державного реєстратора відмовлено.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із того, що державна реєстрація права власності на іпотечне майно була проведена з порушенням вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127.

Також суд дійшов висновку про те, що лист від ПП «Експрес Мейл» до ТОВ «Темапол», який надано до суду, не може свідчити про належним чином здійснене повідомлення іпотекодавця, оскільки не містить інформації яке саме відправлення направлялось позивачу ОСОБА_1 , та, що вказане відправлення було здійснено саме від АТ «Альфа-Банк». Крім того, надане повідомлення датоване 12 березня 2018 року, тоді як відправлення здійснене 15 вересня 2018 року.

Відповідачем не було надано належних та допустимих доказів направлення повідомлення про звернення стягнення іпотекодавцеві ні за адресою, вказаною в договорі іпотеки, ні за адресою повідомленою нею додатково. Отже банком не доведено дотримання вимог нормативно-правових актів та умов договору щодо порядку звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог до державного реєстратора, суд першої інстанції виходив із того, що сторонами у справі щодо реєстрації майна та майнових прав, якщо такі вимоги є похідними від спору про право цивільне, є з одного боку особа, яка оспорює реєстраційну дію, а з іншого - особа, на користь якої вчинено оспорювану реєстраційну дію, якою у цьому випадку є АТ «Альфа-Банк», а тому вимоги позивача до державного реєстратора є безпідставними, тобто такими, що заявлені до неналежного відповідача.

Рішення суду в частині вирішення вимог до державного реєстратора не оскаржувалось, тому судом апеляційної інстанції не переглядалось.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У травні 2022 року АТ «Альфа-Банк» через свого представника звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення судів першої та апеляційної інстанцій, у якій просить скасувати вказані судові рішення та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У касаційній скарзі скаржник посилається на підстави касаційного оскарження, визначені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Скаржник зазначає, що єдиною підставою дня часткового задоволення позову суди обох інстанції вважали виключно нібито відсутність належних та допустимих доказів направлення повідомлення про звернення стягнення іпотекодавцеві.

На виконання положень статті 35 Закону України «Про іпотеку»

АТ «Альфа-Банк» як іпотекодержателем направлено двічі (цінним листом з описом з повідомленням про вручення, а також додатково кур`єрською доставкою) відповідну вимогу ОСОБА_1 на наступні відомі кредитору адреси: 1) АДРЕСА_2 ; 2) АДРЕСА_4 .

При цьому боржник фактично відмовилася від отримання відповідної вимоги.

Адреса направлення цих двох інформаційних повідомлень та адреса місцезнаходження позивача за позовом співпадають, тим самим позивач доводить, що вся поштова кореспонденція, яка направляється йому за вказаною адресою, буде ним отримана.

Так, адреса: АДРЕСА_5 вказана у позові як адреса для листування, а адреса:

АДРЕСА_4 - як місце постійного проживання.

Тобто повідомлення було направлене і за адресою фактичного місця проживання позивача, що вказана нею особисто у позовній заяві як місце постійного поживання.

Враховуючи викладене, жодна об`єктивна причина не могла би завадити позивачу отримати направлені повідомлення, окрім свідомого ігнорування кореспонденції, що направлена банком.

Неотримання позивачем повідомлення банку про усунення порушень кредитного договору не вказує на неналежне виконання банком своїх зобов`язань за іпотечним договором, скоріше позивач свідомо не бажала отримати направлені письмові повідомлення банку.

Скаржник зазначає, що суд не врахував висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року (справа № 757/13243/17).

Аргументи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Самчук М. В., просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції залишити без змін.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2022 року відкрито касаційне провадження та витребувано цивільну справу № 753/12018/19 з Дарницького районного суду міста Києва.

У травні 2022 року справа № 753/12018/19 надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 07 грудня 2007 року між Закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк» (далі - ЗАТ «Альфа-Банк») та позивачем було укладено кредитний договір № 800002792, відповідно до умов якого банк зобов`язався надати позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового використання кредит у сумі 108 161,00 дол. США зі сплатою 13,00 % річних.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за вищевказаним кредитним договором 07 грудня 2007 року між його сторонами укладено нотаріально посвідчений іпотечний договір № 800002792, відповідно до умов якого позичальник передав банку в іпотеку майнові права на об`єкт інвестування, будівництво якого не завершене, та який стане власністю іпотекодавця в майбутньому, що знаходиться в житловому будинку, який будується за адресою: АДРЕСА_1 , з наступними характеристиками: № 18, поверх 4, кількість кімнат 2, загальна проектна площа 66, 44 кв. м, житлова площа 35, 92 кв. м.

Іпотекою за цим договором забезпечується кожна та всі із вимог іпотекодержателя, що випливають із основного договору зі всіма змінами та доповненнями до нього, або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому, за умовами якого іпотекодавець зобов`язується перед іпотекодержателем повернути наданий йому кредит не пізніше 07 грудня 2017 року в розмірі 108 161,00 дол. США, сплатити проценти за користування кредитом згідно з умовами основного договору в розмірі 13,0 % відсотків річних, сплатити пеню за прострочення повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, а також здійснювати всі інші платежі в порядку та умовах, що визначені основним договором та/або цим договором (надалі - основне зобов`язання) (пункт 2. 1. статті 2 іпотечного договору).

Статтею 6 іпотечного договору передбачено, що іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки у будь-якому з наступних випадків: у випадку невиконання іпотекодавцем основного зобов`язання; у випадку невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем умов цього договору; у інших випадках, передбачених законодавством України.

Відповідно до пункту 6.1 іпотечного договору визначено, що у разі порушення іпотекодавцем основного договору та/або умов цього договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю лист із повідомленням письмової вимоги про усунення порушення, в якій зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання основного зобов`язання у строк, що не перевищує 30 (тридцять) днів з моменту відправлення відповідної вимоги, та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель має право розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до умов цього договору. Документом, що підтверджує відправлення іпотекодержателем письмової вимоги про усунення порушень та виконання порушеного зобов`язання, є квитанція поштового відділення про відправлення відповідного листа з повідомленням іпотекодавцю за адресою його фактичного проживання (реєстрації).

Згідно з умовами, визначеними пунктом 6.3. іпотечного іпотечного договору, який має назву «застереження», звернення стягнення на предмет іпотеки у порядку позасудового врегулювання на підставі цього договору здійснюється одним із зазначених нижче способів: шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. У цьому випадку право власності на предмет іпотеки переходить від іпотекодавця до іпотекодержателя з дня, наступного за останнім днем строку, встановленого для виконання порушеного основного зобов`язання та/або умов цього договору у вимозі про усунення порушень, яка буде надіслана іпотекодержателем згідно зі статтею 35 Закону України «Про іпотеку» та пункту 6.1., із урахуванням умов пункту 8.2. цього договору. При цьому дане зобов`язання, яке визнається договором про задоволення вимог іпотекодержателя, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки. За цим договором іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності, якого обирає іпотекодержатель. При цьому вартість проведення такої оцінки підлягає відшкодуванню іпотекодавцем у тому числі і за рахунок предмета іпотеки. У разі переходу права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета за розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя. Після переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання основного зобов`язання у межах суми, передбаченої у пункті 2.1. статті 2 цього договору, є недійсними. Шляхом продажу іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу іпотекодержателя та іпотекодавця продаж предмета іпотеки здійснюється за ціною, яка зазначена у пункті договору. Договір купівлі-продажу предмета іпотеки, укладений відповідно до цього договору та застереження, є правовою підставою для реєстрації права власності на нерухоме майно, яке було предметом іпотеки. Іпотекодержатель у залежності від попиту та пропозиції має право змінювати ціну продажу предмета іпотеки в сторону її збільшення або без попереднього погодження з іпотекодержателем. Сторони цим погоджуються, що в разі звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання та в порядку, визначеному цим пунктом, іпотекодержатель набуває всіх прав та обов`язків, які належать іпотекодавцю, за договором, на підставі яких у іпотекодавця виникають майнові права на об`єкт інвестування. Право вибору способу звернення стягнення на предмет іпотеки з числа передбачених у цьому договорі та у законодавстві України належить іпотекодержателю.

20 січня 2011 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Альфа-Банк» укладено договір про внесення змін і доповнень № 1 до іпотечного договору № 800002792 з умовою про зміну пункту 3.1. статті 3 іпотечного договору та викладення її у такій редакції: «3.1. Предметом іпотеки за цим договором є квартира АДРЕСА_2 , з наступними характеристиками: кількість кімнат 2, загальна площа 66,40 кв. м, житлова площа 35,70 кв. м, що належить іпотекодавцю на підставі свідоцтва про право власності, серія НОМЕР_1 , виданого Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) 17 липня 2008 року.

Рішенням державного реєстратора комунального підприємства «Світоч» м. Києва Алієва Г. А. огли від 23 квітня 2019 року проведено державну реєстрацію права власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , за АТ «Альфа-Банк», та внесено запис про право власності за номером 31319649.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна від 06 червня 2019 року № 169584977 вбачається, що підставою для проведення оспорюваних реєстраційних дій слугували такі документи: доказ направлення повідомлення, серія та номер: 235, виданий 20 листопада 2018 року, видавник: ТОВ «Темапол»; кредитний договір, серія та номер: 800002792, виданий 07 грудня 2007 року, видавник: ЗАТ «Альфа-Банк»; іпотечний договір, серія та номер: 800002792, виданий 07 грудня 2007 року, видавник: ЗАТ «Альфа-Банк»; повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки, серія та номер: б/н, виданий 12 березня 2018 року, видавник: ПАТ «Альфа-Банк».

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 15 та частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем, і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.

Частиною першою статті 35 Закону України «Про іпотеку» (далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Статтею 36 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Чинним законодавством передбачено порядок задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки як шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса (у примусовому порядку), так і позасудове (добровільне) врегулювання згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, зокрема й шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки.

Оскільки спірні правовідносини пов`язані із захистом права власності позивача та належним виконанням умов договірних зобов`язань (кредитного договору та договору іпотеки), належним відповідачем у такій справі має бути особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої прийнято оскаржуване рішення про реєстрацію права власності.

Подібні висновки щодо суб`єктного складу учасників справи викладені у постановах Великої Палата Верховного Суду від 29 серпня 2018 року у справі № 686/17779/16-ц (провадження № 14-233цс18) та від 13 березня 2019 року у справі № 202/30/17 (провадження № 14-643цс18).

Статтею 6 іпотечного договору від 07 грудня 2007 року передбачено, що іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки у будь-якому з наступних випадків: у випадку невиконання іпотекодавцем основного зобов`язання; у випадку невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем умов цього договору; у інших випадках, передбачених законодавством України.

Відповідно до пункту 6.1 іпотечного договору у разі порушення іпотекодавцем основного договору та/або умов цього договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю лист з повідомленням письмової вимоги про усунення порушення, в якій зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання основного зобов`язання у строк, що не перевищує 30 (тридцять) днів з моменту відправлення відповідної вимоги, та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель має право розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до умов цього договору. Документом, що підтверджує відправлення іпотекодержателем письмової вимоги про усунення порушень та виконання порушеного зобов`язання, є квитанція поштового відділення про відправлення відповідного листа з повідомленням іпотекодавцю за адресою його фактичного проживання (реєстрації).

Пунктом 6.2 іпотечного договору передбачено, що звернення стягнення може бути здійснено іпотекодержателем на підставі рішення суду, виконавчого напису або згідно із договором про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом позасудового врегулювання, яким вважатиметься застереження, яке міститься у пункті 6.3 цього договору.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з частиною третьою статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

За змістом статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових правна нерухоме майно та їх обтяжень» перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Відповідно до пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок № 1127), у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; 3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу). Наявність зареєстрованої заборони відчуження майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого набувається право власності на предмет іпотеки іпотекодержателем, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.

У наведених вище правових нормах визначено перелік обов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і з огляду на закріплені у статтях 10, 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та статті 37 Закону України «Про іпотеку» порядок державної реєстрації та коло повноважень державного реєстратора у ході її проведення, ця особа приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.

Таким чином, на державного реєстратора під час вчинення відповідної реєстраційної дії законом покладено обов`язок не тільки формально перевірити наявність поданих документів за переліком, передбаченим пунктом 61 Порядку № 1127, необхідних для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, а й встановити їх відповідність вимогам законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач вказувала, що реєстратор не мав в розпорядженні доказів на підтвердження повідомлення іпотекодержателем іпотекодавця про необхідність усунення порушень виконання зобов`язнь.

Наявний у матеріалах справи лист, на який посилається відповідач, не може свідчити про належним чином здійснене повідомлення іпотекодавця, оскільки не містить інформації, яке саме відправлення направлялося позивачу, та що вказане відправлення було здійснено саме від АТ «Альфа-Банк». Крім того, вказане повідомлення датоване 12 березня 2018 року, а згідно з наданою інформацією ПП «ЕКСПРЕС МЕЙЛ» відправлення здійснене 15 вересня 2018 року, без зазначення відправника.

Таким чином, враховуючи відсутність доказів на підтвердження виконання іпотекодержателем обов`язку, передбаченого частиною першою статті 35 Закону України «Про іпотеку» та Порядком № 1127, щодо надіслання боржнику повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання, правильним є висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за АТ «Альфа-Банк» проведена з порушенням зазначених положень законодавства, що є підставою для задоволення позову про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Безпідставними є доводи касаційної скарги про неврахування судом висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року (справа № 757/13243/17), оскільки висновки суду узгоджуються із правовою позицією, викладеною у вказаній постанові Великої Палати Верховного Суду.

Доводи касаційної скарги не впливають на правильність судових рішень, не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення постановлені без додержання норм матеріального і процесуального права, та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

На думку судової колегії, судові рішення, що переглядаються, є достатньо мотивованими.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 409 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 05 серпня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 лютого 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Петров

А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко