Постанова

Іменем України

30 червня 2020 року

м. Київ

справа № 756/2625/18

провадження № 61-18219св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

треті особи: Державна архітектурно-будівельна інспекція України, Оболонська районна в місті Києві державна адміністрація, Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району міста Києва»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 17 квітня 2019 року у складі судді Диби О. В. та постанову Київського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Яворського М. А., Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Державна архітектурно-будівельна інспекція України, Оболонська районна у місті Києві державна адміністрація, комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району міста Києва», про усунення перешкод у реалізації права власності, скасування декларації, приведення фасаду будинку в первинний стан.

Позовна заява мотивована тим, що відповідно до свідоцтва про право власності на квартиру від 24 грудня 2012 року ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 . Власниками квартири

АДРЕСА_2 що розташована поверхом нижче є відповідачі у вказаній справі.

У 2003 році відповідачі розпочали реконструкцію належної їм квартири, яка була пов`язана не тільки із внутрішнім переплануванням квартири, а й з перебудовою вентиляційної системи, зміною фасадної сторони будинку, що також впливає на вентиляцію в квартирі позивача. Позивач та його дружина ОСОБА_5 неодноразово звертались до різних організацій, проте питання так і не було вирішено.

Наслідком перепланування було порушення вентиляційних системи в квартирі позивача, що з часом стало негативно впливати на стан здоров`я членів його родини. Через вентиляційну систему систематично потрапляють сторонні запахи, що унеможливлює користування позивачем та його родиною своєю квартирою.

ОСОБА_1 просив усунути перешкоди в користуванні власністю, а саме: належною йому квартирою АДРЕСА_1 , шляхом приведення суміжної квартири АДРЕСА_3 , власниками якої є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 в первісний стан, відповідно до державних будівельних норм та скасувати декларацію про початок виконання будівельних робіт

від 28 січня 2013 року та декларацію про готовність об`єкта до експлуатації

від 21 лютого 2013 року та зобов`язати привести фасад будинку в первинний стан.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 17 квітня 2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Вирішуючи вказаний спір та відмовляючи у задоволенні позовних вимог

ОСОБА_1 суд першої інстанції дійшов висновку, що твердження позивача щодо створення йому відповідачами незручностей у проживанні в його власній квартирі, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, у зв`язку чим підстав для задоволення позову про усунення перешкод у реалізації права власності, скасування декларації, приведення фасаду будинку в первинний стан суд не знайшов.

Постановою Київського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 17 квітня 2019 року залишено без змін.

Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 , апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції. При цьому апеляційний суд дійшов висновку про те, що рішення місцевого суду ухвалено з дотриманням норм процесуального законодавства та норм матеріального права.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

10 жовтня 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Оболонського районного суду міста Києва

від 17 квітня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що при проведені реконструкції наявні порушення, які мають зовнішні ознаки прибудови до фасаду. Судами не надано належної оцінки доказам, наявних в матеріалах справи.

Доводи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 14 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Оболонського районного суду міста Києва.

У грудні 2019 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року

№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 17 квітня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону

від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Короткий зміст фактичних обставин справи

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що згідно свідоцтва про право власності від 24 грудня 2012 року квартира АДРЕСА_1 на праві власності належить позивачу -

ОСОБА_1 .

Згідно свідоцтва про право власності від 24 квітня 2013 року квартира АДРЕСА_3 на праві власності належить відповідачам: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 в рівних частках.

Відповідачі у справі, як власники квартири АДРЕСА_3 , починаючи з 2004 року вчиняли дії направлені на перебудову належної їм квартири.

У зв`язку з тим, що позивачу проведення вказаного ремонту спричиняло незручності у вигляді сторонніх запахів з вентиляційних каналів, сім`я позивача зверталася до Оболонської районної державної адміністрації в місті Києві,

КП «Житлосервіс «Приозерне» Оболонського району міста Києва з відповідними заявами.

Згідно відповіді Оболонської районної державної адміністрації в місті Києві

від 03 серпня 2004 року відповідачу було вручено припис для надання відповідної документації на перепланування.

Згідно акту обстеження від 14 квітня 2008 року, складеного комісією ЖЕК № 504 та затвердженого начальником ЖЕК № 504, встановлено, що у квартирі АДРЕСА_3 , власниками якої є відповідачі, ремонтні роботи не проводяться, перепланування не виявлено, в кухні демонтовано підвіконня, що не являється переплануванням.

Згідно відповіді Оболонської районної державної адміністрації в місті Києві

№ Р-835 від 20 травня 2011 року, власником квартири АДРЕСА_2 демонтовано балконні двері та перегородку на кухні, влаштовано балкон на стіні фасаду, про що складено відповідний акт від 17 травня 2011 року, відповідно до якого влаштовано балкон без проектно-дозвільної документації.

Згідно з приписом КП «Житлосервіс «Приозерне» Оболонського району в місті Києві № 164 від 17 травня 2011 року відповідача просили надати документи на перепланування квартири, а саме прибудови балкону.

За повідомленням Оболонської районної державної адміністрації в місті Києві

від 11 серпня 2011 року у зв`язку з ненаданням відповідачем проектно-дозвільної документації на перепланування, КП «Житлосервіс «Приозерне» Оболонського району міста Києва звернулося у червні 2012 року до Оболонського районного суду міста Києва із позовом до відповідачів у вказаній справі щодо приведення фасадної частини будинку в первісний стан. Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 01 лютого 2013 року позов був задоволений, однак рішенням Апеляційного суду міста Києва від 30 травня 2013 року зазначене рішення Оболонського районного суду було скасовано і ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог КП.

Листом Оболонської районної державної адміністрації в місті Києві від 14 жовтня 2013 року позивачу рекомендовано звернутись до суду за захистом свого майнового або немайнового права та інтересу, якщо він вважає, що діями відповідачів порушені його права як співвласника квартири.

У січні 2013 року відповідачі у справі, як власники квартири АДРЕСА_3 , звернулися із заявою до директора ТОВ «Творча Архітектурна майстерня «А. Володарська» із листом замовлення на виготовлення проектної документації щодо реконструкції їх квартири.

В січні 2013 року ТОВ «А. Володарська» на замовлення відповідачів у справі було розроблено проект реконструкції квартири АДРЕСА_3 .

Зазначеним проектом було передбачено: демонтаж перегородки між коридором та шафою, засклення балкону, монтаж нових перегородок, влаштування дверей у вбудовану шафу, об`єднання кухні з балконом. Крім того, були передбачені конструктивні зміни, зокрема, демонтаж підвіконня у кухні та розширення існуючого балкону.

30 січня 2013 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві зареєстровано декларацію відповідачів про початок виконання будівельних робіт з реконструкції квартири АДРЕСА_3 .

Згідно декларації про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстрованої 21 лютого 2013 року, Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві, на об`єкті за адресою: АДРЕСА_4 виконано всі передбачені проектною документацією роботи, відповідно до державних будівельних норм, стандартів і правил. Обладнання встановлено згідно з актами про його прийняття після випробування у визначеному порядку.

Згідно відповіді Оболонської районної державної адміністрації в місті Києві

№ 104-ОП/Р-14407/1-4167 від 26 вересня 2017 року, власником квартири АДРЕСА_3 надано копії дозвільної документації на здійснення відповідних перепланувань.

Згідно акта ЖЕД-504 КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району міста Києва» від 03 жовтня 2017 року № 276 при обстеженні квартири АДРЕСА_1 встановлено, що вентиляційні канали у вказаній квартирі знаходяться у задовільному технічному стані, але заклеєні папером власниками квартири, через що порушено вентиляцію в квартирі. Балкон засклений, знаходиться у задовільному технічному стані, вікна мешканці не відкривають. Сторонніх запахів не виявлено. Це також підтверджується відповіддю Оболонської районної державної адміністрації в місті Києві від жовтня 2017 року

№ 104/ОП/Р-1608-4569.

Мотиви з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованого Законом України

від 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У статті 13 Конституції України закріплено, що власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі. Аналогічні положення містяться у статті 319 ЦК України.

Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Особи користуються рівними умовами захисту права власності. Володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом. Власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч ці порушення й не призвели до позбавлення володіння майном, а також вимагати відшкодування завданих цим збитків.

Стаття 383 ЦК України встановлює, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Відповідно до частини другої статті 383 ЦК України власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Згідно з пунктом 1.4.1 Правил утримання будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом Держжитлокомунгоспу України від 17 травня 2005 року

№ 76 (далі - Правила), переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів відповідно до законодавства.

Пунктом 1.4.3 Правил передбачено, що до елементів перепланування жилих приміщень належать: перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів, улаштування і переустаткування тамбурів, прибудова балконів на рівні перших поверхів багатоповерхових будинків.

Перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, що погіршує умови експлуатації і проживання всіх або окремих громадян у будинку або квартирі, не допускається (абзац 2 пункту 1.4.4 Правил).

При цьому для одержання дозволу на переобладнання або перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень їх власник або уповноважена ним особа, наймач (орендар) приміщення за згодою його власника подають до органу місцевого самоврядування заяву про надання дозволу на переобладнання або перепланування та, у разі необхідності, можуть подаватися документи, серед яких згода власників, співвласників (наймачів) або уповноважених ними осіб на переобладнання та перепланування приміщень, що перебувають у їх спільній власності (пункт 1.4.5 Правил).

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).

Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів встановив, що належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів про перепланування вентиляційних каналів та створення цими діями відповідних умов для потрапляння у квартиру позивача неприємних запахів ОСОБА_1 до суду не надано, суди зробили правильний висновок про відмову у задоволенні позову, оскільки позивач у справі не довів ті обставини на які посилався, як на підставу своїх позовних вимог.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, якими у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до приписів статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення Оболонського районного суду міста Києва від 17 квітня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 17 квітня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

С. Ю. Бурлаков

М. Є. Червинська