ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2020 року

м. Київ

справа № 686/1296/17

провадження № 61-4395 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «Надра»,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , підписану адвокатом Бейликом Артуром Беніаміновичем, який діє в його інтересах, на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 жовтня 2018 року у складі судді Стефанишина С. Л., постанову Хмельницького апеляційного суду від 23 січня 2019 року у складі колегії суддів П`єнти І. В., Корніюк А. П., Талалай О. І.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ПАТ КБ «Надра» та з урахуванням уточнених позовних вимог просив визнати кредитний договір від 19 жовтня 2006 року № 19/10/2006/840-К/355 недійсним.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 19 жовтня 2006 року уклав із ВАТ КБ «Надра» кредитний договір № 19/10/2006/840-К/355, відповідно до якого позивачу надано кредит у розмірі 65 000 доларів США на строк до 18 лютого 2021 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 9 % річних для проведення розрахунків по договору купівлі-продажу від 19 жовтня 2006 року, що укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , відповідно до якого ОСОБА_1 набув у власність квартиру АДРЕСА_1 , яку в подальшому передано в іпотеку.

Вважає кредитний договір від 19 жовтня 2006 року № 19/10/2006/840-К/355 недійсним, оскільки банк при його укладенні порушив вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати», Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та інших актів цивільного законодавства України, зокрема:

- у порушення пункту 2 частини першої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» не надав позивачу як споживачу фінансових послуг в галузі споживчого кредитування повної інформації про умови кредитування, а також орієнтовну сукупну вартість кредиту, яка надається перед укладенням кредитного договору, такі дії підпадають під поняття нечесної підприємницької практики, а саме такої, що ввела в оману позивача;

- не надав інформацію, передбачену Законом України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати», зокрема, щодо необхідності встановлення положення про інфляційне застереження;

- кредитний договір містить умову щодо плати споживача за обслуговування кредиту, яка є несправедливою, оскільки є послугою, яка супроводжує кредит та є такими діями, які банк здійснює на власну користь;

- несправедливими є умови кредитного договору щодо встановлення штрафу у розмірі 10 % від суми кредиту за порушення позичальником вимог пунктів 4.3.1, 4.3.2, 4.3.7, 4.3.9, 4.3.10 цього договору та щодо встановлення комісії при здійсненні повного дострокового погашення кредиту протягом перших двох років у розмірі 2% від початкової суми кредиту.

Зазначив, що відсутність в кредитному договорі обов`язкових умов, необхідних для його укладення, свідчить про невідповідність кредитного договору вимогам чинного законодавства та недосягнення сторонами згоди щодо усіх істотних умов договору.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 жовтня 2018 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Надра» про захист прав споживачів та визнання договору недійсним відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що оспорюваний кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, позивач на момент укладення договору не заявив додаткових вимог щодо умов оспорюваного договору та виконував його умови, що свідчить про прийняття ним таких умов.

У судовому засіданні не встановлено порушення прав позивача кредитним договором, тому позовні вимоги є необґрунтованими.

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 23 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 жовтня 2018 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання недійсною умови підпункту 1.1 кредитного договору від 19 жовтня 2006 року № 09/10/2006/840-К/355, укладеного між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра», щодо встановлення комісії у вигляді плати за управління кредитом, яка підлягає сплаті позичальником щомісячно протягом всього терміну користування кредитними коштами із розрахунку 0,14 % від розміру фактичного залишку заборгованості за кредитом скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким позов задоволено частково.

Визнано недійсною умову пункту 1.1 кредитного договору від 19 жовтня 2006 року № 09/10/2006/840-К/355, укладеного між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра» щодо встановлення комісії у вигляді плати за управління кредитом, яка підлягає сплаті позичальником щомісячно протягом всього терміну користування кредитними коштами із розрахунку 0,14 % від розміру фактичного залишку заборгованості за кредитом.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Надра» про визнання кредитного договору недійсним у цілому відмовлено.

Апеляційний суд, частково задовольняючи позов, виходив із того, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції у частині визнання недійсним кредитного договору в цілому, апеляційний суд виходив із того, що кредитний договір підписано сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; позивач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконував його умови, тому доводи апеляційної скарги щодо недосягнення сторонами згоди щодо істотних умов договору є безпідставними.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У лютому 2019 року представник ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

Ухвалою Верховного Суду від 15 березня 2019 року відкрито касаційне провадження в даній справі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі представник позивача просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій у частині незадоволених позовних вимог як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Зазначає, що банк не надав йому у письмовій формі необхідної для прийняття свідомого вибору інформації про умови кредитування, стверджує, що така бездіяльність підпадає під поняття нечесної підприємницької практики.

Стверджує, що зазначена у кредитному договорі інформація не відповідає чинному законодавству, зокрема експертним висновком встановлено, що розмір щомісячного ануїтетного платежу не відповідає процентній ставці, зазначеній у кредитному договорі, чим банк увів в оману позивача, тобто вдався до нечесної підприємницької практики.

Зазначає, що в кредитному договорі відсутні істотні умови договору, зокрема відсутній розпис сукупної вартості кредиту, строк дії кредитного договору, порядок припинення дії кредитного договору та дострокового його розірвання, відповідальність кредитора за порушення умов договору, застереження щодо банківської таємниці, положення про інфляційне застереження.

Рішення апеляційного суду у частині задоволених позовних вимог позивача у касаційному порядку не оскаржується, тому Верховним Судом не переглядається.

Заперечення/відзив на касаційну скаргу

Заперечення/відзив на дану касаційну скаргу від інших учасників справи до Верховного Суду не надходили.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 19 жовтня 2006 року ВАТ КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ «КБ «Надра», та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 19/10/2006/840-К/355, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 65 000 доларів США строком до 18 лютого 2021 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 9 % річних; щомісячна сума мінімального необхідного платежу складала 741 долар США (в новій редакції кредитного договору - 739 доларів США).

Підпунктом 1.3.5 кредитного договору визначено плату за управління кредитом, яку повинен сплачувати позичальник щомісячно із розрахунку 0,14 % від розміру фактичного залишку заборгованості за кредитом, зазначеним у пункті 1.1 цього договору.

В якості забезпечення виконання зобов`язань щодо погашення кредиту, сплати відсотків та інших платежів, передбачених кредитним договором, було укладено договір іпотеки квартири АДРЕСА_2 .

25 січня 2012 року банк та ОСОБА_1 уклали додаткову угоду № 1 до кредитного договору № 19/10/2006/840-К/355, відповідно до якої було визначено реквізити для сплати основного боргу, відсотків та комісії.

22 травня 2012 року сторони уклали додаткову угоду № 2 до кредитного договору № 19/10/2006/840-К/355, відповідно до якої зміст кредитного договору викладено в новій редакції.

30 січня 2015 року сторони уклали додатковий договір про внесення змін та доповнень № 3 до кредитного договору № 19/10/2006/840-К/355, за яким розділ кредитного договору «Відповідальність сторін» було доповнено пунктом 4.4.

Висновком судово - бухгалтерської експертизи від 29 травня 2018 року № 3106-33108/17-26 встановлено, що розмір щомісячного платежу, визначеного ПАТ КБ «Надра» в кредитному договорі від 19 жовтня 2006 року № 19/10/2006/840-К/355 у розмірі 741 доларів США, не відповідає відсотковій ставці договору 9,00 % річних.

Реальна процентна ставка у кредитному договорі від 19 жовтня 2006 року № 19/10/2006/840-К/355 на момент укладання та при виконанні розрахунку платежів в іноземній валюті складає 11,75 % річних. Розбіжності даних дослідження з даними кредитного договору № 19/10/2006/840-К/355 від 19 жовтня 2006 року щодо реальної процентної ставки склали у бік її збільшення на 2,75 %.

Сукупна вартість кредиту, отриманого згідно кредитного договору від 19 жовтня 2006 року № 19/10/2006/840-К/355, становить 129 180,03 доларів США.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», від 15 січня 2020 року № 460-ІХ, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим законом.

Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на 07 лютого 2020 року), підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Оскаржуване судове рішення в повній мірі відповідає вимогам статті 263 ЦПК України, відповідно до якої воно має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до абзацу другого, третього частини третьої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції на час спірних правовідносин споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.

У договорі про надання споживчого кредиту зазначаються:

1) сума кредиту;

2) детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача;

3) дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту;

4) право дострокового повернення кредиту;

5) річна відсоткова ставка за кредитом;

6) інші умови, визначені законодавством.

Відповідно до змісту частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання його стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу в момент вчинення правочину.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що на момент укладення кредитного договору до відома позичальника були належним чином доведені всі необхідні умови кредитного договору, кредитний договір підписано сторонами, їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, позивач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконував його умови, тому дійшли обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для визнання недійсним кредитного договору в цілому.

Доводи позивача, що експертним висновком встановлено невідповідність розміру щомісячного ануїтетного платежу процентній ставці, зазначеній у кредитному договорі, були обґрунтовано відхилені судами першої та апеляційної інстанцій, які зазначили, що вказаний висновок не свідчить про те, що в момент підписання оспорюваного договору ОСОБА_1 був введений в оману банком щодо істотних умов договору, ціни та відсоткової ставки, загальної сукупної вартості та абсолютного значення здорожчання кредиту. Окрім цього, такий висновок експерта був зроблений без урахування плати за управління кредитом, передбаченої кредитним договором, положення щодо якої визнано недійсними.

Доводи касаційної скарги повторюють доводи апеляційної скарги, яким апеляційний суд надав належну оцінку. Окрім цього, такі доводи зводяться до переоцінки обставин та доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України знаходиться за межами розгляду справи судом касаційної інстанції, який перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

У контексті вказаної практики Верховний Суд уважає наведене обґрунтування цієї постанови достатнім.

Ураховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень в оскаржуваній частині - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , підписану адвокатом Бейликом Артуром Беніаміновичем, який діє в його інтересах, залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 жовтня 2018 року у нескасованій частині та постанову Хмельницького апеляційного суду від 23 січня 2019 року у частині незадоволених позовних вимог ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «Надра» залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

М. М. Русинчук