Історія справи

Постанова

Іменем України

30 травня 2019 року

м. Київ

справа № 359/4864/17

провадження № 61-2759св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Сімоненко В. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , яка діє від імені ОСОБА_2 ,

заінтересовані особи - Бориспільська міська рада, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 2 травня 2018 року у складі судді Борець Є. О. та постанову Київського апеляційного суд від 10 грудня 2018 року у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Волошиної В. М., Слюсар Т. А., Панченка М. М.

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2017 року ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 , заінтересована особа Бориспільська міська рада звернулася в суд із заявою про оголошення фізичної особи ОСОБА_5 померлим, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що в період часу з 25 липня 2008 року до 8 серпня 2011 року вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 у них народився син ОСОБА_2

Після розірвання шлюбу та до лютого 2014 року ОСОБА_5 продовжував проживати у квартирі АДРЕСА_1 .

Починаючи з лютого 2014 року та протягом трьох років він не з`являється за місцем проживання, відомості про місце його перебування відсутні.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 29 квітня 2015 року ОСОБА_5 був визнаний безвісно відсутнім.

Посилаючись на те, що встановлення факту оголошення ОСОБА_5 померлим необхідно для оформлення спадщини у порядку спадкування за законом на ім`я спільного сина, тому вона, діючи в інтересах малолітнього сина просить суд оголосити ОСОБА_5 померлим.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 2 травня 2018 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 , яка діє від імені ОСОБА_2 , про оголошення фізичної особи померлою відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_1 про оголошення фізичної особи померлою, суд першої інстанції керувався тим, що заявником не надано жодного доказу на підтвердження існування обставин, що загрожували смертю ОСОБА_5 або давали підставу припускати його загибель від певного нещасного випадку або надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Також судом першої інстанції зазначено, що ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаною заявою виключно для того, щоб її син ОСОБА_2 набув право власності на квартиру АДРЕСА_1 у порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 Натомість, оголошення особи померлою не призначено для досягнення такої мети. Ці обставини свідчать про те, що в діях ОСОБА_1 існують ознаки зловживання правом.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суд від 10 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , задоволено частково. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 2 травня 2018 року змінено в мотивувальній частині, викладено її в редакції даної постанови, в іншій частині рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 2 травня 2018 року залишено без змін.

Змінюючи рішення суду першої інстанції в мотивувальній частині суд апеляційної інстанції виходив з того, що судом першої інстанції не враховані вимоги статті 247 ЦПК України, згідно з якими оголошення фізичної особи померлою спричиняє для заявника певні правові наслідки, зокрема і право на спадкування. До суду може звернутись кожна особа, яка заінтересована в зміні правового стану відсутньої особи. З такою заявою звернулася ОСОБА_1 , яка діяла в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 , батьком якого є ОСОБА_5 .

Відтак колегія суддів не погодилася з висновком суду першої інстанції щодо зловживання заявником ОСОБА_1 своїми правами.

Враховуючи наведене, колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції прийнято правильне судове рішення по суті спору, але із помилковим застосуванням норм матеріального права, а тому наявні підстави для зміни рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 2 травня 2018 року в її мотивувальній частині.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У січні 2019 року ОСОБА_1 , яка діє від імені ОСОБА_2 , звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 2 травня 2018 року та постанову Київського апеляційного суд від 10 грудня 2018 року, у якій просила скасувати ці судові рішення та ухвалити нове рішення, яким її заяву задовольнити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 лютого 2019 року відкрито провадження у справі та витребувано справу з суду першої інстанції.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У лютому 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було порушено норму матеріального права, що полягає в неправильному тлумаченні закону, а саме статті 46 ЦК України, суд апеляційної інстанції, так само як і суд першої інстанції, при винесенні оскаржуваних рішень свідомо допустив перекручування показів свідків, фактів наданих нею на підтвердження заяви про оголошення померлим, та трактували їх по-своєму.

Відзив відповідачів на касаційну скаргу не подано.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що 25 липня 2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 було укладено шлюб. У шлюбі у них народився син ОСОБА_2 , 8 червня 2009 року (а.с. 6, 7). 26 липня 2011 року рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 розірвано (а.с. 5).

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 квітня 2015 року за заявою ОСОБА_6 визнано громадянина ОСОБА_5 безвісно відсутнім. Підставою звернення стала неможливість заявника разом з неповнолітнім сином виїзду за кордон для оздоровлення та відпочинку (а.с. 8-9).

Також матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_5 від іншого шлюбу має сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Протокольною ухвалою від 29 вересня 2017 року до участі у справі залучено ОСОБА_3 , як заінтересовану особу (а.с. 36-37).

Протокольною ухвалою від 4 серпня 2017 року до участі у справі також залучено батька ОСОБА_5 - ОСОБА_4 як заінтересовану особу (а.с. 26).

У ході розгляду справи заявник та заінтересовані особи ОСОБА_3 підтримали доводи заяви, просили задовольнити (а.с. 47-48). Заінтересована особа ОСОБА_4 звернувся до суду з письмовою заявою, в якій погодився із заявою, просив її задовольнити у повному обсязі (а.с. 29).

На підставі пояснень представників заявника, заінтересованих осіб, допитаних свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , наданих та витребуваних доказів судом першої інстанції встановлені наступні обставини.

Громадянин України ОСОБА_5 є уродженцем міста Бровари та постійно проживав за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно відомостей правоохоронних органів ОСОБА_5 мав приводи до міліції з приводу шахрайства, крадіжки, розпивання алкогольних напоїв у громадських місцях. Про факт реєстрації Броварським районним відділом ЖРЗПЗ № 5301 від 9 липня 2010 року, де ОСОБА_5 проходить підозрюваним, зокрема і по ухиленню від сплати аліментів, свідчить довідка правоохоронних органів ( а.с. 30, 66).

Із письмових доказів вбачається, що колишніми дружинами здійснювався розшук ОСОБА_5

Так, за даними висновку ДІМ Бориспільського МВ ГУМВС України в Київські області від 9 червня 2013 року вбачається, що 1 червня 2013 року до Бориспільського МВ надійшло подання ВДВС Бориспільського МРУЮ стосовно стягнення з громадянина ОСОБА_5 на користь ОСОБА_10 на утримання сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 аліментів. В ході проведення перевірки опитати ОСОБА_5 за місцем його постійного проживання за адресою АДРЕСА_2 не надалося можливим. Встановлено, що в цій квартирі з серпня 2011 року за згодою власника ОСОБА_5 тимчасово проживає інша сім?я, яка з власником квартири спілкуються мобільним звя?зком, зі слів ОСОБА_5 знають, що він проживає на території Російської Федерації, останній раз на території України бачили 17 травня 2013 року (а.с. 75, 76).

Крім того, 20 грудня 2014 року до чергової частини Бориспільського МВ ГУМВС України в Київські області звернулася ОСОБА_1 ( заявник у даній справі) із письмовою заявою, в якій повідомила про те, що її колишній чоловік ОСОБА_5 не бажає підтримувати стосунки зі своїм сином ОСОБА_2 . Зазначила, що зв`язок з ним обірвався після того, як він всередині 2012 року поїхав до своєї знайомої ОСОБА_13 , яка проживає в Росії. У ході розшукових заходів було встановлено, що ОСОБА_14 проживає в Російській Федерації в АДРЕСА_3 . Матеріали зареєстровані за № 17049 в журналі єдиного обліку заяв та повідомлень про кримінальне правопорушення (а.с. 62).

У ході проведеної перевірки по матеріалах, зареєстрованих ЖЄО № 17049 від 20 грудня 2014 року по заяві ОСОБА_1 , було встановлено, що ОСОБА_5 переховується від працівників державних органів у зв?язку з несплатою аліментів та з цією метою виїхав за межі України до Російської Федерації (а.с. 30).

Із даних Головного центру обробки спеціальної інформації ДПС України №0.184-16648/0/15-18 від 11 квітня 2018 року вбачається, що 7 лютого 2014 року ОСОБА_5 в пункті пропуску Нові Яриловичі перетинав державний кордон України на в`їзд та 20 лютого 2014 року останній виїхав з території України та з того часу жодного разу не перетинав державний кордон України (а.с. 89).

Про те, що ОСОБА_5 мав намір виїхати на постійне місце проживання в м . Калінінград Російської Федерації, де проживає його подруга ОСОБА_14 , підтвердила у судовому засіданні рідна сестра ОСОБА_5 - ОСОБА_9 Допитані судом першої інстанції як свідок ОСОБА_9 та ОСОБА_8 зазначили про те, що востаннє вони бачили ОСОБА_5 в лютому 2014 року, коли він приїжджав в Україну разом зі своєю подругою з міста Калінінграда. Також у своїх поясненнях рідна сестра ОСОБА_5 - ОСОБА_9 підтвердила, що після від`їзду брата вона в подальшому спілкувалась в соціальних мережах з ОСОБА_15 , у якої проживав брат в м. Калінінграді.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

За змістом частини 1 статті 46 ЦК України фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Отже, вказана норма містить декілька окремих випадків на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина.

Так, за обставин у випадку, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування, суд оголошує особу померлою за наявності таких підстав: відсутність особи в місці її постійного проживання; відсутність відомостей про місце її перебування; за загальним правилом - протягом трьох років.

Саме цією підставою для оголошення ОСОБА_5 померлим обґрунтована заява ОСОБА_1

Судами попередніх інстанцій встановлено, що подані заявником та витребуванні письмові докази, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, свідчать про те, що заявнику відомо про місце перебування її колишнього чоловіка ОСОБА_5 , а встановлені обставини у рішенні Бориспільського міськрайонного суду від 29 квітня 2015 року, яким ОСОБА_5 був визнаний безвісно відсутнім, не можуть бути достатніми підставами для оголошення його померлим.

Оскільки, доводи заявника про те, що встановлені у рішенні Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 квітня 2015 у справі №359/2938/15-ц, яким ОСОБА_5 визнано безвісно відсутнім, обставини не підлягають доказуванню не ґрунтуються на вимогах закону. Згідно з частиною 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. При цьому обставини, встановлені рішенням суду та які не потребують доказуванню слід вважати обставини щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Предметом судового розгляду в справі №359/2938/15-ц були обставини щодо визнання ОСОБА_5 безвісно відсутнім, а тому висновок суду ґрунтувався на юридичному припущенні знаходження особи в живих. Тоді як предметом розгляду у даній справі є оголошення ОСОБА_5 померлим, в якій на відміну від справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою підлягають встановленню обставини, що дають підставу припускати смерть такої особи.

Отже, встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що ОСОБА_5 виїхав до Російської Федерації та його останнім місцем проживання є АДРЕСА_3 , про що достовірно відомо заявнику ОСОБА_1

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 , суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про відсутність доказів, які є достатніми підставами для оголошення його померлим.

Інші наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів та не дають підстав вважати, що судами порушено норми матеріального та процесуального права, зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України підчас розгляду справи в касаційному порядку не допускається.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 2 травня 2018 року та постанову Київського апеляційного суд від 10 грудня 2018 року- без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 2 травня 2018 року та постанову Київського апеляційного суд від 10 грудня 2018 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Сімоненко

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров