Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 09.05.2018 року у справі №127/5058/17

Постанова

Іменем України

30 травня 2018 року

м. Київ

справа № 127/5058/17-ц

провадження № 61-14382св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І. (суддя-доповідач), Крата В. І., КурилоВ. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

відповідач - Вінницька міська рада,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 05 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Ковальчука О. В., Рибчинського В. П., Якименко М. М.,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2017 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Вінницької міської ради про встановлення факту проживання однією сім'єю.

Позов мотивований тим, що починаючи з 2000 року вона проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу разом з ОСОБА_5, який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер. За весь час спільного проживання вони були пов'язані спільним побутом, разом вели спільне господарство, відвідували знайомих, проводили святкування. Після його смерті відкрилась спадщина, зокрема на квартиру АДРЕСА_1. На даний час вона фактично проживає в зазначеній квартирі та сплачує за комунальні послуги.

У лютому 2016 року позивач звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, і їй було роз'яснено її право на звернення до суду з заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

З урахуванням наведеного ОСОБА_3 просила суд встановити факт, що вона проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, в період з січня 2000 року до ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 25 квітня 2017 року позов задоволено.

Встановлено факт того, що ОСОБА_3 проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, в період із січня 2000 року до ІНФОРМАЦІЯ_1. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 05 вересня 2017 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25 квітня 2017 року у цій справі закрито.

Закриваючи апеляційне провадження, суд виходив з того, що ОСОБА_4 не довів, що при розгляді цієї справи судом вирішено питання про його права та обов'язки, тобто що він має передбачене статтею 292 ЦПК України (в редакції, що діяла на момент ухвалення судового рішення) право на апеляційне оскарження рішення.

У жовтні 2017 року до суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга ОСОБА_4 у якій він, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати судове рішення та направити справу для продовження розгляду до апеляційного суду.

Касаційна скарга мотивована, зокрема, тим, що він 03 серпня 2016 року надіслав на адресу державної нотаріальної контори за місцем проживання спадкодавця заяву про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_5

Апеляційний суд не дослідив наданих ним доказів на підтвердження родинного зв'язку із померлим ОСОБА_5

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Згідно з пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Конституційний Суд України у рішенні від 11 грудня 2007 року у справі № 11 рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини і громадянина в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизовано в главах 1, 2 розділу V ЦПК України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві.

Відповідно до частини першої статті 292 ЦПК України (в редакції, що діяла на момент ухвалення судового рішення) сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Згідно з частиною першою статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Суд установив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер.

ОСОБА_4, посилаючись на те, що він є двоюрідним братом померлого, звернувся до суду з апеляційною скаргою на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25 квітня 2017 року.

Свої доводи обґрунтовував, зокрема, тим, що 03 серпня 2016 року він, в межах шестимісячного строку направив до Третьої вінницької державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, що підтверджується його заявою, посвідченою секретарем виконавчого комітету сільської ради, фіскальним чеком та описом вкладення до цінного листа.

Крім того, він звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог - приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Скутельник І. А., про встановлення фактів, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності в порядку спадкування за законом.

Закриваючи апеляційне провадження, суд апеляційної інстанції зазначених доводів апеляційної скарги належним чином не перевірив, не звернув уваги, що у ОСОБА_4 відповідно до норм книги шостої ЦК України виникли суб'єктивні спадкові права, а тому дійшов передчасного висновку про відсутність у нього права на апеляційне оскарження рішення.

Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку, що судове рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи до апеляційного суду для продовження розгляду.

Керуючись статтями 409, 411, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 05 вересня 2017 року скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

В.І. Крат

В. П. Курило