Історія справи

Постанова КЦС ВП від 30.04.2025 року у справі №592/12334/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 592/12334/21

провадження № 61-5535св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Петрова Є. В.,

суддів: Грушицького А. І., Карпенко С. О., Литвиненко І. В., Пророка В. В.,

учасники справи:

позивач -ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Міністерство охорони здоров`я України,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Огорілко Юрій Миколайович, на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 27 жовтня 2023 року в складі судді Косолап М. М. та постанову Сумського апеляційного суду від 19 березня 2024 року в складі колегії суддів Криворотенка В. І., Собини О. І., Рунова В. Ю. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Міністерство охорони здоров`я України, про захист честі, гідності, ділової репутації,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 і з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог просив визнати недостовірною інформацію, що поширена ОСОБА_2 , про те, що ОСОБА_1 ганявся з рушницею за заступником голови районної державної адміністрації, яка поширена у відеоматеріалі, розміщеному на каналі «YouTube» Міністерства охорони здоров`я України від ІНФОРМАЦІЯ_2 під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_3» (адреса матеріалу ІНФОРМАЦІЯ_1), та зобов`язати відповідача спростувати цю інформацію у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 на каналі «YouTube» Міністерства охорони здоров`я України (далі - МОЗ України, третя особа) з`явився відеоматеріал під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_3» ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та станом на 27 вересня 2021 року має 219 переглядів. У відеоматеріалі, починаючи з 37 хв 53 сек, відповідачу ставлять такі питання: Чи знає він ОСОБА_1 .? Відповідь: Знаю. Питання: Скажіть Вашу професійну оцінку, чи зміг би він у Вас працювати заступником з підготовки кадрів? (питання у контексті соціальної згуртованості). Відповідь: Я його добре знаю. Він ганявся з рушницею за заступником голови РДА. Після попередження про обов`язок надання лише підтверджених документами фактів і застереження про відеозйомку співбесіди і виклад її на офіційному сайті МОЗ України, ОСОБА_2 відповів, що це правда.

Позивач зазначав, що вказане не відповідає дійсності, оскільки він ніколи не перебував у конфліктних ситуаціях із жодним із заступників голів районних державних адміністрацій. Причини поширення відповідачем недостовірної інформації йому невідомі. За його припущенням, поширення інформації пов`язане з тим, що у конкурсі брав участь і він також.

Поширена відповідачем недостовірна інформація посягає на його честь, гідність, принижує ділову репутацію.

Також зазначав, що дії, про які стверджує відповідач у відеоматеріалі, охоплюють диспозицію статті 129 Кримінального кодексу України (погроза вбивством). Для ствердження того, що позивач вчинив щодо когось злочинні дії, необхідна наявність обвинувального вироку суду. Однак щодо позивача такі справи не розглядались і вирок не ухвалювався.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ковпаківський районний суд м. Суми рішенням від 27 жовтня 2023 рокувідмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, керувався тим, що аналіз оспорюваної інформації, контекст її поширення (відповідь на питання члена комісії з моделюванням ситуації), надані докази свідчать про те, що відповідач висловив свою думку щодо особи позивача, що має ознаки оціночного судження, оскільки відсутні у його складі посилання на фактичні обставини та відсутня можливість здійснити перевірку такого судження на предмет його відповідності й дійсності. Доказів на підтвердження того, що озвучена інформація вплинула на результати конкурсу, у якому брав участь позивач, порушила його особисті немайнові права, завдала шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкодила повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право, позивач суду не надав. Суд не взяв до уваги доводи позивача, що дії, про які стверджує відповідач у відеоматеріалі, охоплюють диспозицією статті 129 Кримінального кодексу України (погроза вбивством), оскільки характер висловлювань не містить посилання на такі, що реально існують факти вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення. Суд вважав, що зазначені доводи позивача є його власним розумінням. У зв`язку з чим суд дійшов висновку, що за встановлених обставин позов задоволенню не підлягає, оскільки позивач не довів юридичного складу правопорушення, наявність якого є підставою для задоволення позову, а саме, що відповідач поширив недостовірну інформацію, тобто таку, яка не відповідає дійсності, та поширена інформація порушує його особисті немайнові права.

Сумський апеляційний суд постановою від 19 березня 2024 рокуапеляційну скаргу адвоката ОСОБА_1. Огорілка Ю. М. залишив без задоволення, а рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 27 жовтня 2023 року - без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції, а також зазначив, що предметом заявлених позовних вимог є конкретні висловлювання відповідача, тобто певні слова, які, як вважає позивач, є інформацією, що не відповідає дійсності, принижує його честь, гідність та ділову репутацію, має склад кримінального правопорушення. Саме цим висловлюванням суд надав оцінку та правильно вважав їх оціночними судженнями відповідача стосовно позивача. Суд першої інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин та норми матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну правову оцінку, дійшовши правильного висновку про відмову у задоволенні позову.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

10 квітня 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Огорілко Ю. М., подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 27 жовтня 2023 року і постанову Сумського апеляційного суду від 19 березня 2024 року та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права. Суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 01 лютого 2018 року у справі № 757/33799/15 та від 23 грудня 2020 року у справі № 484/2781/19 (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційну скаргу мотивовано тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що позивач не довів, що поширена відповідачем інформація є такою, що порушує його право на повагу до честі та гідності. Зазначає, що у твердженні відповідача є посилання на конкретні фактичні обставини, які відображають істину, яку суд може встановити. Факти, які висловлював відповідач, можуть бути перевірені показаннями свідків, наявністю певних документів, які б підтверджували зазначені обставини. Проте жоден зі свідків не зміг підтвердити правдивість зазначених тверджень, їх джерело, час, коли це відбувалося, свідки постійно плутались у своїх показаннях. Зазначені неправдиві факти також не закріплені жодними доказами, відсутні будь-які документи, відео, фото чи інші докази, які б підтверджували вислови відповідача на інтерв`ю.

Також звертає увагу на те, що він був конкурентом відповідача на конкурсі і він свідомо здійснив наклеп на нього. Відповідач свідомо поширив неправдиву інформацію про позивача, яка ганьбить його, завадила йому перемогти у конкурсі та в подальшому працевлаштуватися у Херсонській, Київській, Луганській областях, та нанесла непоправну репутаційну шкоду за місцем проживання та роботи.

Також зазначає, що суд апеляційної інстанції порушив гарантоване право скаржника на справедливий і публічний суд, розглянув справу за його відсутності та відсутності його представника, не врахував, що 19 березня 2024 року з 13 год 23 хв і на час початку судового засідання у цій справі (15 год 00 хв) була оголошена повітряна тривога, у зв`язку з чим охорона Сумського апеляційного суду не допустила позивача до приміщення суду.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою від 15 травня 2024 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував її матеріали із Ковпаківського районного суду м. Суми.

Справу передано до Верховного Суду у червні 2023 року.

Ухвалою від 16 квітня 2025 року Верховний Суд призначив справу до розгляду.

Фактичні обставини справи, з`ясовані судами

У відеозаписі, який розміщено ІНФОРМАЦІЯ_2 на офіційному каналі «YouTube» МОЗ України (ІНФОРМАЦІЯ_1) під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_3», з 37 хв 55 сек до 39 хв 07 сек зафіксовано, як на питання одного з членів комісії, чи знає він ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 відповів, що знаю».

Надалі цей член комісії поставив відповідачу таке питання: «Ваша професійна оцінка. Міг би він, наприклад, працювати, у Вас, діючого, заступником по підготовці кадрів?».

Інший член комісії уточнив, що питання у контексті соціальної згуртованості.

ОСОБА_2 відповів: «Правду можу сказати?».

Член комісії відповів, що чекають лише правду.

Надалі ОСОБА_2 відповів: «Я дуже добре його знаю з тих пір, як він ….. та ганявся з ружьем за заступником голови». На уточнююче питання члена комісії: «За заступником голови чого?», ОСОБА_2 відповідає: «РДА». Надалі інший член комісії зазначає відповідачу, що просить казати підтверджувальні документами факти, оскільки йде відеозйомка, яка буде розміщена на офіційному сайті МОЗ України. ОСОБА_2 відповів: «Це правда. Що було, то було».

Листом від 23 лютого 2022 року МОЗ України підтвердило, що є власником зазначеного каналу «YouTube» (а. с. 87).

У пунктах 34, 35, 37 Порядку проведення конкурсу на зайняття посади керівника державного, комунального закладу охорони здоров`я, затвердженого постановою Кабінетів Міністру України від 27 грудня 2017 року № 1094, встановлено, що конкурсна комісія заслуховує на засіданні конкурсну пропозицію учасника конкурсу, проводить з ним співбесіду та враховує відповідність учасника конкурсу та його конкурсної пропозиції встановленим вимогам. Під час прийняття рішень за результатами конкурсу конкурсна комісія враховує здатність учасників конкурсу висловлювати свої думки, уміння викладати інформацію, комунікабельність, тактовність, ділові та вольові якості, готовність брати на себе відповідальність, уміння аналізувати проблеми і налагоджувати ділові зв`язки, виявляти творчий підхід до роботи, доброчесність (у тому числі академічну), емоційну врівноваженість. Відеозапис засідання конкурсної комісії оприлюднюється на офіційному вебсайті органу управління не пізніше наступного дня з дати проведення засідання та зберігається на відповідному вебсайті не менше одного року.

Факт поширення зазначеної інформації в указаний спосіб сторони не оспорювали.

Свідок ОСОБА_3 пояснила, що більше 40 років працювала в Сумській обласній СЕС, у 2004-2006 роках була головою профспілкової організації. У той час від співробітників ходили чутки, що головний лікар Недригайлівської СЕС ОСОБА_1 бігав з рушницею за якимсь начальником. Особисто вона не бачила. У який період це було також не пам`ятає. ОСОБА_1 вона знала, зустрічалися на зборах. Поведінку ОСОБА_1 очолювана нею профспілка не розглядала, оскільки у Недригайлівській СЕС своя профспілка була. Знає, що ОСОБА_2 виявив бажання вирішити цю ситуацію. Все знає зі слів спеціалістів, які приїздили в обласну СЕС. Позивача зняли з роботи.

Свідок ОСОБА_4 пояснила, що з грудня 1987 року до жовтня 2005 року працювала у Недригайлівській СЕС помічником лікаря - епідеміолога. З вересня 2002 року чи 2003 року до лютого 2005 року її керівником був ОСОБА_1 . Особисто не бачила, але чула від людей, що в кінці 2004 року - на початку 2005 року ОСОБА_1 погрожував рушницею в адміністрації району заступнику Тимченку. Головою адміністрації тоді був ОСОБА_5 . У зв`язку з цими подіями викликали в адміністрацію ОСОБА_2 та міліцію, де він залагоджував ситуацію, оскільки на той час це був надзвичайний випадок і подія для селища. Про ці події говорило все смт ОСОБА_6 . ОСОБА_1 довелося звільнитися з роботи. Під час її чергування ОСОБА_1 приходив в установу з мисливською рушницею, яку тримав за ремінь у руці не в чохлі, і шукав дружину. Дружина також працювала у санстанції. У смт Недригайлів є місцева газета «Голос Посулля», щоб там друкували про ці події не пам`ятає. Також зі слів інших осіб чула, що ОСОБА_1 ганявся з рушницею за дружиною в лікарні.

Свідок ОСОБА_7 пояснив суду, що обіймає посаду завідувача Буринського відділення Центру та профілактики хвороб МОЗ України. До того працював з 1977 року у Кролевецькій районній санепідемстанції. Позивач був головним лікарем Недригайлівської районної санепідемстанції. На одній із нарад у присутності головного лікаря області у м. Сумах, який на той час був ОСОБА_8 , на рівні чуток чув, що позивач ганявся за кимось з рушницею. За ким ганявся, не знає. Знав позивача і був присутній на нараді як завідуючий санітарним відділом. Коли головним лікарем був ОСОБА_8 , посаду головного лікаря Недригайлівської СЕС обіймав ОСОБА_1 , у подальшому його зняли з посади. Довго позивач не працював, а потім став працювати у м. Путивль лікарем СЕС. Конкурс на каналі «YouTube» не дивився. Перебуває у підпорядкуванні відповідача, проте повідомив, що йому відомо.

Свідок ОСОБА_9 пояснив суду, що обіймає посаду лікаря загальної гігієни ДУ «Сумський обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗ України», працює у м. Охтирці з серпня 1980 року. ОСОБА_2 не є його безпосереднім керівником. Як завідуючий санепідем відділом приїздив у м. Суми. На одній із нарад у м. Сумах його керівник Шалак, який зараз покійний, повідомив про надзвичайний випадок, що трапився - ОСОБА_1 у смт Недригайлів бігав з рушницею за заступником районної адміністрації. Це було у 2005 році. Згодом на зустрічі випускників цю інформацію йому підтвердив ОСОБА_10 , з яким разом навчався, проживав і продовжує спілкуватися. ОСОБА_10 був головним лікарем Недригалійвської СЕС до ОСОБА_1 та після його звільнення. Не заперечує, що до 2012 року його керівником був ОСОБА_11 - брат відповідача.

Свідок ОСОБА_12 пояснила суду, що з 1966 року вона працювала в Сумській СЕС, яку неодноразово реорганізовувалася. З позивачем особисто не знайома, проте знає, що він обіймав посаду головного лікаря Недригайлівської СЕС, до того працював у лабораторному центрі. У період виборів Президента України між ОСОБА_13 і ОСОБА_14 , років 18-19 тому, чула, як обговорювали на рівні чуток факт того, що позивач ганявся за заступником голови районної адміністрації. В обласній СЕС проводилася конференція - збирали всіх санітарних лікарів області і серед працівників обговорювали цей випадок, офіційних листів з приводу цього факту не бачила. Чи присутній був там ОСОБА_1 , не пам`ятає. З розмов знає, що ОСОБА_2 їздив у смт Недригайлів нібито «захищати» ОСОБА_1 . У подальшому знає, що позивач був звільнений з посади.

Свідок ОСОБА_15 суду пояснив, що з 2003 року до січня 2005 року обіймав посаду голови Недригайлівської районної адміністрації. У січні 2005 року після виборів його звільнили. До нього дійшли чутки про надзвичайний випадок, люди говорили, що «чудить» головний санітарний лікар Недригайлівського району ОСОБА_1 , у нетверезому стані чинить п`яні дебоші. Він доручив своєму заступнику ОСОБА_16 розібратися і доповісти. Згідно з доповіддю першого заступника чутки були небезпідставні, доповів, що і йому почав погрожувати, треба звільняти. Матеріали готувала ОСОБА_17 , прізвища не пам`ятає. Все спілкування щодо цих обставин відбувалося між його заступниками і безпосереднім керівництвом санепідемстанції. Знав, що в обласній санепідемстанції працює ОСОБА_2 , але з ним не контактував. Мабуть, оформляли подання на звільнення, він не пам`ятає. За ним з рушницею ОСОБА_1 не бігав. У поліцію не звертався, бо це належало до компетенції його заступників, яким доручив розібратися у ситуації. Поки він працював, після звільнення ОСОБА_1 очолив санстанцію ОСОБА_18 .

Суд першої інстанції також встановив, що жоден із допитаних свідків не був очевидцем подій, не зміг назвати джерело походження інформації, окрім свідка ОСОБА_15 , період, коли відбулися події, про які вони чули.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , серед іншого, посилається на те, що суд апеляційної інстанції розглянув справу за його відсутності та відсутності його представника під час оголошення сигналу «Повітряна тривога».

У статті 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Відповідно до статті 129 Конституції України забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення є однією із засад судочинства, яка застосовується з дотриманням принципу верховенства права, змагальності сторін та свободи у наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, рівності всіх учасників перед законом і судом, розумності строків розгляду справи.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, та конкретні гарантії, які давали змогу реалізовувати його в повному обсязі і забезпечувати ефективне поновлення у правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі - Конвенція).

Реалізація конституційних прав на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження судового рішення здійснюється відповідно до процесуальних норм, зокрема ЦПК України.

Згідно з частиною третьою статті 2 ЦПК України основними принципами цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; змагальність сторін.

Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку (частина п`ята статті 4 ЦПК України).

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема, керує ходом судового процесу; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (пункти 1, 3, 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України).

За змістом пунктів 2, 3 частини першої статті 43 ЦПК України учасники справи мають право, зокрема, подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Відповідно до частин першої, третьої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 240 ЦПК України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 223 цього Кодексу.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи у судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; 5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою (частини перша-третя статті 223 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що суд після відкриття судового засідання має надати оцінку усім відомим йому обставинам і причинам неявки учасників справи, отже, вирішити питання щодо наявності підстав для відкладення розгляду справи з дотриманням балансу процесуальних гарантій розумності строків розгляду справи судом та забезпечення прав особи на судовий захист і участь у своїй справі, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, рівності всіх учасників перед законом і судом.

Подібні висновки Верховний Суд сформулював у постановах від 14 грудня 2023 року у справі № 757/45174/20 (провадження № 61-13218св22), від 17 січня 2024 року у справі № 2-2823/11 (провадження № 61-6430св23), від 22 грудня 2022 року у справі № 910/2116/21 (910/12050/21).

У постанові Верховного Суду від 04 квітня 2023 року в справі № 523/11536/19 (провадження № 61-12110св22) зазначено, що під час вирішення питання про наявність підстав для відкладення розгляду справи, у якій на початок судового засідання оголошено сигнал «Повітряна тривога», суд має керуватися пріоритетом збереження життя і здоров`я людини, а обов`язком суду є сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними процесуальних прав, зокрема на участь у судовому розгляді, та керуватися тим, що відсутній учасник справи не з`явився в судове засідання з об`єктивних і поважних причин, за відсутності клопотання про розгляд справи за його відсутності. Обставини оголошення сигналу «Повітряна тривога» у певному регіоні необхідно вважати загальновідомими, тобто такими, що не потребують доказування, а неявка у судове засідання учасників справи може бути спричинена такою надзвичайною ситуацією, яка об`єктивно унеможливлює завчасне подання клопотання про відкладення розгляду справи з цих причин.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 22 грудня 2022 року в справі № 910/2116/21 (910/12050/21), від 21 лютого 2023 року у справі № 916/3496/20, від 06 вересня 2023 року у справі № 2-2823/11.

З матеріалів справи відомо, що у листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції.

Ухвалами від 29 січня 2024 року Сумський апеляційний суд відкрив апеляційне провадження у цій справі та призначив розгляд справи на 19 березня 2024 року о 15 год 00 хв.

Позивач та його представник був повідомлений про розгляд справи, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується ними в касаційній скарзі.

Згідно з протоколом судового засідання від 19 березня 2024 року головуючий суддя Сумського апеляційного суду Криворотенко В. І. відкрив судове засіданні о 15 год 00 хв. У зв`язку з тим, що у судове засідання сторони не з`явилися, то відповідно до статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Також 19 березня 2024 року апеляційний суд прийняв оскаржувану постанову.

В оскаржуваній постанові апеляційного суду зазначено, що сторони належним чином повідомлені, проте в судове засідання не з`явилися.

Водночас апеляційний суд не надав оцінки обставинам і причинам неявки сторони позивача у судове засідання, наявності / відсутності підстав для відкладення судового розгляду справи та відповідних клопотань.

У касаційній скарзі заявник посилається на те, що у визначений постановою Сумського апеляційного суду час розгляду (19 березня 2024 року на 15 год 00 хв) справи тривала повітряна тривога, сигнал про яку оголошено о 13 год 23 хв, а про відбій повітряної тривоги - о 15 год 12 хв. При цьому позивач посилається на те, що був у приміщенні суду, але його не впустили у приміщення суду у зв`язку з оголошенням сигналу «Повітряна тривога».

Оцінюючи наведені вище доводи касаційної скарги, Верховний Суд враховує, що Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

З початку повномасштабної військової агресії населені пункти України систематично зазнають ракетних ударів, а в прифронтових містах і селах - бомбардувань, артилерійських та мінометних обстрілів.

Оповіщення про загрозу або виникнення таких надзвичайних ситуацій здійснюється через системи оповіщення різних рівнів, електронні комунікаційні мережі загального користування тощо, відповідно до статті 30 Кодексу цивільного захисту України, Положення про організацію оповіщення про загрозу виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій та організації зв`язку у сфері цивільного захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 вересня 2017 року № 733, зокрема шляхом уривчастого звукового попереджувального сигналу «Увага всім» та трансляції відповідного повідомлення про загрозу виникнення або виникнення надзвичайної ситуації (далі - сигнал «Повітряна тривога»).

Чинним законодавством України у сфері цивільного захисту передбачений чіткий алгоритм поведінки громадян та відповідні повноваження органів державної влади, місцевого самоврядування, керівників підприємств і організацій усіх форм власності у випадку виникнення надзвичайної ситуації. Шляхом відповідних оповіщень (сигналів і повідомлень) органи управління цивільного захисту доводять до мешканців населених пунктів інформацію про загрозу та виникнення надзвичайних ситуацій, повітряної тривоги, аварій, катастроф, епідемій, пожеж тощо. Після отримання таких оповіщень громадяни мають діяти відповідно до наданих інструкцій та правил цивільного захисту. Зокрема, припинити роботу та вжити необхідних заходів безпеки (рішення Ради суддів України від 05 серпня 2022 року № 23).

Відповідно до наведених норм суди запровадили локальні заходи (план, порядок дій, розпорядження) щодо інформування про сигнал «Повітряна тривога» та реагування задля збереження життя і здоров`я суддів, працівників апарату та відвідувачів суду, зокрема для їх негайного переходу до укриття.

Отже, під час вирішення питання про наявність підстав для відкладення розгляду справи, в якій на початок судового засідання оголошено сигнал «Повітряна тривога», суд має керуватися пріоритетом збереження життя і здоров`я людини, а обов`язком суду є сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними процесуальних прав, зокрема на участь у судовому розгляді, та керувалися тим, що відсутній учасник справи не з`явився в судове засідання з об`єктивних і поважних причин, за відсутності клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Обставини оголошення сигналу «Повітряна тривога» у певному регіоні необхідно вважати загальновідомими, тобто такими, що не потребують доказування, а неявка у судове засідання учасників справи може бути спричинена такою надзвичайною ситуацією, яка об`єктивно унеможливлює завчасне подання клопотання про відкладення розгляду справи з цих причин (постанова Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі № 2-2823/11 (провадження № 61-6434св23).

Отже, у визначений Сумським апеляційним судом час розгляду цієї справи, а саме 19 березня 2024 року о 15 год, тривала повітряна тривога, сигнал про початок якої оголошено о 13 год 23 хв, а сигнал «Відбій повітряної тривоги» - о 15 год 12 хв.

За таких обставин, незважаючи на належне повідомлення позивача та його представника про дату, час і місце судового засідання, водночас ураховуючи наявність у сторін об`єктивних і поважних причин, з яких вони не змогли з`явитися до суду, так само, як і подати клопотання про відкладення судового розгляду саме з причин оголошення сигналу «Повітряна тривога», Верховний Суд погоджується з доводами касаційної скарги про те, що розглядаючи справу 19 березня 2024 року, апеляційний суд мав вирішити питання про відкладення розгляду справи, застосовувавши відповідні процесуальні норми крізь призму загальних засад цивільного судочинства, дотримання гарантій прав особи на участь у розгляді її справи, а також обов`язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними процесуальних прав. Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 04 квітня 2023 року у справі № 523/11536/19 (провадження № 61-12110св22).

Таким чином, Верховний Суд вважає передчасним завершення апеляційного перегляду справи у судовому засіданні 19 березня 2024 року за відсутності позивача та його представника, які мали об`єктивні перешкоди для явки у судове засідання через оголошення сигналу «Повітряна тривога», що свідчить про неналежне виконання апеляційним судом обов`язків із забезпечення всебічності, повноти і справедливості судового розгляду.

Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість брати участь у ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи («Trudov v. russia», № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).

Ураховуючи наведене, Верховний Суд погоджується з доводами заявника про обмеження його права на участь у розгляді справи в апеляційному суді 19 березня 2024 року. Зважаючи на межі касаційного перегляду, відповідно до статті 400 ЦПК України відсутні підстави для надання оцінки іншим доводам касаційної скарги.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).

За таких обставин постанова апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду справи апеляційному суду необхідно взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, дотримання гарантій процесуальних прав її учасників, надати оцінку оскаржуваному рішенню з урахуванням доводів сторін та поданих на їх підтвердження доказів.

Керуючись статтями 400 402 409 411 415 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Огорілко Юрій Миколайович, задовольнити частково.

Постанову Сумського апеляційного суду від 19 березня 2024 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Є. В. Петров

Судді А. І. Грушицький

С. О. Карпенко

І. В. Литвиненко

В. В. Пророк