ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 753/1527/22

провадження № 61-9430св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» - Слісаренко Людмили Леонідівни на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 27 липня 2022 року у складі судді Лужецької О. Р. та постанову Київського апеляційного суду від 24 травня 2023 рокуу складі колегії суддів: Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О., Яворського М. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

1. У січні 2022 року публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» (далі - ПАТ АБ «Укргазбанк») звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення 3 % річних у розмірі 1 696 762,20 грн.

2. Позовна заява мотивована тим, що 24 квітня 2008 року між ВАТ АБ «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк», та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 239-Ф/08, за умовами якого банк надав позичальнику кредит в сумі 700 000,00 доларів США строком до 23 квітня 2018 року зі сплатою процентів за користування кредитними коштами, виходячи із 13,6 % річних.

3. Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 20 січня 2011 року в справі № 2-717/2011 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь банку заборгованість за кредитним договором та процентами в сумі

801 575,16 доларів США, заборгованість по пені в розмірі 751 367,62 грн та судові витрати, рішення набрало законної сили, а виконавчі листи видано 14 грудня

2011 року.

4. Посилаючись на те, що у зв`язку з невиконанням відповідачем умов кредитного договору та рішення суду, що підтверджується виписками по рахунках, відповідно до статті 625 ЦК України банк має право вимагати від позичальника сплатити 3 % річних від простроченої суми, банк просив задовольнити позов та стягнути з відповідача заборгованість за період з 02 листопада 2018 року по

01 листопада 2021 року, що становить 64572,88 доларів США, що еквівалентно 1 696 762,20 грн.

Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій

5. Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 27 липня 2022 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 24 травня

2023 року, в позові ПАТ АБ «Укргазбанк» відмовлено.

6. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що з моменту визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури (18 липня 2011 року) у позивача в силу положень статті 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не було права на нарахування 3 % річних та інфляційних втрат.

7. Апеляційний суд також зазначав, що враховуючи, що державним виконавцем 21 червня 2012 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі постанови Господарського суду Харківської області від 18 липня

2011 року по справі № 5023/4737/11, якою ОСОБА_1 визнано банкрутом, дану постанову державного виконавця не було оскаржено банком як кредитором у зобов`язанні, яке трансформувалось із грошового зобов`язання, що виникло із кредитних правовідносин, на зобов`язання, яке виникло з судового рішення, і докази відновлення даного виконавчого провадження по виконанню рішення Дарницького районного суду м. Києва від 20 січня 2011 року в матеріалах справи відсутні, примусові зобов`язання ОСОБА_1 , встановлені цим рішенням, були припинені.

8. Таким чином, оскільки 3 % річних були нараховані позивачем ПАТ «Укргазбанк» на вимогу, яка на даний час існує в натуральному зобов`язанні в зв`язку з закінченням виконавчого провадження, яке не може бути розпочате знову, апеляційний суд погоджується з правильними висновками суду першої інстанції про відмову в позові за безпідставністю.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

9. У червні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ПАТ АБ «Укргазбанк» - Слісаренко Л. Л. на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 27 липня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 травня 2023 року.

10. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 06 липня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

11. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 листопада 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

12. У касаційній скарзі представник ПАТ АБ «Укргазбанк» - Слісаренко Л. Л., посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

13. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду

від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18, від 13 лютого 2019 року у справі

№ 910/8729/18, від 28 вересня 2021 року у справі № 759/4755/19, від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц, від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

14. Касаційна скарга мотивована тим, що у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної-особи-підприємця (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобовязання за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними із підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

15. Крім того, саме стаття 48 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» регулює правовідносини при банкрутстві фізичної особи-підприємця, а не стаття 38 вказаного Закону, на яку послався суд першої інстанції в рішенні, і в статті 48 Закону зазначено, що вона має відношення тільки до всіх зобов`язань громадянина-підприємця, і не пов`язана з зобов`язаннями фізичної особи.

16. Також зазначає, що суд апеляційної інстанції в порушення вимог частини першої статті 367 ЦПК України вийшов за межі доводів апеляційної скарги та без жодного обґрунтування зазначив про те, що судом першої інстанції вірно застосовано до правовідносин, які виникли між сторонами, статтю 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», яка регулює банкрутство юридичних осіб, та обґрунтував своє рішення трансформацією зобов`язання відповідача перед банком в натуральне, хоча це не було предметом розгляду в суді першої інстанції та підставою для заперечень на позовні вимоги.

17. Також апеляційний суд не врахував, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання; наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

18. Зазначає, що в даному випадку зобов'язання не трансформувалося в натуральне, а відсутність виконавчого провадження не є підставою для відмови в задоволенні позову.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

19. У серпні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому представник ОСОБА_1 - адвокат Василевська К. М. просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін, посилаючись на те, що рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують. Судами попередніх інстанцій належним чином досліджені наявні в матеріалах справи докази та надано їм відповідну правову оцінку.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

20. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 24 квітня 2008 року між ВАТ АБ «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк», та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 239-Ф/08, за умовами якого банк надав позичальнику кредит в сумі 700 000,00 доларів США строком до 23 квітня 2018 року зі сплатою процентів за користування кредитними коштами, виходячи із 13,6 % річних. Кредит надається для придбання земельної ділянки та житлового будинку.

21. 30 січня 2009 року та 13 лютого 2009 року між ВАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_1 було укладено додаткові угоди № 1 до кредитного договору

№ 239-Ф/08.

22. Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 20 січня 2011 року в справі № 2-717/2011 задоволено позов ПАТ АТ «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості, стягнуто з відповідачів солідарно на користь банку заборгованість за кредитним договором та процентами станом на 15 листопада 2010 року в сумі 801575,16 доларів США (з яких заборгованість по кредиту 519146 доларів США, заборгованість по кредиту прострочена 133361,16 доларів США, заборгованість по процентах за період

з 01 листопада 2010 року по 15 листопада 2010 року - 3700 доларів США, заборгованість по процентах прострочена 145367,90 доларів США), заборгованість по пені в розмірі 751367,62 грн (з якої пеня за несвоєчасне погашення кредиту 357572,14 грн, заборгованість по пені за несвоєчасну сплату процентів 393795,48 грн) та судові витрати.

23. Постановою Господарського суду Харківської області від 18 липня 2011 року в справі № 5023/4737/11 за заявою ФОП ОСОБА_1 про визнання банкрутом, визнано фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

24. 14 грудня 2011 року Дарницьким районним судом міста Києва видано виконавчий лист про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованості за кредитним договором та процентами в сумі 801 575,16 доларів США, що становить 6 364 795,88 грн, заборгованість по пені в розмірі 751 367,62 грн, 1700 грн судового збору та 120 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

25. Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у м. Києві від 21 червня 2012 року у ВП № 32357911 виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-717/11, виданого 14 грудня 2011 року Дарницьким районним судом м. Києва, закінчено з підстав, передбачених пунктом 7 частини першої статті 49, статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з передачею виконавчого документа ліквідаційній комісії (або ліквідатору) у разі ліквідації боржника.

26. З Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 17 лютого 2014 року у справі №5023/4737/11 затверджено наданий суду звіт ліквідатора. Визнано вимоги кредитора ПП «Каро-Інвестбуд» на загальну суму 8300,00 грн, що виникли на підставі договору про надання маркетингових послуг від 12 лютого 2011 року та були заявлені до ФОП ОСОБА_1 після визнання боржника банкрутом та незадоволені за недостатністю майна банкрута, погашеними. Припинено підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_1 . Зобов`язано державного реєстратора внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запис про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 та передати органам, які здійснювали облік, відповідне повідомлення про зняття фізичної особи - підприємця з обліку. Провадження у справі припинено.

27. Вказаною ухвалою встановлено, що «…до суду надійшла заява від ПАТ АТ «Укргазбанк» з вимогами до боржника у розмірі 861 932,91 доларів США та 1 392 021,01 грн. Дані вимоги виникли на підставі кредитного договору №239-Ф/08 від 24 квітня 2008 року. В забезпечення вказаного кредитного договору між ПАТ АТ «Укргазбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки №1 від 24 квітня 2008 року, за яким в заставу банку було передано земельну ділянку площею

0,2397 га (кадастровий номер 3222488202:02:002:0057), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а також було укладено договір іпотеки №2 від 24 квітня 2008 року, за яким в заставу банку було передано домоволодіння: житловий будинок літ. «А», загальною площею 320,60 кв. м, будинок охорони літ. «Б»; свердловина - №1; огорожа №2-4, що розташовані за адресою:

АДРЕСА_1 .

У відповідності до вимог статті 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також на виконання вимог ухвали суду від 23 квітня 2013 року згідно платіжного доручення №2233443222 від 01 червня 2013 року на користь ПАТ «Укргазбанк» було перераховано грошові кошти в сумі 667 226,20 грн; згідно платіжного доручення №3434455555 від 31 травня 2013 року на користь ПАТ «Альфа Банк» було перераховано грошові кошти в сумі 72 292,69 грн; згідно платіжного доручення №1233221111 від 31 травня 2013 року на користь ПАТ «Дельта Банк» було перераховано грошові кошти в сумі 229 515,70 грн.

У зв`язку з недостатністю активів не були задоволені вимоги ПП «Каро -Інвестбуд» у сумі 8300,00 грн, вимоги ПАТ АБ «Укргазбанк» у сумі 7 614 224,56 грн, вимоги ПАТ «Альфа-Банк» у сумі 6 388 508,20 грн, а також вимоги ПАТ «Дельта-Банк» у сумі 374 727,36 грн. Всього - 14 385 760,12 грн.

Ліквідатором надано реєстр непогашених вимог кредиторів боржника, відповідно до якого розмір непогашеної кредиторської заборгованості становить

14 385 760,12 грн…».

28. Також в ухвалі Господарського суду Харківської області від 17 лютого

2014 року у справі №5023/4737/11 зазначено : «Що стосується непогашених вимог ФОП ОСОБА_1 перед ПАТ АБ «Укргазбанк», ПАТ «Альфа-Банк», ПАТ «Дельта-Банк», суд зазначає наступне. Під час провадження у справі про банкрутство у ліквідаційній процедурі не може бути погашеним зобов`язання громадянина перед його кредиторами, у процедурі банкрутства визнаються та погашаються борги підприємця. Враховуючи те, що вимоги ПАТ АБ «Укргазбанк» виникли на підставі кредитного договору № 239-Ф/08 від 24 квітня 2008 року та іпотечних договорів №1 і №2 від 24 квітня 2008 року, вимоги ПАТ «Альфа-Банк» виникли на підставі кредитного договору №800000031 від 01 лютого 2007 року та іпотечного договору №800000031 від 01 лютого 2007 року, а вимоги ПАТ «Дельта-Банк» виникли на підставі кредитного договору №299/ПВ-06 від 26 липня 2006 року та іпотечного договору №299/ФКВ-06 від 26 липня 2006 року, які укладалися банками з ОСОБА_1 не як з підприємцем, а як з фізичною особою - громадянкою та згідно вказаних кредитних договорів вбачається, що кредити були надані на купівлю нерухомого майна, отже не пов`язаного із здійсненням громадянином-підприємцем підприємницької діяльності, крім того, майно було передано в заставу з підстав, не пов`язаних із здійсненням громадянином-підприємцем підприємницької діяльності, суд приходить до висновку, що банкрут не звільняється від подальшого виконання зобов`язань перед кредиторами - ПАТ АБ «Укргазбанк», ПАТ «Альфа-Банк», ПАТ «Дельта-Банк» згідно вищевказаних кредитних договорів…».

29. Згідно з наданим позивачем розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 239-Ф/08 від 24 квітня 2008 року, заборгованість за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків (3 % річних) за період з 02 листопада 2018 року по 01 січня 2021 року становить 64582,88 доларів США, що еквівалентно

1 696 762,20 грн по курсу НБУ станом на 01 листопада 2021 року.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

30. Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

31. Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

32. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

33. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

34. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

35. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

36. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

37. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

38. Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду у повній мірі не відповідає.

39. Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір № 239-Ф/08 від 24 квітня 2008 року був укладений між ВАТ АБ «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк», та ОСОБА_1 як фізичною особою. Кредит надавався для придбання земельної ділянки та житлового будинку.

40. Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 20 січня 2011 року стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь банку заборгованість за кредитним договором та процентами станом на 15 листопада 2010 року в сумі 801 575,16 доларів США та пеню в розмірі 751 367,62 грн.

41. Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у м. Києві від 21 червня 2012 року у ВП № 32357911 виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-717/11, виданого 14 грудня 2011 року Дарницьким районним судом м. Києва, закінчено з підстав, передбачених пунктом 7 частини першої статті 49, статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з передачею виконавчого документа ліквідаційній комісії (або ліквідатору) у разі ліквідації боржника.

42. При цьому ухвалою Господарського суду Харківської області від 17 лютого 2014 року у справі №5023/4737/11 встановлено, що у відповідності до вимог статті 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також на виконання вимог ухвали суду від 23 квітня 2013 року згідно платіжного доручення №2233443222 від 01 червня 2013 року на користь ПАТ «Укргазбанк» було перераховано грошові кошти в сумі 667 226,20 грн. Враховуючи те, що вимоги ПАТ АБ «Укргазбанк» виникли на підставі кредитного договору № 239-Ф/08 від 24 квітня 2008 року та іпотечних договорів №1 і №2 від 24 квітня 2008 року, які укладалися банками з ОСОБА_1 не як з підприємцем, а як з фізичною особою - громадянкою та згідно вказаних кредитних договорів вбачається, що кредити були надані на купівлю нерухомого майна, отже не пов`язаного із здійсненням громадянином-підприємцем підприємницької діяльності, крім того, майно було передано в заставу з підстав, не пов`язаних із здійсненням громадянином-підприємцем підприємницької діяльності, суд приходить до висновку, що банкрут не звільняється від подальшого виконання зобов`язань перед кредиторами - ПАТ АБ «Укргазбанк», ПАТ «Альфа-Банк», ПАТ «Дельта-Банк» згідно вищевказаних кредитних договорів.

43. Отже, посилання касаційної скарги на те, що у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної-особи-підприємця її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними із підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, в даному випадку є безпідставними, оскільки кредитний договір № 239-Ф/08 від 24 квітня 2008 року укладався між банком та ОСОБА_1 як фізичною особою, а не особою-підприємцем.

44. Разом з тим, висновки суду апеляційної інстанції про те, що зобов`язання між сторонами є натуральним, а тому положення статті 625 ЦК України не підлягають застосуванню, на думку колегії суддів є помилковими виходячи з наступного.

45. Так, Верховний Суд у постанові від 06 березня 2019 року по справі № 757/44680/15-ц здійснив тлумачення частини першої статті 509, частини першої статті 267, статті 625 ЦК України та дійшов висновку про те, що:

1) натуральним є зобов`язання, вимога в якому не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, але добровільне виконання якої не є безпідставно набути майном;

2) конструкція статті 625 ЦК України щодо нарахування 3 % річних та інфляційних втрат розрахована на її застосування до такого грошового зобов`язання, вимога в якому може бути захищена в судовому (примусовому) порядку;

3) кредитор в натуральному зобов`язанні не має права на нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки вимога в такому зобов`язанні не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку.

46. В указаній справі, дійшовши висновку про натуральний характер зобов`язання, суд касаційної інстанції виходив з того, що вимога кредитора не може бути захищена в судовому порядку за сплином позовної давності.

47. Разом з тим, в даній справі основна вимога кредитора вже захищена судом у рішенні Дарницького районного суду м. Києва від 20 січня 2011 року у справі

№2-717/2011, за яким з відповідача стягнуто суму заборгованості, а отже зобов`язання не можна вважати натуральним.

48. При цьому та обставина, що державним виконавцем 21 червня 2012 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі постанови Господарського суду Харківської області від 18 липня 2011 року по справі

№ 5023/4737/11, якою ОСОБА_1 визнано банкрутом, і докази відновлення даного виконавчого провадження по виконанню рішення Дарницького районного суду м. Києва від 20 січня 2011 року в матеріалах справи відсутні, не має правового значення, оскільки чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК Українисум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року по справі №916/190/18).

49. Можливість нарахування боржникові кредитором наслідків прострочення виконання грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 ЦК України, після реалізації права на дострокове стягнення усієї суми кредиту, встановлена також постановою Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року по справі №127/15672/16-ц.

50. Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

51. Оскільки стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов`язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

52. Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування відсотків річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника.

53. В даному випадку розмір заборгованості вже встановлений судовим рішенням по справі №2-717/2011, яке набрало законної сили, та складає 801 575,16 доларів США та 751 367,62 грн.

54. Схожий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 28 вересня

2021 року у справі № 759/4755/19 (провадження № 61-14506св20).

55. Апеляційний суд вказаного не врахував та не звернув уваги, що оскільки кредитор вже скористався судовим захистом та рішенням суду з боржника стягнуто суму основного боргу, то таке зобов`язання вже не є натуральним, а кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України.

56. Таке прострочення є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання, підтвердженого судовим рішенням, до моменту його повного виконання і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

57. Відповідні висновки неодноразово висловлювалися Верховним Судом, зокрема містяться і в постановах Верховного Суду від 19 січня 2022 року в справі

№ 204/3530/17, від 17 лютого 2021 року в справі № 303/7132/18.

58. З урахуванням наведеного, оскільки фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, не встановлено, а суд касаційної інстанції

у силу своїх процесуальних повноважень (стаття 400 ЦПК України) позбавлений такої можливості, постанова апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

59. Відповідно до пунктів 1 та 4 частини другої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу представника публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» - Слісаренко Людмили Леонідівни задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного суду від 24 травня 2023 рокускасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович