Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 29.04.2020 року у справі №202/124/19

Постанова

Іменем України

25 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 202/124/19

провадження № 61-7056св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - Департамент патрульної поліції Національної поліції України,

відповідач - ОСОБА_1,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська, у складі судді Слюсар Л. П., від 20 серпня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Красвітної Т. П., Свистунової О. В., Єлізаренко І. А., від 25 лютого 2020 року.

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2019 року до суду надійшов позов Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (далі - Департамент ПП) до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Свої вимоги Департамент ПП мотивував тим, що ОСОБА_1 наказом Департаменту ПП від 21 січня 2016 року № 9 о/с був призначений на посаду інспектора роти № 4 батальйону № 3 Управління патрульної поліції в м. Дніпропетровську Департаменту ПП, в подальшому був переведений на посаду інспектора взводу № 2 роти № 1 батальйону № 3 управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту ПП. Позивач зазначав, що 10 жовтня 2017 року екіпаж № 404 у складі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заступив на патрулювання на службовому автомобілі "Toyota Prius", реєстраційний номер НОМЕР_1, та о 14 год. 30 хв у м. Дніпрі по вул. П.

Калнишевського в районі буд. 1-а за участю службового автомобіля "Toyota Prius", під керуванням інспектора управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту ПП ОСОБА_1., та автомобіля "Мерседес", реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої вказані транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 листопада 2017 року у справі № 202/7620/17, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2018 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн. Згідно з висновком експертного дослідження № 16/12.2/2 від 24 травня 2018 року вартість матеріального збитку, завданого Департаменту патрульної поліції внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в якій було пошкоджено службовий автомобіль "Toyota Prius", реєстраційний номер НОМЕР_1, складає 85 320,92 грн.

Із урахуванням зазначеного, позивач просив позов задовольнити, стягнути на його користь з відповідача матеріальну шкоду, спричинену внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 85 320,92 грн.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 серпня 2019 року провадження у справі за позовом Департаменту ПП до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, закрито.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що вказаний спір не підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства, а підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такий, що пов'язаний з питанням реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби, що узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 818/1688/16.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року апеляційну скаргу Департаменту ПП Національної поліції України залишено без задоволення, а хвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 серпня 2019 року - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що районний суд, посилаючись на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 818/1688/16, обґрунтовано виходив із того, що спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства, як такий, що пов'язаний з проходженням публічної служби.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі Департамент ПП Національної поліції України просить скасувати ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 серпня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Як на підставу для скасування оскаржених судових рішень заявник посилається на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Скаржник вважає, що суди помилково посилались на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 818/1688/16, оскільки правовідносини, які виникли у цій справі, не є аналогічними зазначеній справі.

Заявник стверджує, що завданням адміністративного судочинства є судовий контроль за діяльністю органів влади та місцевого самоврядування у сфері дотримання прав і свобод фізичних та юридичних осіб за допомогою процесуального закону. Разом з тим завдання шкоди та процес її відшкодування у даному випадку не підпадають під визначення публічно-правового спору, оскільки йдеться про виконання деліктного зобов'язання з конкретно визначеним суб'єктним складом: боржником, який завдав збитки, та кредитором, якому завдані збитки мають бути відшкодовані.

Предметом спору у цій справі є відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Правовідносини між сторонами спору не є пов'язаними з виконанням будь-якою стороною владних управлінських функцій, не стосуються безпосередньо прийняття, проходження чи звільнення з публічної служби, не спрямовані на захист прав свобод та інтересів особи від порушень з боку суб'єкта владних повноважень і не стосуються оскарження дій останнього.

Також спір не підлягає під дію пункту 5 частини 4 статті 46 КАС України.

У поданому клопотанні заявник звертає увагу на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 203/3237/16, у якій йдеться про те, що працівник поліції, який керує службовим транспортним засобом і вчиняє ДТП, навіть під час виконання ним його службових обов'язків, вчиняє цивільний делікт не під час здійснення адміністративно-владних повноважень, а допускаючи порушення принципу генерального делікту, тобто загальної заборони пошкодження та знищення майна будь-якої особи.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 202/124/19.

13 листопада 2020 року на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу № 202/124/19 розподілено судді-доповідачеві.

Ухвалою Верховного Суду від 29 вересня 2020 року справу за позовом Департаменту ПП до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за касаційною скаргою Департаменту ПП на ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 серпня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року призначено до судового розгляду.

Відзив на касаційну скаргу не надходив

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Департамент ПП Національної поліції України звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1, обґрунтовуючи його тим, що ОСОБА_1 наказом Департаменту ПП від 21 січня 2016 року № 9 о/с був призначений на посаду інспектора роти № 4 батальйону № 3 Управління патрульної поліції в м. Дніпропетровську Департаменту ПП, в подальшому був переведений на посаду інспектора взводу № 2 роти № 1 батальйону № 3 управління патрульної поліції в Дніпропетровській області ДепартаментуПП, яку займає по теперішній час.

10 жовтня 2017 року екіпаж № 404 у складі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заступив на патрулювання на службовому автомобілі "Toyota Prius", реєстраційний номер НОМЕР_1.

10 жовтня 2017 року о 14 год. 30 хв. у місті Дніпрі по вул. П. Калнишевського в районі будинку № 1 за участі службового автомобіля "Toyota Prius", реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням інспектора управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту ПП ОСОБА_1., та автомобіля "Мерседес", реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої вказані транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 листопада 2017 року у справі № 202/7620/17, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2018 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн.

Згідно з висновком експертного дослідження № 16/12.2/2 від 24 травня 2018 року вартість матеріального збитку, завданого Департаменту ПП внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в якій було пошкоджено службовий автомобіль "Toyota Prius", реєстраційний номер НОМЕР_1, складає 85 320,92 грн.

Позиція Верховного Суду

Частиною 3 статті 3 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про Національну поліцію" Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Національну поліцію" під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.

Поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (стаття 8 Закону України "Про Національну поліцію").

Поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04 червня 2003 року № 848 "Про впорядкування використання легкових автомобілів бюджетними установами та організаціями" всі транспортні засоби органів поліції використовуються виключно в службових цілях, для забезпечення оперативної і господарської діяльності (пункт 1 Розділу ІІІ Порядку використання і зберігання транспортних засобів Національної поліції України, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 вересня 2017 року № 757).

Патрульна служба відповідно до покладених на неї завдань здійснює, зокрема, цілодобове патрулювання території обслуговування з метою забезпечення належної охорони громадського порядку, громадської безпеки та контролю за дотриманням правил дорожнього руху, забезпечення його безпеки. У разі необхідності здійснює регулювання дорожнього руху (підпункт 1 пункту 1 Розділу ІІІ Положення про патрульну службу МВС, затверджене наказом Міністерства внутрішніх справ України02 липня 2015 року № 796).

У відповідності до статті 19 Закону України "Про Національну поліцію" у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Держава відповідно до закону відшкодовує шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ними своїх повноважень.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 10 жовтня 2017 року екіпаж № 404 у складі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заступив на патрулювання на службовому автомобілі "Toyota Prius". Під час здійснення патрулювання о 14 год. 30 хв у м. Дніпрі по вул. П. Калнишевського в районі будинку № 1 за участі службового автомобіля "Toyota Prius", під керуванням інспектора управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту ПП ОСОБА_1., та автомобіля "Мерседес", реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої вказані транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Вартість матеріального збитку, завданого пошкодженням службового автомобіля "Toyota Prius", реєстраційний номер НОМЕР_1, складає 85
320,92 грн.

Судовим рішенням ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн.

Звертаючись до суду із цим позовом позивач просив стягнути задану шкоду із відповідача, спричинену внаслідок дорожньо-транспортної пригоди під час виконання останнім службових обов'язків, а саме здійснення патрулювання на службовому автомобілі (несення публічної служби).

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Адміністративною справою у розумінні пунктів 1, 2 частини 1 статті 4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

За правилами пункту 2 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Згідно з пунктом 17 частини 1 статті 4 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України

підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно із частиною 1 статті 1166 ЦК Україна майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 1 статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

У випадку вирішення спору щодо зобов'язання особи, яка перебуває на посаді державної/публічної служби, відшкодувати шкоду або збитки, завдані внаслідок виконання нею службових/посадових обов'язків, перед судом постає питання не лише встановлення обсягу завданої шкоди/збитків, а й оцінки правомірності дій такої особи.

Водночас у рамках цивільного процесу суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному процесі в силу приписів статті 19 КАС України, якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення.

Подібні спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов'язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби.

Вказані правові висновки висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 05 грудня 2018 року у справі № 818/1688/16, від 22 січня 2020 року у справі № 813/1045/18, а також Верховним Судом у постановах від 05 лютого 2020 року у справі № 761/19799/17, від 30 вересня 2020 року у справі № 204/2763/18, від 15 жовтня 2020 року у справі № 320/8119/17, від 18 листопада 2020 року у справі № 756/12568/18.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).

Постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, обґрунтовано виходив із того, що спір у цій справі підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки спір з приводу відшкодування органу державної влади шкоди, завданої відповідачем шляхом пошкодження службового автомобіля під час здійснення патрулювання, тобто під час виконання службових обов'язків (несення публічної служби), є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів.

Посилання заявника на висновки Верховного Суду, які викладені у постанові від 15 квітня 2020 року у справі № 203/3237/16, не можуть свідчити про недотримання судами предметної юрисдикції, оскільки у справі № 203/3237/16 вирішувалось питання про відшкодування шкоди, завданої потерпілій особі внаслідок ДТП, а у зазначеній справі органом державної влади заявлені вимоги про відшкодування шкоди до свого працівника - поліцейського, який проходить службу в органах поліції.

Із урахуванням викладеного, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, які постановлені з додержанням норм процесуального права.

Статтею 410 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених Статтею 410 ЦПК України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400, 406, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України залишити без задоволення.

Ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 серпня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников Судді О. М. Осіян Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В.

Шипович