Історія справи

Постанова КЦС ВП від 29.09.2025 року у справі №621/2533/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2025 року

м. Київ

справа № 621/2533/21

провадження № 61-9069св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Калараша А. А. (судді-доповідача), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - ОСОБА_2

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 03 листопада 2023 року, ухвалене під головуванням судді Овдієнко В. В., та постанову Харківського апеляційного суду від 02 квітня 2024 року, ухвалену колегією у складі суддів Маміної О. В., Пилипчук Н. П., Тичкової О. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна, що є у спільній частковій власності.

2. Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 згідно з договором купівлі-продажу від 08 лютого 2007 року придбав 91/100 частку комплексу № 8, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (на теперішній час АДРЕСА_2 ), та складається з: нежитлового будинку літ. А-1, загальною площею 119,6 кв. м, адмінкорпус літ. Г-1, загальною площею 40,7 кв. м, адмінкорпус літ Д-1, загальною площею 142,7 кв. м, вбиральню літ. Е, склад літ. Ж, загальною площею 235,5 кв. м, склад холодильних камер літ. З, загальною площею 122,6 кв. м, ворота номер 1.

3. На підставі договору дарування від 30 жовтня 2010 року № 2864 співвласником іншої частини комплексу є ОСОБА_2 , якій належить 9/100 частки комплексу АДРЕСА_1 , а саме: склад літ. З-1, загальною площею 63,3 кв. м, гараж літ. Н, загальною площею 48,6 кв. м.

4. Земельна ділянка за адресою комплексу має кадастровий номер 6321755600:01:005:0050 та знаходиться у спільному частковому користуванні: ОСОБА_2 передано в оренду частину земельної ділянки площею 0,0224 га, що складає 9/100 від загальної площі земельної ділянки, ФОП ОСОБА_1 - частину земельної ділянки площею 0,2263 га, що становить 91/100 від загальної площі земельної ділянки.

5. Позивач та відповідач фактично користуються приміщеннями комплексу відповідно до договору купівлі-продажу від 08 лютого 2007 року та договору дарування від 30 жовтня 2010 року № 2864. Приміщень комплексу, якими позивач та відповідач користуються спільно, немає. У приміщеннях, якими користується позивач, проведені окремі комунікації та зазначені приміщення мають свій окремий вхід.

6. Таким чином, позивач як співвласник, має право на виділ у натурі частки із спільного майна, а саме: приміщення комплексу - нежитлова будівля літ. А-2, адмінкорпус літ. Г-1, адмінкорпус літ. Д-1, склад літ. Ж-1, склад холодильних камер літ. З, ворота номер 1, що знаходиться на АДРЕСА_1 .

7. 29 липня 2021 року позивач відправив відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення письмову пропозицію укласти договір про поділ в натурі майнового комплексу з його обов`язковим нотаріальним посвідченням. Лист отримано відповідачем 03 серпня 2021 року, однак така пропозиція відповідачем була залишена без розгляду.

8. Також позивач зазначав, що у жовтні 2015 року він подав до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області (далі - Департамент ДАБІ у Харківській області) декларацію про початок виконання будівельних робіт, а саме: реконструкції частини будівель комплексу на АДРЕСА_2 . Декларація зареєстрована в Департаменті ДАБІ у Харківській області 29 жовтня 2015 року № ХК 082153020697.

9. У березні 2021 року він подав через електронну систему Декларацію про готовність об`єкту до експлуатації. Декларація зареєстрована в Департаменті ДАБІ у Харківській області 04 березня 2021 року за № ХК 101210303812.

10. Згідно з експлікацій технічних паспортів від 20 грудня 2020 року, виготовлених на підставі проведеної технічної інвентаризації, площа приміщень 91/100 частки комплексу становить: нежитлова будівля літ. А-2, загальна площа 299,7 кв. м; нежитлова будівля літ. Г-1, загальна площа 40,7 кв. м; нежитлова будівля літ Д-1, загальна площа 142,7 кв. м; нежитлова будівля літ Ж-1, загальна площа 275,5 кв. м; нежитлова будівля літ З-1, загальна площа 152,0 кв. м.

11. Таким чином, він провів реконструкцію частки комплексу в результаті чого площа будівель, якими він користується збільшилася, тобто шляхом добудови (прибудови) здійснено поліпшення тільки у його частці, та зміни не стосуються частки у спільному майні відповідача.

12. Враховуючи наведені обставини, позивач просив суд:

- виділити йому у власність нежитлові приміщення комплексу: нежитловий будинок літ. А-1, загальна площа 119,6 кв. м; адмінкорпус літ. Г-1, загальна площа 40,7 кв. м; адмінкорпус літ. Д-1, загальна площа 142,7 кв. м; склад літ. Ж, загальна площа 235,5 кв. м; склад холодильних камер літ. З, загальна площа 122,6 кв. м; ворота номер 1;

- виділити у власність ОСОБА_2 нежитлові приміщення комплексу: склад літ. З-1, загальна площа 63,8 кв. м; гараж літ. Н, загальна площа 48,6 кв. м;

- припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на комплекс за адресою: АДРЕСА_1 ;

- стягнути з відповідача на його користь судові витрати.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

13. Зміївський районний суд Харківської області рішенням від 03 листопада 2023 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 02 квітня 2024 року, позов ОСОБА_1 задовольнив.

Поділив в натурі між співвласниками майновий комплекс, загальною площею 773,0 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_2 (колишня адреса: АДРЕСА_1 ), що є у спільній частковій власності.

Виділив у власність ОСОБА_1 нежитлові приміщення комплексу: нежитловий будинок літ. А-1, загальна площа 119,6 кв. м; адмінкорпус літ. Г-1, загальна площа 40,7 кв. м; адмінкорпус літ. Д-1, загальна площа 142,7 кв. м; склад літ. Ж, загальна площа 235,5 кв. м; склад холодильних камер літ. З, загальна площа 122,6 кв. м; ворота номер 1.

Виділив у власність ОСОБА_2 нежитлові приміщення комплексу: склад літ. З-1, загальна площа 63,8 кв. м; гараж літ. Н, загальна площа 48,6 кв. м.

Припинив право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на комплекс за адресою: АДРЕСА_2 (колишня адреса: АДРЕСА_1 ).

Вирішив питання про розподіл судових витрат.

14. Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з єдиного запропонованого варіанту розподілу нежитлових приміщень, а саме: за варіантом розділу (виділення частки): І співвласнику ( ОСОБА_3 ) запропоновано виділити нежитлових приміщень площею 658,3 кв. м, що становить 86/100 частин комплексу, замість 91/100; ІІ співвласнику ( ОСОБА_2 ) запропоновано виділити нежитлових приміщень площею 103,9 кв. м, що становить 14/100 частин комплексу, замість 9/100.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи

15. У червні 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 , подана засобами поштового зв`язку 21 червня 2024 року, на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 03 листопада 2023 року та постанову Харківського апеляційного суду від 02 квітня 2024 року, в якій заявниця просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

16. Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права. Зокрема, суди не звернули уваги, що внаслідок проведеної реконструкції об`єкт, який входить до предмету позову, має ознаки перепланування і добудови, змін конструкцій, збільшення площі, як і демонтаж окремих частин, тощо. Тобто, розглядаючи дану справу суди вирішили питання поділу майна і виділу майна одночасно, що не є тотожнім.

Суди першої та апеляційної інстанції допустили порушення процесуальних норм, а саме Зміїівський районний суд Харківської області в оскаржуваному рішенні вказав, що відповідач ігнорувала судовий розгляд, повідомлялась належним чином, але не скористалась своїм процесуальним правом на призначення у справі відеоконференції та розглянув справу без участі відповідачки, а апеляційний суд погодився з таким рішенням.

17. 17 вересня 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, поданий 16 вересня 2024 року представником ОСОБА_1 - ОСОБА_4 через систему «Електронний суд», у якому останній, посилаючись на те, що судові рішення у справі прийняті відповідно до норм матеріального права та із дотриманням норм процесуального права, на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин, просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

18. Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що відповідач мав достатньо часу для реалізації своїх повноважень сторони у справі шляхом подання відповідних заяв по суті спору, а також і шляхом дистанційної участі у судовому засіданні, проте відповідач своїми повноваженнями не скористалася. Суд першої інстанції розглянув справу за відсутності відповідача з урахуванням її доводів, викладених у клопотаннях про відкладення судових засідань, у яких вона зазначила, що позовні вимоги порушують її права та інтереси, що свідчить про невизнання позову.

Суди дійшли правильного висновку про можливість поділу в натурі спірного нерухомого майна відповідно до запропонованого позивачем варіанту, згідно з яким сторони фактично володіють будівлями, які входять до складу майнового комплексу, що підтверджується висновком судової будівельно-технічної експертизи від 18 липня 2023 року № 34269.

Відповідач не підтвердила належними доказами, що об`єкти нерухомості, які виділенні в натурі позивачу, є реконструйовані самочинно.

Провадження у суді касаційної інстанції

19. Верховний Суд ухвалою від 21 серпня 2024 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 03 листопада 2023 року та постанову Харківського апеляційного суду від 02 квітня 2024 року, витребував матеріали справи з суду першої інстанції.

20. Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанцій застосували норми права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 361/4685/17, від 15 квітня 2020 року у справі № 307/3957/14-ц, від 03 червня 2020 року у справі № 722/1882/16-ц, від 03 березня 2021 року у справі № 295/451/16, від 16 березня 2021 року у справі № 562/542/19, від 15 листопада 2021 року у справі

№ 279/790/18, від 17 листопада 2021 року у справі № 182/4522/19, від 15 лютого 2022 року у справі № 495/8889/13-ц, від 16 лютого 2022 року у справі № 495/6053/19, від 09 березня 2023 року у справі № 127/28862/21, від 10 квітня 2023 року у справі № 520/8307/15-ц, від 31 січня 2024 року у справі № 607/4891/15-ц.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій фактичні обставини справи

21. Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу частки комплексу від 08 лютого 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Зміївського районного нотаріального округу Харківської області Гаврильєвим В. І., є власником 91/100 частки комплексу, номер АДРЕСА_1 (на теперішній час АДРЕСА_2 ) (т. 1 а. с. 11).

22. Згідно з умовами зазначеного договору, а також технічного паспорту на громадський будинок (т. 1 а. с. 13-15) 91/100 частка комплексу складається з: нежитлового будинку літ. А-1, загальна площа 119,6 кв. м; адмінкорпус літ. Г-1, загальна площа 40,7 кв. м; адмінкорпус літ. Д-1, загальна площа 142,7 кв. м; вбиральні літ. Е, склад літ. Ж, загальна площа 235,5 кв. м; склад холодильних камер літ. З; ворота номер 1.

23. ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 30 жовтня 2010 року № 2864, посвідченого приватним нотаріусом Зміївського районного нотаріального округу Лещенко Л. В., є власником 9/100 частки комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: нежитлової будівлі-гаражу літ. Н, загальною площею 48,6 кв. м, частини нежитлової будівлі-складу літ. З, загальною площею 63,3 кв. м (т. 1 а. с. 28).

24. У жовтні 2015 року ОСОБА_1 подав до Департаменту ДАБІ у Харківській області декларацію про початок виконання будівельних робіт, а саме: реконструкції частини будівель комплексу на АДРЕСА_2 . Декларація зареєстрована в Департаменті ДАБІ у Харківській області 29 жовтня 2015 року за № ХК 082153020697 (т. 1 а. с. 38, 39).

25. За даними експлікацій технічних паспортів від 20 грудня 2020 року, виготовлених на підставі проведеної технічної інвентаризації, площа приміщень 91/100 частки комплексу становить: нежитлова будівля літ. А-2, загальна площа 299,7 кв. м; нежитлова будівля літ. Г-1, загальна площа 40,7 кв. м; нежитлова будівля літ Д-1, загальна площа 142,7 кв. м; нежитлова будівля літ Ж-1, загальна площа 275,5 кв. м; нежитлова будівля літ З-1, загальна площа 152,0 кв. м (т. 1 а. с. 45-62).

26. У березні 2021 року ОСОБА_1 подав через електронну систему Декларацію про готовність об`єкту до експлуатації, а саме: реконструкції частини будівель комплексу на АДРЕСА_2 . Декларація зареєстрована в Департаменті ДАБІ у Харківській області 04 березня 2021 року за № ХК 101210303812 (т. 1 а. с. 38-44).

27. 29 липня 2021 року ОСОБА_1 поштовим відправленням звернувся до ОСОБА_2 з письмовою пропозицією укласти договір про поділ в натурі нежитлового комплексу за адресою: АДРЕСА_1 , з його обов`язковим нотаріальним посвідченням. Лист отримано ОСОБА_2 03 серпня 2021 року (т. 1 а. с. 36, 37).

28. Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 20 серпня 2021 року № 271470228 об`єкт нерухомого майна - комплекс має загальну площу 773 кв. м, за ОСОБА_1 зареєстровано 91/100 частки комплексу, за ОСОБА_2 - 9/100 частки комплексу. Додаткові відомості: 91/100 частки комплексу складає: нежитловий будинок літ. А-1, загальною площею 119,6 кв. м, адмінкорпус літ. Г-1 загальною площею 40,7 кв. м, адмінкорпус літ. Д-1 загальною площею 142,7 кв. м, вбиральню літ. Е, склад літ. Ж загальною площею 235,5 кв. м, склад холодильних камер літ. З загальною площею 122,6 кв. м, ворота номер 1. Додаткові відомості про інші речові права: спільне-часткове користування земельною ділянкою: ОСОБА_2 передано в оренду частину земельної ділянки площею 0,0224 га, що складає 9/100 від загальної площі земельної ділянки; ФОП ОСОБА_1 передано в оренду частину земельної ділянки площею 0,2263 га, що становить 91/100 від загальної площі земельної ділянки. Додатковою угодою від 16 вересня 2019 року договір оренди, укладений Комсомольською селищною радою та ФОП ОСОБА_1 , зареєстрований в Державному реєстрі земель 07 жовтня 2008 року за № 040869100143, продовжено на 10 років (т. 1 а. с. 16-18).

29. Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи від 18 липня 2023 року, проведеної судовим експертом Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса» Кириловою Л. І., встановлено:

- З технічної точки зору, відповідно до вимог нормативно-правових актів у галузі будівництва, розділити (виділити частку) у комплексі № 8, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (на теперішній час АДРЕСА_2 ), без врахування проведеної реконструкції нежитлових будівель комплексу літ. «А- 1», літ. «Ж-1», літ. «3-1», можливо з незначним відступом від ідеальних часток співвласників, у зв`язку зі знесенням частини будівель та споруд, які входили до розрахунку ідеальних часток співвласників (докладніше у дослідженні).

- Фактичні частки співвласників по нежитловим приміщенням будівель та споруд комплексу АДРЕСА_1 (на теперішній час АДРЕСА_2 ), з урахуванням знесення (демонтажу) та без врахування проведеної реконструкції нежитлових будівель комплексу літ. «А-1», літ. «Ж-1», літ. «3-1» становлять: ОСОБА_1 - 86/100; ОСОБА_2 - 14/100.

- Запропоновано варіант розділу (виділення частки) в будівлях та спорудах комплексу АДРЕСА_1 (на теперішній час АДРЕСА_2 ) за фактичним користуванням, у відповідності до правовстановлюючих документів, з урахуванням знесення (демонтажу) та без врахування проведеної реконструкції нежитлових будівель комплексу літ. «А-1», літ. «Ж-1», літ. «3-1», відповідно до вимог нормативно-правових актів (Докладніше у дослідженні) (т. 1 а. с. 138-176).

30. Також судами попередніх інстанцій встановлено, що між сторонами у справі вже виникали судові спори щодо спірного нерухомого майна.

31. Рішенням Господарського суду Харківської області від 29 березня 2018 року у справі № 922/1245/17 позов ФОП ОСОБА_2 до ФОП ОСОБА_1 про знесення об`єктів задоволено частково. Зобов`язано ФОП ОСОБА_1 знести (прибрати із земельної ділянки) відкритий майданчик зберігання будівельних матеріалів, який знаходиться на відстані 5,3 м від грані гаражу літ. «И-1» (габарити 3,05*8,7 м), який розташований на АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 63-69).

32. Постановою Харківського апеляційного суду від 23 травня 2019 року у справі № 621/1987/17, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 29 січня 2020 року, апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 28 вересня 2018 року в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на об`єкти нерухомого майна, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: нежитловий будинок літ. А-1, загальною площею 119,6 кв. м; адмінкорпус, літ. Г-1, загальною площею 40,7 кв. м; адмінкорпус літ. Д-1, загальною площею 142,7 кв. м; вбиральню літ. Е; склад літ. Ж, загальною площею 235,5 кв. м; склад холодильних камер літ. З, загальною площею 122,6 кв. м; ворота номер 1- скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог у цій частині відмовлено. В іншій частині рішення залишено без змін (т. 1 а. с. 30-35).

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

33. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

34. Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

35. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 317 ЦК України).

36. Згідно з положеннями частин першої-п`ятої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

37. Частиною першою статті 355 ЦК України визначено, що майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

38. Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (частина перша статті 356 ЦК України).

39. Згідно з частинами першою-третьою статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

40. Співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації (частини перша, третя статті 364 ЦК України).

41. Відповідно до частин першої, другої статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

42. У спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності.

43. При поділі жилого будинку суд зобов`язаний зазначити в рішенні, яка відокремлена (ізольована після переобладнання) частина будинку конкретно виділяється і яку частку в будинку вона складає, а також, які підсобні будівлі передаються власнику.

44. У постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі

№ 6-1443цс16 зроблено висновок, що виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин такий поділ (виділ) можна провести зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась. Отже, визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників. Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, то, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання не співмірної шкоди господарському призначенню майна. Якщо в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина нерухомого майна, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на це майно.

45. У постановах Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі

№ 2114/2-3819/11 та від 29 червня 2022 року у справі № 466/3008/17, від 17 січня 2025 року у справі № 385/1957/23 зазначено про необхідність забезпечення дійсного вирішення у дієвий спосіб спору, що виник та існує між сторонами та позбавляє їх можливості спільно використовувати єдиний об`єкт нерухомості без його поділу (виділу частки) в натурі.

46. У справі, що переглядається в касаційному порядку, була проведена судова будівельно-технічна експертиза. Експертом визначено один варіант розподілу (виділення в натурі) часток зі спірного майнового комплексу його співвласникам, з урахуванням фактичного порядку користування комплексом, відповідно до правовстановлюючих документів, з урахуванням знесення (демонтажу) та без урахування проведеної реконструкції нежитлових приміщень . Експерт зазначив, які приміщення підлягають виділенню позивачу, а які - відповідачу.

47. Встановивши на підставі висновку судової будівельно-технічної експертизи можливість виділення сторонам у справі в натурі їх часток у спірному комплексі, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

48. Запропонований експертом варіант поділу спірного майнового комплексу не порушує прав відповідача. Доказів, які б свідчили про наявність підстав для іншого розподілу спірного майнового комплексу між його співвласниками, ніж запропонований експертом та визначений судом, матеріали справи не містять.

49. Доводи касаційної скарги про те, що внаслідок проведеної реконструкції спірний об`єкт має ознаки перепланування, добудови, змін конструкцій, збільшення площі, є безпідставним, оскільки поділ спірного майнового комплексу здійснено без врахування проведеної реконструкції нежитлових будівель комплексу, про що зазначено у висновку судової будівельно-технічної експертизи.

50. Посилання заявника в касаційній скарзі на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 361/4685/17, від 15 квітня 2020 року у справі № 307/3957/14-ц, від 03 червня 2020 року у справі № 722/1882/16, від 03 березня 2021 року у справі № 295/451/16, від 16 березня 2021 року у справі № 562/542/19, від 15 листопада 2021 року у справі № 279/790/18, від 17 листопада 2021 року у справі № 182/4522/19, від 15 лютого 2022 року у справі № 495/8889/13-ц, від 16 лютого 2022 року у справі № 495/6053/19, від 09 березня 2023 року у справі № 127/28862/21, від 10 квітня 2023 року у справі № 520/8307/15-ц, від 31 січня 2024 року у справі № 607/4891/15-ц, згідно з якими не підлягають поділу (виділу) об`єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об`єкти нерухомого майна, колегія суддів відхиляє як необґрунтовані, оскільки вказані висновки не є застосованими до спірних правовідносин, так як поділ спірного майнового комплексу здійснено без врахування проведеної реконструкції нежитлових будівель комплексу. При цьому суд в межах цієї справи не встановлює правовий статус реконструкційованих нежитлових будівель комплексу (чи є це майно самочинним будівництвом), оскільки таке майно не є предметом спору у цій справі.

51. Доводи касаційної скарги про те, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, оскільки розглянув справу за відсутності відповідача, колегія суддів відхиляє як необґрунтовані, виходячи із таких міркувань.

52. На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) «Гуржій проти України», заява № 326/3, 01 квітня 2008 року; «Олександр Шевченко проти України», заява № 8771/02, 26 квітня 2007 року). У рішенні ЄСПЛ від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що його безпосередньо стосуються, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

53. Згідно з частиною першою статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

54. Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).

55. З матеріалів справи встановлено, що під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідач неодноразово заявляла клопотання про відкладення розгляду справи.

56. Так, 30 липня 2023 року відповідач подала клопотання про перенесення на іншу дату судового засідання, призначеного на 07 серпня 2023 року (т. 1 а. с. 181), 10 серпня 2023 року - судового засідання, призначеного на 18 серпня 2023 року (т. 1 а. с. 196), 23 серпня 2023 року - судового засідання, призначеного на 30 серпня 2023 року (т. 1 а. с. 213), 30 серпня 2023 року - судового засідання, призначеного на 04 вересня 2023 року (т. 1 а. с. 222), 19 вересня 2023 року - судового засідання, призначеного на 04 жовтня 2023 року (т. 1 а. с. 226), 30 жовтня 2023 року - судового засідання, призначеного на 03 листопада 2023 року (т. 2 а. с. 81, 82).

57. Зазначені клопотання про відкладення розгляду справи мотивовані тим, що відповідач не має змоги прибути у судові засідання, зважаючи на велику небезпеку її життю під час воєнного стану в країні.

58. Верховний Суд зазначає, що відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а саме неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, оскільки неявка у судове засідання однієї зі сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи у судовому засіданні.

59. Суд враховує безпекову ситуацію в Україні, і хоча це і створює певні перешкоди учасникам процесу прибути особисто в судові засідання, проте це не може бути підставою для затягування розгляду справи, оскільки процесуальне законодавство надає можливість учасникам справи прийняття участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції (див. пункт 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2025 року у справі № 990SCGC/7/24).

60. Враховуючи те, що місцевим судом були створені всі необхідні умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав та обов`язків, вжито заходів для належного повідомлення сторін про дату, час та місце розгляду справи, зважаючи на те, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, розгляд справи неодноразово відкладався за клопотанням відповідача, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов`язковою, а затягування строку розгляду справи могло призвести до порушення прав сторін, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні клопотання відповідача про відкладення судового засідання, призначеного на 03 листопада 2023 року, та розглянув справу за відсутності сторони відповідача.

61. Отже, Верховним Судом не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

62. Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди заявника з установленими судами обставинами справи і оцінкою доказів, надання їм власної суб`єктивної оцінки, що в силу вимог статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

63. За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження.

64. Касаційний суд з урахуванням частини першої статті 400 ЦПК України переглянув у касаційному порядку оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі.

65. Підстав для виходу за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.

66. Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій та не дають підстав вважати, що судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено процесуальне право, про що зазначає у касаційній скарзі заявник.

67. Відповідно до частини третьої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

68. Доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновку судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень не впливають, тому колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судового рішення - без змін.

Щодо судових витрат

69. Оскільки суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 03 листопада 2023 року та постанову Харківського апеляційного суду від 02 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. А. Калараш

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров