Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 11.11.2019 року у справі №683/2804/18

Постанова

Іменем України

16 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 683/2804/18

провадження № 61-19537св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О.,

суддів: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 24 вересня 2019 року в складі колегії суддів: Грох Л. М., Костенка А. М., Спірідонової Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Капустинської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області, приватного нотаріуса Старокостянтинівського районного нотаріального округу Сарело Т. П. про визначення додаткового строку для прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_3.

Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Капустин Старокостянтинівського району Хмельницької області помер батько позивача - ОСОБА_3. Після його смерті відкрилась спадщина, до складу якої увійшло нерухоме майно, розташоване на території Капустинської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області.

У визначений законом строк позивач звернувся до Капустинської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області із заявою про прийняття спадщини після смерті батька. Зазначена заява 31 липня 2018 року посвідчена секретарем сільської ради та зареєстрована в реєстрі за №22.

Однак, коли позивач звернувся до Капустинської сільської ради з питань оформлення спадщини, йому відмовлено в зв'язку з пропуском строку на прийняття спадщини та повідомлено, що спадкова справа заведена приватним нотаріусом Сарело Т. П.

При зверненні до приватного нотаріуса остання повідомила, що їй невідомо про його заяву, якою він прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3, а також вказала, що він пропустив визначений законом строк на прийняття спадщини та не має права на спадщину після смерті батька, оскільки є інший спадкоємець за заповітом.

З огляду на викладене, позивач просить визначити йому додатковий строк - три місяці з дня набрання рішенням суду законної сили для подачі нотаріусу заяви про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_3.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 27 березня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_3 02 червня 2017 року склав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу Лаврентьєвою В. В., яким усе належне йому на день смерті майно заповів ОСОБА_2 24 липня 2018 року за заявою ОСОБА_2 приватним нотаріусом Старокостянтинівського районного нотаріального округу Сарело Т. П. заведено спадкову справу №35/2018 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3. Отже, ОСОБА_2 є єдиним спадкоємцем за заповітом щодо майна померлого ОСОБА_3, який прийняв спадщину шляхом подачі нотаріусу у шестимісячний строк заяви про прийняття спадщини.

Перебіг строку, у межах якого спадкоємці мали право прийняти спадщину після смерті ОСОБА_3, розпочався з 04 лютого 2018 року й закінчився 04 серпня 2018 року. У вищезазначений строк позивач ОСОБА_1 не подав нотаріусу заяву про прийняття спадщини після смерті батька, а тому є таким, що не прийняв спадщину.

Звернення ОСОБА_1 у межах шестимісячного строку до секретаря Капустинської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області Яблукової О. І., яка лише засвідчила справжність підпису ОСОБА_1 на заяві про прийняття спадщини, не свідчить про подачу ним заяви про прийняття спадщини після смерті батька, оскільки остання не є тією посадовою особою, якій така заява повинна подаватись. Заяви про прийняття спадщини або відмову від її прийняття подаються спадкоємцем нотаріусу за місцем відкриття спадщини у письмовій формі. Якщо заява, на якій справжність підпису спадкоємця не засвідчена, надійшла поштою, вона приймається нотаріусом, заводиться спадкова справа, а спадкоємцю повідомляється про заведення спадкової справи та необхідність надіслати заяву, оформлену належним чином (справжність підпису на таких заявах має бути нотаріально засвідченою), або особисто прибути до нотаріуса за місцем відкриття спадщини.

Допитана судом приватний нотаріус Сарело Т. П. показала, що ОСОБА_1 у визначений законом шестимісячний строк з часу відкриття спадщини із заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_3 до неї не звертався, а звернувся лише 15 серпня 2018 року - вже після закінчення шестимісячного строку, із заявою не вчиняти ніяких дій щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки він має намір оспорювати заповіт. Зазначена заява нею зареєстрована у встановленому порядку та міститься в матеріалах спадкової справи. Також свідок показала, що 01 серпня 2018 року до неї звертався представник ОСОБА_1 за довіреністю - адвокат Грицай Л. М., який просив надати йому копію заповіту, на що йому було відмовлено, оскільки ця інформація є нотаріальною таємницею.

Посилання представника позивача Грицая Л. М. на те, що приватний нотаріус Сарело Т. П. відмовилась приймати у ОСОБА_1 заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 не підтверджується доказами.

Позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували поважність пропуску ним строку подачі заяви про прийняття спадщини. ОСОБА_1 не був позбавлений можливості особисто подати заяву нотаріусу або відправити цю заяву поштою.

Посилання представника позивача на те, що заяву про прийняття спадщини мала передати нотаріусу секретар сільської ради Яблукова О. І., не заслуговують на увагу, оскільки законодавством на неї не покладено обов'язку вчинення таких дій.

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 24 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 27 березня 2019 року скасовано та постановлено нове судове рішення, позов задоволено, визначено ОСОБА_1 додатковий строк три місяці для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Постанова мотивована тим, що факт оформлення ОСОБА_1 31 липня 2018 року заяви про прийняття спадщини після смерті батька із засвідченням справжності його підпису секретарем Капустинської сільської ради, а також факт звернення його представника до приватного нотаріуса Сарело Т. П. у межах строку на прийняття спадщини з очевидністю свідчать про вжиття позивачем заходів в межах процедури, визначеної для прийняття спадщини, яка не була завершена позивачем у встановлений законом строк внаслідок недостатньої правової обізнаності та інших суб'єктивних причин.

Шестимісячний строк подачі позивачем заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 сплинув 05 серпня 2018 року, з врахуванням звернення позивача до нотаріуса із заявою 15 серпня 2018 року, пропущений позивачем строк для подання заяви про прийняття спадщини є незначним.

З врахуванням наведеного, виходячи з принципу пропорційності між застосованим заходом та переслідуваною метою, якою є захист порушених прав позивача в аспекті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, апеляційний суд дійшов висновку, що позивач з поважних причин пропустив строк для прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_3, відтак позов підлягає задоволенню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

28 жовтня 2019 року ОСОБА_2 надіслав засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Хмельницького апеляційного суду від 24 вересня 2019 року, просив скасувати постанову Хмельницького апеляційного суду від 24 вересня 2019 року та залишити в силі рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 27 березня 2019 року.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 листопада 2019 року відкрите касаційне провадження за зазначеною касаційною скаргою.

Ухвалою Верховного Суду від 02 вересня 2020 року справу призначено до розгляду.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції і постановляючи нове рішення про задоволення позову, посилався лише на пояснення представника Грицая Л. М., які не підтверджуються показаннями свідків або письмовими доказами, спростовуються навіть угодою про надання правової допомоги, укладеної Гримаєм Л. М. і ОСОБА_1, що датована 24 серпня 2018 року, що спростовує пояснення Грицая Л. М. про те, що 01 серпня 2018 року він звертався до приватного нотаріуса Сарело Т. П. з метою ознайомлення з матеріалами спадкової справи, оскільки на той час у нього відсутні повноваження на представництво інтересів ОСОБА_1.

Зміст оскаржуваної постанови свідчить про відсутність поважних причин у позивача на пропуск строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті його батька, тим більше, що йому було роз'яснено секретарем Капустинської сільської ради Яблуковою О. І. 31 липня 2018 року (в межах строку для подання заяви про прийняття спадщини) про необхідність подання відповідної заяви нотаріусу.

Позивач не звертався до відповідача в порядку частини 2 статті 1272 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за отриманням письмової згоди прийняти спадщину та не отримував від відповідача відмови у такій згоді. Тому ОСОБА_2 жодним чином не порушував права позивача. Як наслідок, суд стягнув безпідставно судові витрати з ОСОБА_2.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною 1 статті 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги.

Фактичні обставини, встановлені судом

02 червня 2017 року ОСОБА_3, який був батьком позивача ОСОБА_1, склав заповіт, посвідчений нотаріально, яким усе належне йому на день смерті майно заповів ОСОБА_2

ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Капустин Старокостянтинівського району Хмельницької області ОСОБА_3 помер.

На день смерті ОСОБА_3 зареєстрований і проживав одиноко на АДРЕСА_1.

24 липня 2018 року за заявою ОСОБА_2 приватним нотаріусом Старокостянтинівського районного нотаріального округу заведено спадкову справу щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3.

Інші особи не подавали нотаріусу у встановлений строк заяви про прийняття спадщини.

Позивач ОСОБА_1 у шестимісячний строк з часу відкриття спадщини не подав нотаріусу заяву про прийняття спадщини, на день смерті батька не був зареєстрований та не проживав разом із ним.

31 липня 2018 року ОСОБА_1 складено заяву до Старокостянтинівської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті батька, справжність підпису заявника на якій засвідчено секретарем Капустинської сільської ради.

15 серпня 2018 року ОСОБА_1 особисто звернувся до нотаріуса Сарело Т. П. із заявою про намір прийняти спадщину та оспорювати заповіт, на що йому видано інформаційну довідку з роз'ясненням про право звернутися до суду з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Необґрунтованими є доводи касаційної скарги про те, що відповідач у цій справі є неналежним.

Відповідачами у справах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Судами встановлено, що ОСОБА_2 прийняв спадщину за заповітом, тому він є належним відповідачем за заявленим позовом.

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд безпідставно надав позивачу додатковий строк для прийняття спадщини, є обґрунтованими.

Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статті 1223 ЦК України. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

У частині 1 статті 1269 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Згідно із статтею 1270 ЦПК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців.

Відповідно до частини 3 статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Вирішуючи питання щодо визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. Поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Наявні в матеріалах справи письмові докази не містять інформації про те, що позивач мав об'єктивні перешкоди для вчасного подання заяви до нотаріуса про прийняття спадщини.

Про відсутність таких причин свідчить і той факт, що позивач 31 липня 2018 року складав таку заяву про прийняття спадщини та засвідчував справжність підпису на ній у секретаря Капустинської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області, отримавши при цьому інформацію про те, що після смерті батька позивача заведена спадкова справа нотаріусом.

Крім того, у позивача була наявна інформація про нотаріуса, яким була заведена спадкова справа, оскільки його представник звертався до цього нотаріуса у межах строку для прийняття спадщини.

Зазначені обставини підтверджують наявність у позивача можливості звернутися у межах строку на прийняття спадщини з відповідною заявою та відсутності об'єктивних перешкод для реалізації позивачем цього права, чому суд першої інстанції надав належну правову оцінку, відмовивши у задоволенні позову.

Факти оформлення позивачем заяви про прийняття спадщини після смерті батька із засвідченням справжності його підпису секретарем сільської ради, звернення його представника до приватного нотаріуса у межах строку на прийняття спадщини, а також те, що позивачем подана заява про прийняття спадщини з незначним пропущенням відповідного строку самі по собі не свідчать про наявність об'єктивних перешкод для вчасного прийняття спадщини.

Наведені позивачем причини не є об'єктивними, непереборними та істотними труднощами, які згідно із частиною 3 статті 1272 ЦК України можуть визнаватися поважними для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Оскільки позивачем не доведені поважні причини пропуску строку для прийняття спадщини, які давали б підстави для надання додаткового строку для прийняття спадщини понад установлений законом шестимісячний строк, висновок суду апеляційної інстанції не відповідає статті 1272 ЦК України.

Відповідно до статті 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом. Особа може відмовитися від свого майнового права.

У частині 1 статті 13 ЦК України передбачено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Недотримання позивачем нормативно встановленого строку прийняття спадщини призвело до припинення права на спадкування.

Безпідставне надання додаткового строку на прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елементу верховенства права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статті 413 ЦПК України межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Оскільки апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції і задовольняючи позов, неправильно застосував норми матеріального права, оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Щодо судових витрат

Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційна скарга відповідача задоволена, наявні підстави для розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки відповідач при поданні касаційної скарги сплатив судовий збір у розмірі 1409,60 грн, така судова витрата має бути стягнута на його користь з позивача.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 413 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Хмельницького апеляційного суду від 24 вересня 2019 рокускасувати.

Рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 27 березня 2019 року залишити в силі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати щодо сплати судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 1409,60 грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. О. КузнєцовСудді:В. М. Ігнатенко В. С. Жданова В. А. Стрільчук М.

Ю. Тітов