Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 09.07.2018 року у справі №591/1356/18

Постанова

Іменем України

04 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 591/1356/18

провадження № 61-38517ск18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя - доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1,

суб'єкт оскарження - старший державний виконавець Зарічного відділу державної виконавчої служби м. Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області Литовченко Ганна Федорівна

стягувач - ОСОБА_2

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 03 квітня 2018 року у складі судді Шелєхової Г. В. та постанову Апеляційного суду Сумської області від 21 травня 2018 року у складі колегії суддів: Криворотенка В. І., Біляєвої О. М., Кононенко О. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця.

Заява обґрунтована тим, що 13 лютого 2018 року старшим державним виконавцем Зарічного відділу державної виконавчої служби м. Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області Литовченко Г. Ф. відкрито виконавче провадження про примусове виконання виконавчого листа про виселення ОСОБА_3, ОСОБА_1 з житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1.

02 березня 2018 року ОСОБА_1 отримав постанову про відкриття виконавчого провадження.

Вважає постанову про відкриття виконавчого провадження незаконною, оскільки провадження відкрито за заявою представника стягувача, у якого відсутні повноваження.

Під час виконавчого провадження не вчинялися заходи з примусового виконання рішення, а тому стягнення виконавчого збору є незаконним, його сума не відповідає вимогам чинного законодавства України.

Просив визнати незаконними дії старшого державного виконавця Зарічного відділу державної виконавчої служби міста Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області Литовченко Г. Ф. та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження № 55775685 від 13 лютого 2018 року.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 03 квітня 2018 року, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Сумської області від 21 травня 2018 року, скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Поновлено пропущений процесуальний строк на оскарження постанови старшого державного виконавця Зарічного відділу державної виконавчої служби міста Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області Литовченко Г. Ф. про відкриття виконавчого провадження № 55775685 від 13 лютого 2018 року. Визнано незаконними дії старшого державного виконавця Зарічного відділу державної виконавчої служби міста Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області Литовченко Г. Ф. про відкриття виконавчого провадження № 55775685 від 13 лютого 2018 року в частині стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 7 546,00 грн та скасовано постанову про відкриття виконавчого провадження № 55775685 від 13 лютого 2018 року в частині стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 7
546,00 грн. В іншій частині вимог скарги відмовлено у зв'язку з її необґрунтованістю.

Ухвалу суду першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовано тим, що дії державного виконавця щодо відкриття провадження є правомірними, відповідають вимогам закону, у частині стягнення виконавчого збору постанова державного виконавця підлягає скасуванню у зв'язку з порушенням державним виконавцем вимог частини 3 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції на час відкриття виконавчого провадження (далі - Закон), а саме розрахунку суми виконавчого збору.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 03 квітня 2018 року, постанову Апеляційного суду Сумської області від 21 травня 2018 року та ухвалити нове рішення про задоволення скарги у повному обсязі.

Рух справи в суді касаційної інстанції

08 серпня 2018 року ухвалою Верховного Суду за вказаною касаційною скаргою відкрито касаційне провадження.

29 липня 2019 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у складі колегії з п'яти суддів.

Доводи, зазначені в касаційній скарзі

Касаційна скарга мотивована тим, що довіреність від 02 серпня 2017 року, подана представником стягувача ОСОБА_4, не містить посилань на право представника пред'являти до державної виконавчої служби на примусове виконання рішення немайнового характеру. Старший державний виконавець Литовченко Г. Ф. у порушення вимог статті 16 Закону на зазначене уваги не звернула та відкрила виконавче провадження про примусове виконання виконавчого листа № 91/8585/15-ц, виданого 05 січня 2018 року.

Старшим державним виконавцем Литовченко Г. Ф. у порушення вимог частини другої статті 66 Закону постанову ВП № 55775685 від 13 лютого 2018 року про примусове виконання виконавчого листа № 591/8585/15-ц, виданого 05 січня 2018 року, надіслано не за адресою: АДРЕСА_1, за якою має здійснюватися виселення, а на іншу адресу, а саме: АДРЕСА_2, за якою скаржник зареєстрований, але фактично не проживає за відсутності місця, оскільки за цією адресою у трикімнатній квартирі мешкає сім'я з семи осіб.

Крім того, згідно із статтями 10,26,27,66 Закону разі невжиття у виконавчому провадженні заходів примусового виконання рішення, відсутні підстави для справляння виконавчого збору.

Аргументи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

13 лютого 2018 року старшим державним виконавцем Зарічного відділу державної виконавчої служби м. Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області Литовченко Г. Ф. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №55775685 про виселення ОСОБА_3, ОСОБА_1 з житлового приміщення квартири АДРЕСА_1 та стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 7 546,00
грн та витрат виконавчого провадження у розмірі 101,00 грн.

13 лютого 2018 року постанову направлено боржнику ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_2.

Виконавче провадження відкрито на підставі заяви представника стягувача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 про відкриття виконавчого провадження.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно із частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Перевіряючи доводи касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

Щодо оскарження дій державного виконавця в частині відкриття провадження

Згідно із статтею 129 Конституції України та статтею 2 ЦПК України однією з основних засад здійснення судочинства в Україні є обов'язковість судового рішення.

За змістом статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України.

Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до частини 1 статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно із статтею 1 Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у частини 3 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, частини 3 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження", іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до частини 3 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження", а також рішеннями, які відповідно до частини 3 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону виконавець зобов'язаний вживати передбачених частини 3 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 66 Закону державний виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частини 3 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження", перевіряє виконання боржником рішення. У разі невиконання боржником рішення про його виселення самостійно державний виконавець виконує його примусово. Державний виконавець призначає день і час примусового виселення, про що письмово інформує боржника. Боржник вважається повідомленим про його примусове виселення, якщо повідомлення надіслано йому за адресою, за якою має здійснюватися виселення, чи іншою адресою, достовірно встановленою державним виконавцем. Відсутність боржника, належним чином повідомленого про день і час примусового виселення, під час виконання рішення про виселення боржника не є перешкодою для його виселення.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, дійшов обгрунтованого висновку, що повідомлення боржника здійснювалося державним виконавцем з дотриманням вимог статті 66 Закону, оскільки було направлене за адресою місця реєстрації боржника, яка була зазначена судом у виконавчому листі.

Тому державний виконавець діяв відповідно до частини другої статті 66 Закону, направив повідомлення боржнику ОСОБА_1 на зазначену у виконавчому листі адресу.

Отже доводи касаційної скарги в цій частині є необгрунтованими.

Безпідставними є доводи касаційної скарги, що довіреність, надана державному виконавцю представником ОСОБА_2 - ОСОБА_4, не містить посилань на право представника пред'являти до державної виконавчої служби на примусове виконання рішення немайнового характеру, оскільки згідно із її змістом вона містить повноваження представника для звернення рішення до виконання, зокрема отримувати та пред'являти виконавчий лист до стягнення.

Доводи касаційної не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій, що дії державного виконавця в частині відкриття провадження відповідають вимогам Закону.

Щодо оскарження дій державного виконавця в частині стягнення виконавчого збору

Відповідно до ~law21~ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

За змістом ~law22~ постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є виконавчими документами. Якщо виконавче провадження закінчено, а виконавчий збір, витрати на проведення виконавчих дій або штраф не стягнуто, відповідна постанова виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в загальному порядку.

Згідно із ~law23~ рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Отже, імперативною нормою - ~law24~ закріплено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.

Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 06 червня 2018 року у справах № 921/16/14-г/15 (провадження № 12-93гс18) та № 127/9870/16-ц (провадження № 14-166цс18), від 28 листопада 2018 року у справі № 2-01575/11 (провадження № 14-425цс18), від 13 березня 2019 року у справі № 545/2246/15-ц (провадження № 14-639цс18), від 03 та від 10 квітня 2019 року у справах № 370/1288/15 (провадження № 14-612цс18) та № 766/740/17-ц (провадження № 14-664цс18), від 29 травня 2019 року у справі 758/8095/15-ц (провадження № 14-134цс19).

Тому в цій частині оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а провадження у справі в цій частині - закриттю.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частин 1 , 2 статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених частин 1 , 2 статті 414 ЦПК України.

Обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги є порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених частин 1 , 2 статті 414 ЦПК України.

З огляду на те, що суди розглянули справу в частині оскарження дій державного виконавця про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 7 546,00 грн з порушенням правил юрисдикції, оскаржувані судові рішення в цій частині підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі. В іншій частині судові рішення підлягають залишенню без змін.

Керуючись статтями 255, 400, 409, 410, 414, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 03 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Сумської області від 21 травня 2018 року в частині оскарження дій державного виконавця про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 7
546,00 грн скасувати, провадження у справі в цій частині закрити.

В іншій частині ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 03 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Сумської області від 21 травня 2018 року залишити без змін.

Повідомити ОСОБА_1, що оскарження дійдержавного виконавця в частині стягнення виконавчого збору віднесено до юрисдикції адміністративного суду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

Г. І. Усик