Історія справи

Постанова КЦС ВП від 29.05.2023 року у справі №754/8852/20
Постанова КЦС ВП від 29.05.2023 року у справі №754/8852/20
Постанова КЦС ВП від 29.05.2023 року у справі №754/8852/20

Постанова

Іменем України

29 травня 2023 року

м. Київ

справа № 754/8852/20

провадження № 61-3300св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Об`єднання «Спілка молочних підприємств України»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 07 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Кравець В. А., Желепи О. В., Мазурик О. Ф.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Об`єднання «Спілка молочних підприємств України» про зобов`язання належним чином оформити трудову книжку та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позов обґрунтований тим, що з 12 травня 2005 року вона працювала в Об`єднанні «Спілка молочних підприємств України». 31 березня 2020 року позивачку звільнено з посади директора з питань безпечності та якості харчових продуктів за угодою сторін на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України. До дня звільнення їй було повністю виплачені усі необхідні суми розрахунку при звільненні.

31 березня 2020 року позивачка отримала копію наказу про звільнення, одночасно з цим керівник відповідача - ОСОБА_2 повідомила позивачці про неможливість видачі трудової книжку у зв`язку з тим, що трудова книжка знаходиться у Голови Ради директорів Об`єднання «Спілка молочних підприємств України» ОСОБА_3 .

Позивачка двічі зверталася до відповідача з вимогою видачі їй трудової книжки на електронну пошту. 22 червня 2020 року позивачка прибула до нового керівника відповідача ОСОБА_3 з метою отримання трудової книжки. Під час зустрічі ОСОБА_3 висунув обов`язкову умову видачі позивачці трудової книжки, а саме, щоб вона поставила не поточну дату її отримання, 22 червня

2020 року, а 31 березня 2020 року, на що позивачка відмовилася, в результаті чого ОСОБА_3 не видав їй трудову книжку.

Станом на момент подання позовної заяви трудову книжку позивачка так і не отримала.

У зв`язку з неповерненням у встановлений строк трудової книжки позивачка позбавлена можливості реалізувати своє право на працю, оскільки трудова книжка є обумовленим документом, який підлягає поданню при оформленні на роботу.

Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 остаточно просила зобов`язати Об`єднання «Спілка молочних підприємств України» належним чином оформити її трудову книжку, стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за період із 01 квітня до 11 грудня 2020 року в розмірі 222 411,20 грн.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 27 вересня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано Об`єднання «Спілка молочних підприємств України» належним чином оформити трудову книжку

ОСОБА_1 . Стягнуто з Об`єднання «Спілка молочних підприємств України» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки у розмірі 111 205,60 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення мотивоване тим, що позивачці при звільнені несвоєчасно видано трудову книжку з вини відповідача, у зв`язку з чим наявні підстави для стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки.

Постановою Київського апеляційного суду від 07 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу Об`єднання «Спілка молочних підприємств України» задоволено. Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27 вересня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що ОСОБА_1 не довела, що затримка видачі трудової книжки сталася саме з вини відповідача, а отже, при звільненні позивачки дотримано вимоги чинного трудового законодавства та відсутні підстави для виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу

у зв`язку із затримкою видачі трудової книжки.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У березні 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 07 лютого 2023 року, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Верховного Суду від 25 квітня 2019 року

у справі № 812/973/17.

У травні 2023 року Об`єднання «Спілка молочних підприємств України» подало до суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому просило продовжити встановлений строк на подачу відзиву на касаційну скаргу.

Пропуск строку на подання відзиву обґрунтований тим, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про ведення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України із 05 години

30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан. Останній день строку подання відзиву на касаційну скаргу припадав на 01 травня 2023 року, проте після 20 квітня 2023 року знову почалися обстріли міста Києва внаслідок чого Спілка та її персонал об`єктивно не могли повноцінно та своєчасно виконувати свої обов`язки, що зумовило обмеження права на подачу відзиву та пропуску строку на його подання, який пропущений на незначний строк.

Відповідно до частини першої статті 395 ЦК України учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.

Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Встановлений судом процесуальний строк можу бути продовжений за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Враховуючи, що процесуальний строк, встановлений судом, сторона пропустила

з власної вини, із клопотанням про продовження процесуального строку ця особа звернулася після його спливу (що унеможливлює його продовження), та

з урахуванням того, що наведені заявником обставини, які за твердженням представника перешкоджали дістатися до роботи під час повітряної тривоги у зв`язку з зупиненням громадського транспорту, зупинення роботи державних та публічних установ, у тому числі Укрпошти, не свідчать про поважність причин пропуску строку на подання відзиву, оскільки повітряні тривогу у період із 20 квітня до 01 травня 2023 року оголошувались у місті Києві 6 разів у не робочий час загалом протягом 9 годин 29 хвилин, тому Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для продовження відповідачу строку для подання відзиву на касаційну скаргу.

Позиція Верховного Суду

Статтею 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки це рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Встановлені судами обставини

Із 12 травня 2005 року ОСОБА_1 працювала в Об`єднанні «Спілка молочних підприємств України».

31 березня 2020 року ОСОБА_1 звільнено з посади директора з питань безпечності та якості харчових продуктів за угодою сторін на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України.

До дня звільнення позивачці повністю виплачені усі належні їй суми. 31 березня 2020 року ОСОБА_1 отримала копію наказу про звільнення.

31 березня 2020 року президент Об`єднання «Спілка молочних підприємств України» ОСОБА_2 повідомила про неможливість видачі ОСОБА_1 трудової книжки у зв`язку з тим, що кімната, в якій знаходиться сейф

з документами та трудовими книжками, зачинена, ключі та печатка перебувають

у Голови Ради директорів Спілки Чагаровського В. П., який відмовляється надати доступ до сейфу через здійснюване ним рейдерське захоплення Спілки.

21 квітня та 20 травня 2020 року ОСОБА_1 на офіційну електронну адресу Об`єднання «Спілка молочних підприємств України» направляла листи з проханням невідкладно видати їй копію наказу про звільнення, деталізацію нарахувань та виплат при звільненні, належним чином оформлену трудову книжку, а також виплатити у зв`язку із затримкою середньомісячний заробіток відповідно до вимог трудового законодавства.

22 червня 2020 року позивачка прибула до Об`єднання «Спілка молочних підприємств України» з метою отримання трудової книжки.

Із пояснень наданих позивачем встановлено, що 22 червня 2020 року вона дійсно прибула до Об`єднання «Спілка молочних підприємств України» з метою отримання трудової книжки, проте, як зазначає позивач, вона не змогла отримати трудову книжку, оскільки Голова Ради директорів Спілки Чагаровський В. П. відмовився її видавати з підстав проставляння позивачем фактичної дати отримання трудової книжки « 22 червня 2020 року », а не дати звільнення

«31 березня 2020 року».

Відповідач надаючи пояснення, вказав, що ОСОБА_1 22 червня 2020 року прибувши до Спілки відмовилася отримувати трудову книжку, оскільки не погоджувалася з датою звільнення, зазначеною в ній, заяву про надіслання трудової книжки поштою не залишила, про що того ж дня головою Об`єднання «Спілка молочних підприємств України» ОСОБА_3 , виконавчим директором ОСОБА_4 та керівником проектів та програм

ОСОБА_5 складений відповідний акт (т. 1, а. с. 43).

Станом на момент подання позовної заяви трудову книжку ОСОБА_1 так

і не отримала.

Під час розгляду справи 01 грудня 2020 року ОСОБА_1 листом звернулася до відповідача, в якому повідомила повторно про свою готовність отримати трудову книжку з датою свого звільнення 31 березня 2020 року. Зазначила, що жодних змін в дату її звільнення вносити не потрібно. Просила направити трудову книжку на її поштову адресу.

У відповідь на цей лист відповідач направив позивачці оригінал трудової книжки разом із супровідним листом від 08 грудня 2020 року № 117 (т. 1, а. с. 89).

Правове обґрунтування

Статтею 21 КЗпП України встановлено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Однією із підстав припинення трудового договору є угода сторін (пункт 1

частини першої статті 36 КЗпП України).

Частиною першою статті 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до статті 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п`ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів, які проходять стажування на підприємстві, в установі, організації.

Згідно з пунктом 4.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року N 58 (далі - Інструкція) якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.

Відповідно до пункту 6.2 Інструкції трудові книжки та їх дублікати, що не були одержані працівниками при звільненні, зберігаються протягом двох років у відділі кадрів підприємства окремо від інших трудових книжок працівників, які перебувають на роботі. Після цього строку не затребувані трудові книжки (їх дублікати) зберігаються в архіві підприємства протягом 50 років, а по закінченні зазначеного строку їх можна знищити в установленому порядку.

Згідно з частиною п`ятою статті 235 КЗпП України у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Отже відповідальність роботодавця за затримку видачі трудової книжки настає за наявності сукупності обставин, наведених у частині п`ятій статті 235 КЗпП України.

Відповідно до статей 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , виходив з відсутності вини роботодавця у невидачі трудової книжки, оскільки

ОСОБА_1 , отримавши 31 березня 2020 року наказ про своє звільнення та повний розрахунок належних їй сум при звільненні, трудову книжку не отримала та до 22 червня 2020 року жодного разу не прибула до роботодавця з метою її отримання, а в направлених 21 квітня та 20 травня 2020 року роботодавцю електронних повідомленнях не зазначила поштової адреси, на яку роботодавець може направити трудову книжку. Без письмової згоди та заяви працівника роботодавець не має права направити трудову книжку поштою. Після направлення позивачкою на поштову адресу відповідача 01 грудня 2020 року заяви про направлення їй трудової книжки на поштову адресу, роботодавець 08 грудня 2020 року надіслав позивачці трудову книжку, яку вона отримала 11 грудня 2020 року.

Верховний Суд погоджується, що встановлені у цій справі обставини свідчать про відсутність умисних винних дій (бездіяльності) роботодавця у затримці видачі трудової книжки у розумінні положень частини п`ятої статті 235 КЗпП України, тому висновок апеляційного суду про те, що затримка видачі трудової книжки відбулася не з вини роботодавця, є правильним.

Право працівника отримати трудову книжку в день звільнення пов`язується не лише з обов`язком роботодавця видати трудову книжку, а й з обов`язком працівника її забрати, якщо роботодавець створив всі умови для її вчасної видачі.

Судом апеляційної інстанції надана оцінка діям обох сторін з урахуванням балансу прав та обов`язків як працівника, так і роботодавця. Судом встановлено, що позивачкою не доведено, що вона була позбавлена можливості отримати трудову книжку в день звільнення, відповідно, критично оцінено наданий позивачкою доказ - повідомлення президента спілки ОСОБА_2 , оскільки таке повідомлення не зареєстроване роботодавцем та не містить вихідного номера.

Отже, не реалізація працівником свого права на отримання трудової книжки у день звільнення, відсутність доказів вини роботодавця у невиконанні обов`язку по видачі трудової книжки працівнику унеможливлює покладення на останнього відповідальності у вигляді сплати працівнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Щодо доводів касаційної скарги про неврахування висновку Верховного Суду

У касаційній скарзі заявниця вказує на те, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Верховного Суду від 25 квітня 2019 року

у справі № 812/973/17.

Оскільки врахуванню підлягають висновки у справах у подібних правовідносинах, Верховний Суд аналізує наведені заявником як приклади на предмет подібності рішення Верховного Суду до обставин розглядуваної справи.

Верховний Суд у справі № 812/973/17 дійшов висновку про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та направлення справи на новий розгляд для встановлення обставин у цій справі, а також додаткової перевірки доказів щодо розміру грошового забезпечення позивача, виходячи з якого необхідно здійснювати розрахунок суми середнього заробітку, що підлягає стягненню на його користь, тобто у наведеній справі остаточно спір не вирішено, відповідно й не сформульований правовий висновок, який підлягає застосування.

З урахуванням наведеного, доводи касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції під час ухвалення оскаржуваного судового рішення правового висновку, викладеного у зазначеній постанові Верховного Суду (пункт 1

частини другої статті 389 ЦПК України), є необґрунтованими.

Вирішуючи спір, апеляційний суд повно та всебічнодослідив наявні у справі докази

і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування не встановлено.

Враховуючи, що касаційне провадження у цій справі відкрито на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України, і передбачених частиною третьою

статті 400 ЦПК України підстав для виходу за межі доводів та вимог касаційної скарги Верховним Судом не встановлено, так і не встановлено обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає скасуванню, тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення,

а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити Об`єднанню «Спілка молочних підприємств України» у продовженні строку на подання відзиву на касаційну скаргу. Відзив Об`єднання «Спілка молочних підприємств України» на касаційну скаргу залишити без розгляду.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 07 лютого 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний