Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 25.12.2018 року у справі №2610/9499/2012

Постанова

Іменем України

29 квітня 2020року

м. Київ

справа № 2610/9499/2012

провадження № 61-48296св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Епсілон Бізнес»,

особа, яка подала апеляційну скаргу, - Служба безпеки України,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» на постанову Київського апеляційного суду від 14 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Музичко С. Г., Болотова Є. В., Рубан С. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У квітні 2012 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Епсілон Бізнес» (далі - ТОВ «Епсілон Бізнес»), про звернення стягнення на предмет іпотеки, стягнення заборгованості за кредитним договором та надання права на здійснення продажу предмета іпотеки.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що згідно з умовами кредитного договору від 28 січня 2008 року № КЕ-25 ІД, укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Епсілон Бізнес» останньому надано кредит у розмірі 660 000,00 дол. США із сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 12,6 %, а у разі несвоєчасного погашення - 30 % річних, винагороди за кредитне обслуговування - 2,4 % річних, строк виплати до 28 липня 2009 року, а також передбачені пеня та штрафні санкції. На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 30 січня 2008 року між банком та ОСОБА_1 укладений договір іпотеки та договір про внесення змін про підвищення процентів, відповідно до умов яких, відповідач надала в іпотеку майнові права на отримання у власність за договором пайової участі від 21 грудня 2006 року трьох квартир, будівництво яких на момент укладення договору іпотеки було незакінченим, а саме на квартири АДРЕСА_1 , за адресами: АДРЕСА_2. Станом на 06 лютого 2012 року виникла заборгованість за кредитним договором у сумі 2 018 340,59 дол. США.

Посилаючись на викладене, позивач просивстягнути заборгованість у розмірі 17 813 360,46 грн за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - квартири АДРЕСА_2 , надавши позивачу право продажу квартир та стягнути штраф у розмірі 999 900,10 грн.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 24 липня 2014 року позов ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено. Звернуто стягнення заборгованості на підставі договору іпотеки від 30 січня 2008 року № ДІ-251, укладеного між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», у рахунок погашення заборгованості ТОВ «Епсілон Бізнес» перед ПАТ КБ «ПриватБанк» за кредитним договором від 28 січня 2008 року № КЕ-25 ІД у розмірі 17 813 360,46 грн, шляхом звернення стягнення на майнові права на отримання у власність об`єктів незавершеного будівництва, які будуть зареєстровані після завершення будівництва як окремий виділений у натурі об`єкт а саме: квартира № 112, загальною площею 73,05 кв. м, у житловому будинку на АДРЕСА_2 ; квартира № 118, загальною площею 73,05 кв. м, у житловому будинку на АДРЕСА_2 ; квартира № 124, загальною площею 73,05 кв. м, у житловому будинку на АДРЕСА_2 . Надано ПАТ КБ «Приватбанк» право здійснити продаж предмета іпотеки за договором від 30 січня 2008 року № ДІ-251, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , від власного імені, з укладанням договору купівлі-продажу будь-яким способом, у тому числі нотаріального укладення договору купівлі-продажу з будь-якою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПАТ КБ «Приватбанк» всіх інших повноважень, необхідних для здійснення продажу. Стягнуто з ОСОБА_1 штраф за договором іпотеки від 30 січня 2008 року № ДІ-251 у розмірі 999 900,00 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач порушив взяті на себе зобов`язання визначені договором, укладеним між сторонами, щодо вчасного повернення кредитних коштів, внаслідок чого виникла заборгованість, яка підлягає стягненню шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, особа, яка не брала участі у розгляді справи - Служба безпеки України (далі - СБУ) подала апеляційну скаргу.

Постановою Київського апеляційного суду від 14 листопада 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволення позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» про звернення стягнення заборгованості на підставі договору іпотеки від 30 січня 2008 року № ДІ-251, укладеного між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк», у рахунок погашення заборгованості ТОВ «Епсілон Бізнес» перед ПАТ КБ «Приватбанк» за кредитним договором від 28 січня 2008 року № КЕ-25 ІД шляхом звернення стягнення на майнові права на отримання у власність об`єкта незавершеного будівництва, який буде зареєстрований після завершення будівництва як окремий виділений у натурі об`єкт, а саме: квартири № 112, загальною площею 73,05 кв. м, у житловому будинку на АДРЕСА_2 , скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову. В іншій частині рішення суду залишено без мін.

Ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції виходив із того, що на час розгляду справи та ухвалення рішення судом першої інстанції, квартира АДРЕСА_2 , належала на праві власності СБУ, а з 09 серпня 2016 року - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у рівних частинах. Судом першої інстанції вирішено питання про звернення стягнення на квартиру, без врахування прав її власника - СБУ.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою судді Верховного Суду ОСОБА_5 від 20 грудня 2018 року відкрито провадження у справі, витребувано справу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

14 січня 2019 року справа надійшла до суду касаційної інстанції.

Рішенням зборів суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02 квітня 2020 року № 1 «Про заходи, спрямовані на належне здійснення правосуддя», вирішено здійснити перерозподіл справ, у яких касаційні скарги подані до Верховного Суду у 2017-2018 роках.

На підставі повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справа передана судді Ступак О. В.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У грудні 2018 року АТ КБ «Приватбанк» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 14 листопада 2018 року, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що предметом позовних вимог у цій справі є звернення стягнення на майнові права на отримання у власність об`єктів незавершеного будівництва, які будуть зареєстровані після завершення будівництва як окремий виділений у натурі об`єкт. СБУ набула право власності на квартиру АДРЕСА_2 , 02 жовтня 2012 на підставі договору пожертви квартири між Благодійною організацією «Фонд підтримки національної безпеки України» та СБУ, але позовні вимоги стосуються звернення стягнення на майнові права, а не на право власності.

У січні 2019 року СБУ подала відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено, що квартира АДРЕСА_2 , набута у власність СБУ на підставі договору пожертви від 02 жовтня 2012 року, укладеного із Благодійною організацією «Фонд підтримки національної безпеки України». Право власності на квартиру зареєстровано 08 жовтня 2012 року. Розглянувши справу по суті, суд першої інстанції вирішив питання про права СБУ, не залучивши її при цьому до участі у справі, що надало СБУ правові підстави для апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції. Порушення права ЗАТ КБ «ПриватБанк», як іпотекодержателя, сталося з вини та внаслідок порушення ОСОБА_1 , як іпотекодавецем, своїх зобов`язань за цим договором, насамперед, у частині недопущення відчуження предмета іпотеки, запобігання його втраті, забезпечення його схоронності та належного збереження. Внаслідок вчинення ОСОБА_1 дій, спрямованих на відчуження предмета іпотеки, що прямо суперечить взятим нею зобов`язанням за договором іпотеки від 30 січня 2008 року № ДІ-251, стало можливим відчуження ОСОБА_1 квартири на користь ОСОБА_6 , а від ОСОБА_6 - на користь ОСОБА_7 , а від ОСОБА_7 на користь благодійної організації «Фонд підтримки національної безпеки України», яка передала квартиру до СБУ.

У своєму відзиві СБУ просила розгляд справи здійснювати за участю представника СБУ.

Підстави для задоволення такої заяви відсутні, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції (частина друга).

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. Абзац другий частини першої статті 402 ЦПК України визначає, що у разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.

Відповідно до частини першої, другої третьої та п`ятої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. У попередньому судовому засіданні суддя-доповідач доповідає колегії суддів про проведення підготовчої дії та обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Суд касаційної інстанції призначає справу до судового розгляду за відсутності підстав, встановлених частинами третьою, четвертою цієї статті. Справа призначається до судового розгляду, якщо хоча б один суддя із складу суду дійшов такого висновку. Про призначення справи до судового розгляду постановляється ухвала, яка підписується всім складом суду.

Разом із тим як зазначено у частині тринадцятій статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

З огляду на відсутність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, та того, що жоден із суддів Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду не дійшов висновку про призначення справи до судового розгляду, вказана заява СБУ не підлягає задоволенню.

У лютому 2019 року АТ КБ «Приватбанк» подало до суду відповідь на відзив СБУ, у якому зазначено, що посилання на ту обставину, що майнові права на нерухомість не могли бути предметом іпотеки на момент укладення іпотечного договору не відповідають ні чинному на той час законодавству, ні актуальній судовій практиці.

У квітні 2020 року СБУ подало письмові пояснення, у яких зазначено, що постановою Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 761/22265/17 за позовом ОСОБА_2 до AT КБ «Приватбанк», ОСОБА_1 , третя особа - ТОВ «Епсілон Бізнес» про визнання недійсним договору іпотеки від 30 січня 2008 року № ДІ-251 задоволено касаційну скаргу ОСОБА_2 , якою скасовано постанову Київського апеляційного суду від 12 лютого 2019 року, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 28 листопада 2018 року залишено в силі. Зокрема, визнано недійсним договір іпотеки від 30 січня 2008 року № ДІ-251, укладений між ЗАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Повєткіною Н. М. та зареєстрований у реєстрі за № 246, у частині передачі в іпотеку майнових прав на квартиру АДРЕСА_2 .

Позиція Верховного Суду

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду апеляційної інстанції відповідає нормам ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.

Встановлені судами обставини

28 січня 2008 року між ЗАТ КБ «Приватбанк» та ТОВ «Епсілон Бізнес» укладений кредитний договір № КЭ-25 ІД відповідно до умов якого ТОВ «Епсілон Бізнес» отримало кредит у розмірі 660 000,00 дол. США на строк до 28 липня 2008 року.

28 липня 2008 року до вказаного договору укладений додатковий договір № 1, яким встановлено кінцевий термін повернення кредиту до 28 січня 2009 року та відсоткову ставку за користування кредитом у розмірі 15,6 % річних на залишок заборгованості.

На забезпечення виконання умов кредитного договору, 30 січня 2008 року укладений договір іпотеки між ЗАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 , відповідно до умов якого ОСОБА_1 надала в іпотеку майнові права на отримання у власність за договором пайової участі від 21 грудня 2006 року трьох квартир, будівництво яких на момент укладення договору іпотеки було незакінченим, а саме на квартири: № 112 , № 118 , № 124 у будівництві на земельній ділянці у житловому кварталі, обмеженому АДРЕСА_3 .

На підставі договорів від 01 листопада 2005 року № 4/7/10 М про пайову участь у фінансуванні будівництва житлового будинку, додатковими угодами та договорами уступки права вимоги від 21 грудня 2006 року та від 30 серпня 2007 року, укладеними ТОВ «Мегаполісстрой», згідно з уточненнями останнього з ОСОБА_1 , остання набула майнові права на квартири № 112 , № 118 , № 124 у секції № 2 у будівництві на земельній ділянці у житловому кварталі, обмеженому АДРЕСА_3 , земельна ділянка надана ТОВ «Мегаполісстрой» у оренду за договором від 11 червня 2004 року.

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 03 травня 2012 року стягнуто з ТОВ «Епсілон-Бізнес» на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором від 28 січня 2008 року № КЕ-251Д у сумі 17 813 360,46 грн та судовий збір у розмірі 64 380,00 грн.

11 листопада 2008 року державною приймальною комісією підписано акт про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта на АДРЕСА_2 , який затверджено розпорядженням Шевченківської районної державної адміністрації в м. Києві 31 грудня 2008 року № 2031.

22 березня 2011 року на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення від 14 березня 2011 року № 301-С/КІ видано ОСОБА_6 свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_2 .

05 травня 2011 року ОСОБА_6 продала цю квартиру ОСОБА_7 , що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 05 травня 2011 року.

07 червня 2011 року між ОСОБА_7 та Благодійною організацією «Фонд підтримки національної безпеки України» укладений договір купівлі-продажу зазначеної квартири.

02 жовтня 2012 року між Благодійною організацією «Фонд підтримки національної безпеки України» та СБУ укладений договір пожертви квартири, відповідно до якого, Благодійна організація «Фонд підтримки національної безпеки України безоплатно передала СБУ у власність для досягнення певної мети, а останній прийняв квартиру АДРЕСА_2 .

Відповідно до Витягу з протоколу № 44 засідання Житлово-побутової комісії Центрального управління СБУ від 16 листопада 2012 року, двокімнатна службова квартира АДРЕСА_2 , надана ОСОБА_2 на склад сім`ї із трьох осіб: він, дружина ОСОБА_3 , син ОСОБА_4 .

Згідно з витягом із розпорядження Шевченківської районної державної адміністрації в м. Києві від 03 лютого 2016 року № 28, виключено з числа службових жилих приміщень СБУ двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 .

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 09 серпня 2016 року, квартира АДРЕСА_2 , належить на праві приватної власності ОСОБА_2 та членам його сім`ї: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у рівних частках кожному.

Нормативно-правове обґрунтування

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги (частини перша та друга статті 11 ЦПК України у редакції, чинній на розгляду справи судом першої інстанції).

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (частина перша статті 33 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Установивши, що після передачі ОСОБА_1 в іпотеку майнових прав на отримання у власність за договором пайової участі від 21 грудня 2006 року квартири № 112 на земельній ділянці у житловому кварталі, обмеженому АДРЕСА_3 , на забезпечення виконання умов кредитного договору укладеного 28 січня 2008 року між ЗАТ КБ «Приватбанк» та ТОВ «Епсілон Бізнес», квартира після прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта на АДРЕСА_2 , стала власністю ОСОБА_6 , яка на підставі договору купівлі-продажу відчужила її ОСОБА_7 , яка у свою чергу відчужила її Благодійній організації «Фонд підтримки національної безпеки України», а вказаний фонд на підставі договору пожертви квартири від 02 жовтня 2012 року безоплатно передав цю квартиру СБУ у власність для досягнення певної мети, яка згодом передана як службова сім`ї ОСОБА_2 , які після виведення квартири із числа службових приватизували її, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку проте, що позов АТ КБ «Приватбанк» заявлений не до всіх осіб, чиїх прав та інтересів стосується предмет спору, зокрема, без залучення до участі у справіСБУ, яка станом на день розгляду справи судом першої інстанції та ухвалення рішення була власником спірної квартири, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Відповідачами у справі є лише ОСОБА_1 , а СБУ та всі попередні власники спірної квартири не залучені до участі у справі, тоді як рішення суду у спірних правовідносинах впливає на їхні права та обов`язки.

Отже, встановивши, що суд першої інстанції у порушення вимог закону не залучив до участі в справі як співвідповідача СБУ, апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про відмову в задоволенні позовних вимог у частині, що стосуються квартири АДРЕСА_2 .

Апеляційний суд позбавлений процесуальної можливості визначити суб`єктний склад учасників справи, залучати на стадії апеляційного перегляду справи відповідачів та/або співвідповідачів та, встановивши, що суд першої інстанції порушив вимоги цивільно-процесуального законодавства та не залучив усіх суб`єктів, які мають відповідати за позовом у межах заявлених позовних вимог як відповідачі, обґрунтовано скасував рішення суду першої інстанції в частині вимог, що стосуються квартири АДРЕСА_2 , та відмовив у позові з цих підстав.

Доводи заявника про те, що СБУ набула право власності на квартиру АДРЕСА_2 , 02 жовтня 2012 на підставі договору пожертви квартири між Благодійною організацією «Фонд підтримки національної безпеки України» та СБУ, але позовні вимоги стосуються звернення стягнення на майнові права, а не на право власності, є безпідставними, такими, що зводяться до власного тлумачення норм матеріального права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновку суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить із того, що у справі, що розглядається, сторонам надано вмотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду апеляційної інстанції.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника із висновками суду апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи, проте повноваження суду касаційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03).

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду та не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 395, 401, 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви Служби безпеки України про розгляд справи у судовому засіданні за участі представника відмовити.

Касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 14 листопада 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

І. Ю. Гулейков

Г. І. Усик