Історія справи

Постанова КЦС ВП від 29.03.2023 року у справі №532/2064/21
Постанова КЦС ВП від 29.03.2023 року у справі №532/2064/21
Постанова КЦС ВП від 29.03.2023 року у справі №532/2064/21

Постанова

Іменем України

29 березня 2023 року

м. Київ

справа № 532/2064/21

провадження № 61-7216св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Кобеляцька міська рада Полтавського району Полтавської області, Акціонерне товариство закритого типу «Вільховатське»,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 25 січня 2022 року у складі судді Макарчука С. М. та постанову Полтавського апеляційного суду від 30 червня 2022 року у складі колегії суддів: Пікуля В. П., Абрамова П. С., Одринської Т. В.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області (далі - Кобеляцька міська рада), Акціонерного товариства закритого типу «Вільховатське» (далі - АТЗТ «Вільховатське») про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування.

Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_2 .

Після смерті батька залишилося спадкове майно, зокрема, житловий будинок в с. Проскури на території Вільховатської сільської ради та право на земельну частку (пай) площею 3,21 га, призначеної для виробництва сільськогосподарської продукції із земель колективної власності АТЗТ «Вільховатьске».

У встановлений законом строк позивач прийняв спадщину та отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на вищевказаний житловий будинок.

У видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну частку (пай) постановою нотаріуса Кобеляцької державної нотаріальної контори від 14 липня 2021 року йому відмовлено у зв`язку з відсутністю оригіналу правовстановлюючого документа на земельну частку (пай).

ОСОБА_2 був членом АТ «Вільховатське» та був включений до списку громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства під № 29, який доданий до державного акту на право колективної власності на землю серії ПЛ № 00002, виданого АТ «Вільховатське», зареєстрованого 29 грудня 1994 року в Книзі записів Державних актів на право колективної власності на землю № 1. Однак, сертифікату на право на земельну частку (пай) батько за життя не отримав.

Згідно інформації відділу у Кобеляцькому районі ГУ Держеокадастру у Полтавській області земельна частка (пай) ОСОБА_2 значиться за № 52 та відповідно нанесена на картографічному матеріалі.

Відповідно до листа відділу № 5 управління у Полтавському районі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області № 150-42-21 від 30 серпня 2021 року розмір земельної ділянки (паю), належної ОСОБА_2 згідно проєкту розташування земельних часток (паїв) в межах АТ «Вільховатське» на території Вільховатської сільської ради Кобеляцького району - ділянка № НОМЕР_1 - 3,21 га.

Позивач просив:

встановити факт належності ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , права на земельну частку (пай) в розмірі 3,21 га, яка перебуває у колективній власності АТЗТ «Вільховатське», розташовану на території Кобеляцької територіальної громади Полтавського району Полтавської області;

визнати за ОСОБА_1 право на цю земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 .

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 25 січня 2022 року, яке залишено без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 30 червня 2022 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 до Кобеляцької міської ради, АТЗТ «Вільховатське» про встановлення факту, що має юридичне значення, та визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що:

особа набуває право на земельну частку (пай) з дня одержання колективним сільськогосподарським підприємством акту на право колективної власності на землю;

Державний акт на право колективної власності на землю серії ПЛ № 00002 виданий АТЗТ «Вільховатське» 29 грудня 1994 року;

батько позивача ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

факт включення ОСОБА_2 до списку громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства АТ «Вільховатське», який доданий до Державного акту на право колективної власності на землю серії ПЛ № 00002 від 29 грудня 1994 року, не свідчить про виникнення у нього відповідного права, а облік земельної ділянки під № 52 за померлим не свідчить про набуття померлим права на цю ділянку за відсутності передбачених законом підстав.

Суд першої інстанції зробив висновок, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що батько позивача за життя не набув права власності на земельну частку (пай), а тому позивач не може успадкувати це майно.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У липні 2022 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 25 січня 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 30 червня 2022 року, прийняти нове судове рішення, яким визначити ОСОБА_2 власником земельної ділянки (пай) розміром 3,21 га, що входить до складу земель АТЗТ «Вільховатське», розташоване в с. Вільховатка Кобеляцького району Полтавської області; визначити спадкоємцем ОСОБА_1 земельної ділянки (паю) розміром 3,21 га з земель АТЗТ «Вільховатське».

Касаційна скарга обґрунтована тим, що:

член колективного сільськогосподарського підприємству, включений до списку, що додається до Державного акту на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акту, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі і у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай);

суди не врахували постанову Верховного Суду від 20 січня 2020 року у справі № 394/328/17 (провадження № 61-37965св18).

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 08 серпня 2022 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалами Верховного Суду від 15 вересня 2022 року та від 27 жовтня 2022 року ОСОБА_1 продовжено строк на усунення недоліків.

Після усунення недоліків, ухвалою Верховного Суду від 14 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі № 532/2064/21, витребувано справу з суду першої інстанції.

У січні 2023 року матеріали цивільної справи № 532/2064/21 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 20 березня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 14 грудня 2022 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 20 січня 2020 року у справі № 394/328/17).

Фактичні обставини

Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 .

Після його смерті спадкоємцем першої черги за законом є його син ОСОБА_1 , якому 02 грудня 1994 року державним нотаріусом Козельщинської державної нотаріальної контори видано свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарськими будівлями в с. Проскури Кобеляцького району Полтавської області.

Постановою державного нотаріуса Кобеляцької державної нотаріальної контори № 752/02-31 від 14 липня 2021 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_2 на земельну частку (пай), яка перебуває у колективній власності ЗАТ «Вільховатське» на території Вільховатської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області, оскільки не подано документа, що підтверджує право власності на право на земельну частку (пай).

Згідно Державного акту на право колективної власності на землю серія ПЛ № 00002 від 29 грудня 1994 року АТ «Вільховатське» Кобеляцького району Полтавської області передано в колективну власність 1 869,2 га землі в межах плану для виробництва сільськогосподарської продукції, відповідно до рішення Кобеляцької районної ради від 25 листопада 1994 року, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю № 1.

Відповідно до додатку № 1 списку громадян - членів АТ «Вільховатське» Кобеляцького району Полтавської області за № 29 значиться ОСОБА_2 , 1924 року народження.

Згідно листа відділу № 5 Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області № 150/42-21 від 30 серпня 2021 року сертифікат на право на земельну частку (пай) ОСОБА_2 не видавався.

Позиція Верховного Суду

Частиною дев`ятою статті 5 ЗК України (у редакції від 22 червня 1993 року, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.

Згідно з вимогами частини першої статті 22 ЗК України (у редакції від 22 червня 1993 року, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і документа, що посвідчує це право.

У пункті 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі.

Згідно з пунктом 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишилися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

За змістом Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2004 року відносини спадкування регулюються нормами цього кодексу якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати (строк на прийняття якої закінчився до 01 січня 2004 року) або якщо вона була прийнята хоча б одним із спадкоємців, до таких спадкових відносин застосовуються норми ЦК Української РСР 1963 року (далі - ЦК УРСР).

Тлумачення розділу 7 «Спадкове право» ЦК УРСР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) свідчить, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, які належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2020 року у справі № 394/328/17 (провадження № 61-37965св18), на яку посилається позивач у касаційній скарзі зазначено, що

«…особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: 1) перебування в числі членів колективного сільськогосподарського підприємства на час паювання; 2) включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; 3) одержання колективним сільськогосподарським підприємством цього акта.

Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

За змістом статті 9 ЦК УРСР, 1963 року, правоздатність громадянина виникає в момент його народження і припиняється з смертю.

Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції, встановивши фактичні обставини справи, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову, оскільки на час видачі державного акту на право колективної власності на землю КСП «Новоархангельске» 01 жовтня 1996 року ОСОБА_4 не був членом колективного сільськогосподарського підприємства, оскільки його членство у вказаному підприємстві припинилось у зв`язку з його смертю ІНФОРМАЦІЯ_1, внаслідок чого він не був включений до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай), що додавався до державного акта на право колективної власності на землю. У зв`язку зі смертю правоздатність ОСОБА_2 припинилась, тому позовні вимоги про визнання за померлою особою права на земельну частку (пай) є безпідставними».

На підставі частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У справі, що переглядається:

спадкодавець ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

згідно Державного акту на право колективної власності на землю серія ПЛ № 00002 від 29 грудня 1994 року АТ «Вільховатське» Кобеляцького району Полтавської області передано в колективну власність 1 869,2 га землі в межах плану для виробництва сільськогосподарської продукції, відповідно до рішення Кобеляцької районної ради від 25 листопада 1994 року, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю № 1.

Право на отримання земельної частки (паю) пов`язано із членством особи у колективному сільськогосподарському підприємстві на момент передачі землі у колективну власність, отриманням цим підприємством державного акта на право колективної власності на землю.

Колегія суддів зазначає, що право на земельну частку (пай) виникає не з часу включення членів колективного сільськогосподарського підприємства до списків, доданих до державного акту на право колективної власності на землю, а з моменту передачі землі у колективну власність конкретному колективному сільськогосподарському підприємству, членом якого вони є, на підставі державного акту на право колективної власності на землю (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 лютого 2021 року у справі № 635/2831/17 (провадження № 61-19827св19).

Оскільки спадкодавець ОСОБА_2 на момент смерті не набув право на земельну частку (пай), відповідно таке право не може бути успадковане його спадкоємцем.

Крім того, у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 його правоздатність припинилась, тому в задоволенні позовних вимог щодо встановлення факту належності ОСОБА_2 права на земельну частку (пай) слід було відмовити саме з цих підстав.

У справі, що переглядається, позовні вимоги були заявлені до Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області. АТЗТ «Вільховатське» прав позивача не порушило, тому не є належним відповідачем за даним позовом, що є самостійною підставою для відмови.

За таких обставин суди дійшли вірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, але помилились щодо мотивів такої відмови.

Висновки Верховного Суду

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені частково з порушенням норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржені судові рішення змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови, в іншій частині залишити без змін. Оскільки колегія суддів змінює судові рішення лише в частині мотивів їх прийняття, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 25 січня 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 30 червня 2022 року змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук