Історія справи

Постанова

Іменем України

28 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 370/2626/20

провадження № 61-5461св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Усика Г. І. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - Гаврощинська сільська рада Макарівського району Київської області, правонаступником якої є Макарівська селищна рада Київської області,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Макарівської селищної ради Київської області на постанову Київського апеляційного суду від 19 січня 2022 року у складі колегії суддів: Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О., Яворського М. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2020 року Гавронщинська сільська рада Макарівського району Київської області (далі - Гаврощинська сільська рада) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

На обґрунтування позовних вимог зазначала, що рішенням Макарівського районного суду Київської області від 23 травня 2014 року у справі

№ 370/570/14-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 20 листопада 2017 року, визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії КВ № 061627, зареєстрований 11 червня 2004 року за № 9117, яким посвідчується право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку загальною площею 0,813 га, з якої 0,563 га - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3222781801:00:004:0002, 0,25 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, кадастровий номер 3222781801:00:004:0003; визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії КВ № 061626, зареєстрований 11 червня 2004 року за № 9116, яким посвідчується право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку загальною площею 0,813 га, з якої 0,563 га - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3222781801:00:004:0004, площею 0,25 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, кадастровий номер 3222781801:00:004:0005. Постановою Верховного Суду від 12 серпня 2020 року рішення Макарівського районного суду Київської області від 23 травня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 20 листопада 2017 року залишено без змін.

При розгляді справи № 370/570/14-ц встановлено обставини, що вказують на протиправне вибуття з комунальної власності Гавронщинської сільської ради земельних ділянок,кадастрові номери 3222781801:00:004:0002 та 3222781801:00:004:0004. Зокрема, суди встановили, що рішення сесії Гавронщинської сільської ради від 19 травня 2004 року № 101-11-ХХІV «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для безоплатної передачі у власність громадянам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 », яке слугувало правовою підставою для оформлення у приватну власність зазначених земельних ділянок, органом місцевого самоврядування не приймалося, а тому зазначені земельні ділянки вибули з комунальної власності проти волі їх власника - Гавронщинської сільської ради.

Натепер власником спірних земельних ділянок є відповідач, яка набула право власності на підставі договорів купівлі-продажу від 12 серпня 2018 року.

Згідно з відомостями Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 13 жовтня 2020 року, кадастровий номер земельної ділянки 3222781801:00:004:0004 змінено на 3222781801:02:004:0013.

Посилаючись на те, що відповідно до статей 387 і 388 ЦК України власник може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило до володіння останнього набувача, Гаврощинська сільська рада просила витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь земельні ділянки: площею 0,563 га, кадастровий номер 3222781801:00:004:0002; та площею 0,563 га, кадастровий номер 3222781801:02:004:0013.

Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 06 липня 2021 року до участі у справі залучено правонаступника Гавронщинської сільської ради - Макарівську селищну раду Київськаї області (далі - Макарівська селищна рада).

15 липня 2021 року Макарівська селищна рада звернулася до суду із заявою про зміну предмета позову, зазначила, що формування та державна реєстрація за ОСОБА_1 земельних ділянок, кадастрові номери 3222781801:00:004:0002 та 3222781801:02:004:0013 проведена незаконно, а тому державна реєстрація спірних земельних ділянок підлягає скасуванню з одночасним припиненням усіх речових прав та їх обтяжень.

Посилаючись на наведене, Макарівська селищна рада просила:

- скасувати державну реєстрацію права власності та припинити право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, кадастровий номер 3222781801:00:004:0002 (номер запису про право власності: 24786058, дата та час державної реєстрації: 12 лютого 2018 року 11:24:21, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1483000332227) шляхом скасування рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, індексний номер: 39625986 від 12 лютого 2018 року 11:26:21;

- визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,563 га, кадастровий номер 3222781801:00:004:0002, цільове призначення - для ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, що знаходиться за адресою: с. Гавронщина, Макарівський район, Київська область, шляхом скасування кадастрового номера зазначеної земельної ділянки;

- скасувати державну реєстрацію права власності та припинити право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, кадастровий номер 3222781801:02:004:0013 (номер запису про право власності: 24786579, дата та час державної реєстрації: 12 лютого 2018 року 11:35:35, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1483027332227) шляхом скасування рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, індексний номер: 39626503 від 12 лютого 2018 року 11:37:33;

- визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, кадастровий номер 3222781801:02:004:0013, площею 0,563 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: с. Гавронщина, Макарівський район, Київська область, шляхом скасування кадастрового номера зазначеної земельної ділянки.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 17 серпня 2021 року позов Макарівської селищної ради задоволено.

Скасовано державну реєстрацію права власності та припинено право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, кадастровий номер 3222781801:00:004:0002 (номер запису про право власності: 24786058, дата та час державної реєстрації: 12 лютого 2018 року 11:24:21, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1483000332227) шляхом скасування рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно індексний номер: 39625986 від 12 лютого 2018 року 11:26:21.

Визнано незаконною та скасовано державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,563 га, кадастровий номер 3222781801:00:004:0002, цільове призначення - для ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, що знаходиться за адресою: с. Гавронщина, Макарівський район, Київська область, шляхом скасування кадастрового номера зазначеної земельної ділянки.

Скасовано державну реєстрацію права власності та припинено право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, кадастровий номер 3222781801:02:004:0013 (номер запису про право власності: 24786579, дата та час державної реєстрації: 12 лютого 2018 року 11:35:35, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1483027332227) шляхом скасування рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, індексний номер: 39626503 від 12 лютого 2018 року 11:37:33.

Визнано незаконною та скасовано державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,563 га, кадастровий номер 3222781801:02:004:0013, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: с. Гавронщина, Макарівський район, Київська область, шляхом скасування кадастрового номера зазначеної земельної ділянки.

Здійснено розподіл судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Макарівського районного суду Київської області від 23 травня 2014 року у справі № 370/570/14-ц встановлено преюдиційні при вирішенні цієї справи обставини, а саме, що Гавронщинською сільською радою, правонаступником якої є Макарівська селищна рада як органом місцевого самоврядування не приймалося рішення щодо затвердження відповідного проєкту землеустрою та передачу у приватну власність земельних ділянок, кадастрові номери 3222781801:00:004:0002 та 3222781801:00:004:0004 їх первісним набувачам - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а тому зазначені земельні ділянки вибули з комунальної власності проти волі їх попереднього власника - Гавронщинської сільської ради. На час ухвалення остаточного судового рішення у справі № 370/570/14-ц спірні земельних ділянок, кадастрові номери 3222781801:00:004:0002 та 3222781801:00:004:0004 (згідно з відомостями веб-ресурсу «Публічна кадастрова карта» кадастровий номер змінено на 3222781801:02:004:0013) перейшли у власність ОСОБА_1 . Ураховуючи, що формування та державна реєстрація земельних ділянок, кадастрові номери 3222781801:00:004:0002 та 3222781801:02:004:0013 відбулася незаконно, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про скасування державної реєстрації спірних земельних ділянок з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо них. Наведене, як вказав суд першої інстанції, узгоджується з приписами частини десятої статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр», відповідно до якої державна реєстрація земельної ділянки скасовується державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 19 січня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Ільїною Д. В., задоволено, рішення Макарівського районного суду Київської області від 17 серпня 2021 року скасовано, ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову Макарівської селищної ради.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що задоволення вимоги про скасування державної реєстрації права власності і припинення права власності ОСОБА_1 на спірні земельні ділянки, а також скасування державної реєстрації земельних ділянок шляхом скасування кадастрових номерів не зумовить бажаних для позивача наслідків - повернення земельних ділянок; такий спосіб захисту є неефективним, він не відповідає завданням цивільного судочинства - ефективному захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів особи. Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду, якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18), від 09 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц (провадження № 14-93цс20)).

Позовних вимог про застосування до спірних правовідносин речово-правового механізму повернення майна (віндикації), позивач після зміни предмету позову не заявляв. Ураховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що позов Макарівської селищної ради про скасування державної реєстрації права власності та припинення права власності ОСОБА_1 на земельні ділянки шляхом скасування рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, визнання незаконною та скасування державної реєстрації земельних ділянок не підлягає задоволенню, оскільки позивач обрав неефективний спосіб захисту, який не призведе до відновлення порушених прав територіальної громади.

Апеляційний суд також зауважив, що не перевіряє та не надає оцінки доводам ОСОБА_1 про чинність договорів купівлі-продажу земельних ділянок, добросовісності набуття нею права власності на зазначене нерухоме майно, а також щодо неправомірного втручання у право відповідача на мирне володіння майном, порушення принципу пропорційності між інтересами особи та суспільства, покладення на відповідача значного індивідуального тягаря, оскільки відповідний аналіз зазначених аргументів має бути наведений у мотивувальній частині судового рішення в разі звернення Макарівської селищної ради до суду з позовом, який відповідатиме ефективному способу захисту порушених прав, що узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 22 вересня 2021 року у справі № 463/3724/18 (провадження № 61-4970св21).

Рух справи у суді касаційної інстанції. Узагальнені доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та аргументи інших учасників справи

У червні 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

Макарівської селищної ради, у якій вона просила постанову Київського апеляційного суду від 19 січня 2022 року скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилався на:

- пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, неврахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суд від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 521/2816/15-ц, у постановах Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року у справі № 362/884/16-ц, від 11 грудня 2019 року у справі № 320/4938/17, від 17 грудня 2019 року у справі № 641/1793/17, від 19 грудня 2019 року у справі № 520/11429/17, від 17 листопада 2021 року у справі № 2-517/07;

- пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України, а саме апеляційний суд не дослідив преюдиційні обставини, встановлені у справах № 370/570/14-ц та № 370/1830/16-а, в яких вирішувалося питання щодо неправомірності вибуття земельних ділянок з комунальної власності.

Після усунення недоліків касаційної скарги, ухвалою Верховного Суду від 15 липня 2022 року відкрито касаційне провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України, пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України та витребувано матеріали справи.

У вересні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ільїна Д. В., в якому вона просила поновити строк на подання відзиву, посилаючись на те, що не отримувала копію ухвали суду про відкриття касаційного провадження та копію касаційної скарги, оскільки після початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України, виїхала до Республіки Німеччина, у якій отримала тимчасовий захист як біженка. Лише 14 вересня 2022 року її представник - адвокат Ільїна Д. В. ознайомилася з матеріалами справи та у максимально короткі строки підготувала відзив на касаційну скаргу Макарівської селищної ради.

Наведені відповідачем обставини є поважними причинами несвоєчасного подання відзиву на касаційну скаргу, а тому суд касаційної інстанції вважає можливим поновити ОСОБА_1 строк для подання відзиву на касаційну скаргу Макарівської селищної ради, та приєднати його до матеріалів справи.

Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку щодо неефективно обраного Макарівською селищною радою способу захисту. Усталена практика Великої Палати Верховного Суду свідчить про те, що в ситуації, коли відбувся ланцюжок відчуження нерухомого майна, внаслідок якого право власності на нього набув добросовісний набувач, способи захисту прав, відмінні від витребування майна, є неефективними. Такі правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 115, 116), від 07 листопада 2018 року № 488/5027/14-ц (пункт 98), від 19 травня 2020 року № 916/1608/18 (пункт 80). Натомість обрання позивачем неналежного способу захисту порушених прав є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову. Зазначене узгоджується з правовими висновками, сформульованими у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 52), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 76).

Матеріали справи надійшли до суду касаційної інстанції у серпні 2022 року.

Установлені судами фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій установлено, що рішенням Макарівського районного суду Київської області від 23 травня 2014 року у справі № 370/570/14-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 20 листопада 2017 року, визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії КВ № 061627, зареєстрований 11 червня 2004 року за № 9117, яким посвідчується право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку загальною площею 0,813 га, з яких: 0,563 га - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3222781801:00:004:0002, 0,25 га для - будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, кадастровий номер 3222781801:00:004:0003; визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії КВ № 061626, зареєстрований 11 червня 2004 року за № 9116, яким посвідчується право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку загальною площею 0,813 га, з яких: 0,563 га - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3222781801:00:004:0004, 0,25 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, кадастровий номер 3222781801:00:004:0005.

Постановою Верховного Суду від 12 серпня 2020 року рішення Макарівського районного суду Київської області від 23 травня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 20 листопада 2017 року залишено без змін.

Судовими рішеннями у вказаній справі встановлено, що рішення Гавронщинської сільської ради від 19 травня 2004 року № 101-11-ХХІV про безоплатну передачу у власність земельних ділянок громадянам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , яке міститься виключно у проєкті землеустрою щодо відведення земельних ділянок, на основі якого виготовлено відповідні державні акти, на засіданні сесії Гавронщинської сільської ради не приймалося, а підписано одноособово Гавронщинським селищним головою Українець Н. П.

Згідно з відомостями з веб-ресурсі «Публічна кадастрова карта» за посиланням в мережі Інтернет https://map.land.gov.ua/, встановлено, що кадастровий номер земельної ділянки 3222781801:00:004:0004 змінено на 3222781801:02:004:0013.

Надалі право власності на спірні земельні ділянки, кадастрові номери 3222781801:00:004:0002 та 3222781801:02:004:0013, на підставі договорів купівлі-продажу від 30 травня 2007 року перейшло до ОСОБА_4 .

Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного 12 лютого 2018 року між ОСОБА_4 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець), посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельник Н. О. за реєстровим № 1296, покупець набула у власність земельну ділянку площею 0,5630 га, кадастровий номер 3222781801:02:004:0013, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: с. Гавронщина, Макарівський район, Київська область.

Згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки, укладеним 12 лютого 2018 року між ОСОБА_4 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець), посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельник Н. О. за реєстровим № 1295, покупець набула у власність земельну ділянку площею 0,5630 га, кадастровий номер 3222781801:00:004:0002, цільове призначення - для ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, що знаходиться за адресою: с. Гавронщина, Макарівський район, Київська область.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги Макарівської селищної ради висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, шляхом визнання правочину недійсним.

Реалізуючи право право на судовий захист, особа, звертаючись до суду, повинна вказати суб`єктивне бачення вирішення порушеного права чи охоронюваного законом інтересу та спосіб його захисту. Натомість, вирішуючи спір, суд зобов`язаний надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення з позовом до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Таким чином, суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного правам чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження

№ 12-186гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18) та від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).

Іншими словами, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства, без додаткових (повторних) звернень до суду.

У справі, що переглядається, апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, та ухвалюючи у справі нове судове рішення про відмову в задоволенні позову Макарівської селищної ради, виходив з того, що задоволення вимог про скасування державної реєстрації права власності і припинення права власності ОСОБА_1 на спірні земельні ділянки, а також скасування державної реєстрації земельних ділянок шляхом скасування кадастрових номерів не зумовить настання бажаних для позивача наслідків - повернення земельних ділянок; такий спосіб захисту є неефективним, оскільки не відповідає завданням цивільного судочинства - ефективному захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів особи.

З такими висновками суду апеляційної інстанції Верховний Суд погоджується з огляду на таке.

Набуття особою права володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належним способом захисту порушеного права є вимога про витребування від цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно. Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, пункти 95-98), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження

№ 14-208цс18, пункти 85, 86, 115), від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (провадження № 12-135гс19, пункт 80), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19, пункт 10.29), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункти 63, 74) та інших.

Таким чином, належним відповідачем за позовом про витребування від особи земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право власності на таку ділянку. Якщо земельною ділянкою неправомірно (на думку позивача, який вважає себе власником) заволодів відповідач, то віндикаційний позов відповідає належному способу захисту порушеного права позивача: власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, низки договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження

№ 14-208цс18, пункти 85, 86), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 38), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 34), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 74) та інших.

Ураховуючи, що спірні земельні ділянки, які як доводить позивач, незаконно вибули з комунальної власності та були неодноразово відчужені, до того як потрапили у володіння останнього набувача ОСОБА_1 , між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню речово-правовий механізм повернення майна (віндикація).

Твердження заявника про те, що єдиним ефективним способом відновлення порушених прав Макарівської селищної ради як правонаступника Гавронщинської сільської ради щодо повернення у комунальну власність територіальної громади земельних ділянок є вимоги про скасування державної реєстрації права власності та припинення права власності ОСОБА_1 , визнання незаконною та скасування державної реєстрації земельних ділянок, оскільки після вибуття проти волі власника (Гавронщинської сільської ради) в незаконний спосіб сформованих земельних ділянок, змінилися присвоєні їм кадастрові номери, площі та їх цільове призначення, не узгоджуються з наведеними вище висновками Великої Палати Верховного Суду і Верховного Суду.

Посилання заявника, як на підставу касаційного оскарження, на неврахування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-186гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18) про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення є безпідставними, оскільки саме такими правовими висновками керувався суд апеляційної інстанції при визначення того, чи є обраний позивачем спосіб захисту ефективним.

Верховний Суд також відхиляє доводи касаційної скарги про те, що згідно з правовим висновком Верховного Суду, сформульованим у постанові від 10 жовтня 2018 року у справі № 362/884/16-ц, визнання недійсними державних актів про право власності вважається законним ефективним та окремим способом захисту та поновлення порушених прав у судовому порядку, оскільки згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (провадження № 14-317цс19): «… підставою набуття земельної ділянки у власність із земель державної чи комунальної власності є відповідне рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, а не державний акт на право власності на земельну ділянку. Такий акт лише посвідчував відповідне право та не мав самостійного юридичного значення»; «… для вирішення питання про належність права власності на земельну ділянку та для повернення цієї земельної ділянки власнику визнання недійсним державного акта не є необхідним. Така вимога не є ефективним способом захисту для усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою».

Крім іншого, колегія суддів вважає необхідним зауважити, що у справі, яка переглядається, позивач не з'являв вимог про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки.

Перевіряючи аргументи заявника про недослідження апеляційним судом преюдиційних обставин, встановлених у справах № 370/570/14-ц та № 370/1830/16-а, у яких вирішувалося питання щодо неправомірності вибуття спірних земельних ділянок з комунальної власності, а також неврахування правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/17, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16; у постановах Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 320/4938/17, від 17 грудня 2019 року у справі № 641/1793/17, від 19 грудня 2019 року у справі № 520/11429/17, Верховний Суд ураховує, що обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною та достатньою підставою для відмови в задоволенні позову, що узгоджується з правовим висновком, сформульованим у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 52), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження

№ 14-125цс20, пункт 76).

Зважаючи на те, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позову Макарівської селищної ради з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту, Верховний Суд відхиляє доводи заявника про те, що суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки обставинам, встановленим судами у справах № 370/570/14-ц та № 370/1830/16-а, якими встановлено, що спірні земельні ділянки вибули з комунальної власності проти волі їх попереднього власника - Гаврощинської сільської ради. У мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення апеляційний суд правильно зазначив, що не перевіряє доводи ОСОБА_1 щодо чинності договорів купівлі-продажу земельних ділянок, добросовісності набуття нею права власності, неправомірного втручання у право відповідача на мирне володіння майном, порушення принципу пропорційності між інтересами особи та суспільства, покладення на відповідача значного індивідуального тягаря, оскільки відповідний аналіз має бути зроблений в мотивувальній частині судового рішення в разі звернення Макарівської селищної ради до суду з позовом, який відповідатиме ефективному способу захисту порушених прав.

Щодо доводів заявника про необґрунтоване поновлення ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до положень статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (частина друга статті 354 ЦПК України).

Статтею 123 ЦПК України визначено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день (частина третя статті 124 ЦПК України).

ОСОБА_1 отримала повний текст рішення суду першої інстанції 24 вересня 2021 року, що підтверджується відміткою на зворотному повідомлені про вручення поштового направлення, з апеляційною скаргою звернулася 22 жовтня 2021 року, тобто з дотриманням тридцятиденного строку з дня вручення повного тексту рішення суду. Одночасно з апеляційною скаргою вона подала заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, яку обґрунтовувала тим, що звернулася з апеляційною скаргою у межах тридцяти днів з дня вручення їй повного рішення суду.

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в межах строку, визначеного частиною другою статті 354 ЦПК України, зазначене відповідно до частини другої статті 354 ЦПК України надавало їй право на поновлення строку на апеляційне оскарження, а тому суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для поновлення їй строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Узагальнюючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Макарівської селищної ради.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400, 401, 415 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Макарівської селищної ради Київської області залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 19 січня 2022 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. І. Усик

А. С. Олійник

В. В. Яремко