Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 09.08.2020 року у справі №372/1080/19
Постанова КЦС ВП від 02.10.2024 року у справі №372/1080/19

Постанова

Іменем України

16 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 372/1080/19

провадження № 61-11398св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Жданової В. С., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - перший заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області, який дії в інтересах держави в особі територіальної громади селища Козин Обухівського району Київської області,

відповідачі: Козинська селищна рада Обухівського району Київської області, ОСОБА_1, ОСОБА_2,

треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України",

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 13 лютого 2020 року у складі судді Потабенко Л. В. та постанову Київського апеляційного суду

від 24 червня 2020 рокуу складі колегії суддів: Шкоріної О. І., Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2019 року перший заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі територіальної громади селища Козин Обухівського району Київської області звернувся до суду із позовом до Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,

ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20,

ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_26,

ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", про визнання недійсним рішення, витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 20 травня 2019 року відкрито провадження у справі за позовом першого заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі територіальної громади селища Козин Обухівського району Київської області до Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3,

ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13,

ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18,

ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23,

ОСОБА_24, ОСОБА_26, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", про визнання недійсним рішення, витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 28 листопада

2019 року клопотання представників відповідачів Румша А. Л. та Корнєєва Є. Л. про залишення позовної заяви без руху - задоволено.

Позовну заяву першого заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі територіальної громади селища Козин Обухівського району Київської області до Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, ОСОБА_1.,

ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_26, ОСОБА_26, ОСОБА_27,

ОСОБА_28, ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", про визнання недійсним рішення, витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння- залишено без руху, надавши позивачеві десятиденний строк з дня вручення копії ухвали про залишення заяви без руху для усунення вказаних недоліків.

Роз? яснено, що інакше позовна заява буде залишена без розгляду на підставі пункту 8 частини 1 статті 257 ЦПК України.

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 13 лютого 2020 року позовну заяву першого заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі територіальної громади селища Козин Обухівського району Київської області до Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, ОСОБА_1,

ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_26, ОСОБА_26, ОСОБА_27,

ОСОБА_28, ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", про визнання недійсним рішення, витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння - залишено без розгляду.

Роз? яснено, що особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Залишаючи без розгляду позовну заяву першого заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області, який діє в інтересах держави в особі територіальної громади селища Козин Обухівського району Київської області, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не виконано вимог ухвали суду від 28 листопада 2019 року, та не доплачено судовий збір в розмірі 102 717,08 грн, за наведених підстав суд зробив висновок про залишення позовної заяви без розгляду з підстав, передбачених пунктом 8 частини 1 статті 257 ЦПК України.

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 24 червня 2020 року апеляційну скаргу першого заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області залишено без задоволення.

Ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 13 лютого 2020 року залишено без змін.

Залишаючи апеляційну скаргу першого заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області без задоволення, апеляційний суд виходив із того, що місцевим судом правильно застосовано правила пункту 8 частини 1 статті 257 ЦПК України, оскільки після відкриття провадження у справі було встановлено недоплату позивачем суми судового збору у зв'язку із чим позовну заяву було залишено без руху з підстав передбачених частиною 11 статті 187 ЦПК України. В подальшому, у зв'язку із невиконанням вимог ухвали від 28 листопада 2019 року, про залишення позовної заяви без руху, місцевим судом правильно застосовано правила пункту 8 частини 1 статті 257 ЦПК України.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

30 липня 2020 року перший заступник прокурора Київської області через засоби поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, з урахуванням уточненої редакції, просить скасувати ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 13 лютого 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 червня 2020 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Касаційна скарга, з урахуванням уточненої редакції, мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не встановили, що ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна, а при визначені його вартості лише формально керувалися експертною оцінкою спірних земельних ділянок, яка втратила чинність за 7 років до пред? явлення позову. Розмір судового збору за позовну вимоги майнового характеру позивачем було розраховано з урахуванням даних листа Козинської сільської ради Київської області від 26 грудня 2018 року № 1619 щодо розміру базової ставки нормативної грошової оцінки за 1 кв. м землі в смт. Козин. Заявник наголошує, що пред? явлення даного позову прокуратурою є одним із заходів щодо охорони та раціонального використання обмежено оборотоздатних земель комунальної власності, правом на застосування якого якраз і наділені органи прокуратури України. Визначена вартість спірних земельних ділянок у договорах, не може бути враховано для визначення ціни позову, оскільки договори були укладені у 2011 році. Судами не враховано, що органи прокуратури фінансуються виключно із державного бюджету і будь-які інші кошти не можуть бути витрачені для сплати судового збору, розрахованого не у відповідності до вимог спеціального закону. Судами застосовано норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі № 177/1163/16-ц.

Доводи інших учасників справи

24 вересня 2020 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_31 через засоби поштового зв'язку подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області залишити без задоволення, а ухвалу Обухівського районного суду Київської області

від 13 лютого 2020 року та постанову Київського апеляційного суду

від 24 червня 2020 року залишити без змін.

28 вересня 2020 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв'язку подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області залишити без задоволення, а ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 13 лютого 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 червня 2020 року залишити без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

Згідно з положеннями частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 2 статті 389 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною 1 статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзивах на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини справи

Судами встановлено, що у березні 2019 року перший заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області, який діє в інтересах держави в особі територіальної громади селища Козин Обухівського району Київської області пред? явив позов до Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи:

ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12,

ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17,

ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22,

ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_26, ОСОБА_26, ОСОБА_27,

ОСОБА_28, ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", про визнання недійсним рішення, витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння.

При зверненні до суду з позовними вимогами, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 24 450,92 грн, який розраховано згідно даних листа Козинської сільської ради Київської області від 26 грудня 2018 року № 1619 щодо розміру базової ставки нормативної грошової оцінки за 1 кв. м землі в смт. Козин, яка становить 165,00 грн.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 20 травня 2019 року відкрито провадження у справі за позовом першого заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі територіальної громади селища Козин Обухівського району Київської області до Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3,

ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13,

ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18,

ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23,

ОСОБА_24, ОСОБА_26, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", про визнання недійсним рішення, витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

В судовому засіданні представники відповідачів - Румша А. Л. та Корнєва Є. Л. заявили клопотання про залишення позовної заяви без руху з тих підстав, що позивачем неправильно визначено та сплачено судовий збір.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 28 листопада

2019 року клопотання представників відповідачів Румша А. Л. та Корнєєва Є. Л. про залишення позовної заяви без руху - задоволено.

Позовну заяву першого заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області, який діє в інтересах держави в особі територіальної громади селища Козин Обухівського району Київської області залишено без руху та надано позивачеві десятиденний строк з дня вручення копії ухвали про залишення заяви без руху для усунення вказаних недоліків.

Залишаючи без руху позовну заяву першого заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області, який діє в інтересах держави в особі територіальної громади селища Козин Обухівського району Київської області, суд першої інстанції виходив із того, що при визначені ціни позову та при вирахуванні судового збору за позовну вимогу майнового характеру, позивач посилався на лист Козинської селищної ради від 26 грудня 2018 року № 1619, згідно якого нормативна оцінка землі в смт. Козин становить 165,00 грн за 1 кв. м, а отже вартість земельних ділянок з кадастровими номерами 3223155400:03:026:0109,3223155400:03:026:0107,3223155400:03:026:0112 загальною площею 0,9103 га становить 1 501 995,00 грн.

Проте, після відкриття провадження у справі судом встановлено, що згідно доданих до позовної заяви документів у розпорядженні прокурора наявні копії договорів купівлі-продажу відповідачами спірних земельних ділянок, які містили грошову оцінку земельних ділянок на час їх купівлі відповідачами, а відтак позивач мав можливість визначити реальну вартість спірних земельних ділянок та зазначити у позові ціну позову, яка відповідає вартості спірного майна.

Згідно копій договорів купівлі-продажу від 22 жовтня 2011 року, вартість земельної ділянки площею 0,2800 га з кадастровим номером 3223155400:03:026:0112 становить 2 568 300,00 грн, вартість земельних ділянок: площею 0,3503 га з кадастровим номером 3223155400:03:026:0107 становить

3 213 200,00 грн, земельної ділянки площею 0,2800 га з кадастровим номером 3223155400:03:026:0112 становить 2 568 300,00 грн.

За наведених вище обставин, місцевий суд врахувавши те, що позивач не надав документи, з яких вбачається дійсна вартість спірних земельних ділянок, суд визначив їх вартість у розмірі 8 349 800,00 грн, що є загальною вартістю земельних ділянок відповідно до експертних оцінок, що зазначені в копіях договорів про внесення змін та доповнень до Іпотечного договору. І виходячи з вищенаведеного, визначив судовий збір за позовну вимогу майнового характеру, який підлягав оплаті у сумі 125 247,00 грн.

Залишаючи без розгляду позовну заяву першого заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області, який діє в інтересах держави в особі територіальної громади селища Козин Обухівського району Київської області, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що позивачем не виконано вимог ухвали суду від 28 листопада 2019 року, та не доплачено судовий збір в розмірі

102 717,08 грн, за наведених підстав суд зробив висновок про залишення позовної заяви без розгляду з підстав, передбачених пунктом 8 частини 1 статті 257 ЦПК України.

Проте, Верховний Суд не може погодитися з такими висновками судів попередніх інстанцій з таких підстав.

У частинах 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Пунктами 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 частини 3 статті 175 ЦПК України встановлюються вимоги до змісту позовної заяви.

Частиною 11 статті 187 ЦПК України визначено, що суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у Частиною 11 статті 187 ЦПК України, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Після відкриття провадження у справі судом першої інстанції було встановлено недоплату позивачем судового збору за подання позову за вимогу майнового характеру, посилаючись на договори купівлі-продажу від 22 жовтня 2011 року предметом яких були спірні земельні ділянки та в яких вказана їх ціна, зокрема: вартість земельної ділянки площею 0,2800 га з кадастровим номером 3223155400:03:026:0112 становить 2 568 300,00 грн, вартість земельної ділянки площею 0,3503 га з кадастровим номером undefined становить

3 213 200,00 грн, вартість земельної ділянки площею 0,2800 га з кадастровим номером 3223155400:03:026:0112 становить 2 568 300,00 грн.

Надаючи оцінку ціні позову в розмірі 8 349 800,00 грн, яка встановлена на підставі договорів купівлі-продажу спірних земельних ділянок від 22 жовтня 2011 року, Верховний Суд виходить із такого.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 175 ЦПК України позовна заява, крім інших обов'язкових реквізитів, має містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.

Ціна позову - це грошовий вираз майнових вимог позивача. Ціна позову визначається лише щодо майнових вимог, тобто тих вимог, які мають грошову оцінку.

У коментованій статті сформульовано правила визначення ціни позову.

У позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається дійсною вартістю цього майна. При цьому вартість

майна - це грошова сума, за яку це майно може бути придбане у даній місцевості.

Тягар доказування вартості майна несе позивач. В якості доказу вартості майна суду можуть бути подані договори купівлі-продажу цього майна, відомості про його залишкову балансову вартість, звіт про оцінку майна, витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно.

Предметом заявлених позовних вимог у цій справі є, зокрема, вимога про витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння.

Ураховуючи предмет заявлених позовних вимог, вимога витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння є вимогою майнового характеру, а тому ціна позову повинна визначатися дійсною вартістю майна.

Оскільки предметом спору є земельні ділянки, а тому саме вони потребують визначенню їх вартості.

Правове регулювання оцінки земель здійснюється відповідно до Конституції України, ЗК України, Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", Закону України "Про оцінку земель", законів України, інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до них.

Згідно преамбули Закону України "Про оцінку земель" Закону України "Про оцінку земель" визначає правові засади проведення оцінки земель, професійної оціночної діяльності у сфері оцінки земель в Україні та спрямований на регулювання відносин, пов'язаних з процесом оцінки земель, забезпечення проведення оцінки земель, з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки земель, інформаційного забезпечення оподаткування та ринку земель.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про оцінку земель" грошова оцінка земельних ділянок залежно від призначення та порядку проведення може бути нормативною і експертною.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Експертна грошова оцінка земельних ділянок та прав на них проводиться з метою визначення вартості об'єкта оцінки.

Експертна грошова оцінка земельних ділянок використовується при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок та прав на них, крім випадків, визначених статті 5 Закону України "Про оцінку земель", а також іншими законами.

Отже, статтею 5 Закону України "Про оцінку земель" чітко визначено, у яких випадках використовуються нормативно грошова оцінка земельних ділянок, серед яких відсутнє визначення розміру судового збору.

Разом з тим, відповідно до статті 5 цього ж закону, для визначення вартості об'єкта оцінки використовується експертна грошова оцінка.

При цьому стаття 19 Закону України "Про оцінку земель" визначає, що експертна грошова оцінка земельних ділянок проводиться на основі таких методичних підходів, як, зокрема, зіставлення цін продажу подібних земельних ділянок.

Зробивши системний аналіз наведених вище норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд зробив висновок про те, що належними та допустимими доказами, які підтверджують ціну позову у майнових вимогах про витребування земельної ділянки можуть бути, зокрема: договори купівлі-продажу цього майна, відомості про його залишкову балансову вартість, звіт про оцінку майна, витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно, що підтверджують дійсну вартість такого майна безпосередньо на час звернення до суду з відповідними позовними вимогами.

Відповідно до частин 2 , 3 статті 176 ЦПК України, якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред'явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи. У разі збільшення розміру позовних вимог або зміни предмета позову несплачену суму судового збору належить сплатити до звернення в суд з відповідною заявою.

Згідно з частинами 1 -4 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених частинами 1 -4 статті 12 ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За правилами частин 1 та 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених частин 1 та 6 статті 81 ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Вирішуючи питання про залишення позовної заяви без руху, що в подальшому призвело до залишення без розгляду позовних вимог, суд першої інстанції наведеного не врахував, встановивши факт недоплати позивачем судового збору, місцевий суд виходив із ціни позову, визначивши його станом на 2011 рік виходячи лише із договорів купівлі-продажу спірних земельних ділянок укладених 22 жовтня 2011 року за договірною ціною, в той час коли позовні вимоги пред? явлено у березні 2019 року. Разом з тим, не приймаючи аргументи позивача щодо розрахунку ціни позову, яка здійснена на підставі листа Козинської сільської ради Київської області від 26 грудня 2018 року № 1619 щодо розміру базової ставки нормативної грошової оцінки за 1 кв. м землі в

смт. Козин, суд першої інстанції належним чином такі висновки не мотивував.

Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу першого заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області, який діє в інтересах держави в особі територіальної громади селища Козин Обухівського району Київської області, апеляційний суд наведені вище процесуальні порушення не усуну та дійшов передчасного висновку про залишення ухвали Обухівського районного суду Київської області від 13 лютого 2020 року без змін.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції - ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Тому пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов'язків. У такий спосіб здійснюється право на суд, яке включає не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом.

Крім того, при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції.

Щодо інших аргументів касаційної скарги

Аргументи заявника про не врахування судами те, що органи прокуратури фінансуються виключно із державного бюджету і будь-які інші кошти не можуть бути витрачені для сплати судового збору, розрахованого не у відповідності до вимог спеціального закону є безпідставними, оскільки устатті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади.

Верховний Суд також не приймає до уваги аргументи заявника про неврахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 05 серпня

2020 року у справі № 177/1163/16-ц, оскільки процесуальні обставини справи яка переглядається, та процесуальні обставини справи, на які посилається заявник є різними, що виключає можливість їх застосування.

Крім того, перегляд цієї справи здійснено згідно правил абзацу 2 частини 2 статті 389 ЦПК України, що виключає можливість застосування пунктів 1, 2, 3, 4 частини 2 статі 389 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною 4 статті 406 та частиною 6 статті 411 ЦПК України визначено, що в разі скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

У зв'язку з допущеними судами попередніх інстанцій порушеннями норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання про залишення позовної заяви без руху, що в подальшому призвело до залишення позовних вимог без розгляду, оскаржувані судові рішення слід скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Щодо заявлених клопотань

22 вересня 2020 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_31 через засоби поштового зв'язку подав до Верховного суду клопотання про закриття касаційного провадження у справі № 372/1080/19.

Клопотання мотивує тим, що наведена заявником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 389 ЦПК України, не знайшла свого підтвердження, оскільки фактичні обставини цієї справи, і справи на які посилається заявник є різними.

Колегія суддів вивчивши заявлене клопотання, дійшла висновку, що воно задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно з положеннями частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 2 статті 389 ЦПК України.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (абзац 2 частини 2 статті 389 ЦПК України).

Встановлено, що предметом касаційного перегляду є ухвала Обухівського районного суду Київської області від 13 лютого 2020 року (про залишення позовної заяви без розгляду) та постанова Київського апеляційного суду

від 24 червня 2020 року (про залишення без змін ухвали Обухівського районного суду Київської області від 13 лютого 2020 року), що підпадає під дію абзацу 2 частини 2 статті 389 ЦПК України та виключає можливість застосування пунктів 1, 2, 3, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України.

Частиною 1 статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Під час касаційного перегляду справи Верховним Судом було встановлено порушення судами норм процесуального права (абзацу 2 частини 2 статті 389 ЦПК України), що слугувало підставою для відкриття касаційного провадження.

З урахуванням викладеного та керуючись статтями 400, 406, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 - ОСОБА_31 закриття касаційного провадження у справі № 372/1080/19 відмовити.

Касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області задовольнити.

Ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 13 лютого 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 червня 2020 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: С. Ю. Бурлаков В. С. Жданова А. Ю. Зайцев В.

М. Коротун