Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 18.03.2018 року у справі №753/16230/17

Постанова

Іменем України

20 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 753/16230/17

провадження № 61-12188св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.

суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В. Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1,

заінтересовані особи: Київський міський військовий комісаріат Міністерства оборони України, Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в місті Києві,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду міста Києва від 29 січня 2018 року у складі колегії суддів: Вербової І. М., Шахової О. В., Головачова Я. В.,

у справі заявою ОСОБА_1, заінтересовані особи: Київський міський військовий комісаріат Міністерства оборони України, Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в місті Києві, про встановлення факту, що має юридичне значення.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст вимог заявника

Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, в якій просить встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що він брав участь у забезпеченні бойової діяльності військ Військово-Морського Флоту СРСР на території Ефіопії в період з 17 січня 1980 року по 23 січня 1980 року, в той час як там відбувались бойові дії. На підтвердження своєї заяви зазначав, що він проходив строкову службу з 01 вересня 1976 року по 21 серпня 1980 року у військовій частині 45702 Військово-Морського Флоту СРСР, поштова адреса якої: м. Севастополь-50 в/ч
45702.3а наказом-завданням від 03 січня 1980 року, за рішенням Уряду колишнього СРСР, військово-морський суховантажний транспорт "Тургай" в/ч 45702 бойового забезпечення Військово-Морського Флоту СРСР вказаної військової частини, до екіпажу якого входив заявник на посаді матроса, був направлений на бойову службу з вантажем боєприпасів та бойових гвинтокрилів до Ефіопії, де в той період велися бойові дії між урядовою армією, до складу якої входили підрозділи Радянської Армії та Військово-Морського Флоту СРСР, з загонами еритрейських сепаратистів. За наказом № 0183-67 Міністерства оборони СРСР від 21 серпня 1980 року заявник був звільнений в запас по закінченню встановленого строку служби.

Наразі він має намір оформити пенсію, встановлення факту йому необхідне для набуття статусу учасника бойових дій, оскільки комісією Київського міського військового комісаріату Міністерства оборони України в наданні йому вказаного статусу було відмовлено.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 29 листопада 2017 року заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення задоволено, встановлено факт участі ОСОБА_1 у забезпеченні бойової діяльності військ Військово-Морського Флоту СРСР на території Ефіопії з 17 січня по 23 січня 1980 року.

Задовольняючи заяву ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що є загальновідомим факт ведення бойових дій в Ефіопії поза межами періоду 1977-1979 років, у тому числі в 1980 році та вважав підтвердженим належними і допустимими доказами факт участі заявника в забезпеченні бойової діяльності військ Військово-Морського Флоту СРСР в період з 17 по 23 січня 1980 року.

Постановою Апеляційного суду міста Києва від 29 січня 2018 року рішення Дарницького районного суду міста Києва від 29 листопада 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні заяви про встановлення факту, що має юридичне значення відмовлено.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів належності до осіб, які

постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи до ветеранів чи інвалідів війни, проходження військової служби, перебування на фронті, у партизанських загонах, одержання поранень і контузій при виконанні обов'язків військової служби, про встановлення причин і ступеня втрати працездатності, групи інвалідності та часу її настання, про закінчення учбового закладу і одержання відповідної освіти, одержання урядових нагород.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційної інстанції, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі та витребувано її із Дарницького районного суду міста Києва.

03 жовтня 2019 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.

Ухвалою Верховного Суду від 07 листопада 2019 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п'яти суддів.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 листопада 2019 року визначено склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Висоцька В. С., Литвиненко І. В., Сердюк В. В., Фаловська І.

М.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не повно з'ясував обставини справи та дослідив наявні докази. Вказує, що питання проходження військової служби є фактом, що має юридичне значення.

Відзив на касаційну скаргу

У листопаді 2018 року Київський міський військовий комісаріат Міністерства оборони України подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судом встановлено, що з архівної довідки від 07 квітня 2011 року № 5143, виданої Центральним військово-морським архівом Міністерства оборони РФ вбачається, що ОСОБА_1 з січня 1979 року по червень 1980 року проходив службу в військовій частині 45702 на с/т "Тургай" на посаді матроса (а. с. 3).

Морський суховантажний транспорт "Тургай" з 17 січня 1980 року по 23 січня 1980 року знаходився в порту Масауа (Ефіопія).

Разом з тим, в довідці зазначено, що в документальних джерелах архіву відомостей про участь особового складу с/т "Тургай" в січні 1980 року в бойових діях в Ефіопії немає.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до положень частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 2 статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасниками бойових дій на території інших країн є військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів).

Постановою Кабінету Міністрів України від 13 січня 1995 року № 16 "Про застосування пункту 2 статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" встановлено, що учасниками бойових дій визнаються працівники, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР працювали в державах, де в цей період велися бойові дії, якщо вони безпосередньо брали участь у бойових діях або в забезпеченні бойової діяльності військ (флоту).

Участь громадян у бойових діях або в забезпеченні бойової діяльності військ (флоту) визначається комісіями, що створюються у міністерствах і відомствах, які направляли своїх працівників на роботу в держави, де в цей період велися бойові дії. Якщо працівників направляли на

роботу міністерства, відомства колишнього Союзу РСР, а також Української РСР, що згодом були ліквідовані або реорганізовані, комісії створюються у міністерствах, відомствах України, у віданні яких перебувають чи перебували підприємства, установи та організації, з яких відряджалися зазначені працівники.

Зазначеною вище постановою Кабінету Міністрів України затверджено Положення про Комісію з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій.

Верховний Суд виходить із того, що положення постанови Кабінету Міністрів України від 13 січня 1995 року № 16 свідчать про те, що законодавством передбачено позасудову процедуру підтвердження факту участі у бойових діях на території інших держав, визначено орган, який уповноважений приймати таке рішення.

Згідно із частиною 1 статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, визначено статтею 315 ЦПК України, він не є вичерпним.

Згідно з частиною 2 статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право.

Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо).

Не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до ветеранів чи інвалідів війни, проходження військової служби, перебування на фронті, у партизанських загонах, одержання поранень і контузій при виконанні обов'язків військової служби, про встановлення причин і ступеня втрати працездатності, групи інвалідності та часу її настання, про закінчення учбового закладу і одержання відповідної освіти, одержання урядових нагород. Відмова відповідного органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду в порядку, передбаченому законом.

Зазначене підтверджується постановами Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року в справі № 569/7589/17 (провадження № 14-560цс18), від 10 квітня 2019 року в справі № 162/760/17 (провадження № 14-550цс18), постановою Верховного Суду від 18 вересня 2019 року в справі № 466/203/17 (провадження № 61-30216св18).

З урахуванням наведеного, заява про встановлення участі у забезпеченні бойової діяльності військ Військово-Морського Флоту СРСР на території Ефіопії в період з 17 січня 1980 року по 23 січня 1980 року, в той час як там відбувались бойові дії, повинна вирішуватись у позасудовому порядку відповідно до встановленої законодавством процедури та не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Розгляд такої заяви судом свідчить про виконання органом судової влади функції, яку покладено на спеціально уповноважений орган виконавчої влади.

З урахуванням наведеного зазначена заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а порушене питання може бути вирішене у позасудовому порядку відповідно до встановленої законодавством процедури. Рішення органу виконавчої влади за наслідками розгляду цього питання може бути оскаржене в порядку адміністративного судочинства.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених частини 1 статті 414 ЦПК України.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій дійшли неправильних висновків про належність цієї справи до цивільної юрисдикції, то судові рішення підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.

Керуючись статтями 400 409 414 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 29 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 29 січня 2018 року скасувати.

Провадження у справі за заявою ОСОБА_1, заінтересовані особи: Київський міський військовий комісаріат Міністерства оборони України, Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в місті Києві, про встановлення факту, що має юридичне значення, закрити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:В. С. Висоцька А. І. Грушицький І. В. Литвиненко В. В. Сердюк І. М. Фаловська