Постанова

Іменем України

28 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 712/2255/14-ц

провадження № 61-13765св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І. (суддя - доповідач), Коротуна В. М., КратаВ. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

відповідач - ОСОБА_4,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 05 жовтня 2016 року у складі судді Романенко В. А. та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 08 листопада 2016 року у складі колегії суддів: Ювшина В. І., Гончар Н. І., Корнієнко Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, у якому просив відшкодувати шкоду, завдану внаслідок залиття квартири.

Позовна заява мотивована тим, що він є власником квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_4 проживає у цьому ж будинку та є власником квартири № 65.

25 січня 2014 року сталося залиття квартири № 62, причиною якого є прорив алюмінієвої батареї в квартирі № 65, про що складено акт від 27 січня 2014 року.

Внаслідок залиття квартири позивачу спричинена майнова шкода у розмірі 35 593 грн та моральна шкода у розмірі 6 000 грн, яку він просив стягнути на свою користь.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черками від 05 жовтня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 08 листопада 2016 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 35 593 грн майнової шкоди, 487,20 грн судового збору та 1699,40 грн витрат на правову допомогу. У решті позову відмовлено.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що внаслідок залиття квартири відповідач завдала позивачу майнової шкоди, яку слід стягнути на користь ОСОБА_3

У листопаді 2016 року ОСОБА_4 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що акт від 27 січня 2015 року складений з порушенням строків. Причина залиття не відповідає дійсності та не підтверджена належними доказами. Суд не надав належної оцінки показам свідків. Відсутні докази того, що залиття сталося саме з її вини. Експертиза проведена без участі відповідача.

У березні 2017 року від Гробця П. Ф. надійшли заперечення на касаційну скаргу, у яких позивач просив залишити її без задоволення, а судові рішення без змін.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України 15 березня 2018 року справу № 712/2255/14-ц передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції (частина друга статті 400 ЦПК України).

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Суди встановили, що ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_1

25 січня 2014 року сталося залиття квартири ОСОБА_3 Внаслідок залиття 27 січня 2014 року комісією за участю представника житлово-експлуатаційної контори, ОСОБА_3 як власника квартири № 62 та ОСОБА_4 як власника квартири № 65 складено акт.

Причиною залиття є прорив алюмінієвої батареї в квартирі АДРЕСА_2, власником якої є ОСОБА_4

Відповідно до висновку експертів за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 20 травня 2016 року № 1214/15-23, № 304/16-23 вартість ремонтно-будівельних робіт, які слід виконати для усунення пошкоджень у квартирі АДРЕСА_1, які утворились в результаті залиття, на час складання висновку становить 35 593 грн.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені статтею 1166 ЦК України.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 ЦК України).

Частиною другою статті 1166 ЦК передбачено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, законодавцем встановлена презумпція вини заподіювача шкоди, яку ОСОБА_4 при розгляді справи не спростувала.

Згідно із статтею 57 ЦПК України (в редакції, що діяла на момент ухвалення судового рішення) доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 60 ЦПК України (в редакції, що діяла на момент ухвалення судового рішення), кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

ОСОБА_4 завдала ОСОБА_3 майнової шкоди, розмір якої підтверджений висновком експертів, за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 20 травня 2016 року № 1214/15-23, № 304/16-23 та складає 35 593 грн.

Доводи касаційної скарги про те, що акт залиття складений через дві доби після події, не мають правового значення і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Посилання на те, що покази свідків слід оцінити критично, стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

За правилами статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про залишення без задоволення касаційної скарги ОСОБА_4 та залишення без змін рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 05 жовтня 2016 року та ухвали апеляційного суду Черкаської області від 08 листопада 2016 року, оскільки судові рішення законні та обґрунтовані.

Керуючись статтями 409, 410, 415, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 05 жовтня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 08 листопада 2016 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 05 жовтня 2016 року та ухвали апеляційного суду Черкаської області від 08 листопада 2016 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська СуддіН. О. Антоненко В. І. Журавель В. М. Коротун В. І. Крат