Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 03.06.2019 року у справі №686/24777/18

Постанова

Іменем України

21 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 686/24777/18

провадження № 61-9183св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області, Головне управління державної казначейської служби України у Хмельницькій області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Волочиського районного суду Хмельницької області у складі судді Палової А. С. від 21 лютого 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду у складі колегії суддів: Янчук Т. О., Купельського А. В., Ярмолюка О. І., від 09 квітня 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог заяви

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області, Головного управління державної казначейської служби України у Хмельницькій області про відшкодування моральної та майнової шкоди, у якому просив суд стягнути з державного бюджету України через Державну казначейську службу на його користь 10 мільярдів грн моральної шкоди та 5 122 320,84 грн майнової шкоди, завданої незаконними та протиправними судовими рішеннями слідчих суддів Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

Ухвалою Волочиського районного суду Хмельницької області від 21 лютого 2019 року, залишеною без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 09 квітня 2019 року, позов ОСОБА_1 залишено без розгляду, оскільки позивач, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, повторно не з'явився в судове засідання без поважних причин.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у травні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та направити справу для розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, повідомляючи позивача про розгляд справи, призначений на 08 лютого 2019 року та 21 лютого 2019 року, надіслав на його поштову адресу лише конверти без судових повісток, внаслідок чого він не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, а тому суд безпідставно застосував положення статті 257 ЦПК України і залишив позов без розгляду. Суди порушили право заявника на судовий захист.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 11 травня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.

Ухвалою Верховного Суду від 21 червня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди установили, що належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився у судові засідання, призначені на 08 лютого 2019 року та 21 лютого 2019 року.

Про судові засідання, призначені на 08 лютого 2019 року та 21 лютого 2019 року, позивач був повідомлений судовими повістками, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення (а. с. 185,191).

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до частин 1 , 5 статті 223 ЦПК України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно пункту 3 частини 1 статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 2 статті 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого пунктів 1, 2 частини 2 статті 223 ЦПК України строку з підстав: неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися настаттями 400, 401, 416 ЦПК України процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до § 23 рішення ЄСПЛ від 06 вересня 2007 року, заява № 3572/03 у справі "Цихановський проти України" національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.

Враховуючи викладене, суди, встановивши те, що позивач, будучи належним чином повідомленим про день та час розгляду справи в суді першої інстанції, не з'явився у судові засідання, призначені на 08 лютого 2019 року та 21 лютого 2019 року, і не надіслав заяви до суду про розгляд справи за його відсутністю, дійшли обґрунтованого висновку про залишення позову без розгляду, правильно застосувавши положення статей 223, 257 ЦПК України. Разом з тим, законних підстав для відкладення розгляду справи суд першої інстанції не мав.

Разом із тим колегія суддів зазначає, що доводи касаційної скарги про те, що суд першої інстанції надіслав позивачу лише конверти (без судових повісток) ідентичні доводам його апеляційної скарги та належним чином перевірені судом, який вказав, що вони є безпідставними, не ґрунтуються на матеріалах справи та спростовуються наявними у ній рекомендованими повідомленнями про вручення позивачу поштових відправлень, направлених на зазначену позивачем адресу.

Згідно зі статтею 211 ЦПК України розгляд судом цивільної справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

Статтею 128 ЦПК України передбачено, що суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Судова повістка, а у випадках, встановлених Статтею 128 ЦПК України, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Відповідно до пункту 1 частини 8 статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день вручення судової повістки під розписку.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина 1 статті 44 ЦПК України).

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні питання щодо прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.

Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що на зацікавлену сторону покладається обов'язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу (див. серед іншого "Гуржій проти України", заява № 326/3,01 квітня 2008 року, "Олександр Шевченко проти України", № 8771/02, § 27,26 квітня 2007 року). Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, в рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії" зазначено, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Тойшлер проти Германії" від 04 жовтня 2001 року наголошено, що обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.

З огляду на зазначене колегія суддів враховує, що позивач отримав судову кореспонденцію під розписку, отже, був належним чином проінформований про хід розгляду його позову, однак не проявляв належну увагу в захисті своїх інтересів та не вживав необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями судового процесу.

При цьому колегія суддів вважає, що право ОСОБА_1 на доступ до суду не є порушеним, оскільки після усунення умов, що були підставою для залишення позову без розгляду, позивач має право звернутися до суду повторно відповідно до частини 2 статті 257 ЦПК України, тому доводи касаційної скарги про порушення права заявника на судовий захист є безпідставними.

Судами попередніх інстанцій правильно застосовані норми процесуального права, оскільки вимоги статті 223, пункту 3 статті 257 ЦПК України зобов'язують суд залишити позовну заяву без розгляду у випадку повторної неявки позивача у судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки.

За таких обставин судові рішення першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням судами обставин, що мають значення для справи, відповідністю висновків судів обставинам справи, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Таким чином доводи касаційної скарги про порушення судами норм процесуального права є необґрунтованими.

Інші доводи касаційної скарги були предметом розгляду судів та додаткового правового аналізу не потребують, на законність судових рішень не впливають, а зводяться до незгоди заявника із висновками судів, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Волочиського районного суду Хмельницької області від 21 лютого 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 09 квітня 2019 року - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара