Історія справи

Постанова КЦС ВП від 28.08.2025 року у справі №357/5156/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2025 року

м. Київ

справа № 357/5156/23

провадження № 61-4155св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 ,

відповідач - ОСОБА_3 ,

треті особи: Друга Білоцерківська державна нотаріальна контора Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ), ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 жовтня 2024 року в складі судді Бондаренко О. В. та постанову Київського апеляційного суду від 26 лютого 2025 року в складі колегії суддів: Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О., Яворського М. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог та судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_3 про визнання недійсним заповіту.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 жовтня 2024 року позовну заяву залишено без розгляду на підставі пункту 1 частини першої статті 257 ЦПК України.

У жовтні 2024 року ОСОБА_3 подала до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, у якій, посилаючись на частину п`яту статті 142 ЦПК України, просила вирішити питання про розподіл понесених нею витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 13 300,00 грн.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 жовтня 2024 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 26 лютого 2025 року, у задоволенні заяви відмовлено.

Суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з відсутності підстав для компенсації відповідачу судових витрат, оскільки відповідач не довела і суд не встановив, що при зверненні до суду чи під час розгляду справи в суді позивач діяла необґрунтовано.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У березні 2025 року ОСОБА_3 через представника ОСОБА_6 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції й ухвалити нове рішення, яким вирішити питання про розподіл судових витрат.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували, що необґрунтованість дій позивача полягає в неодноразових неявках в судове засідання, у несплаті рахунку на оплату експертизи. Крім того, пред`являючи позов до суду, позивач мала протиправну мету, адже намагалась позбавити її майна всупереч волі спадкодавця.

Вважає, що необхідно відступити від правової позиції Верховного Суду, викладеної в постановах від 26 вересня 2018 року в справі № 148/312/16-ц, від 12 листопада 2022 року в справі № 359/9512/17 та від 14 січня 2021 року в справі № 521/3011/18, і не пов`язувати необґрунтовані дії відповідача зі зловживанням процесуальними правами.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 14 квітня 2025 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

28 квітня 2025 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судами

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 червня 2023 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 19 липня 2023 року.

Матеріали справи містять заяву ОСОБА_1 про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує повністю.

У підготовче засідання 19 липня 2023 року з`явився лише представник третьої особи. Підготовче засідання було відкладено судом на 08 серпня 2023 року для повторного повідомлення позивача та відповідача.

Підготовче засідання, призначене на 08 серпня 2023 року, знято з розгляду та відкладено на 12 вересня 2023 року.

У підготовчому засіданні, призначеному на 12 вересня 2023 року, суд визнав явку позивача до суду обов`язковою, у зв`язку з чим відклав підготовче засідання на 03 жовтня 2023 року.

Докази отримання ОСОБА_1 судових повісток з викликом в судове засідання на 03 жовтня 2023 року в матеріалах справи немає.

03 жовтня 2023 року підготовче засідання відкладено для повторного виклику позивача на 31 жовтня 2023 року.

У підготовчому засіданні 31 жовтня 2023 року, у якому брали участь позивач ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції) та представник ОСОБА_3 - ОСОБА_6 , було залучено до участі в справі третіх осіб ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , у зв`язку з чим відкладено підготовче засідання на 29 листопада 2023 року.

У підготовчому засіданні 29 листопада 2023 року, у якому брали участь позивач ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції) та представник ОСОБА_3 - ОСОБА_6 , позивач підтримала клопотання про призначення експертизи, яке було частково задоволено ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 листопада 2023 року та призначено у справі судово-психіатричну експертизу. Провадження у справі на час проведення експертизи зупинено.

01 травня 2024 року до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надійшов лист Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України», у якому повідомлялось, що для проведення судово-психіатричної експертизи в зазначеній справі необхідно сплатити 103 060,00 грн.

14 серпня 2024 року матеріали справи повернуто до суду без виконання ухвали суду у зв`язку із несплатою експертизи.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 вересня 2024 року поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання на 01 жовтня 2024 року.

10 вересня 2024 року ОСОБА_1 подала заяву про залишення позову без розгляду.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною п`ятою статті 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Тобто, стягнення з позивача понесених відповідачем судових витрат, зокрема у разі залишення позову без розгляду, можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача.

Звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55 124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.

Залишення заяви без розгляду на підставі заяви позивача - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення. Зазначена процесуальна дія - це диспозитивне право позивача, передбачене нормами ЦПК України. При цьому суд не перевіряє підстави подання такої заяви.

Отже, саме по собі подання заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, так як це є його диспозитивним правом, передбаченим нормами ЦПК України, яке не містить обмежень в його реалізації.

Для стягнення на підставі частини п`ятої статті 142 ЦПК України здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу згідно з процесуальним обов`язком доказування необхідно довести, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Такий висновок викладений Верховним Судом, зокрема в постановах від 26 вересня 2018 року в справі № 148/312/16-ц, від 12 листопада 2022 року в справі № 359/9512/17, від 14 січня 2021 року в справі № 521/3011/18, необхідності відступлення від якого відповідач не довів і Верховний Суд не встановив.

Вирішуючи заяву ОСОБА_3 про розподіл судових витрат, суди дійшли висновку про відсутність підстав для покладення на позивача обов`язку відшкодувати понесені відповідачем витрати на правову допомогу, оскільки відповідач не довела, що при зверненні до суду чи під час розгляду справи в суді позивач діяла необґрунтовано.

При цьому суди перевірили доводи відповідача щодо мети звернення позивача до суду, її неявок в судове засідання, ухилення від оплати експертизи, надали їм належну оцінку та обґрунтовано вважали, що такі доводи не свідчать про те, що позивач вчиняла необґрунтовані дії.

У справі не встановлено, що позивач пред`явила завідомо безпідставний позов чи вчиняла будь-які умисні дії на затягування розгляду справи, а її звернення до суду за захистом порушеного права, а також дії, направлені на такий захист, не можуть вважатися необґрунтованими.

Отже, з огляду на обставини справи, доводи заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов до правильного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви.

Доводикасаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстав для їх скасування немає.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції без змін.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 жовтня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 лютого 2025 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко