Історія справи

Постанова КЦС ВП від 28.05.2025 року у справі №648/2602/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2025 року

м. Київ

справа № 648/2602/21

провадження № 61-15079св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Сердюка В. В.,

суддів: Петрова Є. В., Пророка В. В., Ситнік О. М., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Білозерська державна нотаріальна контора Херсонської області,

особа, яка подала апеляційну скаргу,- ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Білозерська державна нотаріальна контора, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_4 , на постанову Херсонського апеляційного суду від 20 вересня 2023 року у складі колегії суддів Вейтас І. В., Воронцової Л. П., Пузанової Л. В.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом

до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Білозерська державна нотаріальна контора, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її вітчим ОСОБА_5 , після смерті якого відкрилася спадщина у вигляді будинковолодіння, земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,0740 га, кадастровий номер 6520382500:03:006:0006, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,2800 га, кадастровий номер 6520382500:06:003:0031, розташованої на території Кізомиської сільської ради Херсонської області.

Із заявами про прийняття спадщини до нотаріуса звернулися дружина померлого ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 .

В установлений законом строк до нотаріуса позивачка не зверталася, оскільки вважала, що не мала права на спадкування за законом, та лише після спливу встановленого законом строку дізналася, що ОСОБА_5 склав заповіт, яким заповів належне йому майно ОСОБА_1 та ОСОБА_6 .

Позивачка вказувала, що після звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини їй було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій, оскільки нею пропущено строк для подання заяви про прийняття спадщини.

Необізнаність про наявність заповіту ОСОБА_5 з причини бездіяльності працівників сільської ради щодо внесення заповіту до Спадкового реєстру, та, як наслідок, відсутність повідомлення від нотаріуса про наявність заповіту на її ім`я вважала поважними причинами пропуску нею строку на прийняття спадщини, тому ОСОБА_1 просила суд визначити їй додатковий строк тривалістю три місяці з дня набрання рішенням суду законної сили на подання до Білозерської державної нотаріальної контори Херсонської області заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Короткий зміст рішень суду першої інстанції

Ухвалою Білозерського районного суду Херсонської області від 11 жовтня

2021 року відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження.

22 листопада 2021 року на адресу Білозерського районного суду Херсонської області надійшло клопотання представника позивачки ОСОБА_4 про виключення неналежного відповідача ОСОБА_3 з числа з учасників справи у зв`язку з відмовою ОСОБА_1 від позову в частині цього відповідача, оскільки відсутні документи, які підтверджують родинні відносини ОСОБА_3 та померлого ОСОБА_5 .

Ухвалою Білозерського районного суду Херсонської області від 07 грудня

2021 року прийнято відмову від позову ОСОБА_1 в частині позовних вимог до ОСОБА_3 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, - Білозерська державна нотаріальна контора Херсонської області, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Провадження у справі в цій частині закрито.

Рішенням Білозерського районного суду Херсонської області від 21 грудня

2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визначено ОСОБА_1 додатковий строк - три місяці для подання до нотаріуса заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в селищі Велетенське Білозерського району Херсонської області.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції врахував правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17, свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права, а також те, що ОСОБА_1 не є спадкоємцем першої черги після ОСОБА_5 , та дійшов висновку, що необізнаність позивачки про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції

Не погоджуючись з ухвалоюБілозерського районного суду Херсонської області від 07 грудня 2021 року, ОСОБА_3 як особа, яка не брала участі у справі, оскаржила її в апеляційному порядку.

Постановою Херсонського апеляційного суду від 20 вересня 2023 року апеляційну скаргу адвоката Петренко Н. О., яка діє від імені ОСОБА_3 , залишено без задоволення.

Ухвалу Білозерського районного суду Херсонської області від 07 грудня 2021 року залишено без змін.

Не погоджуючись із рішенням Білозерського районного суду Херсонської області від 21 грудня 2021 року, ОСОБА_3 як особа, яка не брала участі у справі, оскаржила його в апеляційному порядку.

Постановою Херсонського апеляційного суду від 20 вересня 2023 року рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 21 грудня 2021 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 362,00 грн.

Суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення так.

За заявами спадкоємців першої черги спадкування за законом ОСОБА_2 та

ОСОБА_3 , які подані до нотаріальної контори у визначений законом строк, державним нотаріусом завідувачем Білозерської державної нотаріальної контори Херсонської області Алпеєвою Т. В. заведено спадкову справу № 25/2021 року.

ОСОБА_3 листами завідувача Білозерської державної нотаріальної контори повідомлено, що у зв`язку із зверненням спадкоємця за заповітом до суду із заявою про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини видача свідоцтва про право на спадщину за законом на її ім`я неможлива до вирішення справи судом.

ОСОБА_3 звернулася до Білозерського районного суду Херсонської області з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , треті особи: державний нотаріус Білозерської державної нотаріальної контори Херсонської області

Алпеєва Т. В., Білозерська сільська рада Херсонського району Херсонської області, про визнання недійсним заповіту та скасування його державної реєстрації.

10 січня 2022 року Білозерський районний суду Херсонської області прийняв позов до розгляду та відкрив провадження у справі № 648/3329/21.

Апеляційний суд дійшов висновку, що зазначені обставини переконливо доводять те, що спір щодо спадкового майна існує саме між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , оскільки остання як спадкоємець за законом до подання апеляційної скарги у цій справі подавала заперечення на позов про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, в яких заперечувала проти його задоволення, зверталася із заявами про залучення її як співвідповідача у цій справі після прийняття судом відмови позивачки від позову стосовно неї і виключення її із складу сторін у справі. Тобто ОСОБА_3 вчинила активні дії з метою захисту своїх прав та інтересів, реалізувала право на звернення із заявою до нотаріальної контори в установлений законом строк, оскаржила заповіт у судовому порядку, що свідчить про її дійсний правовий інтерес до спадкового майна та бажання отримати спадщину як спадкоємця першої черги за законом.

Вимоги позивачки безпосередньо стосуються прав та обов`язків ОСОБА_3 та не можуть бути розглянуті судом у спорі, в якому її не було залучено відповідачем (співвідповідачем), оскільки лише за наявності належного складу відповідачів у справі суд вправі вирішувати питання про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення. Без залучення належного кола відповідачів позовні вимоги не можуть бути вирішені.

З огляду на те, що ОСОБА_3 як спадкоємець першої черги за законом, яка вчинила активні дії щодо прийняття спадщини та якій на час апеляційного перегляду не відмовлено у видачі свідоцтва про спадщину через недоведеність спорідненості із спадкодавцем, як вказує позивачка, не відмовлено у задоволенні позову про визнання недійсним заповіту та скасування його державної реєстрації, не була залучена до участі у справі, апеляційний суд дійшов висновку про те, що оскаржуваним рішенням суду першої інстанції було вирішено питання про права та інтереси ОСОБА_3 , у зв`язку з чим суд мав відмовити в задоволенні позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

23 жовтня 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_4 , через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Херсонського апеляційного суду від 20 вересня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Херсонського апеляційного суду від 20 вересня 2023 року та залишити в силі рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 21 грудня 2021 року.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема, зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) та постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19 (провадження № 61-9953св20), крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Також посилається на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема, зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування пункту 4 частини третьої статті 376 ЦПК України у подібних правовідносинах. Суть такого висновку має полягати в тому, що порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі, однак така особа брала участь під час розгляду справи на стадії підготовчого провадження в суді першої інстанції.

Зазначає, що апеляційний суд під час розгляду апеляційної скарги вийшов за межі позовних вимог, які були предметом розгляду в суді першої інстанції, встановив родинні відносини між відповідачкою та спадкодавцем, припустивши, що дочка померлого « ОСОБА_3 » після розірвання шлюбу з першим чоловіком стала « ОСОБА_3 ».

Звертає увагу, що суд апеляційної інстанції не врахував висновок Верховного Суду висловлений у постанові від 21 серпня 2023 року у справі № 552/7368/21 (провадження № 61-455св23) про те, що така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 367 ЦПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідок порушення принципу правової визначеності. Тобто суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи в суді першої інстанції. Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 336/1461/19, від 27 березня 2019 року у справі № 220/421/17, від 25 травня 2022 року у справі № 520/4451/15-ц, від 17 серпня 2022 року у справі № 344/11652/21, від 07 липня 2021 року у справі № 509/4286/16-ц, від 14 липня 2021 року у справі № 405/2398/18.

Також вказує про неврахування судом апеляційної інстанції висновку, зробленого у постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 264/949/19 (провадження № 61-16692св19), в якій зазначено, що апеляційний суд не може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи, та аналогічних висновків, зроблених у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 145/474/17 (провадження № 61-3548св18), від 05 грудня 2018 року у справі № 346/5603/17 (провадження № 61-41031св18), від 03 травня 2018 року у справі № 404/251/17 (провадження № 61-13405св18).

Зазначає, що клопотання про долучення документів як письмових доказів ОСОБА_3 особа, яка подала апеляційну скаргу, в суді апеляційної інстанції не заявляла. Доказів неможливості надання таких доказів до суду першої інстанції також не надала.

На час ухвалення рішення судом першої інстанції в матеріалах справи були наявні документи, які підтверджували родинні відносини між спадкодавцем та

ОСОБА_3 , а саме: паспорт ОСОБА_3 , свідоцтво про одруження, в якому дівоче прізвище ОСОБА_3 зазначено як « ОСОБА_3 », та свідоцтво про народження дитини ОСОБА_3 . Інші докази на підтвердження родинних відносин, на які посилається апеляційний суд в оскаржуваній постанові, додані до апеляційної скарги, та не були долучені судом апеляційної інстанції на підставі відповідної ухвали.

За таких обставин заявник вказує, що апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції, зробивши висновок про неналежний склад відповідачів на підставі документів, щодо яких не було заявлено клопотання про приєднання до матеріалів справи. Також апеляційний суд не з`ясував причин ненадання таких доказів під час розгляду справи в суді першої інстанції. Зазначає, що ОСОБА_3 фактично залучалася до участі у розгляді цивільної справи на стадії підготовчого провадження в суді першої інстанції, реалізувала своє право на подання відзиву на позовну заяву, відмова у задоволенні позовних вимог з підстав не залучення відповідача впливає на спадкові права ОСОБА_1 , водночас права ОСОБА_3 внаслідок надання ОСОБА_1 додаткового строку на подання заяви про прийняття спадщини не порушені.

Інші учасники справи не скористалися правом на подання до Верховного Суду відзиву на касаційну скаргу.

Провадження у суді касаційної інстанції

08 січня 2024 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М. відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.

Підставами відкриття касаційного провадження є пункти 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України.

У січні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого визначення складу колегії суддів від 14 травня 2025 року визначено такий склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Сердюк В. В. (суддя-доповідач), Петров Є. В., Пророк В. В.

Ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2025 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

13 серпня 2018 року ОСОБА_5 склав заповіт, яким заповів все належне йому майно ОСОБА_6 та ОСОБА_1 . Заповіт посвідчено головою Кізомиської сільської ради Білозерської сільської ради Білозерського району Херсонської області.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , після смерті якого відкрилася спадщина. На день смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_1 проживали за різними адресами.

Нотаріус відмовив ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальних дій за її заявою у зв`язку з пропуском шестимісячного строку на звернення із заявою про прийняття спадщини.

З матеріалів спадкової справи, заведеної після смерті померлого ОСОБА_5 , індексний номер 02-14, відомо, що у встановлений законом строк до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за законом звернулася ОСОБА_2 та ОСОБА_3

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту першого частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до положень статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Суди попередніх інстанцій розглянули позовні вимоги ОСОБА_1 про визначення їй додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, пред`явлені до ОСОБА_2 , яка звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. При цьому спір розглянуто без залучення ОСОБА_3 , яка також звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

У статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Для правильного вирішення спору та захисту права позивача, яке він вважає порушеним, суд повинен визначитися з учасниками справи, а також належним чином дослідити предмет і підстави позову та визначитись із характером спірних правовідносин.

Частиною першою статті 48 ЦПК України визначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).

Позивач - це особа, на захист суб`єктивних прав і охоронюваних інтересів якої порушено цивільний процес.

Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами, та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

Відповідно до частини першої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

У справі, яка переглядається, ухвалою Білозерського районного суду Херсонської області від 11 жовтня 2021 року відкрито провадження у справі № 648/2602/21 за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_4 , до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Білозерська державна нотаріальна контора, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

04 листопада 2021 року ОСОБА_2 подала до суду заяву, в якій зазначила, що за обставин, викладених у позовній заяві ОСОБА_1 , визнає позов та не заперечує проти його задоволення.

09 листопада 2021 року ОСОБА_3 , в інтересах якої діє Петренко Н. О. , подала до суду першої інстанції відзив на позовну заяву, в якому заперечувала проти позову.

22 листопада 2021 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_4 , подала до суду першої інстанції клопотання про виключення з учасників справи ОСОБА_3 як неналежного відповідача, оскільки надані до суду документи не підтверджують родинний зв`язок між померлим ОСОБА_5 та ОСОБА_3 ( ОСОБА_3 ).

Ухвалою Білозерського районного суду Херсонської області від 07 грудня 2021 року прийнято відмову від позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Білозерська державна нотаріальна контора, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини в частині вимог до ОСОБА_3 . При цьому представник ОСОБА_3 адвокат Петренко Н. О. в судовому засіданні заперечувала проти відмови в позові в частині вимог, заявлених до ОСОБА_3 .

Крім того, 20 грудня 2021 року представник Петренко Н. О. звернулася до суду з клопотанням про залучення ОСОБА_3 до участі у справі № 648/2602/21 як співвідповідача. Вказане клопотання залишено судом першої інстанції без процесуального реагування.

Не погоджуючись з ухвалою Білозерського районного суду Херсонської області від 07 грудня 2021 року, ОСОБА_3 , в інтересах якої діє Петренко Н.О. , оскаржила її в апеляційному порядку.

Постановою Херсонського апеляційного суду від 20 вересня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якої діє Петренко Н.О. , залишено без задоволення, ухвалу Білозерського районного суду Херсонської області від 07 грудня 2021 року залишено без змін.

У вказаній постанові апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про задоволення заяви ОСОБА_1 про відмову від позову в частині вимог до ОСОБА_3 та закриття провадження у справі в цій частині, оскільки відмова позивачки (представника позивачки) від позову (всіх або частини позовних вимог) є її процесуальним правом, а указана заява про відмову від частини позовних вимог відповідала вимогам статті 206 ЦПІК України.

Учасники справи не оскаржили в касаційному порядку постанову Херсонського апеляційного суду від 20 вересня 2023 року, якою залишено без змін ухвалу Білозерського районного суду Херсонської області від 07 грудня 2021 року.

Отже, матеріалами справи доведено, що спір щодо спадкового майна існує між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , оскільки остання як спадкоємець за законом подавала заперечення на позов, зверталася із клопотанням про залучення її як співвідповідача, подавала апеляційну скаргу як на ухвалу суду першої інстанції, якою прийнято відмову від позову в частині заявлених до неї вимог, так і на рішення суду по суті спору.

Наведене свідчить про те, що ОСОБА_3 вчинила активні дії з метою захисту своїх прав та інтересів, реалізувала право на звернення із заявою до нотаріальної контори в установлений законом строк, оскаржила заповіт у судовому порядку, що свідчить про її дійсний правовий інтерес до спадкового майна та бажання отримати спадщину як спадкоємця першої черги за законом.

На думку ОСОБА_3 , вимоги ОСОБА_1 безпосередньо стосуються прав та обов`язків ОСОБА_3 та не можуть бути розглянуті судом у спорі, в якому її не було залучено відповідачем (співвідповідачем), з урахуванням визнання позову ОСОБА_2 , оскільки лише за належного складу відповідачів у справі суд вправі вирішувати питання про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення. Тобто без залучення належного відповідача (співвідповідача) позовні вимоги у цій справі не можуть бути вирішені.

Суд першої інстанції на викладене уваги не звернув, не визначився з колом учасників справи, а прийнявши відмову від позову в частині вимог, заявлених до ОСОБА_3 , діяв передчасно, без з`ясування усіх обставин справи щодо належного складу її учасників, розглянув справу без залучення належного відповідача (співвідповідача), тому висновки місцевого суду у цій справі слід визнати передчасними.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в позові з підстав незалучення до участі у справі належного відповідача, звернув увагу на вказані порушення місцевого суду, однак положення пункту 1 частини першої статті 365 ЦПК України не передбачають права суду апеляційної інстанції залучити до участі у справі належного відповідача.

Зважаючи на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, характер спірних правовідносин між сторонами, який стосується чутливої сфери життя, а також відсутність у апеляційного суду процесуальної можливості усунути допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права, з урахуванням завдань цивільного судочинства та принципу процесуальної економії, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з вимогами пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.

Отже, касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_4 , підлягає частковому задоволенню, а рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 21 грудня 2021 року та постанова Херсонського апеляційного суду від 20 вересня 2023 року - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Щодо судових витрат

З огляду на результат касаційного розгляду, витрати понесені у зв`язку з переглядом справи судом касаційної інстанції мають бути розподілені судом, який ухвалить остаточне рішення по суті спору.

Керуючись статтями 400 409 411 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_4 , задовольнити частково.

Рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 21 грудня 2021 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 20 вересня 2023 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В. В. Сердюк

Судді Є. В. Петров

В. В. Пророк

О. М. Ситнік

І. М. Фаловська