Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 12.08.2018 року у справі №638/5286/17

Постанова

Іменем України

22 травня 2019 року

м. Київ

справа №638/5286/17

провадження №61-41105св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:

головуючого - Висоцької В. С. (суддя - доповідач),

суддів: Лесько А. О., Пророка В. В., Сімоненко В. М., Фаловської І. М.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Дзержинського районного суду

м. Харкова від 02 жовтня 2017 року у складі судді Наумової С. М., та постанову апеляційного суду Харківської області від 19 червня 2018 року у складі колегії суддів: Сащенко І. С., Коваленко І. П., Овсяннікової А. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

представники позивача: ОСОБА_4, ОСОБА_5,

відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представник ОСОБА_2 - ОСОБА_6,

представник ОСОБА_3 - ОСОБА_7,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

1. У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_2, ОСОБА_3, у якому просив стягнути з відповідачів у солідарному порядку заборгованість за договором цільової позики у розмірі 732 852,82 грн.

2. Позовна заява мотивована тим, що за умовами договору цільової позики

від 02 квітня 2013 року, укладеного між позивачем та ОСОБА_2, останній отримав у борг грошові кошти у сумі 216 000 грн, що на час укладання договору еквівалентно 27 023,64 доларів США на умовах, визначених договором. Позика мала цільовий характер - надавалась для набуття у власність квартири для спільного проживання відповідачів та була витрачена на купівлю, зазначеної в договорі цільової позики, квартири. Сторонами договору погоджено строк та місце виконання зобов'язання: до 24 години

00 хвилин 02 квітня 2016 року за адресою проживання та реєстрації позикодавця:

АДРЕСА_1. У визначений договором строк ОСОБА_2 позику не повернув.

4. Посилаючись на те, що сума коштів, отриманих у борг у позивача, була використана для набуття у власність квартири для спільного проживання відповідачів, яка не повернута, позивач звернувся з цим позовом.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

5. Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 02 жовтня 2017 року позов задоволено.

6. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь

ОСОБА_1 заборгованість за договором цільової позики від 02 квітня

2013 року у розмірі 732 852,82 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

7. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що між сторонами укладено договір позики, позичальник свої зобов'язання не виконав, в зазначені строки гроші не повернув, тому відповідно до чинного законодавства заборгованість за договором позики підлягає стягненню в судовому порядку.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

8. Постановою апеляційного суду Харківської області від 19 червня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 02 жовтня 2017 року - без змін.

9. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції було обґрунтовано задоволено позов ОСОБА_1, оскільки ОСОБА_3 не надала жодних доказів на підтвердження того, що кошти, отримані її колишнім чоловіком ОСОБА_2 в борг у ОСОБА_1, були використані не на придбання квартири, а також доказів того, що кошти в сумі 27 100 доларів США були нею переміщені з Російської Федерації на територію України та були витрачені на придбання квартири.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

10. У касаційній скарзі, поданій у липні 2018 року, ОСОБА_3 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

11. Касаційна скарга мотивована тим, що суд не вірно зазначив, що її згода на отримання позики не була потрібна. У період спільного проживання з ОСОБА_2 ними була придбана квартира, кошти на її придбання були витрачені від продажу ОСОБА_3 власного житла на території Російської Федерації та кредитні кошти. Про договір позики між позивачем та

ОСОБА_2 їй нічого не було відомо. Про існування договору позики ОСОБА_2 її не повідомляв, з позивачем ОСОБА_1 вона ніколи не була знайома і не чула про нього від свого чоловіка.

12. Касаційна скарга також містить посилання на те, що судом не наведено беззаперечні докази того, що кошти, отримані ОСОБА_2 за договором позики, останнім використані за призначенням - придбання квартири, тобто, витрачені в інтересах сім'ї.

Доводи інших учасників справи

13. Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

14.17 листопада 2012 року між відповідачами ОСОБА_2 та

ОСОБА_3 було зареєстровано шлюб, який розірвано заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 02 березня 2015 року.

15.02 квітня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у простій письмовій формі було укладено договір цільової позики, за яким останній отримав в борг кошти в сумі 216 000 грн, що еквівалентно 27 023,64 доларів США, для придбання однокімнатної квартири АДРЕСА_2. На підтвердження отримання коштів ОСОБА_2 02 квітня 2013 року складено розписку в простій письмовій формі.

16. У пункті 4 договору цільової позики від 02 квітня 2013 року сторони погодили строк та місце виконання зобов'язання: до 24 години 00 хвилин

02 квітня 2016 року за адресою проживання та реєстрації позикодавця:

АДРЕСА_1. Відповідно до пункту 5 вказаного договору позика є безпроцентною.

18. Згідно нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу квартири

від 02 квітня 2013 року, ОСОБА_8, який діє від себе особисто та від імені ОСОБА_9 (продавці) передали, а ОСОБА_2 (покупець) прийняв у власність однокімнатну квартиру АДРЕСА_2. Даний правочин вчинено за 216 000 грн.

19. Відповідно до пункту 6 договору купівлі-продажу квартири від 02 квітня

2013 року покупець - ОСОБА_2, укладає договір купівлі квартири у спільну сумісну власність за згодою дружини - ОСОБА_3, згідно її нотаріально посвідченої заяви від 02 квітня 2013 року.

20.29 березня 2016 року ОСОБА_1 звернувся з письмовою вимогою до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про повернення коштів. Вимога не задоволена.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

21. Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

22. Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

23. Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.

24. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій відповідно до частини 3 статті 406 ЦПК України розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

25. Відповідно до частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

26. Пред'являючи позов, ОСОБА_1 указав на солідарний обов'язок

ОСОБА_2 і ОСОБА_3 по погашенню заборгованості за договором цільової позики, мотивуючи тим, що кошти, взяті ОСОБА_2 у борг в період зарестрованого шлюбу відповідачів та були витрачені ним в інтересах сім'ї.

27. Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

28. Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

29. Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

30. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 1049 ЦК України).

31. Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

32. Таким чином, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.

33. Отже, у разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

34. Відповідно до частини 3 статті 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

35. Частина 4 статті 65 СК України встановлює, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

36. Правовий аналіз частини 4 статті 65 СК України дає підстави для висновку, що той з подружжя, хто не брав безпосередньо участі в укладенні договору, стає зобов'язаною стороною (боржником), за наявності двох умов: 1) договір укладено другим із подружжя в інтересах сім'ї; 2) майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

37. Для встановлення солідарного боргового обов'язку подружжя слід, щоб один із подружжя довів у суді, що другий з подружжя був обізнаний про розписку та не заперечував проти такої позики, а також суду необхідно встановити на підставі доказів, що позичені кошти були витрачені в інтересах сім'ї.

38. Згідно з частиною 5 статті 12 ЦПК України, яка також покладає і на суд певні обов'язки зі створення для сторін змагального процесу, суд керує ходом судового процесу, сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами, роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених частиною 5 статті 12 ЦПК України, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.

39. Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених частини 1 статті 81 ЦПК України.

40. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 ЦПК України).

41. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими, речовими у електронними доказами (пункт 1 частини 2 статті 76 ЦПК України).

42. У частині 2 статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

43. Згідно з частиною 1 статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

44. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

45. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

46. У справі, яка переглядається, суди встановили правову природу укладеного між сторонами договору, а саме, що зобов'язання випливають саме з договору позики, за яким борг не повернто, тому позивач має право на його повернення в судовому порядку.

47. Зі змісту договору цільової позики від 02 квітня 2013 року слідує, що позика отримана за цим договором, витрачається на набуття у власність квартири для спільного проживання в ній позичальника та його дружини ОСОБА_3

48. При цьому, покладаючи на ОСОБА_3 обов'язок по солідарному погашенню заборгованості за договором позики, укладеним її чоловіком, суд не встановив, чим підтверджено обізнаність ОСОБА_3 про таку позику, так як ані в договорі позики, ані у розписці не зазначено, що ОСОБА_3, як дружина, надавала згоду на отримання цієї позики. Підпис останньої на вказаних документах відсутній.

49. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що кошти, отримані ОСОБА_2 за договором позики, останнім використані за призначенням - придбання квартири, тобто, витрачені в інтересах сім'ї. Сам по собі факт укладення в один день договору позики та договору купівлі-продажу у повній мірі не свідчить про те, що позика була витрачена на придбання квартири.

50. Крім того, суд не дав жодної правової оцінки доводам ОСОБА_3 про те, що особа ОСОБА_1 їй невідома та не встановив, чим спростовуються доводи ОСОБА_3 про її необізнаність щодо договору цільової позики

від 02 квітня 2013 року та придбання квартири за кошти, отримані в борг від ОСОБА_1.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

51. Згідно з пунктами 1, 2 частини 3 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

52. За таких обставин, ухвалені в справі судові рішення не можуть вважатись законними і обґрунтованими та в силу статті 411 ЦПК України підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

2. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 02 жовтня 2017 року та постанову апеляційного суду Харківської області від 19 червня 2018 року скасувати.

3. Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. О. Лесько

В. В. Пророк

В. М. Сімоненко

І. М. Фаловська