Постанова

Іменем України

28 березня 2018 року

м. Київ

справа № 638/9832/15-ц

провадження № 61-3280 зпв 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Мартєва С. Ю., Пророка В. В. (суддя-доповідач), Фаловської І. М.,

Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач-ОСОБА_3,відповідач-комунальне підприємство «Харківські теплові мережі»,третя особа -комунальне підприємство «Жилкомсервіс»,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_3 до комунального підприємства «Харківські теплові мережі», третя особа - комунальне підприємство «Жилкомсервіс», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, за заявою комунального підприємства «Харківські теплові мережі» про перегляд рішення Дзержинського районного суду м. Харкова у складі судді Шишкіна О. В. від 28 березня 2016 року, ухвали апеляційного суду Харківської області у складі колегії суддів: Бездітка В. М., Овсяннікової А. І., Сащенка І. С., від 26 травня 2016 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі колегії суддів: Карпенко С. О., Ізмайлової Т. Л., Мостової Г. І., від 06 березня 2017 року.

Встановив:

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - ЦПК України) заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України у цивільних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

У червні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (далі - КП «ХТМ»), третя особа - комунальне підприємство «Жилкомсервіс» (далі - КП «Жилкомсервіс»), про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що їй на праві власності належить квартира АДРЕСА_3. 28 березня 2015 року сталося залиття належної їй квартири через прорив трубопроводу центрального опалення на горищі вказаного будинку, про що КП «Жилкомсервіс» складено відповідний акт від 31 березня 2015 року. 13 лютого 2012 року між КП «Жилкомсервіс» та КП «ХТМ» укладений договір № 15/1, відповідно до умов якого саме на КП «ХТМ» покладено обов'язок з обслуговування внутрішньобудинокових мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання у будинках комунальної власності.

ОСОБА_3 зазначала, що у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх обов'язків за договором № 15/1, їй завдано майнову та моральну шкоду, тому просила суд стягнути з відповідача майнову шкоду в розмірі 30 000 грн та моральну шкоду в розмірі 24 000 грн, завдану залиттям квартири. Також просила стягнути з відповідача 5 000 грн витрат на правову допомогу і 3 072 грн вартості проведеної експертизи.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 березня 2016 року позов задоволено частково. Стягнуто з КП «ХТМ» на користь ОСОБА_3 15 866 грн на відшкодування майнової шкоди та 3 000 грн у рахунок відшкодування моральної, а також 5 000 грн витрат на правову допомогу і 3 072 грн, пов'язаних з проведенням з експертизи; вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 26 травня 2016 року рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 березня 2016 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 березня 2017 року касаційну скаргу КП «ХТМ» відхилено; рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 26 травня 2016 року залишено без змін.

У травні 2017 року КП «ХТМ» подало до Верховного Суду України заяву про перегляд рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 березня 2016 року, ухвали апеляційного суду Харківської області від 26 травня 2016 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 березня 2017 року, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_3 з передбачених пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, у редакції, чинній на час розгляду справи, підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм статей 1166, 1167 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

На обґрунтування заяви КП «ХТМ» надало копії ухвал Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ: від 21 січня 2015 року № 6-38361св14 та від 17 вересня 2014 року № 6-17969св14.

24 січня 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 07 березня 2018 року вказану цивільну справу призначено до розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві КП «ХТМ» доводи, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про те, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

За положенням пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України, у редакції, чинній на час розгляду справи, підставами для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Згідно із частиною першою статті 360-5 ЦПК України, у редакції, чинній на час розгляду справи, Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, або норми права у рішенні, про перегляд якого подана заява, були застосовані правильно.

У справі, яка переглядається, судом установлено, що ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_1. Балансоутримувачем будинку є КП «Жилкомсервіс» на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 20 грудня 2006 року № 1186 «Про визначення виконавців послуг в житловому фонді міста Харкова».

Вказаним рішенням, прийнятим органом місцевого самоврядування в межах своєї компетенції, визначено статус КП «Жилкомсервіс» як управителя будинків, а КП «ХТМ» - як виконавця послуг з їх утримання.

Актами КП «Жилкомсервіс» від 31 березня 2015 року та від 06 квітня 2015 року про обстеження вказаної квартири та оглядом встановлено сліди залиття на кухні, у коридорі та ванній кімнаті, залиття сталося через прорив трубопроводу на горищі будинку. Дефект трубопроводу при підготовці до опалювального зимового періоду 2014-2015 років виявити не було можливим через його знаходження у теплоізоляційному шарі.

Згідно із висновками судової будівельно-технічної експертизи від 04 листопада 2015 року № 8673, розмір матеріального збитку, завданого власнику квартири АДРЕСА_2 внаслідок залиття, яке сталося 28 березня 2015 року, станом на час складання висновку (09 листопада 2015 року) становив 15 866 грн.

13 лютого 2012 року між та КП «ХТМ» укладений договір № 15/1, відповідно до умов якого замовник - КП «Жилкомсервіс», доручив, а виконавець - КП «ХТМ», зобов'язався виконувати на свій ризик роботи, пов'язані з технічним обслуговуванням внутрішньобудинкових систем теплопостачання, гарячого водопостачання та бойлерів житлових будинків, які належать до комунальної власності м. Харкова, та замовник зобов'язався прийняти ці роботи та оплатити їх вартість. Пунктом 4.3.2 вказаного договору сторони передбачили, що виконавець зобов'язаний забезпечити справність, працездатність, наладку та регулювання інженерних систем внутрішньобудинокових систем теплопостачання, гарячого водопостачання та бойлерів.

Крім того, 01 березня 2007 року між КП «Жилкомсервіс» та КП «ХТМ» укладено договір на надання послуг з аварійно-диспетчерського обслуговування, за умовами якого останнє прийняло на себе обов'язок з надання послуг, пов'язаних зі своєчасною локалізацією аварійних ушкоджень систем водопостачання, централізованого опалення та водовідведення житлових будинків комунальної власності м. Харкова.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_3, суд першої інстанції, з висновком якого погодились суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив із того, що КП «ХТМ» не виконало свої обов'язки з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в частині технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем централізованого опалення та гарячого водопостачання, усунення аварійних ушкоджень, хоча рішеннями органу місцевого самоврядування та умовами укладеного між КП «Жилкомсервіс», як управителем будинків, з КП «ХТМ», як виконавцем послуг з утримання будинків, обов'язок щодо здійснення контролю за технічним станом інженерного обладнання будинків, квартир, приміщень, утримання в належному технічному стані, здійснення технічного обслуговування та ремонту внутрішньобудинкових мереж та вжиття заходів щодо ліквідації аварійних ситуацій покладено на КП «ХТМ», а тому і відповідальність покладається саме на КП «ХТМ.Тобто діяльність з утримання, обслуговування і використання мереж опалення у вказаному будинку здійснюється саме КП «ХТМ», яке зобов'язано підтримувати мережу з централізованого опалення у належному та безпечному стані.

Слід зазначити, що КП «ХТМ» не доведено, що шкоду завдано балансоутримувачем, оскільки зазначеним вище договором відповідальність за належний технічний стан внутрішньобудинкових систем покладено саме на КП «ХТМ».

Пунктом 7 частини 2 статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що виконавець зобов'язаний утримувати в належному технічному стані, здійснювати технічне обслуговування та ремонт внутрішньобудинкових мереж, вживати заходів щодо ліквідації аварійних ситуацій, усунення порушень якості послуг у терміни, встановлені договором та/або законодавством.

При цьому суди керувалися положеннями статей 1166, 1167 ЦК України, статей 21, 25 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у редакції чинній на момент виникнення правовідносин, та зазначили, що саме КП «ХТМ» зобов'язане підтримувати мережу опалення у зазначеному вище будинку у належному та безпечному стані.

Разом з тим, надана заявником на підтвердження своїх вимог ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 вересня 2014 року № 6-17969св14не може бути прикладом неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, оскільки цією ухвалою суд направив справу на новий розгляд з огляду на невстановлення судами фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

В ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 січня 2015 року, провадження № 6-38361св14, суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції, який частково задовольняючи позовні вимоги стягнув із КП «Жилкомсервіс» майнову та моральну шкоду, виходив із того, що будинок, у якому сталося залиття квартири, знаходиться на балансі КП «Жилкомсервіс», при цьому із наданої для порівняння ухвали, не убачається чи укладалися між КП «Жилкомсервіс» та КП «ХТМ» договори, якими відповідальність із утримання будинків у належному технічному стані покладається на КП «ХТМ» , тобто зазначені інші правовідносини та фактичні обставини.

Отже, порівняння наданих судових рішень з оскаржуваним судовим рішенням касаційного суду не дає підстав для висновку про те, що суд касаційної інстанції під час розгляду двох чи більше справ з тотожними предметами спору, підставами позову та аналогічними обставинами допустив неоднакове застосуванням норм матеріального права у спірних правовідносинах.

Зі змісту наведених для порівняння судових рішень та судовихрішень, про перегляд яких подано заяву, не вбачається неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, оскільки у справах наявні різні правовідносини,встановлено різні фактичні обставини.

Таким чином, у справі, яка переглядається, положення норм ЦК України застосовано правильно, судові рішення у справі, яка переглядається, є законними, а тому в задоволенні заяви необхідно відмовити.

Слід зазначити, що науковий висновок фахівців НКР при ВСУ щодо норми матеріального права, яка неоднаково застосована судом (судами) касаційної інстанції зроблено щодо застосування інших норм законодавства, ніж тих, які застосовано у зазначеній вище справі.

Керуючись підпунктом 1 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України,

Постановив:

У задоволенні заяви комунального підприємства «Харківські теплові мережі» про перегляд рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 березня 2016 року, ухвали апеляційного суду Харківської області від 26 травня 2016 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 березня 2017 року відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: С. Ю. Мартєв

В.В. Пророк

І.М. Фаловська

С.П. Штелик