Постанова

Іменем України

28 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 441/1647/15-ц

провадження № 61-5610 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»,,

представник відповідача - Фарат СеменМихайлович,

третя особа - приватний нотаріус Городоцького районного нотаріального округу Тимофєєва Агнеса Матвіївна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення Городоцького районного суду Львівської області у складі судді Яворської Н. І. від 12 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області у складі колегії суддів: Ванівського О. М., Богонюка М. Я., Бермеса І. В., від 19 травня 2016 року,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У грудні 2015 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк»), третя особа - приватний нотаріус Городоцького районного нотаріального округу Тимофєєва А. М., про визнання договору іпотеки припиненим.

Позовна заява мотивована тим, що 15 листопада 2006 року між ОСОБА_7 та АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», було укладено договір про надання споживчого кредиту, згідно з умовами якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит у розмірі 6 600 дол. США, а позичальник зобов'язувався повернути кредит та сплатити проценти.

На забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 15 листопада 2006 року був укладений договір іпотеки, за умовами якого ОСОБА_4 передала в іпотеку банку нерухоме майно - будинок АДРЕСА_1, який належав їй на підставі договору дарування.

ІНФОРМАЦІЯ_2 боржник ОСОБА_7 помер.

Банк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 10 лютого 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Вказувала на те, що у зв'язку із припиненням основного зобов'язання припинилася й іпотека.

З урахуванням зазначеного ОСОБА_4 просила визнати договір іпотеки припиненим та зняти заборону на відчуження будинку АДРЕСА_1.

Рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 12 лютого 2016 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Визнано договір іпотеки, укладений 15 листопада 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк», ОСОБА_4, ОСОБА_7, припиненим.

Знято заборону на відчуження будинку АДРЕСА_1. Вирішено питання щодо судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що зобов'язання ОСОБА_4 за договором іпотеки припинилися у зв'язку з припиненням основного зобов'язання за кредитним договором у зв'язку зі смертю боржника ОСОБА_7, що встановлено преюдиційним судовим рішенням.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 19 травня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ «УкрСиббанк» відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що після відкриття спадщини у зв'язку із смертю боржника ОСОБА_7 свідоцтво про право на спадщину не видавалось, спадкоємці боржника відсутні, а тому зобов'язання ОСОБА_4 за договором іпотеки припинилися у зв'язку з припиненням основного зобов'язання за кредитним договором - зі смертю боржника ОСОБА_7

У червні 2016 року ПАТ «УкрСиббанк» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що спадкоємці після смерті ОСОБА_7 не звертались за оформленням спадщини та не подавали заяви про відмову у її прийнятті. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем, вважається таким, що її прийняв. В силу положень частини п'ятої статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. ОСОБА_4 успадкувала майно після смерті ОСОБА_7 Прийняття спадщини та наявність у договорі іпотеки умови про чинність договору іпотеки при переведенні боргу свідчить про дію іпотеки після смерті боржника.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

5 лютого 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Судами попередніх інстанцій установлено, що 15 листопада 2006 року між ОСОБА_7 та АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», було укладено договір про надання споживчого кредиту, згідно з умовами якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит у розмірі 6 600 дол. США, а позичальник зобов'язувався повернути кредит та сплатити проценти.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 15 листопада 2006 року між ОСОБА_4 та АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», був укладений договір іпотеки. За умовами цього договору ОСОБА_4 передала в іпотеку нерухоме майно - будинок АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_4 на підставі договору дарування.

ІНФОРМАЦІЯ_2 боржник ОСОБА_7 помер.

ПАТ «УкрСиббанк» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 10 лютого 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області та ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 жовтня 2014 року, у задоволенні позову ПАТ «УкрСиббанк» відмовлено.

Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

При цьому за правилами частини першої статті 608 ЦК України зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.

За змістом статей 1218, 1219 ЦК України зобов'язання боржника за кредитним договором не є таким, що нерозривно пов'язано з його особою.

Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного в спадщину.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до частини п'ятої статті 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Підстави припинення іпотеки визначено статтею 17 Закону України «Про іпотеку». Зокрема, іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Таким чином, відсутні такі підстави для припинення іпотеки, як смерть боржника за кредитним договором, враховуючи те, що спірній правовідносини допускають правонаступництво.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди зазначали, що після смерті боржника ОСОБА_7 спадкоємці відсутні.

Однак такий висновок судів зроблений за неповно встановлених обставин.

Згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанції не врахували, що згідно з ксерокопіями паспортів, які містяться в матеріалах справи, ОСОБА_7 та ОСОБА_4, зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1, тобто ОСОБА_4, яка є спадкоємцем ОСОБА_7 першої черги за законом, проживала разом із спадкодавцем, при цьому заяву про відмову від спадщини не подавала.

Судами не враховані вказані вимоги норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, не встановлені та не перевірені обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема суди не з'ясували, чи здійснено заміну боржника у зобов'язанні за кредитним договором з огляду на те, що після смерті боржника є спадкоємець.

Посилаючись на те, що свідоцтво про право на спадщину не видавалось, суд не врахував, що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України), а лише обмежує його право на розпорядження спадщиною.

Відповідно до пункту 1 частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За таких обставин, коли фактичні обставини для правильного вирішення справи не встановлені, судові рішення не можуть вважатись законними і обґрунтованими та в силу статті 411 ЦПК України підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» задовольнити.

Рішення Городоцького районного суду Львівської області від 12 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 19 травня 2016 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник Судді: О. В. Білоконь Є. В. Синельников С. Ф. Хопта Ю. В. Черняк