Історія справи

Постанова

Іменем України

28 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 361/826/16-ц

провадження № 61-250св17

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Мартєва С. Ю., Пророка В. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач), ШтеликС. П.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Славутицького міського суду Київської області від 20 вересня 2017 року в складі судді Малишенко Т. О. та ухвалу апеляційного суду Київської області від 21 листопада 2017 року в складі суддів Олійника В. І., Березовенко Р. В., Лівінського С. В.,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У червні 2017 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 20 грудня 2010 року між сторонами укладено кредитний договір, відповідно до умов якого ОСОБА_2 отримала кошти у вигляді кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі 5 700 грн зі сплатою 30 % річних за користування кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Оскільки відповідач належним чином не виконала свої кредитні зобов'язання у неї виникла заборгованість перед банком, яка станом на 28 лютого 2017 року становить 28 897 грн 99 коп. та складається з 5 419 грн 98 коп. заборгованості за кредитом, 21 075 грн 72 коп. заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом, 550 грн заборгованості зі сплати пені та комісії, 500 штрафу (фіксована частина), 1 352 грн 29 коп. штрафу (процентна складова).

На підставі викладеного ПАТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором станом на 28 лютого 2017 року в розмірі 28 897 грн 99 коп.

Рішенням Славутицького міського суду Київської області від 20 вересня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не надано жодних доказів укладення між сторонами кредитного договору, отримання відповідачем від банку кредитних коштів та кредитної картки.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 21 листопада 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що позивачем не надано належних доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування, оскільки на підставі доданих до позовної заяви додатків неможливо встановити факт отримання відповідачем кредитних коштів, їх дійсну суму, суму повернутого боргу відповідачем та залишок боргу на час розгляду справи.

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2015 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ КБ «ПриватБанк» просило скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що між сторонами укладено кредитний договір. На підтвердження вказаних обставин банком надано до суду належні та допустимі докази, а саме: анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк», яка підписана сторонами; витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду»; умови та правила надання банківських послуг; розрахунок заборгованості за кредитним договором від 28 лютого 2017 року. Своїм підписом відповідач висловила згоду, що заява разом з умовами та правилами банківських послуг є кредитним договором. Позичальник отримала початковий кредитний ліміт у розмірі 5 700 грн, користувалася кредитними коштами, що підтверджується випискою про рух коштів та розрахунком заборгованості, проте вказані обставини залишені судами поза увагою.

У січні 2018 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що у матеріалах справи відсутні відомості про отримання відповідачем платіжної картки та ПІН-коду. У підписаній сторонами анкеті-заяві не вказано умов надання кредитного договору, розміру кредиту та номеру платіжної картки. Оскільки позивачем не доведено укладення кредитного договору, тому вимоги про стягнення суми кредиту, процентів та штрафних санкцій задоволенню не підлягають. Наданий банком розрахунок заборгованості не відповідає фактичним обставинам справи. Крім того, позивачем двічі нараховано неустойку за одне і теж порушення, що заборонено законом. Рішенням Славутицького міського суду Київської області від 4 липня 2017 року з відповідача вже стягнуто заборгованість за договором кредиту, оскільки між сторонами укладено генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості від 26 листопада 2014 року.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

За частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

Звертаючись до суду з позовом банк зазначив, що на підставі анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк» від 20 грудня 2010 року, яка підписана сторонами, й умов та правил надання банківських послуг, які погоджені з відповідачем, між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 5 700 грн зі сплатою відсотків за користування коштами у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

ПАТ КБ «ПриватБанк» також вказувало, що ОСОБА_2 видавались кредитні картки двічі, а саме: у 2010 році та у 2013 році.

Банк також вказував, що предметом спору в іншій справі за його позовом до ОСОБА_2 було стягнення заборгованості за кредитною карткою (№ НОМЕР_2), яка видана у 2013 році, а предметом позову у цій справі є стягнення заборгованості за кредитною карткою (№ НОМЕР_1), яку було видано відповідачу в 2010 року, та заявлялись вимоги про стягнення боргу за інший період.

Отже, відсутні підстави вважати, що на підставі рішення Славутицького міського суду Київської області від 4 липня 2017 року було припинено правовідносини сторін на підставі кредитного зобов'язання, яке не виконано позичальником.

На підтвердження заявлених позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» надано розрахунок заборгованості станом на 28 грудня 2017 року за кредитним договором від 20 грудня 2010 року; анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк», яка підписана сторонами; витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду»; витяг з умов та правил надання банківських послуг; виписки по карткових рахунках; довідку про видачу ОСОБА_2 кредитних карток із значенням номера та терміну дії; довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки.

Заперечуючи проти заявлених вимог, відповідач подала до суду генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості від 26 листопада 2014 року та рішення Славутицького міського суду Київської області від 4 липня 2017 року, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість станом на 27 листопада 2016 року за вказаною вище генеральною угодою.

За змістом статей 525, 526, 599, 611, 1046, 1048, 1050 ЦК України наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора про стягнення кредитної заборгованості, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання нарахувань та штрафних санкцій, передбачених умовами договору та нормами матеріального права.

Рішення Славутицького міського суду Київської області від 4 липня 2017 року набрало законної сили 23 липня 2017 року, проте відповідачем не надано доказів до матеріалів справи щодо виконання вказаного судового рішення.

Отже, суди не встановили за який період стягнуто кредитну заборгованість на підставі рішення Славутицького міського суду Київської області від 4 липня 2017 року, чи виконано вказане рішення, а тому дійшли передчасно висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Нормами цивільно-процесуального закону визначено обов'язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні спору.

Суди не дослідили зібрані у справі докази, не встановили у повному обсязі фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для вирішення справи, не надали належної оцінки поданим позивачем доказам у їх сукупності, а саме: розрахунку заборгованості станом на 28 грудня 2017 року за кредитним договором від 20 грудня 2010 року; анкеті-заяві про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк», яка підписана сторонами; витягу з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів льотного періоду»; витягу з умов та правил надання банківських послуг; виписці по карткових рахунках; довідці про видачу ОСОБА_2 кредитних карток із значенням номера та терміну дії; довідці про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки; генеральній угоді про реструктуризацію заборгованості від 26 листопада 2014 року та рішенню Славутицького міського суду Київської області від 4 липня 2017 року.

За таких обставин суди не встановили дійсні обставини справи, не дослідили докази на підтвердження заявлених вимог, зокрема обґрунтований розрахунок суми боргу, а тому дійшли передчасного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення в справі неможливо.

Частиною першою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

Оскільки судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема не досліджено зібрані у справі докази, а суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, тому відсутні правові підстави для ухвалення нового рішення або зміни судових рішень.

Таким чином, рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до статті 411 ЦПК України.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Славутицького міського суду Київської області від 20 вересня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 21 листопада 2017 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді С. Ю. Мартєв

В. В.Пророк

І. М.Фаловська

С. П.Штелик