Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 13.03.2018 року у справі №2-2175/11
Постанова ВП ВС від 16.10.2018 року у справі №2-2175/11

Постанова

Іменем України

28 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 2-2175/11

провадження № 61-3494св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), КурилоВ. П.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект»,

відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

позивачі за зустрічними позовами: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

відповідач за зустрічними позовами - акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»,

третя особа за зустрічним позовом без самостійних вимог на предмет спору - товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі судді Бондарєвої O. I. від 16 грудня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області у складі колегії суддів: Бондар Я. М., Зубакової В. П., Митрофанової Л. В.,від 02 грудня 2016 року

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У липні 2011 року публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі -

ПАТ «УкрСиббанк»), яке є правонаступником акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» (далі - АКІБ «УкрСиббанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 29 серпня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого, ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 55 000 доларів США, під 14 % річних, строком повернення кредиту не пізніше 29 серпня 2029 року, якщо тільки не буде застосовано іншого терміну. На забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2 за вказаним кредитним договором між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки від 29 серпня 2008 року, згідно з умовами якого поручитель зобов'язався відповідати за виконання боржником договірних зобов'язань за кредитним договором. Оскільки ОСОБА_2 належним чином не виконувала зобов'язання за кредитним договором від 29 серпня 2008 року, укладеним між нею та АКІБ «УкрСиббанк», поручителем за яким є ОСОБА_3 в результаті чого утворилася заборгованість, яка станом на 08 липня 2011 року, складає 435 451 грн 73 коп., з яких: заборгованість по кредиту - 403 410 грн 10 коп.; заборгованість по відсоткам - 29 131 грн 68 коп.; пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 1 856 грн 70 коп.; пеня за несвоєчасне погашення процентів - 1 053 грн 03 коп.

З урахуванням викладеного, ПАТ «УкрСиббанк»просило суд стягнути з відповідачів заборгованість за кредитним договором від 29 серпня 2008 року в розмірі 435 451 грн 73 коп.

У листопаді 2011 року ОСОБА_2звернулася до суду з зустрічним позовом до АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (далі -

ТОВ «Кей-Колект»), про припинення правовідносин, які виникли на підставі кредитного договору та договору іпотеки.

Позовна заява мотивована тим, що у ПАТ «УкрСиббанк»відсутня індивідуальна ліцензія на здійснення валютної операції та надання резидентам кредитів в іноземній валюті, відомості про філії та представництва не внесені до Єдиного державного реєстру, що свідчить про відсутність відокремлених підрозділів АІКБ «Укрсиббанк». Крім того, зазначила, що кредитний договір підписано начальником відділення АІКБ «Укрсиббанк» Епельман Н. В., на підставі довіреності виданої начальником Дніпропетровського регіонального департаменту АКІБ «Укрсиббанк» Гончар Т. Д., яка не мала відповідних повноважень видавати довіреності від імені юридичної особи.

Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_2просила суд: визнати кредитний договір від 29 серпня 2008 року недійсним; припинити дію договору іпотеки від 29 серпня 2008 року, у зв'язку з припиненням основного зобов'язання; визнати договір факторингу від 12 грудня 2011 року, укладеного між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» недійсним з підстав, передбачених частиною першою статті 227 ЦК України.

У листопаді 2011 року ОСОБА_3звернувся до суду з зустрічним позовом до АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», третя особа - ТОВ «Кей-Колект», про припинення правовідносин, які виникли на підставі договору поруки.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_3не підписував договір поруки від 29 серпня 2008 року № 226272.

Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_3просив суд: визнати договір поруки від 29 серпня 2008 року недійсним з моменту його укладання, в частині задоволення позовних вимог щодо солідарного стягнення з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Кей-Колект» заборгованості за договором про надання споживчого кредиту в сумі 435 451 грн 73 коп. відмовити. Стягнути з ПАТ «УкрСиббанк» на користь ОСОБА_3 витрати пов'язані з проведенням судової почеркознавчої експертизи в сумі 1 968 грн 96 коп.

Ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 17 травня 2012 року замінено позивача за первісним позовом ПАТ «УкрСиббанк» на

ТОВ «Кей-Колект» та залучено ТОВ «Кей-Колект» до участі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог за зустрічними позовами ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 грудня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 грудня 2016 року, позов ТОВ «Кей-Колект» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Кей-Колект» заборгованість за кредитним договором від 29 серпня 2008 року, яка станом на 08 липня

2011 року, складала 435 451 грн 73 коп., з яких: заборгованість за кредитом -

403 410 грн 10 коп., заборгованість за відсотками -29 131 грн 68 коп., пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 1 856 грн 70 коп., пеня за несвоєчасне погашення процентів - 1 053 грн 03 коп.

У задоволенні інших позовних вимог ТОВ «Кей-Колект» відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», третя особа -ТОВ «Кей-Колект», про припинення правовідносин, які виникли на підставі кредитного договору та договору іпотеки відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», третя особа -ТОВ «Кей-Колект», про припинення правовідносин, які виникли на підставі договору порукизадоволено.

Визнано договір поруки від 29 серпня 2008 року № 226272, між

АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 недійсним.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, мотивовано тим, що позичальником порушено умови виконання кредитного договору, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню на підставі статей 611, 1050 ЦК України. Крім того, вимоги про припинення правовідносин, виниклих на підставі укладеного договору є необґрунтованими, оскільки частиною першою статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином відступлення права вимоги; правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Також згідно з висновком судової почеркознавчої експертизи від 20 березня 2012 року вбачається, що підписи від імені ОСОБА_3 в договорі поруки

від 29 серпня 2008 року виконані не ОСОБА_3, а іншою особою з наслідуванням його справжнього підпису.

У грудні 2016 року ОСОБА_2 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, й передати справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

У іншій частині рішення судів не оскаржуються, підстав для виходу за межі касаційної скарги не вбачається, а тому у іншій частині рішення судів не переглядаються.

Касаційна скарга мотивована тим, що ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» не надали суду оригінали письмових документів, якими б підтверджувався факт передачі ОСОБА_2 у власність грошей в сумі 55 000 доларів США чи в будь-якій іншій валюті. Також вважає, що ТОВ «Кей-Колект» є неналежним позивачем.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

23 січня 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що 29 серпня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір, згідно з умовами якого, остання отримала кредитні кошти, в іноземній валюті, у розмірі 55 000 доларів США, під 14 % річних, зі строком повернення кредиту не пізніше 29 серпня 2029 року, якщо тільки не буде застосовано іншого терміну.

29 серпня 2008 року на забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2 за вказаним кредитним договором між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки, згідно з умовами якого поручитель зобов'язався відповідати за виконання боржником договірних зобов'язань за кредитним договором.

Згідно зі статутом ПАТ «УкрСиббанк», ПАТ «УкрСиббанк» є правонаступником АКІБ «УкрСиббанк»; згідно свідоцтва про реєстрацію юридичної особи зміна найменування юридичної особи відбулась 18 грудня 2009 року.

Отже, суди встановивши, що ПАТ «УкрСиббанк», є правонаступником усіх прав та обов'язків АКІБ «УкрСиббанк», дійшли правильного висновку про те, що не має підстав для задоволення позову ОСОБА_2 про визнання кредитного договору від 29 серпня 2008 року недійсним.

Також правильними є висновки судів і про безпідставність позовних вимог ОСОБА_2 щодо припинення дії договору іпотеки від 29 серпня 2008 року, оскільки відповідно до статті 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека (застава) має похідний характер від основного зобов'язання, та діє до повного виконання основного зобов'язання. Оскільки строк дії вказаного кредитного договору, укладеного між банком та ОСОБА_2 триває, а відтак відсутні правові підстави для визнання припиненим договору іпотеки.

12 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» було укладено договір факторингу № 1.

Пунктом 1.1 договору факторингу визначено, що за цим договором клієнт зобов'язується передати у власність фактору, а фактор - прийняти права вимоги та і їх оплату надати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 1.4 указаного договору встановлено одночасне відступлення права вимоги за договорами забезпечення від клієнта до фактора.

Згідно зі статтею 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до вимог статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступленням права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи.

Пунктом 7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»

від 06 листопада 2009 року № 9 визначено, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Отже, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, встановивши, що договір факторингу був укладений з дотриманням вимог чинного законодавства, дійшов правильного висновку про те, що відсутні правові підстави для визнання договору факторингу від 12 грудня 2011 року №1 недійсним, а тому обґрунтовано вважав, що ТОВ «Кей-Колект» є належним позивачем.

Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 389, 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 грудня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 грудня 2016 року в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», третя особа -ТОВ «Кей-Колект», про припинення правовідносин, які виникли на підставі кредитного договору та договору іпотеки залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: Н. О. Антоненко

В. І.Журавель

В.М.Коротун

В. П.Курило