Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 05.07.2020 року у справі №552/6101/19

Постанова

Іменем України

21 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 552/6101/19

провадження № 61-9527св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю.

В.,

учасники справи:

позивач - Комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційна організація № 2" Полтавської міської ради,

відповідач - ОСОБА_1,

треті особи: Територіальна громада в особі Полтавської міської ради, Управління майном комунальної власності міста Полтавської міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 12 грудня 2019 року у складі судді Кузіної Ж. В. та постанову Полтавського апеляційного суду від 27 травня 2020 року у складі колегії суддів: Лобова О. А., Дорош А. І., Триголова В. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2019 року Комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційна організація № 2" Полтавської міської ради (далі - КП "Житлово-експлуатаційна організація № 2" Полтавської міської ради) звернулося з позовом до ОСОБА_1 про виселення.

Позовна заява мотивована тим, що квартира АДРЕСА_1 належить до комунальної власності.

У зазначеній квартирі була зареєстрована як квартиронаймач ОСОБА_2, яка знята з реєстрації 30 червня 2019 року, у зв'язку зі смертю. Інших осіб зареєстрованих за цією адресою немає.

Відповідач проживає у квартирі АДРЕСА_1 без належних правових підстав і не бажає виселятися.

Ураховуючи викладене, КП "Житлово-експлуатаційна організація № 2" Полтавської міської ради просило виселити ОСОБА_1 із вказаної квартири.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 12 грудня 2019 року позов КП "Житлово-експлуатаційна організація № 2" Полтавської міської ради задоволено.

Виселено ОСОБА_1 із квартири АДРЕСА_1. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції виходив із того, що відповідач не надав належних доказів того, що він є членом сім'ї наймача ОСОБА_2 або за ним визнано право користування спірною квартирою, не довів тривалого проживання у квартирі.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Полтавського апеляційного суду від 27 травня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 12 грудня 2019 року залишено без змін.

Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи, ухваливши обґрунтоване та законне рішення. Оскільки ОСОБА_1 вселився до спірного житла безпідставно, тому підлягає виселенню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою судді Верховного Суду від 23 липня 2020 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

У серпні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки тому, що відповідач тривалий час проживає у спірній квартирі. Судами попередніх інстанцій встановлено, що балансоутримувачем будинку АДРЕСА_1 є КП "Житлово-експлуатаційна організація № 2" Полтавської міської ради. Разом з тим, згідно відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, в реєстрі відсутня реєстрація права комунальної власності на вказаний будинок.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У серпні 2020 року до Верховного Суду надійшли відзиви на касаційну скаргу відКП "Житлово-експлуатаційна організація № 2" Полтавської міської ради та Управління майном комунальної власності міста Полтавської міської ради, у яких вони просили залишити оскаржувані судові рішення без змін, оскільки вони прийняті при всебічному та повному з'ясуванні обставин справи, ґрунтуються на правильному застосуванні норм чинного законодавства України.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до рішення двадцятої сесії Полтавської міської ради шостого скликання "Про питання житлово-експлуатаційних підприємств Полтавської міської ради" від 16 березня 2012 року житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 знаходиться на балансі КП "Житлово-експлуатаційна організація № 2" Полтавської міської ради (а. с. 5).

Квартира АДРЕСА_1 належить до комунальної власності.

Відповідно до довідки КП "Житлово-експлуатаційна організація № 2" Полтавської міської ради від 01 листопада 2019 року у квартирі АДРЕСА_1 були зареєстровані: ОСОБА_3 - квартиронаймач, яка 03 березня 2018 року знята з реєстрації у зв'язку зі смертю та ОСОБА_2, яка 30 червня 2019 року знята з реєстраційного обліку у зв'язку зі смертю (а. с.19). Інші особи в квартирі не зареєстровані.

Листом Виконавчого комітету Полтавської міської ради № 04.2.2-39/2/1441 від 28 серпня 2019 року надано КП "Житлово-експлуатаційна організація № 2" Полтавської міської ради доручення щодо вжиття заходів шляхом звернення до суду з позовом про виселення ОСОБА_1 з самовільно зайнятого жилого приміщення, для здійснення Виконкомом повноважень щодо заселення зазначеної квартири (а. с. 17).

Актом комісії у складі начальника дільниці № 3 КП "ЖЕО № 2" Гапона М. Г., майстра технічної дільниці № 3 КП "Житлово-експлуатаційна організація № 2" Полтавської міської ради Коробової Л. Я., юриста Мироненко Н. Г. від 26 вересня 2019 року встановлено, що в зв'язку зі смертю основного квартиронаймача квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, актовий запис № 727, та враховуючи, що в квартирі інших зареєстрованих осіб немає, та з метою схоронності житлового фонду, відповідно до пункту 2.6 Статуту КП "ЖЕО №2", працівниками підприємства здійснено перевірку на предмет факту проживання осіб у вищезазначеній квартирі. В ході перевірки встановлено, що в квартирі АДРЕСА_1 фактично проживає без належних правових підстав ОСОБА_1 (а. с.18).

01 жовтня 2019 року за вих. № 635 КП "ЖЕО-2" направлено ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1, припис з вимогою надати документи, які підтверджують надання йому права користування спірною квартирою або звільнити її до 10 жовтня 2019 року.

Попереджено про наслідки невиконання даного припису (а. с.21).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частини 1 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною 1 статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням Частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Відповідно до частин 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом (частина 4 статті 9 ЖК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 жовтня 2020 року в справі № 447/454/17 (провадження № 14-64цс20) сформувала висновки про основні принципи застосування статті 8 Конвенції та статті 1 першого Протоколу до Конвенції, викладені у рішеннях Європейського Суду з прав людини (далі -ЄСПЛ), у справах з приводу користування житловими приміщеннями.

Так, виселення особи з житла без надання іншого житлового приміщення можливе за умови, що таке втручання у право особи на повагу до приватного життя та права на житло, передбачене законом, переслідує легітимну мету, визначену пунктом 2 статті 8 Конвенції, та є необхідним у демократичному суспільстві.

Відповідно до частини 1 статті 109 ЖК України виселенняіз займаного жилого приміщення допускається з підстав, передбачених законом.

Частиною 3 статті 116 ЖК Українипередбачено, що осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

Згідно зі статтею 99 ЖК України піднаймачі і тимчасові жильці самостійного права на займане жиле приміщення не набувають незалежно від тривалості проживання.

У разі припинення дії договору найму жилого приміщення одночасно припиняється і дія договору піднайму. Піднаймач і члени його сім'ї, а також тимчасові жильці зобов'язані негайно звільнити займане жиле приміщення. У разі відмовлення вони підлягають виселенню в судовому порядку, а з будинків, що загрожують обвалом, - в адміністративному порядку. Виселення провадиться без надання іншого жилого приміщення.

Відповідно до частини 1 статті 58 ЖК України на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Питання про виселення на підставі частини 3 статті 116 ЖК України може ставитися лише в разі встановлення факту самоправного зайняття жилого приміщення.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина 1 статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України.

Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина 1 статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 80 ЦПК України).

Задовольняючи позов суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції правильно виходив із того, що відповідачем не надано доказів, що він був членом сім'ї ОСОБА_2, жодних угод між сторонами щодо порядку користування спірним житлом укладено не було.

Посилання касаційної скарги на неврахування судами практики застосування ЄСПЛ, статті 8 Конвенції та відповідних рішень Європейського Суду, є безпідставними, так як суди не дали правову оцінку таким доводам, застосували як статтю 8 Конвенції, так і відповідну прецедентну практику ЄСПЛ й дійшли вірного висновку, що відповідач самоправно вселився у спірну квартиру і не надав жодних доказів тривалого проживання у квартирі чи ведення з померлою спільного життя, що є його процесуальним обов'язком (статті 12, 81 ЦПК України), такі його доводи є голослівними.

Доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки тому, що відповідач тривалий час проживає у спірній квартирі є безпідставними, оскільки особами, які самоправно зайняли жиле приміщення, вважаються особи, які вселилися до нього самовільно без будь-яких підстав, а саме без відповідного рішення про надання їм цього приміщення та відповідного ордера на житлове приміщення. Виселення цих осіб пов'язане з відсутністю у них будь-яких підстав для зайняття жилої площі.

Касаційна скарга не містить обґрунтованих посилань на неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, натомість наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди заявника з висновком судів щодо встановлених обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 12 грудня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 27 травня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. А. Воробйова

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк