Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 17.11.2020 року у справі №127/31921/18

Постанова

Іменем України

22 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 127/31921/18

провадження № 61-15552св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Перша Вінницька державна нотаріальна контора,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 28 липня 2020 року у складі судді Ан О. В. та постанову Вінницького апеляційного суду від 24 вересня

2020 року у складі колегії суддів: Шемети Т. М., Ковальчука О. В., Панасюка О.

С.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом

до ОСОБА_2, третя особа: Перша Вінницька державна нотаріальна контора, з урахуванням уточненої позовної заяви просила: встановити факт проживання

її з ОСОБА_3 однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу

з 01 квітня 1996 року до ІНФОРМАЦІЯ_1; змінити черговість одержання права на спадкування майна померлого ОСОБА_3, визначивши право ОСОБА_1 на спадкування за законом разом із спадкоємцем першої черги ОСОБА_2; визнати за нею право власності на 1/2 частки квартири

АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 28 липня 2020 року, залишеною без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 24 вересня 2020 року, закрито провадження у справі щодо встановлення факту проживання однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та визнання права власності в порядку спадкування за законом. Позовні вимоги про зміну черговості спадкування залишено без розгляду.

Закриваючи провадження в частині позовних вимог про встановлення факту проживання однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання права власності в порядку спадкування за законом суд виходив з того

що ОСОБА_1 пред'явила тотожний позов до ОСОБА_2, третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог - Перша вінницька державна нотаріальна контора з однаковими підставами та предметом позову, так як вже існує рішення, яке набрало законної сили.

Залишаючи без розгляду в частині позовних вимог про зміну черговості одержання права на спадкування суд виходив з того, що дані вимоги розглядаються Вінницьким міським судом Вінницької області в іншому складі суду.

Узагальнені доводи касаційної скарги

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу до Верховного Суду, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення в частині закриття провадження про визнання права власності

в порядку спадкування за законом та в цій частині направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Судові рішення оскаржено в частині закриття провадження про визнання права власності в порядку спадкування за законом, а тому відповідно до вимог статті 400 ЦПК України судові рішення в частині встановлення факту проживання однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, а також про зміну черговості спадкуванняне є предметом касаційного перегляду.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не враховано, що суд першої інстанції закриваючи провадження в частині визнання права власності в порядку спадкування за законом суд позбавив права на судовий розгляд цього питання, оскільки у постанові Верховного Суду від 24 червня

2020 року зазначено, що вимоги про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним, визнання права власності на 1/2 частини квартири є похідними від вимог про зміну черговості одержання права на спадкування.

Крім того, судами попередні інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосовано норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду

від 24 червня 2020 року у справі № 127/9778/17, а також справу розглянуто

за відсутності ОСОБА_1, належним чином не повідомивши її про дату, час

і місце судового засідання.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу

до касаційного суду не направили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 10 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 127/31921/18, витребувано її з Вінницького міського суду Вінницької області.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3, про що свідчить свідоцтво про смерть, після смерті якого відкрилась спадщина на належну йому на день смерті квартиру за адресою: АДРЕСА_2.

ОСОБА_1 у травні 2017 року зверталася з позовом до ОСОБА_2 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог до предмету спору Перша Вінницька державна нотаріальна контора про встановлення факту проживання однією сім'єю з ОСОБА_3 із 1996 року до дня його смерті

ІНФОРМАЦІЯ_1; зміну черговості одержання права на спадкування майна, визначення права ОСОБА_1 на спадкування за законом разом із спадкоємцем першої черги ОСОБА_2; визнання частково недійсним свідоцтва про право

на спадщину, виданого Першою Вінницькою державною нотаріальною конторою 07 жовтня 2017 року (спадкова справа № 523/2013, реєстр № 2/2471) на ім'я ОСОБА_2; визнання за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 18 вересня 2018 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 17 січня

2019 року, позов задоволено частково: встановлено факт проживання

ОСОБА_3, що помер ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_1 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 01 січня 2004 року до 24 квітня 2013 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зміну черговості одержання права

на спадкування, визнання свідоцтва про право на спадщину частково недійсним, визнання права власності в порядку спадкування за законом на 1/2 частку квартири, відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 24 червня 2020 року рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18 вересня 2018 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 17 січня 2019 року в частині відмови

у задоволенні позову про зміну черговості одержання права на спадкування скасовано, справу у цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції. В решті рішення Вінницького міського суду Вінницької області

від 18 вересня 2018 року та постанову Вінницького апеляційного суду

від 17 січня 2019 року залишено без змін.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини 1 , 2 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною 2 статі 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1 , 3 статті 411 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини 1 статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права

чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви і доводи, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

За змістом частини 1 статті 44 ЦПК Україниучасники судового процесу

та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальним правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 255 ЦПК Українисуд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили

за тими самими вимогами.

Закриття провадження у справі у цьому разі можливе за умови, що рішенням, яке набрало законної сили, вирішено вимоги, які є тотожними позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів.

Відповідно до наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити,

на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду,

що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.

Вирішуючи спір, встановивши, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 18 вересня 2018 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 17 січня 2019 року, позов у частині визнання права власності в порядку спадкування за законом на 1/2 частку квартири, відмовлено, постановою Верховного Суду від 24 червня 2020 року рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18 вересня 2018 року

та постанову Вінницького апеляційного суду від 17 січня 2019 року в цій частині залишено без змін, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі у оскаржуваній частині, що переглядається, на підставі пункту 3 частини 1 статті 255 ЦПК України, оскільки предметом розгляду у справах № 127/9778/17 та № 127/31921/18 є тотожні вимоги позивача до відповідачів, які заявлені з тих же підстав.

Доводи касаційної скарги з посиланням на те, що справу розглянуто

за відсутності ОСОБА_1, належним чином не повідомивши її про дату, час

і місце судового засідання, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про час, дату та місце судового розгляду, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (реєстраційний номер 2105017723387), наявне в матеріалах справи (а. с.128). Про причини неявки суд не повідомила.

З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, зводяться до незгоди заявника з ухваленими у справі судовими рішеннями

та необхідності переоцінки доказів у справі, що не належить до компетенції касаційного суду.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону, й підстав для

їх скасування немає.

Керуючись статтями 400, 401, 409 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 28 липня 2020 року

та постанову Вінницького апеляційного суду від 24 вересня 2020 року в частині закриття провадження про визнання права власності в порядку спадкування

за законом залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Бурлаков

В. М. Коротун

М. Є. Червинська