Історія справи

Постанова

Іменем України

27 листопада 2024 року

м. Київ

Cправа № 752/18001/22

Провадження № 61-6683св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - головуючого судді Крата В. І., судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув у порядку письмового провадження справу,

учасниками якої є

позивач - ОСОБА_1 (далі - позивач), інтереси якого представляє адвокат Новіков Ігор Іванович (далі - адвокат),

відповідачі- Акціонерне товариство «Українська оборонна промисловість» (далі - АТ «Укроборонпром»), Дочірнє підприємство Державної компанії «Укрспецекспорт» - «Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма «Укрінмаш» (далі - ДП ДГЗІФ «Укрінмаш», підприємство),

про скасування наказів роботодавця,стягнення середнього заробітку за час незаконного відсторонення від роботи та відшкодування моральної шкоди

за касаційною скаргою позивача на постанову Київського апеляційного суду від 27 березня 2024 року, прийняту колегією суддів у складі Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О., Яворського М. А.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

(1) Вступ

1. Позивач працював за контрактом на посаді генерального директора Підприємства, що входило у Державний концерн «Укроборонпром» (далі - ДК «Укроборонпром», концерн). Концерн як особа, яка здійснює управління Підприємством, звільнив позивача з посади на підставах, передбачених контрактом (пункт 8 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України)). Позивач вважав таке звільнення незаконним. Стверджував, що цьому передувало неправомірне відсторонення від роботи; звільнення відбулося під час тимчасової непрацездатності позивача; його не ознайомили з результатами перевірки, внаслідок чого він не міг надати пояснення щодо висновків комісії; концерн порушив строки притягнення до дисциплінарної відповідальності. Тому позивач просив суд визнати незаконними та скасувати накази концерну про припинення повноважень позивача, стягнути середній заробіток за час незаконного відсторонення від роботи та компенсацію моральної шкоди.

2. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову за необґрунтованістю вимог. Апеляційний суд скасував це рішення та закрив провадження у справі. Виснував, що вимоги позивача слід розглядати у порядку господарського судочинства з огляду на те, що спірні правовідносини є корпоративними. Позивач не погодився з висновком апеляційного суду. Стверджував, що законність його звільнення має перевіряти суд у порядку цивільного судочинства.

3. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду мав відповісти на питання, за правилами якого судочинства треба розглядати вимоги колишнього директора підприємства про скасування наказів про його звільнення на підставі пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України, стягнення середнього заробітку за час незаконного відсторонення від роботи та відшкодування моральної шкоди. Вирішив, що такі вимоги слід розглядати за правилами цивільного судочинства.

(2) Зміст позовної заяви

4. У грудні 2022 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив:

4.1. Визнати незаконними та скасувати накази Концерну № 406-К від 13 жовтня 2022 року і № 432-К від 6 грудня 2022 року «Про припинення повноважень ОСОБА_1 ».

4.2. Стягнути з АТ «Укроборонпром» середню заробітну плату за період незаконного відсторонення позивача від роботи.

4.3. Стягнути з ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» 150 000,00 грн компенсації моральної шкоди.

5. Мотивував позовну заяву так:

5.1. З 30 березня 2022 року позивач перебував у трудових відносинах із концерном на посаді директора підприємства на підставі трудового контракту № 1-К/22 (далі - контракт) зі строком дії з 30 березня 2022 року до 31 березня 2023 року.

5.2. Згідно з Розділом 5 контракту однією з підстав його розірвання є невиконання керівником наказів та розпоряджень концерну.

5.3. За наказом концерну від 31 серпня 2022 року № 356 «Про проведення заходу контролю» (далі - наказ № 356) з метою проведення заходу контролю окремих питань діяльності підприємства відповідно до затвердженого наказом від 30 квітня 2020 року № 179 Порядку проведення службових перевірок та заходів контролю в сфері управління концерну створили комісію, яка з 1 до 26 вересня 2022 року мала провести перевірку діяльності підприємства відповідно до програми-плану заходу контролю.

5.4. 31 серпня 2022 року концерн видав також наказ № 250-К про відсторонення позивача від виконання обов`язків керівника підприємства (далі - наказ № 250-К) через проведення службової перевірки щодо здійснення заходів контролю окремих питань на підставі наказу № 356. Обов`язки генерального директора підприємства поклали на ОСОБА_2 .

5.5. Позивач вважав наказ № 250-К незаконним з таких підстав:

(1) відсторонення позивача від виконання обов`язків керівника підприємства є стягненням за дисциплінарне правопорушення. Тому обов`язковим є дотримання порядку накладення цього стягнення, зокрема повідомлення працівника про виявлене правопорушення та встановлення строку для надання ним письмових пояснень. Концерн цього порядку не дотримав;

(2) виконання обов`язків генерального директора підприємства поклали на ОСОБА_2 , але згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 19 вересня 2022 року він не був його керівником;

(3) позивач не мав доступу до свого робочого місця; іншої роботи на час відсторонення від посади концерн йому не запропонував;

(4) таке відсторонення є неприпустимим під час воєнного стану.

5.6. Після неправомірного відсторонення - 13 жовтня 2022 року - концерн видав наказ № 406-К (далі - наказ № 406-К), згідно з яким звільнив позивача з посади генерального директора підприємства на підставі пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України.

5.7. 6 грудня 2022 року концерн видав наказ № 432-К (далі - наказ № 432-К), згідно з яким скасував наказ № 406-К і звільнив позивача з посади з тих самих підстав.

5.8. Звільнення позивача є незаконним, бо:

(1) звільнення відбулося під час його тимчасової непрацездатності;

(2) позивача не повідомили про припинення відсторонення від роботи, не ознайомили з результатами перевірки та позбавили можливості надати пояснення щодо зроблених висновків комісії;

(3) роботодавець не дотримав строки притягнення до дисциплінарної відповідальності.

5.9. Унаслідок незаконних відсторонення та звільнення позивач зазнав моральної шкоди, яку слід компенсувати.

(3) Зміст рішення суду першої інстанції

6. 20 вересня 2023 року Голосіївський районний суд міста Києва ухвалив рішення, згідно з яким відмовив у задоволенні позову. Мотивував рішення так:

6.1. Згідно з результатами перевірки комісії, яку створили на підставі наказу № 356, підприємство систематично не виконує низку положень концерну. Комісія пропонувала зобов`язати керівника підприємства вжити заходи для неухильного виконання наказів концерну, які стосуються діяльності підприємства щодо своєчасного постачання озброєння та військової техніки за імпортом для потреб Збройних Сил України й інших національних військових формувань, а також забезпечити виконання контрактів. Позивач відмовився від ознайомлення з матеріалами перевірки окремих питань діяльності підприємства, надати письмові пояснення щодо порушення окремих пунктів укладеного з ним контракту та з`явитися до концерну, про що склали Акт від 13 жовтня 2022 року.

6.2. Позивача звільнили через невиконання умов контракту щодо забезпечення: належного ведення претензійно-позовної роботи на підприємстві (абзац 52 пункту 2.6); оптимізації організаційної структури підприємства (абзац 38 пункту 2.6); дотримання норм Статуту підприємства та цього контракту (абзац 54 пункту 2.6); виконання наказів і розпоряджень концерну (абзац 51 пункту 2.6).

6.3. Звільнення на підставі пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України не є дисциплінарним стягненням, а є звільненням за невиконання умов контракту. Тому немає необхідності встановлювати обставини, які передбачені Главою Х КЗпП України (див. постанови Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 170/226/16-ц, від 17 квітня 2019 року у справі № 235/774/18, від 9 липня 2021 року у справі № 382/1820/18 та від 18 січня 2023 року у справі № 301/100/22).

(4) Зміст постанови суду апеляційної інстанції

7. 27 березня 2024 року Київський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою апеляційну скаргу позивача задовольнив частково: рішення суду першої інстанції скасував і закрив провадження у справі; роз`яснив позивачеві, що розгляд справи належить до юрисдикції господарського суду, та що протягом десяти днів він може звернутися до Київського апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією. Мотивував постанову так:

7.1. Правове регулювання питання розірвання трудового договору з керівником підприємства, установи, організації за природою, предметом і юридичними наслідками відрізняється від звільнення внаслідок припинення трудових відносин.

7.2. Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Хоча такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 510/456/17, від 8 листопада 2019 року у справі № 667/1/16, від 19 лютого 2020 року у справі № 145/166/18).

7.3. Позивач оскаржив накази № 406-К і № 432-К щодо звільнення з посади у зв`язку з невиконанням умов контракту.

7.4. Згідно з пунктами 7.1 - 7.4 Статуту підприємства управління ним здійснює його керівник (генеральний директор), який підзвітний концерну. Керівник підприємства призначається на посаду та звільняється з посади концерном. З керівником підприємства укладається контракт, у якому визначаються строк найму, права, обов`язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, звільнення з посади, інші умови найму за погодженням сторін.

7.5. Цей спір пов`язаний із діяльністю підприємства й управлінням ним. Наслідки його вирішення можуть впливати на трудові правовідносини з генеральним директором підприємства, що не змінює корпоративного характеру такого спору. Тому розгляд справи належить до юрисдикції господарського суду.

(5) Провадження у суді касаційної інстанції

8. 6 травня 2024 року адвокат в інтересах позивача сформував у системі «Електронний суд» касаційну скаргу, у якій просив скасувати постанову апеляційного суду та передати справу для продовження розгляду до цього суду.

9. 31 травня 2024 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою залишив касаційну скаргу без руху та надав позивачу строк для усунення недоліків.

10. 12 червня 2024 року адвокат в інтересах позивача сформував у системі «Електронний суд» заяву про усунення недоліків касаційної скарги.

11. 16 вересня 2024 рокуВерховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою поновив позивачу строк на касаційне оскарження постанови апеляційного суду, відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, витребував справу із суду першої інстанції, роз`яснив учасникам справи право подати відзив на касаційну скаргу впродовж десяти днів із дня отримання тієї ухвали.

12. 20 листопада 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою призначив справу до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

13. Позивач мотивував касаційну скаргу так:

13.1. Апеляційний суд помилково врахував сформульований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 8 листопада 2019 року у справі № 667/1/16 (провадження № 14-562цс19) висновок, який стосувався процедури припинення повноважень одноособового виконавчого органу господарського товариства. Однак у справі жоден із відповідачів на час припинення контракту не мав організаційно-правової форми господарського товариства.

13.2. Суд апеляційної інстанції неправильно застосував частину першу статті 3 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» й абзац четвертий пункту 3.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010 у справі № 1-2/2010, у якій розглянув питання юрисдикції суду щодо припинення повноважень керівника господарського товариства.

13.3. Хоча у мотивувальній частині постанови апеляційний суд вказав про постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року у справі № 205/4196/21 (провадження № 14-36цс22), проте не врахував сформульовані у ній висновки про те, що до юрисдикції господарського суду за пунктом 3 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належать спори, в яких позивач, відсторонений від посади керівника юридичної особи (її виконавчого органу), або позивач, повноваження якого як керівника юридичної особи (її виконавчого органу) припинені за частиною третьою статті 99 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України, оспорює законність дій органу управління юридичної особи (загальних зборів, наглядової ради) з такого відсторонення або звільнення (припинення повноважень).

13.4. Тимчасове відсторонення члена виконавчого органу господарського товариства не є тотожним із тимчасовим відстороненням керівника унітарного державного підприємства. Позивача звільнили на підставі пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України, приписи якої є відмінними від пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України. Тому вимоги позивача слід розглядати за правилами цивільного судочинства.

13.5. Висновки, сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 510/456/17 (провадження № 14-1цс19), від 8 листопада 2019 року у справі № 667/1/16 (провадження № 14-562цс19), від 19 лютого 2020 року у справі № 145/166/18 (провадження № 14-524цс19), від 9 листопада 2022 року у справі № 761/25659/21 (провадження № 14-4цс22), які врахував апеляційний суд в оскарженій постанові, стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі № 752/18001/22.

13.6. На час звільнення позивача з роботи ДК «Укроборонпром» не належав до корпоративних організацій, до яких він зараз належить внаслідок зміни організаційно-правової форми на акціонерне товариство.

13.7. Відсутній висновок Верховного Суду про юрисдикцію суду у справах про відсторонення керівника унітарного державного комерційного підприємства від виконання повноважень (згідно з контрактом) на певний строк (строк перевірки) з подальшою зміною цього строку без повідомлення відстороненого керівника та звільнення його на підставі пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України без ознайомлення з висновками перевірки і датою її закінчення.

13.8. Відсутній висновок Верховного Суду про розмежування звільнення керівника унітарного державного комерційного підприємства згідно з пунктом 8 частини першої статті 36 КЗпП України та звільнення на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України і статті 99 ЦК України.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

(1) Межі розгляду справи у суді касаційної інстанції

14. 16 вересня 2024 рокуВерховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою позивача на підставах, визначених у пунктах 1 і 3 частини другої статті 389 ЦПК України.

15. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

16. З огляду на вказаний припис Верховний Суд за загальним правилом переглядає оскаржені судові рішення у межах тих доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставами для відкриття касаційного провадження.

17. 17 жовтня 2024 року в інтересах підприємства його головний юрисконсульт Лук`янова Ірина Юріївна (далі - представниця) подала до Верховного Суду відзив, у якому просила поновити строк для подання відзиву, відмовити у задоволенні касаційної скарги позивача та залишити постанову апеляційного суду без змін. Пропуск строку на подання відзиву мотивувала тим, що 26 вересня 2024 року забезпечений загальний доступ до ухвали Верховного Суду від 16 вересня 2024 року про відкриття касаційного провадження, але представниця ознайомилася із тією ухвалою 14 жовтня 2024 року - у перший робочий день після виходу на роботу з відпустки (надала два накази підприємства від 11 вересня 2024 року № 168П і від 25 вересня 2024 року № 176П про надання відпусток із 21 вересня до 4 жовтня 2024 року та з 7 до 11 жовтня 2024 року).

18. 13 листопада 2024 року адвокат в інтересах позивача сформував у системі «Електронний суд» заяву (вх. № 35805/0/220-24 від 14 листопада 2024 року), у якій, зокрема, просив повернути підприємству відзив через пропуск строку на його подання за відсутності поважних на те причин.

19. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду (частина друга статті 127 ЦПК України). Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 126 ЦПК України).

20. З огляду на те, що представниця в інтересах підприємства подала відзив на касаційну скаргу позивача поза межами строку, протягом якого можна було подати відзив на касаційну скаргу, а наведені причини пропуску цього строку (перебування у відпустці) є неповажними, цей відзив належить залишити без розгляду.

(2) Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій

(2.1) За правилами якого судочинства треба розглядати вимоги колишнього директора підприємства про скасування наказів про його звільнення на підставі пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України, стягнення середнього заробітку за час незаконного відсторонення від роботи та відшкодування моральної шкоди?

21. Позивач вважав, що концерн незаконно звільнив його з посади генерального директора підприємства на підставі пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України. Просив визнати незаконними та скасувати накази концерну про звільнення, стягнути середній заробіток за час незаконного відсторонення від роботи та компенсацію моральної шкоди. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову. Апеляційний суд скасував це рішення та закрив провадження у справі. Виснував, що вимоги позивача слід розглядати у порядку господарського судочинства з огляду на те, що спірні правовідносини є корпоративними. Позивач із цим висновком не погодився. Стверджував, що його вимоги слід розглядати за правилами цивільного судочинства.

22. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду погоджується з аргументами позивача, оскільки спір щодо законності звільнення працівника з посади директора підприємства на підставі пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України, стягнення середнього заробітку за час відсторонення від цієї посади та компенсації моральної шкоди належить розглядати за правилами цивільного судочинства.

23. Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (частини перша та шоста статті 43 Конституції України).

24. Однією із гарантій права громадян на працю є передбачений в абзаці сьомому статті 5-1 КЗпП України правовий захист від незаконного звільнення.

25. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України (частина третя статті 21 КЗпП України у редакції, чинній на час укладення контракту).

26. Виходячи з особливостей зазначеної форми трудового договору, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичок, закон надав право сторонам при укладенні контракту самим установлювати їхні права, обов`язки та відповідальність, зокрема, як передбачену нормами КЗпП України, так і підвищену відповідальність керівника і додаткові підстави розірвання трудового договору (див. постанову Верховного Суду України від 22 лютого 2017 року у справі № 757/42262/15-ц).

27. За змістом пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є ті, які передбачені трудовим договором з нефіксованим робочим часом, контрактом.

28. Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можна вирішити у межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

29. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (абзац перший частини першої статті 19 ЦПК України).

30. Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що спори, які стосуються звільнення керівника підприємства на підставі пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України, слід розглядати за правилами цивільного судочинства:

30.1. У постанові від 29 травня 2019 року у справі № 452/970/17 (провадження № 14-157цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що позивач (директор дочірнього підприємства публічного акціонерного товариства), зокрема, просив визнати незаконними та скасувати накази публічного акціонерного товариства про його тимчасове відсторонення (усунення) від виконання повноважень і про тимчасове виконання обов`язків директора іншою особою. Оскільки позивач оскаржив відповідні накази, насамперед, через порушення його трудових прав як працівника публічного акціонерного товариства, і ці вимоги були тісно пов`язані з вимогами про визнання незаконним звільнення позивача за пунктом 8 частини першої статті 36 КЗпП України, яке мало місце після відсторонення позивача, Велика Палата Верховного Суду вважала, що господарський суд не має юрисдикції за вказаними вимогами.

30.2. У разі, якщо позивач оскаржує його звільнення з посади директора за пунктом 8 частини першої статті 36 КЗпП України, а не за пунктом 5 частини першої статті 41 цього кодексу, спір належить розглядати за правилами цивільного судочинства (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 205/4196/18 (провадження № 14-670цс19)).

31. Крім того, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув за правилами цивільного судочинства справи, предметом позову у яких була, зокрема, вимога про визнання незаконним звільнення директора державного підприємства згідно з пунктом 8 частини першої статті 36 КЗпП України (див. постанови від 22 березня 2023 року у справі № 761/14044/21 і від 16 листопада 2023 року у справі № 439/29/22).

32. Суди попередніх інстанцій встановили такі факти:

32.1. Згідно з наказом концерну від 30 березня 2022 року № 136-к позивача призначили на посаду генерального директора підприємства на підставі контракту, який діяв із 30 березня 2022 року до 31 березня 2023 року (пункт 6.1 контракту).

32.2. На підставі наказу № 356 створили комісію концерну з метою проведення з 1 до 26 вересня 2022 року заходу контролю окремих питань діяльності підприємства відповідно до затвердженого наказом від 30 квітня 2020 року № 179 Порядку проведення службових перевірок та заходів контролю у сфері управління концерном. Згідно з відповідними наказами концерну період проведення заходу контролю продовжили до 9 листопада 2022 року.

32.3. Згідно з наказом Концерну № 250-К з 31 серпня 2022 року позивача відсторонили від виконання повноважень генерального директора підприємства на час проведення службової перевірки.

32.4. Керівник може бути звільнений з посади, а цей контракт розірваний до закінчення строку його дії, зокрема, у разі систематичного невиконання керівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього контрактом та Статутом підприємства; у разі невиконання наказів та розпоряджень концерну; у разі незабезпечення належного ведення претензійно-позовної роботи на підприємстві; у разі недотримання норм Статуту підприємства та цього контракту. Якщо розірвання контракту проводиться на підставах, встановлених у контракті, але не передбачених законодавством України, про це зазначається у трудовій книжці керівника з посиланням на пункт 8 частини першої статті 36 КЗпП України (пункти 5.3 і 5.7 контракту).

32.5. За результатами заходу контролю, вжитого на підставі наказу № 356 (зі змінами), комісія встановила такі факти:

- підприємство систематично не виконує вимоги Положення про координацію діяльності та погодження маркетингу ринку збуту спецекспортерів концерну під час здійснення міжнародних передач товарів військового призначення, затвердженого наказом концерну від 25 травня 2020 року № 53 (у редакції наказу концерну від 25 серпня 2021 року № 535), щодо погодження з концерном маркетингу ринку збуту;

- підприємство систематично не виконує вимоги Положення про погодження деяких господарських зобов`язань у концерні, затвердженого наказом концерну від 2 грудня 2016 року № 312/1 (зі змінами), щодо погодження з концерном значних господарських зобов`язань;

- підприємство не виконує вимоги Порядку погодження організаційних структур, штатних розписів (змін до них) підприємств-учасників концерну, затвердженого наказом концерну від 29 січня 2020 року № 24, щодо створення оптимальної організаційної структури чи штатного розпису;

- підприємство у 2022 році неефективно здійснювало комерційну діяльність з експорту та імпорту продукції військового та спеціального призначення, а також при виконанні державних контрактів з постачання озброєння та військової техніки для потреб Збройних Сил України у період збройної агресії рф;

- підприємство протягом серпня-вересня 2022 року не виконувало узгоджені з генеральним директором концерну плани-графіки постачання озброєння та військової техніки за імпортом для потреб Збройних Сил України та інших військових формувань, що певною мірою не дозволило посилити обороноздатність України та підвищити спроможності Збройних Сил України до звільнення окупованої території;

- керівництво підприємства та ДП «ШЗ «Імпульс» під час укладання та виконання контракту від 20 травня 2022 року № 3/12-К і договору комісії від 30 травня 2022 року № 3/14-Д фактично не вжило всіх можливих і достатніх заходів для зростання прибутку підприємств, внаслідок чого сума можливих надходжень до ДП «ШЗ «Імпульс» стала меншою на 986 800,00 євро та відповідно сума комісійної винагороди підприємства на 69 076,00 євро.

Комісія пропонувала зобов`язати керівника підприємства, зокрема: вжити заходи щодо неухильного виконання вимог наказів концерну, які стосуються діяльності підприємства; вжити заходів щодо своєчасного постачання озброєння та військової техніки за імпортом для потреб Збройних Сил України й інших національних військових формувань; забезпечити виконання контракту від 20 травня 2022 року № 3/12-К та договору комісії від 30 травня 2022 року № 3/144-Д відповідно до укладених додаткових угод до них.

32.6. Позивач як генеральний директор відмовився ознайомитися з матеріалами перевірки, надати письмові пояснення щодо порушення окремих пунктів укладеного з ним контракту та з`явитися до концерну, про що 13 жовтня 2022 року склали акт.

32.7. За наказом концерну № 406-К контракт, укладений із позивачем, припинили 14 жовтня 2022 року згідно з абзацами 2, 26, 27, 29 пункту 5.3 контракту, та звільнили позивача з роботи на підставі пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України (через невиконання умов контракту, а саме: абзацу 52 пункту 2.6 - незабезпечення належного ведення претензійно-позовної роботи на підприємстві, абзацу 38 пункту 2.6 - незабезпечення оптимізації організаційної структури підприємства, абзацу 54 пункту 2.6 - незабезпечення дотримання норм Статуту підприємства та контракту, абзацу 51 пункту 2.6 - незабезпечення виконання наказів і розпоряджень концерну (зокрема, наказів від 25 серпня 2014 року № 353 «Про затвердження нової редакції Положення про координацію діяльності та погодження маркетингу ринку збуту спецекспортерів ДК «Укроборонпром» під час здійснення міжнародних передач товарів військового призначення», від 31 липня 2020 року № 299 «Про внесення змін до наказу ДК «Укроборонпром» від 02.12.2016 № 312/1, наказу ДК «Укроборонпром» від 29.01.2020 № 24 «Про затвердження Порядку погодження організаційних структур, штатних розписів (змін до них) підприємств-учасників ДК «Укроборонпром»).

32.8. З 14 жовтня 2022 року до 10 січня 2023 року позивач перебував на лікарняному.

32.9. Згідно з наказами Концерну від 6 грудня 2022 року № 432-К та від 16 січня 2023 року № 9-К внесли зміни до пунктів 1 і 2 розпорядчої частини наказу концерну № 406-К, замінивши цифри та слова «14 жовтня 2022» цифрами та словами «5 грудня 2022», а цифри та слова «5 грудня 2022» цифрами та словами «11 січня 2023» відповідно.

33. У позовній заяві позивач, зокрема, зазначив, що концерн незаконно звільнив його з посади генерального директора підприємства на підставі пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України та просив визнати незаконними і скасувати накази про звільнення, стягнути середній заробіток за час незаконного відсторонення від роботи та компенсацію моральної шкоди. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду не погоджується з висновком апеляційного суду про те, що розгляд цих вимог належить до юрисдикції господарського суду. З огляду на характер спірних правовідносин, беручи до уваги сформовані Великою Палатою Верховного Суду висновки щодо юрисдикції суду за такими вимогами (див. пункт 30 цієї постанови), справу щодо звільнення особи з посади керівника юридичної особи за пунктом 8 частини першої статті 36 КЗпП України з підстав, передбачених контрактом, слід розглядати за правилами цивільного судочинства. Тому доводи касаційної скарги позивача є обґрунтованими.

(3) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

(3.1) Щодо суті касаційної скарги

34. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду (пункт 2 частини першої статті 409 ЦПК України).

35. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частини четверта й шоста статті 411 ЦПК України).

36. Ураховуючи висновок про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, постанову апеляційного суду слід скасувати та направити справу до цього суду для продовження її розгляду.

Керуючись статтями 400 409 411 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

п о с т а н о в и в:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного суду від 27 березня 2024 року скасувати, справу направити до цього суду для продовження її розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. КратСудді Д. А. Гудима І. О. Дундар Є. В. Краснощоков П. І. Пархоменко