Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 15.07.2018 року у справі №345/2338/17

Постанова

Іменем України

21 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 345/2338/17

провадження № 61-35732св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,

Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Калуська міська рада,

особа, що подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 07 липня 2017 року у складі судді Якиміва Р. В.

та постанову Апеляційного суду Івано-Франківської області від 05 квітня

2018 року в складі колегії суддів: Девляшевського В. А., Малєєва А. Ю., Матківського Р. Й.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Калуської міської ради про визнання права власності на спадкове майно.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з метою оформлення спадщини,

що залишилась після смерті її племінника ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, вона звернулася до приватного нотаріуса Хомин Н. Б. Однак у видачі свідоцтва про право на спадщину їй було відмовлено у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів.

Посилаючись на те, що інших спадкоємців у нього немає, просила визнати

за нею право власності на спадкове майно за законом, а саме: на квартиру АДРЕСА_1, квартиру АДРЕСА_2 та гараж на

АДРЕСА_3.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Калуського міськрайонного судуІвано-Франківської області

від 07 липня 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 05 квітня 2018 року, позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно після смерті

її племінника ОСОБА_3, а саме на: квартиру АДРЕСА_1, квартиру

АДРЕСА_2 та індивідуальний гараж на АДРЕСА_3.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що ОСОБА_1 вступила у володіння спадковим майном після смерті її племінника. Спору з іншими спадкоємцями щодо спадкового майна немає, а тому за нею слід визнати право власності на спірне спадкове майно.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи касаційної скарги

У червні 2018 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу,

у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд всупереч нормам процесуального права не залучив ОСОБА_2 до участі у справі. Крім того, суд залишив поза увагою, що спадкова справа після смерті ОСОБА_3 була заведена у квітні

2017 року після її звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, оскільки вона проживала разом із померлим близько 23 років. ОСОБА_2 вказувала, що суд не взяв до уваги судом і те, що правовстановлюючі документи на спадкове майно знаходяться у неї.

Доводи інших учасників справи

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив

на касаційну скаргу, в якому вказувала, що судові рішення судів першої

та апеляційної інстанцій є законним і обґрунтованим, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі № 345/2338/17, витребувано її з Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 13 квітня 2020 року справу передано судді Бурлакову С. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2020 року справу призначено

до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3, що підтверджується копією свідоцтва про смерть.

ОСОБА_3 був спадкоємцем своїх батьків: ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3.

Після смерті ОСОБА_3 залишилось спадкове майно: квартира

АДРЕСА_2, яка належала спадкодавцю на праві приватної власності, квартира АДРЕСА_1, яка належала в рівних частках ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а також гараж, який знаходиться на АДРЕСА_3, який належав на праві приватної власності ОСОБА_3 відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав

на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Згідно з довідкою Центру надання адміністративних послуг виконкому Калуської міської ради від 05 квітня 2017 року у квартирі, що належить ОСОБА_3, ніхто інший зареєстрований не був.

02 червня 2017 року позивач у передбачений частиною 1 статті 1270 ЦК України строк подала заяву про прийняття спадщини після смерті

ІНФОРМАЦІЯ_1 племінника ОСОБА_3.

Згідно з повідомленням Калуського міського нотаріального округу від 29 червня 2017 року ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право

на спадщину за законом через відсутність оригіналів правовстановлюючих документів на нерухоме майно.

ОСОБА_2 не входить до жодної із черг спадкоємців за законом,

як це передбачено статтями 1261, 1262, 1263, 1264, 1265 ЦК України, і права на спадкування згідно зі статтею 1259 ЦК України у неї не виникло.

Рішенням Калуського міськрайонного суду від 14 лютого 2018 року заяву ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю

із ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, не менше п'яти років до часу відкриття спадщини залишено без задоволення. Рішення набрало законної сили 16 березня 2018 року.

Крім того, ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 14 грудня 2017 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну черговості спадкування майна та визнання права на спадкування залишено без розгляду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, вирішення справи.

Частиною другою розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", який набрав чинності 08 лютого 2020 року встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких

не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку,

що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Оскільки касаційна скарга подана 12 червня 2018 року, розгляд касаційної скарги Верховний Суд здійснює за правилами ЦПК України в редакції, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права

чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню

з огляду на таке.

Мотиви і доводи, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині 1 статті 352 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) закріплено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі

і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) зроблено висновок, що "аналіз частини першої статті 352

ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення

і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі

у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків".

У пункті 3 частини 1 статті 362 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси

та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.

Тобто в разі подання апеляційної скарги особою, яка не брала участі у справі,

і встановлення апеляційним судом, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті.

Водночас відповідно до пункту 4 частини 3 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Отже, в разі, якщо апеляційний суд встановить, що судовим рішенням вирішувалося питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки особи,

що не були залучені до участі у справі, це є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Установивши, що ОСОБА_2 відповідно до норм ЦК України не входить

до жодної із черг спадкоємців за законом, як це передбачено статтями 1261, 1262, 1263, 1264, 1265 ЦК України, і права на спадкування згідно зі статтею 1259 ЦК України у неї не виникло, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частин 3 та 4 статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи

на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

З огляду на встановлені обставини цієї справи колегія суддів вважає,

що касаційну скаргу слід задовольнити частково, постанову апеляційного суду скасувати, передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Апеляційного суду Івано-Франківської області від 05 квітня 2018 року скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_1 до Калуської міської ради про визнання права власності на спадкове майно № 345/2338/17 направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасована постанова апеляційного суду Івано-Франківської області від 05 квітня 2018 року втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:М. Є. Червинська С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко М.

Ю. Тітов