Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 06.11.2018 року у справі №194/342/15

Постанова

Іменем України

21 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 194/342/15-ц

провадження № 61-45912св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М.

М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 16 червня 2015 року у складі судді Пономаренко І. П. та постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Деркач Н. М., Макарова М. О., Петешенкової М. Ю.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі-продажу нерухомого майна та скасування державної реєстрації права власності.

Вимоги обґрунтовував тим, що 16 вересня 2013 року між ним і відповідачем укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, відповідно до умов якого остання набула у власність зазначену квартиру.

Сторони узгодили вартість предмета договору в розмірі ~money0~

ОСОБА_3, яка діяла в його інтересах, отримала від ОСОБА_2 грошові кошти в сумі ~money1~, а іншу частину - ~money2~ відповідач зобов'язалася сплатити до 03 січня 2014 року.

Покупець свої зобов'язання щодо доплати вартості нерухомості не виконала, у зв'язку з чим позивач просив розірвати вищевказаний договір купівлі-продажу та скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію права власності квартири за ОСОБА_2.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Заочним рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 16 червня 2015 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 серпня 2018 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Розірвано договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 16 вересня 2013 року між представником ОСОБА_1 - ОСОБА_3 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Тернівського міського нотаріального округу в місті Тернівка Молодих В. В., зареєстрований в реєстрі правочинів за № 1257.

В іншій частині позову ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суди зробили висновок про те, що зі сторони покупця (відповідача) мало місце істотне порушення умов договору купівлі-продажу нерухомого майна, що є підставою для його розірвання.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2018 року до суду касаційної інстанції від ОСОБА_2 надійшла касаційна скарга, у якій вона, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення та постанову судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позову.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 жовтня 2018 року ОСОБА_2 поновлено строк на касаційне оскарження заочного рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 16 червня 2015 року та постанови апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 серпня 2018 року, касаційну скаргу залишено без руху та встановлено строк для усунення її недоліків.

Ухвалою Верховного Суду від 27 грудня 2018 року ОСОБА_2 продовжено заявникові строк для усунення недоліків.

Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі, витребувано її матеріали з суду першої інстанції, відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення виконання рішення суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Заявник зазначає, що не була повідомлена про розгляд справи в суді першої інстанції, у зв'язку з чим позбавлена можливості подати заперечення та брати безпосередню участь у судовому засіданні.

Суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення частини 2 статті 651 ЦК України.

Апеляційний суд не надав оцінки поясненням ОСОБА_3 про те, що вона відмовилася прийняти від неї ~money3~ на виконання умов договору.

Короткий зміст відзиву

Від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 надійшов відзив, у якому він просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін, вважаючи їх законними та обґрунтованими.

Обставини справи

Суди встановили, що 06 вересня 2013 року між представником ОСОБА_1 - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1.

Відповідно до пункту 11 цього договору продавець в особі представника отримав від покупця ~money4~, а іншу частині - ~money5~ зобов'язався сплатити представнику продавця до 03 січня 2014 року.

У зазначений строк ОСОБА_2 коштів не сплатила, що стало підставою даного позову.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частинами 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам постанова апеляційного суду не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосування норми права

Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE ( № 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).

Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на "усне слухання".

Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25,27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).

Розгляд судом цивільної справи відбувається в судовому засіданні з обов'язковим повідомленням осіб, які беруть участь у справі (частина 1 статті 158 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи в суді першої інстанції).

Частиною 5 статті 74 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи в суді першої інстанції) передбачено, що судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених Частиною 5 статті 74 ЦПК України, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі.

Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE ( №. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).

Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на "усне слухання".

Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25,27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).

Ухвалою Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 22 квітня 2015 року відкрито провадження у даній справі та призначено попереднє судове засідання на 29 квітня 2015 року.

Кореспонденція з копіями позовної заяви та ухвали від 22 квітня 2015 року, надіслана ОСОБА_2, повернута до суду з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Ухвалою Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 29 квітня 2015 року справу призначено до судового розгляду на 06 травня 2015 року.

Копія вказаної ухвали, направлена ОСОБА_2, також повернута до суду у зв'язку з закінченням терміну зберігання.

Оскаржене заочне рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 16 червня 2015 року ухвалене за відсутності відповідача.

23 жовтня 2017 року ОСОБА_2 оскаржила рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Одним із доводів її апеляційної скарги було посилання на порушення місцевим судом норм процесуального права у зв'язку з неповідомленням її про розгляд справи.

У пунктах 47,48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17-ц (провадження № 14-507цс18) зазначено, що приписи ЦПК України як на момент ухвалення заочного рішення, так і на момент розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду не дозволяють дійти висновку, що повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення "за закінченням терміну зберігання" є доказом належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи. Окрім того, за змістом висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення "за закінченням терміну зберігання" не свідчить про відмову сторони від одержання повістки чи про її незнаходження за адресою, повідомленою суду (пункт 31 постанови від 20 червня 2018 року у справі № 127/2871/16-ц)".

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина 3 статті 3 ЦПК України).

Згідно з пунктом 3 частини 3 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Проте апеляційний суд указаних норм процесуального права не врахував та зазначених доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 не перевірив, унаслідок чого зробив помилковий висновок про можливість залишення без змін рішення суду першої інстанції.

Ураховуючи наведені порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова апеляційного суду - скасуванню з передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 серпня 2018 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді В. І. Журавель

Н. О. Антоненко

М. М. Русинчук