Історія справи

Постанова

Іменем України

27 червня 2023 року

м. Київ

справа № 461/5061/22

провадження № 61-5766св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,

учасники справи:

стягувач - ОСОБА_1 ,

суб`єкт оскарження - Пустомитівський районний відділ Державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Львів),

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 30 січня 2023 року у складі колегії суддів Ванівського О. М., Цяцяка Р. П., Шеремети Н. О., у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії та бездіяльність Пустомитівського районного відділу Державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Львів),

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою в якій, просила визнати дії та бездіяльність Пустомитівського районного відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (далі - Пустомитівського районного ВДВС у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів)) у зведеному виконавчому провадженні № НОМЕР_1 неправомірними та зобов`язати виконавця усунути порушення в спосіб поновлення права стягувача.

Скаргу мотивувала тим, що Державною виконавчою службою було здійснено втручання у її права, як стягувача, що полягають у перевищенні повноважень Державної виконавчої служби та зловживанні владою. Доводи про втручання в права ОСОБА_1 ґрунтуються, згідно скарги, на апеляційній скарзі Державної виконавчої служби до Апеляційного суду м. Львова та доказах сплати держмита державною виконавчою службою, що є в матеріалах справи № 461/718/22.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Галицький районний суд м. Львова ухвалою від 18 жовтня 2022 року у задоволенні скарги відмовив.

Суд першої інстанції виходив з того, що в ході розгляду скарги не встановлено жодних порушень з боку суб`єкта оскарження під час винесення оскаржуваної постанови.

Дії державного виконавця вчинені в межах наданих повноважень та відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження», а тому суд не знаходить законних підстав для задоволення скарги.

Львівський апеляційний суд постановою від 30 січня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково.

Ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 18 жовтня 2022 року скасував, провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії та бездіяльність Пустомитівського районного ВДВС у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Львів) закрив.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постановах від 14 березня 2018 року № 660/612/16-ц (провадження № 14-19цс19), від 20 червня 2018 року у справі № 553/1642/15-ц (провадження № 14-207цс18), від 12 вересня 2018 року у справі № 461/5045/16-а (провадження № 11-675апп18) та від 16 січня 2019 року у справі № 657/233/14-ц (провадження № 14-447цс18) та помилково розглянув справу у порядку цивільного судочинства, не звернувши увагу на те, що стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відбувається в межах зведеного виконавчого провадження, в якому об`єднано виконавчі документи, видані на виконання рішень Шевченківського районного суду м. Львова, ухвалених у порядку цивільного судочинства, та з виконання судового наказу, виданого Господарським судом Львівської області у порядку господарського судочинства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У квітні 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного суду від 30 січня 2023 року, в якій просить оскаржене судове рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення скарги.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Наведені в касаційній скарзі доводи містили підстави, передбачені абзацом другим частини другої статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.

Заявник вказує, що відсутні висновки Верховного Суду щодо питання забезпечення права на справедливий суд при розгляді скарги непрацездатних осіб стягувачів у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження».

Апеляційний суд не надав чітких, безумовних висновків по суті розглянутих вимог апеляційної скарги. Резолютивна частина постанови не містить вичерпних висновків дотримання апеляційним судом норм частини четвертої статті 367 ЦПК України щодо доводів та вимог апеляційної скарги про забезпечення права на справедливий суд відповідно до Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практики Європейського суду з прав людини.

Крім того, заявник подала клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Відзив на касаційну скаргу

У червні 2023 року Пустомитівський районний ВДВС у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Львів) подав до Верховного Суду відзиви на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 10 травня 2023 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Галицького районного суду м. Львова.

Справа № 461/5061/22 надійшла до Верховного Суду 01 червня 2023 року.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У Пустомитівському ВДВС у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) на примусовому виконанні перебувало зведене виконавче провадження АСВП № НОМЕР_1 про стягнення з ОСОБА_2 56 310,98 грн боргу, а саме: АСВП № НОМЕР_2 з виконання виконавчого листа № 466/9562/19, виданого Галицьким районним судом м. Львова 05 березня 2021 року про стягнення з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 22 044,40 грн майнової шкоди та 768,40 грн судового збору, на загальну суму 22 845,80 грн боргу; АСВП № НОМЕР_3 з виконання виконавчого листа № 465/3565/19, виданого Шевченківським районним судом м. Львова 29 жовтня 2020 року про стягнення з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 768,40 грн сплаченого судового збору; АСВП № 63562539 з виконання виконавчого листа № 465/3565/19, виданого Шевченківським районним судом м. Львова 29 жовтня 2020 року про стягнення з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 28 000 грн боргу; АСВП № НОМЕР_4 з виконання вимоги про сплату боргу № Ф-4500-50У виданої ГУ ДПС у Львівській області 09 жовтня 2019 року 2 323,28 грн боргу; АСВП № НОМЕР_5 з виконання судового наказу № 914/199/20, виданого Господарським судом Львівської області 13 березня 2020 року про стягнення з ФОП ОСОБА_2 на користь ТОВ «Грінера Україна» 2 373,50 грн боргу.

06 травня 2021 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, яку, згідно вимог Закону України «Про виконавче провадження», скеровано сторонам виконавчого провадження до виконання та відома. Станом на 06 травня 2021 року в Пустомитівському ВДВС у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) на примусовому виконанні вже перебували відкриті виконавчі провадження, де боржником є ОСОБА_2 , а тому, згідно зі статтею 30 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем винесено постанову від 06 травня 2021 року про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження. Державним виконавцем Пустомитівського ВДВС у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) вживалися належні заходи примусового виконання передбачені вимогами Закону України «Про виконавче провадження». В ході примусового виконання 25 листопада 2021 року на депозитний рахунок відділу надійшли кошти від ОСОБА_2 для повного погашення заборгованості, виконавчого збору та витрат на виконання виконавчих документів в повному обсязі в межах зведеного виконавчого провадження АСВП № НОМЕР_1, про що свідчить виписка надходжень на депозитний рахунок відділу.

Відповідно до вимог пункту другого частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем 02 грудня 2021 року винесено постанову про зняття арешту з коштів боржника, оскільки, на депозитний рахунок відділу 25 листопада 2021 року надійшли кошти стягнуті з боржника в повній сумі необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження в межах зведеного виконавчого провадження АСВП № НОМЕР_1.

Також встановлено, що ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 15 березня 2022 року у справі № 461/718/22, провадження № 4-с/461/10/22 скасовано постанову заступника начальника відділу Пустомитівського ВДВС у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Горбатюк М. Б. від 10 грудня 2021 року про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа Галицького районного суду м. Львова у справі № 466/9562/19 про стягнення з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 22 077,40 грн майнової шкоди та 768,40 грн судового збору та скасовано постанову заступника начальника відділу Пустомитівського ВДВС у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Горбатюк М. Б. 02 грудня 2021 року про зняття арешту з коштів, що належать боржнику ОСОБА_2 у межах виконавчого провадження № НОМЕР_2.

Державним виконавцем ухвала Галицького районного суду м. Львова від 15 березня 2022 року у справі № 461/718/22, провадження № 4-с/461/10/22 оскаржена до Львівського апеляційного суду. Постановою Львівського апеляційного суду від 08 вересня 2022 року у справі № 461/718/22 апеляційну скаргу задоволено частково, ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 15 березня 2022 року в частині скасування постанови від 02 грудня 2021 року ВП № НОМЕР_2 про зняття арешту з коштів боржника скасовано та в цій частині ухвалено нову постанову, якою у задоволенні цих вимог скарги відмовлено, в решті ухвалу суду залишено без змін.

22 вересня 2022 року постановою про скасування процесуального документа начальником відділу скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження від 10 грудня 2021 року.

На виконання постанови Львівського апеляційного суду у справі № 461/718/22 від 08 вересня 2022 року державний виконавець 26 вересня 2022 року виніс постанову про закінчення виконавчого провадження АСВП № НОМЕР_2, відповідно до вимог пункту 9 частини першої статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки 27 січня 2022 року розпорядженням державного виконавця сума 22 845,80 грн. (22 077,40 грн майнової шкоди та 768,40 грн судового збору) перерахована стягувачу, згідно платіжного доручення № 2120.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Згідно з частиною другою статті 23 ЦПК України справи щодо оскарження рішень третейських судів, оспорювання рішень міжнародних комерційних арбітражів, про видачу виконавчих листів на примусове виконання рішень третейських судів розглядаються апеляційними судами як судами першої інстанції за місцем розгляду справи третейським судом (за місцезнаходженням арбітражу).

Відповідно до статті 447, частини першої статті 448 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 911/100/18 (провадження № 12-60гс19) зазначено, що «згідно з правилами адміністративного судочинства щодо особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця за частиною першою статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та осіб, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Також порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби встановлено Законом України «Про виконавче провадження», згідно із частиною першою статті 74 якого рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Відповідно до статті 30 Закону України «Про виконавче провадження», якою врегульовано особливості виконання кількох рішень у разі надходження на виконання кількох виконавчих документів щодо одного боржника, виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження. Виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється приватним виконавцем у рамках зведеного виконавчого провадження. При цьому законодавство не передбачає порядку розгляду скарг на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій. Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що саме в таких випадках (оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій), згідно з частиною першою статті 287 КАС України відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства».

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 660/612/16-ц (провадження № 14-19цс18), від 12 вересня 2018 року у справі № 906/530/17 (провадження № 12-213гс18), від 17 жовтня 2018 року у справах № 927/395/13 (провадження № 12-189гс18) та № 5028/16/2/2012 (провадження № 12-192гс18) зроблено висновок, що «справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, розглядаються за правилами адміністративного судочинства».

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17 (провадження № 12-197гс18) зазначено, що «при виконанні судових рішень діє правило існування одного виконавчого провадження про примусове виконання щодо одного боржника, незалежно від кількості судових рішень та юрисдикції, у яких вказані рішення, що підлягають примусовому виконанню, були ухвалені, та кількості стягувачів. Також існує лише одна підстава для виведення виконавчого документа зі зведеного виконавчого провадження - це наявність підстав для завершення виконавчого провадження. При цьому таким правом наділений лише виконавець, який ухвалює відповідну постанову, що є його дискреційним повноваженням».

ЄСПЛ у своїй практиці акцентував увагу на тому, що кожен має право на суд, встановлений законом, тобто відповідний орган повинен мати повноваження вирішувати питання, що належать до його компетенції, на основі принципу верховенства права (рішення ЄСПЛ від 29 квітня 1988 року у справі «Белілос проти Швейцарії»); юрисдикцію суду має визначати закон (доповідь Європейської комісії від 12 жовтня 1978 року у справі «Занд проти Австрії»).

У справі, яка переглядається, у зведеному виконавчому провадженні № НОМЕР_1 здійснювалось примусове виконання виконавчих документів, виданих судами різних юрисдикцій на підставі рішень, ухвалених судами за правилами цивільного та господарського судочинства.

Тобто стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відбувалось в межах зведеного виконавчого провадження, в якому здійснювалось примусове виконання виконавчих документів, виданих судами різних юрисдикцій.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи, що примусове виконання виконавчих документів здійснювалось державним виконавцем Пустомитівського районного ВДВС у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Львів) за матеріалами зведеного виконавчого провадження, відкритого відносно боржника ОСОБА_2 за виконавчими документами, виданими судами різних юрисдикцій, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для закриття провадження в цій справі з огляду на те, що за наведених обставин справа має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

Такі висновки узгоджуються з вищевикладеними правовими висновками Великої Палати Верховного Суду.

Щодо клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

У клопотанні про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду Шерстобітова Л. С. посилається на те, що відсутні висновки Верховного Суду щодо питання забезпечення права на справедливий суд учасників виконавчого провадження з урахуванням статті 55 Конституції України, статей 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» - як джерела права щодо питання звільнення від сплати судового збору учасників виконавчого провадження в судах усіх інстанцій та питання дотримання термінів розгляду скарг на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця судами усіх інстанцій.

За змістом частини шостої статті 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції, крім випадків, якщо: учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції; учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної чи суб`єктної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах; Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної чи суб`єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.

Відповідно до частини першої статті 404 ЦПК України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.

Посилаючись на оскарження судового рішення з підстав порушення судом апеляційної інстанції правил юрисдикції, ОСОБА_1 не обґрунтувала порушення судом апеляційної інстанції правил юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову в подібних правовідносинах, що свідчить про відсутність передбачених статтею 403 ЦПК України підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Щодо клопотання ОСОБА_1 про розгляд цієї справи за участю учасників скарги

В касаційній скарзі ОСОБА_1 , зокрема, просила провести розгляд справи з викликом учасників скарги.

Клопотання не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складання доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Розгляд цієї справи в касаційному порядку проведений Верховним Судом за правилами статті 401 ЦПК України в порядку письмового провадження, в якому учасники справи не повідомляються про такий розгляд.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржене судове рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи за участю учасників скарги.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного суду від 30 січня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. В. Литвиненко А. І. Грушицький Є. В. Петров