Історія справи

Постанова

Іменем України

27 червня 2018 року

м. Київ

справа № 583/272/17

провадження № 61-27100св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І.М. (суддя-доповідач), Висоцької В.С., Пророка В.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - публічне акціонерне товариство «Сумиобленерго»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Сумиобленерго» на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 28 березня 2017 року в складі судді Ільченко В. М. та рішення апеляційного суду Сумської області від 16 травня 2017 року в складі колегії суддів: Кононенко О. Ю., Семеній Л. І. , Хвостика С. Г.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У лютому 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Сумиобленерго» (далі - ПАТ «Сумиобленерго») про стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_4 з 15 березня 2000 року працював в філії «Охтирський район електричних мереж» ПАТ «Сумиобленерго», 10 червня 2015 року був відсторонений від роботи та фактично припинив трудові відносини з підприємством. В усній формі позивача повідомили про те, що його звільнено 10 червня 2015 року, проте з відповідним наказом не ознайомили. Трудова книжка надіслана на адресу ОСОБА_4 поштою цінним листом лише 09 лютого 2017 року за його заявою, яка була отримана останнім 14 лютого 2017 року. Тривала затримка видачі трудової книжки позбавила позивача можливості працевлаштуватись, матеріально забезпечити себе та свою родину, що спричинило йому моральну шкоду.

На підставі викладеного ОСОБА_4, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив стягнути з ПАТ «Сумиобленерго» середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки у розмірі 67 228,46 грн та моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 28 березня 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «Сумиобленерго» на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки у розмірі 64 471,94 грн. У задоволенні решти позову відмовлено. Стягнуто з ПАТ «Сумиобленерго» у дохід держави судовий збір у розмірі 644,72 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що в порушення вимог частини першої статті 47 КЗпП України відповідач не видав позивачу в день його звільнення належним чином оформленої трудової книжки, а також не подав належних і допустимих доказів, що надіслав ОСОБА_4 поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Оскільки позивач отримав трудову книжку через 421 днів після звільнення, то в силу норми статті 235 КЗпП України наявні підстави для стягнення середнього заробітку за вказаний період. Позивачем не подано доказів, що внаслідок неправомірних дій відповідача йому завдано моральної шкоди.

Рішенням апеляційного суду Сумської області від 16 травня 2017 року рішення суду першої інстанції змінено в частині вирішення позовну про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, доповнено другий абзац резолютивної частини рішення наступним реченням: «При виплаті середнього заробітку за час вимушеного прогулу здійснити утримання податків та інших обов'язкових платежів». Рішення суду першої інстанції скасовано в частині вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди та ухвалено в цій частині нове рішення про задоволення вказаних вимог частково. Стягнуто з ПАТ «Сумиобленерго» на користь ОСОБА_4 500 грн на відшкодування моральної шкоди. У решті рішення місцевого суду залишено без змін. Стягнуто з ПАТ «Сумиобленерго» у дохід держави судовий збір у розмірі 32 грн за розгляд справи в суді першої інстанції та у розмірі 35,20 грн за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції, що наявні правові підстави для стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки з вини власника, а також зазначив, що суд визначає суму, яка підлягає стягненню, без утримання прибуткового податку й інших обов'язкових платежів, про що необхідно вказати у резолютивній частині судового рішення.

Рішення апеляційного суду також мотивоване тим, що у зв'язку із затримкою видачі трудової книжки були порушені права позивача на працевлаштування та отримання плати за свою працю, чим відповідач завдав йому моральної шкоди, оскільки фактично позбавив можливості задовольняти необхідні життєві потреби.

У касаційній скарзі, поданій у червні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ «Сумиобленерго», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог та направити справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідач у день звільнення позивача надіслав останньому повідомлення про необхідність отримати трудову книжку, отже належним чином виконав свої зобов'язання при звільненні працівника, проте вказані обставини, які підтверджені доказами, судами залишено поза увагою.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.

18 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Суди встановили, що ОСОБА_4 з 15 березня 2000 року до 10 червня 2015 року працював в філії «Охтирський район електричних мереж» ПАТ «Сумиобленерго»на посаді електромонтера з експлуатації електролічильників.

10 червня 2015 року ОСОБА_4 на ім'я голови правління та фінансового директора ПАТ «Сумиобленерго» подана заява про звільнення з роботи за угодою сторін з 10 червня 2015 року. Того ж дня, на підставі поданої заяви, видано наказ про припинення трудового договору з ОСОБА_4 та здійснено виплату належних йому сум при звільненні.

Встановлено, що трудову книжку у день звільнення ОСОБА_4 не видано.

26 січня 2017 року позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою про видачу копії наказу про звільнення та направлення на його адресу належним чином заповненої трудової книжки.

ПАТ «Сумиобленерго» на підставі вказаної заяви 09 лютого 2017 року надіслано трудову книжку ОСОБА_4

Згідно з частиною першою статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Пунктом 4.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, визначено, якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.

Відповідно до частини 5 статті 235 КЗпП України у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

На підставі викладеного суд першої інстанції у незміненій та нескасованій частині, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку, що в порушення вимог частини першої статті 47 КЗпП України відповідач не видав позивачу в день його звільнення належним чином оформленої трудової книжки, а також не подав належних і допустимих доказів направлення ОСОБА_4 поштового повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Оскільки позивач отримав трудову книжку через 421 днів після звільнення, то в силу норми статті 235 КЗпП України наявні підстави для стягнення середнього заробітку за вказаний період.

Також місцевий суд навів обґрунтований та правильний розрахунок при задоволенні грошової вимоги, який перевірено судом апеляційної інстанції.

Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Статтю 237-1 КЗпП України визначено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що сума, яка підлягає стягненню визначається без утримання прибуткового податку й інших обов'язкових платежів, про що необхідно зазначити у резолютивній частині рішення. У зв'язку із затримкою видачі трудової книжки були порушені права позивача на працевлаштування та отримання плати за свою працю, чим відповідач завдав йому моральної шкоди, оскільки фактично позбавив можливості задовольняти необхідні життєві потреби.

Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги, що у день звільнення позивача йому було направлено поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки, оскільки відповідачем у порушення вимог частини третьої статті 10 ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій, не подано доказів отримання позивачем указаного повідомлення, а з наданої копії листа вбачається, що у ньому зазначена адреса, за якою ОСОБА_4 не проживав.

Інші доводи касаційної скарги не мають правового значення для правильного вирішення спору, оскільки такі аргументи втрачають правовий сенс за встановлених судами обставин.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції у незміненій і нескасованій частині та рішення апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду першої інстанції у незміненій і нескасованій частині та суду апеляційної інстанції не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Сумиобленерго» залишити без задоволення.

Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 28 березня 2017 року у незміненій і нескасованій частині та рішення апеляційного суду Сумської області від 16 травня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. М. Фаловська

В. С. Висоцька

В. В. Пророк