Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2018 року

м. Київ

справа № 308/1189/17

провадження № 61-30433св18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С.О. (судді-доповідача), Кузнєцова В.О., СтрільчукаВ.А.,

учасники справи:

стягувачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5,

боржник - ОСОБА_6,

особа, дії якої оскаржуються, - головний державний виконавець Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Грицищук Михайло Петрович,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_6, подану його представником ОСОБА_8, на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 червня 2017 року, постановлену у складі судді Дергачової Н. В., та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 13 вересня 2017 року, постановлену колегією у складі суддів: Куштана Б. П., Джуги С. Д., Кондора Р. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2017 року ОСОБА_6 звернувся до суду зі скаргою, у якій просить скасувати постанови головного державного виконавця Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Грицищука М.П. від 9 грудня 2016 року про відновлення виконавчих проваджень № 49658949 та № 49658800 з примусового виконання виконавчих листів № 308/14099/14 від 4 грудня 2015 року, виданих Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області про зобов'язання ОСОБА_6 не чинити перешкод ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у користуванні квартирою та вселення у квартиру.

В обґрунтування скарги посилається на те, що стягувачами не доведено належними та допустимим доказами того, що саме боржник чинить їм перешкоди у вільному доступі до житлового приміщення, тому державний виконавець не мав права відновлювати виконавчі провадження.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 червня 2017 року у задоволенні скарги відмовлено.

Суд мотивував свою ухвалу тим, що із заяв представників стягувачів вбачається, що перешкоди у користуванні квартирою чиняться стягувачам боржником і вказана обставина може бути перевірена саме при здійсненні виконавчих дій після відновлення виконавчого провадження, тому постанови державного виконавця про відновлення виконавчих проваджень є законними.

Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 13 вересня 2017 року ухвалу суду першої інстанції залишено без змін з посиланням на її законність та обґрунтованість.

Додатково апеляційний суд зазначив, що внаслідок зміни серцевини замка вхідних дверей квартири стягувачі не мають можливості користуватися житловим приміщенням, у яке їх було вселено, тому державним виконавцем обґрунтовано відновлено виконавчі провадження, а посилання боржника на те, що вказані дії вчинила його дружина ОСОБА_9, не свідчать про неправомірність оскаржуваних постанов, оскільки наймачем квартири, у якій змінено замки, є ОСОБА_6

У жовтні 2017 року представник ОСОБА_6 - ОСОБА_8 подала касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвали суду першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Заявник зазначає, що боржником ОСОБА_6 не чиняться перешкоди стягувачам у проживанні в квартирі, оскільки серцевину замка замінено його дружиною ОСОБА_9, тому державним виконавцем безпідставно поновлено виконавчі провадження.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

Відповідно до пункту 6 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв у межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за якими судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до частини шостої статті 67 Закону України «Про виконавче провадження» у разі подальшого перешкоджання боржником проживанню (перебуванню) стягувача у приміщенні, в яке його вселено, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження. У такому разі державний виконавець має право повторно здійснити примусове вселення стягувача та накласти на боржника штраф у подвійному розмірі відповідно до статті 75 цього Закону. Виконавче провадження не відновлюється і повторне примусове вселення стягувача не здійснюється, якщо особа, яка перешкоджає його проживанню (перебуванню), не є боржником. Питання про вселення стягувача в такому разі вирішується в судовому порядку.

Судом встановлено, що рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 червня 2015 року у справі № 308/14099/14-ц зобов'язано ОСОБА_6 не чинити перешкод ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у користуванні квартирою та вселено їх у квартиру.

За вказаним рішенням суду 4 грудня 2015 року видані відповідні виконавчі листи № 308/14099/14.

Постановами головного державного виконавця Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Грицищука М.П. від 31 серпня 2016 року виконавчі провадженні ВП № 49658949 та ВП № 49658800 з виконання вказаних виконавчих листів закінчено у зв'язку із повним виконанням рішення.

Постановами цього ж державного виконавця від 9 грудня 2016 року виконавчі провадження відповідно до статті 67 Закону України «Про виконавче провадження» відновлено у зв'язку із тим, що 28 листопада 2016 року до відділу державної виконавчої служби надійшли відповідні звернення представників стягувачів з посиланням на те, що боржник чинить перешкоди стягувачам у проживанні в квартирі шляхом зміни серцевини замка вхідних дверей цієї квартири.

Суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних ухвал судів попередніх інстанцій, оскільки суди, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалили рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що, відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а ухвал - без змін.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов'язковому скасуванню, судом не встановлено.

Посилання заявника на те, що безпосередньо боржником перешкоди у користуванні квартирою стягувачам не чинилися, оскільки замки змінила його дружина, яка не могла потрапити до квартири після вселення 19 серпня 2016 року стягувачів у квартиру без її відома, обґрунтовано судами не визнані підставою для визнання постанов державного виконавця протиправними, оскільки судами встановлено, що наймачем квартири, у яку вселено стягувачів, є боржник, який зобов'язаний забезпечити виконання рішення суду, і постанови про відновлення виконавчого провадження сприятимуть відновленню законних прав стягувачів на виконання цього рішення.

Оскільки суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_6, подану його представником ОСОБА_8, залишити без задоволення.

Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 червня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 13 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Карпенко

В.О. Кузнєцов

В.А. Стрільчук