Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 05.08.2018 року у справі №750/10857/17

Постанова

Іменем України

27 травня 2020 року

м. Київ

справа № 750/10857/17

провадження № 61-39331св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С. (суддя-доповідач),

суддів: Грушицького А. І. Калараша А. А., Сімоненко В. М., Фаловської І. М.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Чернігівської міської ради, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання права власності в порядку спадкування, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Чернігівської області від 25 травня 2018 року у складі колегії суддів: Бобрової І. О., Мамонової О. Є., Шитченко Н. В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Чернігівська міська рада,

третя особа - ОСОБА_2 ,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

1. У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулась до Чернігівської міської ради, третя особа - ОСОБА_2 , з позовом, у якому просила визнати за нею право власності на земельну ділянку загальною площею 0,0533 га, кадастровий номер 7410100000:02:025:0193, що розташована по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті

ІНФОРМАЦІЯ_1 її матері - ОСОБА_3

2. Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_3 . За життя, 04 березня 2014 року ОСОБА_3 склала заповіт, яким усе своє майно заповіла позивачу ОСОБА_1 . Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, в тому числі на зазначену вище земельну ділянку.

3. У встановлений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини позивач, як спадкоємиця за заповітом, подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. ОСОБА_1 було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, а саме на 1/2 частку у праві власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 .

4. Проте у вчиненні нотаріальної дії щодо вказаної земельної ділянки було відмовлено у зв`язку з відсутністю у спадкодавця правовстановлюючого документу на спірну земельну ділянку.

5. Посилаючись на наведені обставини, позивач просила позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

6. Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 лютого

2018 року у складі судді Литвиненко І. В. позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , право власності на земельну ділянку площею 0,0533 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7410100000:02:025:0193.

7. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач є спадкоємцем за заповітом після смерті її матері, а оскільки нотаріусом їй було відмовлено в оформленні права на спадщину через відсутність правовстановлюючого документу, права позивача підлягають захисту в судовому порядку.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

8. Постановою апеляційного суду Чернігівської області від 25 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 лютого 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

9. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що рішення суду першої інстанції щодо оформлення прав на спадкове майно після смерті

ОСОБА_3 безпосередньо стосується законних прав та обов`язків її дочки ОСОБА_2 , яка входить до кола спадкоємців. З огляду на наявність спадкоємця, який має право на обов`язкову частку у спадщині - ОСОБА_2 , як пенсіонер за віком, на пільгових умовах, остання повинна була бути залучена в якості відповідача чи співвідповідача, а не третьої особи на боці відповідача. Вказане унеможливлює розгляд позовних вимог ОСОБА_1 по суті, оскільки через процесуальне становище ОСОБА_2 не брала безпосередньої участі від власного імені у спірних відносинах між сторонами та не користувалася процесуальними правами сторони, хоча і виступала на стороні відповідача.

10. Апеляційний суд також указав, що ОСОБА_1 не позбавлена можливості, визначившись з належним колом відповідачів, звернутися до них з відповідним позовом.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

11. У касаційній скарзі, поданій у червні 2018 року, ОСОБА_1 просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

12. Доводи касаційної скарги зводяться до безпідставного застосування апеляційним судом до правовідносин, що виникли між сторонами, положень статті 1241 ЦК України.

13. Заявник указує, що апеляційний суд не врахував, що вихід на пенсію за віком на пільгових умовах не дає право на обовязкову частку в спадковому майні в порядку статті 1241 ЦК України, якщо на час відкриття спадщини особа не була непрацездатною.

Доводи інших учасників справи

14. Інші учасники справи відзиву щодо вимог і змісту касаційної скарги до суду не направили

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

15. Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, справу витребувано з суду першої інстанції.

16. Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2020 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

17. 15 березня 1999 року виконавчим комітетом Чернігівської міської ради народних депутатів було прийнято рішення № 71, яким ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,0933 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель.

18. 16 березня 1999 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було видано державний акт про право приватної власності на землю на земельну ділянку площею 0,0933 га, що знаходиться по

АДРЕСА_2 .

19. 17 серпня 2007 року та 12 вересня 2007 року між ОСОБА_4 , ОСОБА_3 з однієї сторони та ОСОБА_5 були укладені договори дарування, відповідно до умов якого останньому було подаровано земельну ділянку загальною площею 0,04 га

(по 0,02 га за кожним договором) за вказаною адресою.

20. З огляду на вищенаведене земельна ділянка, яка належала

ОСОБА_4 та ОСОБА_3 зменшилась до площі 0,0533 га.

21. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер.

22. 10 листопада 2008 року після смерті ОСОБА_4 державним нотаріусом Першої чернігівської державної нотаріальної контори

Нестеренко Н. Ф. було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, яка поміж іншого включала в себе 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0933 га, в розмірі 0,0533 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 .

23. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3

24. Позивач ОСОБА_1 та третя особа ОСОБА_2 є дітьми померлого спадкодавця.

25. За життя 04 березня 2014 року ОСОБА_3 склала заповіт, яким усе своє майно заповіла на користь позивача ОСОБА_1

26. Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, в тому числі і на земельну ділянку загальною площею 0,0533 га, кадастровий номер 7410100000:02:025:0193, що розташована по

АДРЕСА_1 .

27. 03 листопада 2016 року ОСОБА_1 звернулася із заявою до приватного нотаріуса Амбарнової Л. М. про прийняття спадщини, вказавши, що крім неї інших спадкоємців за законом не має.

28. Щодо спадкового майна померлої було заведено спадкову справу.

29. 05 грудня 2016 року із заявою про прийняття спадщини звернулася

ОСОБА_2

30. 04 квітня 2017 року син померлої ОСОБА_3 - ОСОБА_5 - подав заяву органам нотаріату, в якій повідомив, що не має права на обов`язкову частку у спадщині.

31. 24 липня 2017 року позивачу ОСОБА_1 було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, а саме на 1/2 частку у праві власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами

АДРЕСА_1 .

32. Матеріали справи не містять відомостей про оспорення наведеного вище свідоцтва про право на спадщину за заповітом у встановленому законом порядку.

33. У видачі свідоцтва про право на спадщину щодо земельної ділянки загальною площею 0,0533 га, кадастровий номер 7410100000:02:025:0193, що розташована по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 постановою приватного нотаріуса від 11 вересня 2017 року було відмовлено через ненадання спадкоємцем правовстановлюючих документів, що підтверджували належність даної земельної ділянки спадкодавцю.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

34. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.

35. Пунктом 2 розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

36. Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

37. Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги,під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

38. Частиною першою статті 402 ЦПК Українив редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.

39. Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

40. Предметом позову у даній справі є визнання права власності в порядку спадкування.

41. Статтями 1216, 1218 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

42. Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

43. Звертаючись з позовом, ОСОБА_1 вказувала, що є спадкоємцем за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її матері ОСОБА_3 . У встановлений законом строк вона звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. ОСОБА_1 було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, а саме на 1/2 частку у праві власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 .

44. Проте, через відсутність правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку вона позбавлена можливості оформити спадкові права на неї.

45. Скасовуючи рішення суду першої інстанції про задоволення позову та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд виходив із наявності у ОСОБА_6 права на обов`язкову частку у спадщині, відповідно до статті 1241 ЦК України.

46. Право на обов`язкову частку у спадщині врегульовано статтею 1241 ЦК України, частиною першою якої передбачено, що право на обов`язкову частку у спадщині мають малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатні вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

47. Розмір обов`язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.

48. Згідно із частиною третьою статті 75 СК в редакції, що діяла, як на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 , непрацездатними вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом І, ІІ чи ІІІ групи.

49. Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в редакції, що діяла на час смерті спадкодавця, непрацездатні громадяни - особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку або визнані інвалідами, у тому числі діти-інваліди, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до цього Закону.

50. Статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, пенсійний вік для жінок встановлений 55 років при стажі роботи не менше 20 років.

51. Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в редакції, що діяла, як на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 , особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року .

52. ОСОБА_2 має статус особи, яка постійно проживає або постійно працює на території посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4).

53. Пенсійний вік для ОСОБА_2 , яка вийшла на пенсію на підставі статті 55 Закону України «Про соціальний захист громадян, які постраждали від наслідків Чорнобильської катастрофи»), був скорочений на 5 років.

54. ОСОБА_2 була призначена пенсія за віком, про що свідчить видане Пенсійним фондом України пенсійне посвідчення від 14 липня 2009 року.

55. Розкриваючи зміст поняття «повнолітні непрацездатні діти», що використовується в частині першій статті 1241 ЦК України щодо права на обов`язкову частку у спадщині, Конституційний Суд України у рішенні від 11 лютого 2014 року № 1-рп/2014 (справа про право на обов`язкову частку у спадщині неповнолітніх непрацездатних дітей спадкодавця), виходив з положень частини третьої статті 75 СК України, яка відносить до категорії «непрацездатні» інвалідів I, II та III групи, а також положень пенсійного законодавства та законів України, які регулюють соціальне страхування і визначають поняття «непрацездатний», а саме частину четверту статті 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» та абзацу 17 частини першої статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та вирішив, що «в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 1241 ЦК України щодо права повнолітніх непрацездатних дітей спадкодавця на обов`язкову частку у спадщині необхідно розуміти так, що таке право мають, зокрема, повнолітні діти спадкодавця, визнані інвалідами в установленому законом порядку незалежно від групи інвалідності.

56. При цьому, висновків щодо наявності права на отримання обов`язкової частки іншими категоріями «непрацездатних» дітей спадкодавця вказане рішення Конституційного Суду України не містить.

57. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на час відкриття спадщини досягла 57 повних років, тобто вона не мала віку, визначеного пунктом 2 частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (58 років), не була особою з інвалідністю та спадкодавець ОСОБА_3 не була годувальником ОСОБА_2 , яка мала самостійний дохід.

58. Встановивши, що третя особа ОСОБА_2 не досягла пенсійного віку в розумінні статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що право на обов`язкову частку у спадщині відповідно до статті 1241 УК України у неї не виникло.

59. Висновок апеляційного суду про те, що ОСОБА_2 отримує пенсію не свідчать про її непрацездатність і не дає їй права на обов`язкову частку у спадщині, оскільки у осіб, які не досягли встановленого чинним законодавством пенсійного віку, але які мають право на отримання пенсії на пільгових умовах, право на обов`язкову частку у спадщині не виникає.

60. Отримання особою пенсії за віком на пільгових умовах, не свідчить про її непрацездатність в розумінні статті 1241 ЦК України як особи, що має право на обов`язкову частку у спадщині

61 . До аналогічного висновку також прийшов Верховний Суд України у постанові від 13 квітня 2011 року (справа № 6-21635св08), а також Верховний Суд у постановах від 16 січня 2019 року у справі № 208/9389/15-ц (провадження № 61-32940св18), від 26 вересня 2019 року у справі

№ 303/674/17 (провадження № 61-29481св18) та від 23 жовтня 2019 року у справі № 285/2298/16-ц (провадження № 61-28747св18).

62. Встановивши, що померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 належало право власності на земельну ділянку площею 0,0533 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7410100000:02:025:0193, та відсутність у спадкоємця за заповітом

ОСОБА_1 правовстановлюючого документу, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про визнання за нею права власності на вказану земельну ділянку в порядку спадкування після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3

63. Висновок апеляційного суду, що ОСОБА_2 має бути притягнута в якості відповідача, на законність рішення суду першої інстанції не впливає.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

64. Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

65. Суд першої інстанції, на підставі належної оцінки зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, правильно застосував норми матеріального права до спірних правовідносин, у зв`язку з чим дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

66. Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але апеляційним судом допущено помилку в застосуванні норм матеріального права, а саме статі 1241 ЦК України, судове рішення апеляційного суду, відповідно до статті 413 ЦПК України, підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Постанову апеляційного суду Чернігівської області від 25 травня 2018 року скасувати, рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 лютого 2018 року залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. І. Грушицький

А. А. Калараш

В. М. Сімоненко

І. М. Фаловська