Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 23.10.2018 року у справі №727/7470/17

Постанова

Іменем України

27 травня 2020 року

м. Київ

справа № 727/7470/17

провадження № 61-44590св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Салон «Наталі»,

третя особа з самостійними позовними вимогами - ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Чернівецької області від 14 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Кулянди М. І., Одинака О. О. та Половінкіної Н. Ю. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Салон «Наталі», третя особа, ОСОБА_4 про визнання правочинів недійсними, повернення майна у спільну власність, та за позовом третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання майна спільною власністю,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Салон «Наталі» (далі - ТОВ «Салон «Наталі», товариство), третя особа ОСОБА_4 про визнання правочинів недійсними, повернення майна у спільну сумісну власність.

Вказував на те, що з 03 вересня 1988 року до 14 серпня 2014 року перебував з відповідачем ОСОБА_2 в зареєстрованому шлюбі.

Під час шлюбу ними за спільні кошти було придбано квартиру АДРЕСА_1 та квартири № 2 та АДРЕСА_3 .

Право власності на ці квартири зареєстровано за ОСОБА_2

У 2006 році квартиру АДРЕСА_4 було переведено у нежитлове приміщення, яке використовується відповідачем ОСОБА_2 для здійснення підприємницької діяльності.

Відповідно до акту прийому-передачі нерухомого майна у власність ТОВ «Салон «Наталі» від 01 липня 2014 року відповідачем, з метою формування статутного капіталу, в обмін на корпоративні права, передано у власність ТОВ «Салон «Наталі» нежитлове приміщення салону-магазину, загальною площею 78,10 кв. м, яке знаходиться на АДРЕСА_4 (колишня квартира № 2 ). Право власності на вказане приміщення зареєстроване за ТОВ «Салон «Наталі».

Крім того, відповідно до акту прийому-передачі нерухомого майна, у власність ТОВ «Салон «Наталі» від 15 жовтня 2014 року ОСОБА_2 , з метою формування статутного капіталу, в обмін на корпоративні права, передано у власність ТОВ «Салон «Наталі» квартиру № 3, загальною площею 31,90 кв. м, що знаходиться на АДРЕСА_4 .

Пізніше, вказаний об`єкт нерухомого майна передано ТОВ «Салон «Наталі» у власність ОСОБА_3 , згідно акту прийому - передачі та видано на її ім`я свідоцтво про право власності від 30 жовтня 2014 року.

Вважав, що відповідач ОСОБА_2 без його згоди відчужила належне їм на праві спільної сумісної власності нерухоме майно.

Просив ухвалити рішення, яким: визнати недійсними рішення (установчих загальних зборів учасників ТОВ «Салон «Наталі» від 01 липня 2014 року, яким прийнято рішення про передачу ОСОБА_2 у власність ТОВ «Салон «Наталі» нежитлового приміщення салону-магазину, розташованого на АДРЕСА_4 та виданого на його підставі свідоцтва на ім`я ТОВ «Салон « Наталі » про право власності на нерухоме майно від 04 вересня 2014 року; визнати недійсними рішення загальних зборів учасників ТОВ «Салон «Наталі» від 15 жовтня 2014 року, яким прийнято рішення про передачу ОСОБА_2 у власність ТОВ «Салон «Наталі» квартири АДРЕСА_3 , акт від 29 жовтня 2014 року прийому-передачі від ТОВ «Салон «Наталі» квартири АДРЕСА_3 у власність ОСОБА_3 , у зв`язку із її виходом зі складу учасників товариства та виданого на підставі зазначеного протоколу та акту свідоцтва на ім`я ОСОБА_3 про право власності на нерухоме майно від 30 жовтня 2014 року, застосувавши наслідки визнання правочинів недійсними і повернути вказане майно у спільну сумісну власність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Третя особа на стороні відповідачів ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про визнання майна спільною власністю.

В позові посилається на те, що є приватним підприємцем з 2000 року. З метою досягнення спільних інтересів та на виконання домовленості щодо спільної діяльності, він та ОСОБА_2 підшукували приміщення для здійснення у ньому діяльності з пошиття та прокату весільного вбрання.

Знайшовши квартиру вони домовились між собою, що договір купівлі-продажу буде оформлено на ОСОБА_2 , що і було виконано.

Придбана квартира АДРЕСА_4 , загальною площею 74,9 кв. м була оформлена на ОСОБА_2 08 грудня 2001 року.

17 грудня 2001 року між ними було укладено договір про спільну діяльність, а 28 грудня 2001 року між ними ж укладено договір оренди цього приміщення (безоплатний). На виконання домовленостей досягнутих між ним та ОСОБА_2 , одержавши нотаріально завірену згоду ОСОБА_2 зайнявся реконструкцією та ремонтом квартири АДРЕСА_4 .

Відповідно до рішення виконкому Чернівецької міської ради від 05 лютого 2002 року № 88/3, за нотаріально посвідченою заявою-згодою ОСОБА_2 , ОСОБА_4 було дозволено переобладнання під салон-магазин квартири АДРЕСА_4 , яка знаходиться на першому поверсі і належить ОСОБА_2 .

Замовивши та одержавши у 2002 році робочий проект № 6/02 щодо реконструкції квартири АДРЕСА_4 , ОСОБА_4 провів її реконструкцію та необхідні ремонтні роботи.

09 вересня 2002 року актом Державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об`єкта в експлуатацію, за участю забудовника ОСОБА_4 та власника ОСОБА_2 , нежитлове приміщення було прийнято в експлуатацію як салон-магазин на АДРЕСА_4 8/100 частин.

Взамін договору купівлі-продажу від 08 грудня 2001 року, на виконання рішення Чернівецького міськвиконкому від 15 жовтня 2002 року № 454/12, ОСОБА_2 одержала свідоцтво про право власності на нежитлове приміщення, салону-магазину - 8/100 частин, яке знаходиться на АДРЕСА_4 та в цілому складається з нежитлових приміщень загальною площею 78,1 кв. м.

12 листопада 2002 року ОСОБА_4 одержано висновок Чернівецької обласної державної СЕС № 282 про надання дозволу на початок роботи весільного салону « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з реалізації весільного та вечірнього вбрання, що на АДРЕСА_4 .

Внаслідок капіталовкладення з його боку площа приміщення збільшилася з 74,9 кв. м до 78,1 кв. м, і він, ОСОБА_4 , став її співвласником, відповідно до зазначеного договору та акту розподілу результатів спільної діяльності від 09 вересня 2002 року.

ОСОБА_2 не заперечує того факту, що він є співвласником салону-магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », однак її колишній чоловік - ОСОБА_3 , вважає це майно тільки спільною власністю подружжя та не визнає, що внаслідок капіталовкладень з його боку, після реконструкції і проведення ремонтних робіт, та згідно укладеної між ним та ОСОБА_6 угоди, він є співвласником спірного приміщення.

Просив визнати, що нежитлове приміщення, салону-магазину, загальною площею 78,10 кв. м, яке знаходиться на АДРЕСА_4 8/100 частин є спільним майном подружжя ОСОБА_2 і ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , розмір часток яких складає: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - 1/2 частки, а також ОСОБА_4 - 1/2 частки.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці у складі судді Смотрицького В. Г. від 20 березня 2018 року позов ОСОБА_3 задоволено частково, позов ОСОБА_4 задоволено повністю.

Визнано недійсним протокол № 1 установчих загальних зборів учасників ТОВ «Салон «Наталі» від 01 липня 2014 року, яким прийнято рішення про передачу ОСОБА_2 у власність ТОВ «Салон «Наталі» нежитлового приміщення салону-магазину, розташованого на АДРЕСА_4 та видане на підставі зазначеного протоколу свідоцтво ТОВ «Салон «Наталі» про право власності на нерухоме майно від 04 вересня 2014 року.

Визнано недійсним протоколом № 2 загальних зборів учасників ТОВ «Салон «Наталі» від 15 жовтня 2014 року, яким прийнято рішення про передачу ОСОБА_2 у власність ТОВ «Салон «Наталі» квартири АДРЕСА_3 .

Визнано нежитлове приміщення салону-магазину, загальною площею 78,10 кв. м, розташованого в АДРЕСА_4 - 8/100 частин, спільним майном подружжя ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , а також ОСОБА_4 , розмір часток яких складає: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - 1\2 частки та ОСОБА_4 - 1\2 частки.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_3 суд виходив з того, що відповідач ОСОБА_2 передала спірне нежитлове приміщення салону-магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на АДРЕСА_4 , без згоди співвласника ОСОБА_3 , що є підставою для визнання рішення установчих загальних зборів товариства щодо передачі салону-магазину до статутного фонду недійсним.

Задовольняючи позов ОСОБА_4 місцевий суд виходив з того, що останнім внаслідок поліпшення та реконструкції житлового приміщення у нежитлове за згодою відповідача ОСОБА_2 було створено нове майно, співвласниками якого вони з нею стали. Розмір часток відповідає вартості їх витрат на поліпшення приміщення та з урахуванням договору про спільну діяльність становить по 1/2 частці у кожного.

Постановою Апеляційного суду Чернівецької області від 14 серпня 2018 року апеляційні скарги ТОВ «Салон «Наталі» та ОСОБА_3 задоволено. Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 20 березня 2018 року в частині визнання недійсним протоколу № 1 установчих загальних зборів учасників ТОВ «Салон «Наталі» від 01 липня 2014року, яким прийнято рішення про передачу ОСОБА_2 у власність ТОВ «Салон «Наталі» нежитлового приміщення салону-магазину, розташованого на АДРЕСА_4 та виданого на підставі зазначеного протоколу свідоцтва на ім`я ТОВ «Салон «Наталі» про право власності на нерухоме майно від 04 вересня 2014 року та в частині визнання нежитлового приміщення салону-магазин, загальною площею 78,10 кв. м, яке розташоване в АДРЕСА_4 - 8/100 частин, спільним майном подружжя ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , а також ОСОБА_4 , розмір часток яких складає: ОСОБА_2 і ОСОБА_3 - 1/2 частки та ОСОБА_4 - 1\2 частки, скасовано.

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТОВ «Салон «Наталі», третя особа, ОСОБА_4 про визнання недійсним рішення (протоколу № 1) установчих загальних зборів учасників ТОВ «Салон «Наталі» від 01 липня 2014 року про передачу ОСОБА_2 у власність ТОВ «Салон «Наталі» нежитлового приміщення салону-магазину, розташованого на АДРЕСА_4 та виданого на його підставі свідоцтва на ім`я ТОВ «Салон « Наталі » про право власності на нерухоме майно від 04 вересня 2014 року, відмовлено.

В позові третьої особи ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання нежитлового приміщення салону-магазин, загальною площею 78,10 кв. м, розташованого на АДРЕСА_4 8/100 частин, спільним майном подружжя ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , а також ОСОБА_4 , розмір часток яких складає: ОСОБА_2 і ОСОБА_3 - 1/2 частки та ОСОБА_4 - 1\2 частки, відмовлено.

Скасовуючи рішення місцевого суду в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_3 апеляційний суд виходив з того, що позивачем не надано доказів про те, що ОСОБА_2 , передаючи ТОВ «Салон «Наталі» нежитлове приміщення салону-магазину, діяла недобросовісно. Не надано позивачем також доказів того, що однин із учасників цього договору - третя особа ОСОБА_4 , як член ТОВ «Салон «Наталі», знав або не міг не знати про те, що ОСОБА_2 не отримала згоди на укладення оскаржуваного договору другого подружжя, тобто ОСОБА_3 .

Апеляційний суд вказав, що за обставинами справи встановлено, що ОСОБА_3 було відомо, що вказана квартира придбавається для використання у підприємницькій діяльності його дружини ОСОБА_2 , як салон-магазин. Також ОСОБА_3 не заперечував факту укладення договору про спільну діяльність від 17 грудня 2001 року його дружини ОСОБА_2 з ОСОБА_4 щодо реконструкції квартири з метою переведення її у нежитлове приміщення - салон-магазин. Позивачу було відомо, що переобладнання під салон-магазин квартири АДРЕСА_4 здійснювалося відповідно до рішення виконкому Чернівецької міської ради від 05 лютого 2002 року, за нотаріально посвідченою заявою-згодою ОСОБА_2 , відповідно до якої реконструкцію дозволено зробити саме ОСОБА_4 .

Скасовуючи рішення місцевого суду в частині позовних вимог ОСОБА_4 апеляційний суд керувався тим, що суд першої інстанції вирішив позовні вимоги особи в інтересах третіх осіб, без надання цими особами повноважень на представлення їх інтересів. Крім того, місцевий суд вирішив питання про поділ майна подружжя без їх позову, хоча вони були сторонами в даній справі і з таким позовом до суду не звертались.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У вересні 2018 року ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Апеляційного суду Чернівецької області від 14 серпня 2018 року в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм процесуального права, просить оскаржувану постанову в частині відмови у задоволенні його позову про визнання недійсним рішення (протоколу № 1) установчих загальних зборів учасників ТОВ «Салон «Наталі» від 01 липня 2014 року про передачу ОСОБА_2 у власність ТОВ «Салон «Наталі» нежитлового приміщення салону-магазину, розташованого на АДРЕСА_4 та виданого на його підставі свідоцтва на ім`я ТОВ «Салон «Наталі» про право власності на нерухоме майно від 04 вересня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким зазначену позовну вимогу задовольнити.

В іншій частині (позов третьої особи ОСОБА_4 ) постанова суду апеляційної інстанції не оскаржена, а тому у касаційному порядку не переглядається.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що висновок суду апеляційної інстанції про те, що ОСОБА_2 , передаючи ТОВ «Салон «Наталі» нежитлове приміщення салону-магазину, діяла добросовісно не відповідає матеріалам справи з огляду на те, що всі учасники процесу є між собою близькими родичами, що було встановлено судовим рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 23 березня 2017 року, справа № 727/330/16-ц.

На переконання заявника ОСОБА_2 діяла недобросовісно, а ОСОБА_4 знав, або не міг не знати про те, що ОСОБА_2 не отримувала згоди на укладення оскаржуваного правочину від іншого з подружжя - ОСОБА_3 .

Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У листопаді 2018 року від ТОВ «Салон «Наталі» на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_3 в якому представник товариства просив у задоволенні касаційної скарги відмовити посилаючись на її необґрунтованість, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Шевченківського районного суду м. Чернівці.

16 листопада 2018 року справа № 727/7470/17 надійшла до Верховного Суду.

Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 14 квітня 2020 року № 1039/0/226-20 призначено повторний автоматичний розподіл судової справи та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями цивільну справу № 727/7470/17 (провадження № 61-44590св18) 14 квітня 2020 року призначено судді-доповідачеві Литвиненко І. В., судді, які входять до складу колегії: Висоцька В. С., Фаловська І. М.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 квітня 2020 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що 03 вересня 1988 року між позивачем ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_2 було укладено шлюб.

08 грудня 2001 року між ОСОБА_7 (продавець) з однієї сторони та ОСОБА_2 (покупець) з другої сторони, укладено договір купівлі- продажу квартири № 2, загальною площею 74,90 кв. м, розташованої на АДРЕСА_4 . Згідно договору купівлі-продажу квартира була придбана за 12 059, 00 грн.

17 грудня 2001 року між ОСОБА_2 і приватним підприємцем ОСОБА_4 укладено договір про спільну діяльність, згідно умов якого (п.п. 1, 2, 3, 5, 6, 7 Договору), сторони домовилися спільно діяти для досягнення наступної мети: переобладнання під салон-магазин квартири № 2, розташованої на АДРЕСА_4 . При цьому внесок ОСОБА_4 у спільну діяльність, який полягав у професійних навичках та грошових коштах, оцінено в 100 000,00 грн., а внесок ОСОБА_2 , який полягав у внесенні квартири АДРЕСА_4 , оцінено у 80 000,00 грн.

В п. 7.1 розділу «Розподіл результатів спільної діяльності» договору зазначено, що нежитлове приміщення салону-магазину на АДРЕСА_4 підлягає поділу кожній із сторін по 1/2.

28 грудня 2001 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 укладено договір оренди цього приміщення (безоплатний).

05 лютого 2002 року рішенням виконкому Чернівецької міської ради № 88/3, за нотаріально посвідченою заявою-згодою ОСОБА_2 , підприємцю ОСОБА_4 дозволено переобладнати під салон-магазин квартиру АДРЕСА_4 , яка розташована на першому поверсі будинку і належить ОСОБА_2

У 2002 році ОСОБА_4 замовлено та одержано робочий проект № 6/02 щодо реконструкції квартири АДРЕСА_4 .

03 червня 2002 року Чернівецькою обласною СЕС, підприємцю ОСОБА_4 було видано заключення № 75 по робочому проекту реконструкції квартири АДРЕСА_4 .

09 вересня 2002 року актом Державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об`єкта в експлуатацію, за участю забудовника ОСОБА_4 та власника ОСОБА_2 , було прийнято в експлуатацію нежитлове приміщення салон-магазин на АДРЕСА_4 - 8/100 частин, вартістю 83 055,00 грн.

09 вересня 2002 року підприємець ОСОБА_4 та ОСОБА_2 склали Акт (протокол) розподілу результатів спільної діяльності по договору про спільну діяльність від 17 грудня 2001 року, згідно якого сторони підтвердили виконання укладеного сторонами Договору про спільну діяльність та досягнення спільної мети переобладнання під салон-магазин квартири АДРЕСА_4 .

Підписанням цього Акту сторони підтвердили, що будівельно-монтажні роботи, які виконані силами та за рахунок підприємця ОСОБА_4 , відповідають робочому проекту та виданим технічним умовам, а їх загальна фактична вартість склала 154 549,70 грн, що дорівнює 29 000,00 доларам США по курсу НБУ.

Відповідно до п. 7.1 укладеного договору про спільну діяльність від 17 грудня 2001 року у власність кожної з сторін - підприємця ОСОБА_4 та ОСОБА_2 переходить по 1/2 частині нежитлового приміщення салону- магазину на АДРЕСА_4 , загальною площею 78,10 кв. м (без його реального поділу в натурі), що підтверджується копією акту.

23 жовтня 2002 року виконкомом Чернівецької міської ради, на підставі рішення Чернівецької міської ради від 15 жовтня 2002 року № 454/12, взамін договору купівлі-продажу від 08 грудня 2001 року, ОСОБА_2 видано на її ім`я Свідоцтво про право приватної власності на 8/100 будинку АДРЕСА_4 в цілому, яка складається з нежитлових приміщень салону - магазину загальною площею 78,1 кв. м.

11 листопада 2002 року ОСОБА_4 отримано висновок № 282 Чернівецької обласної державної СЕС про надання дозволу на початок роботи весільного салону « ІНФОРМАЦІЯ_1 » приватного підприємця ОСОБА_4 , який розташований в АДРЕСА_4 з реалізації весільного та вечірнього вбрання.

01 січня 2003 року між ОСОБА_2 «Орендодавець» з однієї сторони та ОСОБА_4 «Орендар» з другої сторони, укладено безоплатний договір оренди нежилого приміщення АДРЕСА_4 ,

10 червня 2004 року між ОСОБА_8 (продавець) з однієї сторони та ОСОБА_2 (покупець) з другої сторони, укладено договір купівлі- продажу квартири № 3, загальною площею 31,90 кв. м, розташованої на АДРЕСА_3 .

01 липня 2014 року протоколом № 1 установчих загальних зборів учасників ТОВ «Салон «Наталі», ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , вирішили: виступити учасниками ТОВ «Салон «Наталі», місцезнаходження АДРЕСА_4; створити статутний капітал ТОВ «Салон «Наталі» у розмірі 400 000,00 грн., який формується за рахунок майнових та грошових внесків його учасників; розподілити статутний капітал ТОВ «Салон «Наталі» між учасниками наступним чином: ОСОБА_2 - 200 000,00 грн; ОСОБА_4 - 200 000,00 грн.

ОСОБА_4 зобов`язався сформувати належну йому частку у статутному капіталі ТОВ «Салон «Наталі» грошовими коштами або майном протягом року з моменту державної реєстрації ТОВ «Салон «Наталі».

ОСОБА_2 з метою формування статутного капіталу ТОВ «Салон «Наталі» передає у власність ТОВ «Салон «Наталі» в якості майнового внеску статутного капіталу в обмін на корпоративні права наступне нерухоме майно: нежитлове приміщення салону-магазину, загальною площею 78,10 кв. м, яке складається з приміщень: 2-1 коридор - площею 3,80 кв. м, 2-2 кухня - площею 11,30 кв. м, 2-3 санвузол - площею 3,80 кв. м, 2-4 зал - площею 36,50 кв. м, 2-5 зал - площею 22,70 кв. м, що складає 8/100 будівлі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 та належить ОСОБА_2 на праві власності згідно свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Чернівецької міської ради 22 жовтня 2002 року на підставі рішення Чернівецького міськвиконкому від 15 жовтня 2002 року № 454/12. Вартість за домовленості сторін 200 000,00 грн.

01 липня 2014 року Актом прийому-передачі нерухомого майна у власність ОСОБА_2 , з метою формування статутного капіталу в обмін на корпоративні права, передала, а ТОВ «Салон «Наталі», в особі ОСОБА_4 , прийняло у власність нежитлове приміщення салону-магазину, загальною площею 78,10 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 .

14 серпня 2014 року рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розірвано.

04 вересня 2014 року ТОВ «Салон «Наталі» видано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, розташоване за адресою м. Чернівці, вулиця Головна, 78 , загальною площею 78,1 кв. м.

15 жовтня 2014 року протоколом № 2 загальних зборів учасників ТОВ «Салон «Наталі», ОСОБА_2 та ОСОБА_4 вирішили: прийняти до складу учасників ТОВ «Салон « Наталі » ОСОБА_3 .

Розподілити статутний капітал ТОВ «Салон «Наталі» у розмірі 400 000,00 грн. між його учасниками (в силу того, що ОСОБА_4 не в змозі протягом року внести 200 000,00 грн) наступним чином: ОСОБА_2 - 290 000 грн (72,50 %); ОСОБА_4 - 20 000 грн (5,00 %); ОСОБА_3 - 90 000 грн (22,50 %).

ОСОБА_2 з метою формування статутного капіталу ТОВ «Салон «Наталі» передає у власність ТОВ «Салон «Наталі» в якості майнового внеску до статутного капіталу в обмін на корпоративні права наступне нерухоме майно: квартиру № 3, яка складається з однієї житлової кімнати загальною площею 31,90 кв. м, в т.ч. житловою площею 10,40 кв. м, що знаходиться в АДРЕСА_4 , що належить ОСОБА_2 на праві власності згідно договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Зеленською М. В. 10 червня 2004 року. Вартість за домовленістю сторін 90 000 грн.

ОСОБА_3 з метою формування статутного капіталу ТОВ «Салон «Наталі» передає у власність ТОВ «Салон «Наталі» в якості майнового внеску статутного капіталу в обмін на корпоративні права наступне нерухоме майно: обладнання для пошиття одягу (всього 11 найменувань), яке оцінено за згодою учасників на суму 90 000,00 грн.

15 жовтня 2014 року Актом прийому-передачі нерухомого майна, ОСОБА_2 , з метою формування статутного капіталу в обмін на корпоративні права, передала, а ТОВ «Салон «Наталі», в особі директора ОСОБА_2 , прийняло у власність квартиру № 3, яка складається з однієї житлової кімнати загальною площею 31,90 кв. м, в т.ч. житловою площею 10,40 кв. м, що знаходиться в АДРЕСА_4 .

16 жовтня 2014 року ТОВ «Салон «Наталі» отримало Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а саме квартиру № 3, яка складається з однієї житлової кімнати загальною площею 31,90 кв. м, що знаходиться в АДРЕСА_4 .

29 жовтня 2014 року, на підставі Акту прийому-передачі нерухомого майна, у власність в зв`язку з виходом зі складу учасників товариства, ТОВ «Салон «Наталі», в особі директора ОСОБА_2 у зв`язку з виходом зі складу учасників та виплатою, за згодою сторін, належної частки в майні ТОВ «Салон «Наталі», шляхом передачі майна в натурі, передає у власність, а ОСОБА_3 приймає у власність квартиру № 3, яка складається з однієї житлової кімнати загальною площею 31,90 кв. м, в т.ч. житловою площею 10,40 кв. м, що знаходиться в АДРЕСА_4 .

30 жовтня 2014 року ОСОБА_3 отримала Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а саме на квартиру № 3, яка складається з однієї житлової кімнати загальною площею 31,90 кв. м, в т.ч. житловою площею 10,40 кв. м, що знаходиться в АДРЕСА_4 .

23 березня 2017 року рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці (справа № 727/330/16-ц) встановлено, що квартири № 2 та квартира АДРЕСА_3 були придбані ОСОБА_3 та ОСОБА_2 під час шлюбу. Переобладнання та реконструкцію квартири № 2 під салон магазин було здійснено ОСОБА_4 та ОСОБА_2 відповідно до договору про спільну діяльність, згідно акту приймання-передачі їх частки є рівними по 1/2 частці кожному, а також між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було укладено безоплатні договори оренди квартири № 2 від 28 грудня 2001 року та 01 січня 2003 року.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 01 серпня 2016 року за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визначення розміру часток у майні (справа № 727/5222/16-ц) визначено рівність часток ОСОБА_4 та ОСОБА_2 у спільному майні - нежитловому приміщенні салоні-магазині, загальною площею 78,10 кв. м, розташованому у м. Чернівцях на АДРЕСА_4 , 8/100 частин, частки кожного складають по 1/2. 26 січня 2017 року ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області апеляційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 01 серпня 2016 року за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визначення розміру часток у майні закрито.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12 червня 2017 року у цивільній справі № 727/74/17, за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення 1/4 частки витрат з оплати наданих послуг щодо утримання нерухомого майна - салону-магазину на АДРЕСА_4 , встановлено, що 17 грудня 2001 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було укладено договір про спільну діяльність, згідно якого позивач надала ОСОБА_4 для переобладнання під салон магазин квартиру АДРЕСА_4 , а 28 грудня 2001 року між ними було укладено договір оренди цієї квартири.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12 червня 2017 року у цивільній справі № 727/74/17 набрало законної сили.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 24 січня 2017 року задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення з нього, як співвласника коштів за утримання 1/2 частки нерухомого майна - салону-магазину на АДРЕСА_4 .

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому в тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Перевіряючи в межах касаційної скарги правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За правилом частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина друга статті 215 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя статті 215 ЦК України).

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, якими передбачено право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, на захист якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Поняття, зміст права власності та його здійснення закріплено у статтях 316, 317, 319 ЦК України, аналіз яких свідчить, що право власності має абсолютний характер, його зміст становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном. Забезпечуючи всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.

За загальним правилом власник самостійно розпоряджається своїм майном.

Розпорядження об`єктом спільної власності (часткової чи сумісної) має свої особливості.

Відповідно до частини першої 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

У статті 60 СК України закріплено правило, за яким майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таке ж положення містить і частина третя статті 368 ЦК України.

За вимогами частин першої, другої статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Згідно з частиною третьою статті 65 СК України для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Відповідно до частини четвертої статті 369 ЦК України правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3 , суд апеляційної інстанції виходив з відсутності підстав для визнання недійсним правочину щодо передачі ОСОБА_2 до статутного капіталу ТОВ «Салон «Наталі» приміщення салону-магазину, вважаючи, що ОСОБА_2 , передаючи ТОВ «Салон «Наталі» спірне приміщення, діяла добросовісно. Дійшовши такого висновку, суд апеляційної інстанції також послався на правову позицію Верховного Суду України від 05 липня 2017 року (справа № 6-1743цс16) в якій Верховний Суд України вказував, що укладення одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому разі, якщо судом буде встановлено, що той з подружжя, який уклав договір щодо спільного майна, та третя особа - контрагент за таким договором, діяли недобросовісно, зокрема, що третя особа знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності, і що той з подружжя, який укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18) відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше у постановах від 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1622цс15, від 27 січня 2016 року у справі № 6-1912цс15 та від 30 березня 2016 року у справі № 6-533цс16, посилаючись на те, що такі висновки суперечать принципу рівності як майнових прав подружжя, так і рівності прав співвласників, власність яких є спільною сумісною, без визначення часток.

В ухвалі від 04 листопада 2019 року у справі № 552/4405/14 (провадження 14-620цс19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18) Велика Палата Верховного Суду вже висловила правову позицію щодо застосування норм статей 3, 215, 369 ЦК України, статті 65 СК України. Також сформулювала свою позицію щодо застосування принципу добросовісності до подібних правовідносин. Додатково заначила, що постанова Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-1743цс16, від висновків якої має намір відступити колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, містить правову позицію аналогічну викладеним у постановах від 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1622цс15, від 27 січня 2016 року у справі №6-1912цс15 та від 30 березня 2016 року у справі № 6-533цс16 тим, від яких Велика Палата Верховного Суду відступила 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).

Таким чином колегія суддів не погоджується із вищевказаним висновком апеляційного суду, оскільки він не ґрунтується на належній оцінці наданих сторонами доказів та не відповідає принципу презумпції спільності майна подружжя набутого під час шлюбу, закріпленому в статті 60 СК України та викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).

Як встановлено судами, ОСОБА_2 відповідно до рішення учасника ТОВ «Салон «Наталі» від 01 липня 2014 року № 1 та акту приймання-передачі від 01 липня 2014 року передала до статутного капіталу цього товариства спірне нежитлове приміщення салону-магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1 » на АДРЕСА_4 .

В результаті внесення майна до статутного капіталу ТОВ «Салон « ОСОБА_9 ОСОБА_2 отримала корпоративні права у вказаному товаристві.

Звертаючись до суду ОСОБА_3 вказував, що ним не надавалась згода на передачу спільного майна подружжя до статутного капіталу ТОВ «Салон «Наталі».

Проте суди належним чином цих доводів не перевірили, хоча вказана обставина має істотне значення для правильного вирішення спору.

Визначаючи характер правовідносин сторін та справжній зміст дій ОСОБА_2 суди не встановили, на підставі яких документів спільне майно вибуло із власності подружжя і перейшло до ТОВ «Салон «Наталі», не з`ясували, чи є рішення засновника та акт приймання-передачі від 01 липня 2014 року правочином щодо відчуження майна, в результаті якого були набуті, змінені або припинені права і обов`язки ТОВ «Салон «Наталі» та ОСОБА_2 .

З матеріалів справи вбачається, що право власності ТОВ «Салон «Наталі» на спірне майно зареєстровано державним реєстратором на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 04 вересня 2014 року виданого реєстраційною службою Чернівецького міського управління юстиції Чернівецької області.

Перелік документів, які є підставою для проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва, на час переходу права власності до ТОВ «Салон «Наталі», був передбачений Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868 (далі - Порядок № 868).

Згідно абзаців 1 та 3 пункту 52 Порядку № 868 для проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва у зв`язку з передачею нерухомого майна у власність юридичної особи як внесок (внесення майна до статутного (складеного) капіталу (статутного фонду), вступні, членські та цільові внески членів кооперативу тощо) заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає акт приймання-передачі об`єкта нерухомого майна або інший документ, що підтверджує факт передачі такого майна. У разі коли така передача здійснюється щодо об`єкта нерухомого майна, яке перебуває у спільній власності, заявник, крім документа, що зазначений в абзаці першому цього пункту, подає письмову згоду всіх співвласників, засвідчену відповідно до Закону України «Про нотаріат».

Залишивши поза увагою вказані обставини, суди не встановили підставу переходу права власності на салон-магазин до ТОВ «Салон «Наталі», не з`ясували, чи була подана державному реєстратору передбачена пунктом 52 Порядку № 868 нотаріально засвідчена згода ОСОБА_3 на передачу об`єкту нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ «Салон «Наталі».

Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18) сформулювала висновок про застосування норм права, згідно з яким відсутність нотаріально посвідченої згоди іншого зі співвласників (другого з подружжя) на укладення правочину позбавляє співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень на укладення договору про розпорядження спільним майном. Укладення такого договору свідчить про порушення його форми і відповідно до частини четвертої статті 369 ЦК України та статті 215 ЦК України надає іншому зі співвласників (другому з подружжя) право оскаржити договір з підстав його недійсності.

З урахуванням наведеного, враховуючи правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17, а також неналежне дослідження судами доказів, які мають значення для справи, суд апеляційної інстанції дійшов до передчасного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 в цій частині.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

Оскільки апеляційний суд не в повній мірі дотримався норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема не дослідив докази, які мають істотне значення для справи, а суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, тому немає правових підстав для ухвалення нового рішення або зміни судових рішень.

Доводи касаційної скарги вказують на наявність підстав для скасування рішення апеляційного суду і направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції відповідно до вимог статті 411 ЦПК України.

Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції належить врахувати викладене в даній постанові, встановити наявність або відсутність надання позивачем нотаріально посвідченої згоди на передачу спірного майна до статутного капіталу товариства та ухвалити судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Апеляційного суду Чернівецької області від 14 серпня 2018 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним протоколу № 1 установчих загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Салон «Наталі» від 01 липня 2014року, яким прийнято рішення про передачу ОСОБА_2 у власність Товариства з обмеженою відповідальністю «Салон «Наталі» нежитлового приміщення салону-магазину, розташовано на АДРЕСА_4 та видане на підставі зазначеного протоколу свідоцтво на ім`я Товариства з обмеженою відповідальністю «Салон «Наталі» про право власності на нерухоме майно від 04 вересня 2014 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. С. Висоцька Судді:А. І. Грушицький А. А. Калараш І. В. Литвиненко І. М. Фаловська