Постанова

Іменем України

27 травня 2020 року

м. Київ

справа № 522/25954/16-ц

провадження № 61-46974св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача -ОСОБА_2 ,

відповідач - Перша одеська державна нотаріальна контора,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Апеляційного суду Одеської області, у складі колегії суддів: Кононенко Н. А., Гірняк Л. А., Сегеди С. М., від 25 жовтня 2018 року.

Короткий зміст позовної заяви та її обґрунтування

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Першої одеської державної нотаріальної контори, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 , про визнання незаконною відмови у вчиненні нотаріальної дії у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом та зобов`язання вчинення нотаріальної дії.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_4 , після смерті якої відкрилась спадщина у вигляді частки квартири АДРЕСА_1 . Вказувала, що вона має право на обов`язкову частку в спадщині. 27 грудня 2016 року державний нотаріус Першої одеської державної нотаріальної контори Садова Т. В. відмовила їй у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з ненаданням правовстановлюючих документів на спадкове майно. Зазначала, що іншому спадкоємцю ОСОБА_3 нотаріус видала свідоцтво про право на спадщину, про що зробила відмітку на оригіналі правовстановлюючого документа на спадкову квартиру. Оригінал правовстановлюючого документу на спадкову квартиру нотаріусу надав іншій спадкоємець.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просила суд визнати нечинною і скасувати постанову державного нотаріуса Садової Т. В.

від 27 грудня 2016 року про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину та зобов`язати державного нотаріуса Першої одеської державної нотаріальної контори Садову Т. В. видати ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси, у складі судді Загороднюка В. І., від 20 квітня 2018 року позов задоволено. Постанову державного нотаріуса Першої одеської державної нотаріальної контори Садової Т. В. від 27 грудня 2016 року про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину визнано незаконною та скасовано. Зобов`язано Першу одеську державну нотаріальну контору видати ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом на 3/40 частки квартири АДРЕСА_1 .

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у державного нотаріуса були відсутні підстави для відмови позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 25 жовтня 2018 року апеляційну скаргу Першої одеської державної нотаріальної контори задоволено частково. Рішення суду першої інстанції скасовано. Провадження у справі закрито.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що Першу одеську державну нотаріальну контору було ліквідовано відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 28 вересня 2017 року без визначення правонаступника, а правовідносини у справі не допускають правонаступництва, отже провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України підлягає закриттю.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що судом апеляційної інстанції не досліджено наказ Міністерства юстиції України від 28 грудня 2017 року

№ 4336/5 та не враховано, що рішення суду першої інстанції ухвалено за шість місяців до того, як Перша одеська державна нотаріальна контора припинила свою діяльність. Заявник вказує, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження ліквідації державної нотаріальної контори та створення нової державної нотаріальної контори. Наголошує, що суд апеляційної інстанції не виконав вимог частини третьої статті 377 ЦПК України та не перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

У відзиві на касаційну скаргу державний нотаріус Садова Т. В. просить залишити касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

13 квітня 2020 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу № 522/25954/16-ц розподілено судді-доповідачеві.

Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2020 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Постановою державного нотаріуса Першої одеської нотаріальної контори

від 27 грудня 2016 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину на 3/40 частки квартири АДРЕСА_1 , яка належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 та її чоловіку ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа на вказану квартиру.

27 жовтня 2016 року державний нотаріус видала іншому спадкоємцю ОСОБА_3 свідоцтво про право на спадщину на 9/40 спадкової квартири АДРЕСА_1 , про що зробила відмітку на оригіналі правовстановлюючого документа на спадкову квартиру. Таким чином оригінал правовстановлюючого документу на спадкову квартиру державному нотаріусу надав іншій спадкоємець. Факт того, що ОСОБА_3 надав оригінал правовстановлюючого документа на спадкову квартиру нотаріус не заперечувала.

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 19 жовтня 2018 року внесено запис про припинення Першої одеської державної нотаріальної контори. Ліквідація проведена на підставі наказу Міністерства юстиції України від 28 вересня 2017 року.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», положеннями якого встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

За змістом пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Частиною першої статті 1 Закону України «Про нотаріат» визначено, що нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про нотаріат» державні нотаріальні контори створюються і ліквідуються Міністерством юстиції України.

Штати державних нотаріальних контор затверджуються Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі в межах встановленої для державних нотаріальних контор штатної чисельності і фонду заробітної плати.

Державна нотаріальна контора є юридичною особою, яка створюється та реєструється у встановленому законом порядку. Очолює державну нотаріальну контору завідуючий, який призначається із числа осіб, які мають свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

Відповідно до частини п`ятої статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно з частиною першою статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу.

Частинами першою, третьою статті 377 ЦПК України передбачено, що судове рішення суду першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Якщо судом першої інстанції ухвалено законне і обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи сторони у спорі чи припинення юридичної особи сторони у спорі, що не допускає правонаступництва, після ухвалення такого рішення не може бути підставою для застосування вимог частини першої цієї статті.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі, апеляційний суд на зазначені вище вимоги законодавства достатньої уваги не звернув, не врахував, що рішення суду першої інстанції було ухвалено 20 квітня 2018 року, а запис про припинення діяльності Першої одеської державної нотаріальної контори було внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 19 жовтня 2018 року (номер запису 15561110003014731), тобто майже через шість місяців після ухвалення оскарженогосудового рішення, не перевірив законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та дійшов передчасного висновку про закриття провадження у справі.

Суд апеляційної інстанції не дослідив наказ Міністерства юстиції України про ліквідацію Першої одеської державної нотаріальної контори

від 28 грудня 2017 року, на підставі якого було прийнято рішення про ліквідацію відповідача, не перевірив доводи позивача, що відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 28 грудня 2017 року № 4336/5 «Про утворення деяких державних нотаріальних контор» утворено Приморську, Київську, Суворовську, Малиновську державні нотаріальні контори у місті Одеса. Незакінчені спадкові справи передані до Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса з колишньої Першої, Другої та Шостої одеських державних нотаріальних контор.

Публічне правонаступництво органів державної влади, інших органів й установ, які наділені владними повноваженнями, є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому обов`язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою здійснення правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.

При визначенні процесуального адміністративного (публічного) правонаступництва суд повинен виходити з того, хто є правонаступником у спірних правовідносинах, і враховувати наступне: якщо під час розгляду справи буде встановлено, що орган (установа) наділений владними повноваженнями, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржуються, припинив свою діяльність, то суд повинен залучити до участі у справі його правонаступників.

У разі ж відсутності правонаступників суд повинен залучити до участі у справі орган (установу), до компетенції якого належить прийняття рішення про усунення порушень прав, свобод чи інтересів позивача. Отже, підставою для переходу адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних до іншого (набуття адміністративної компетенції) є події, що відбулися із суб`єктом, наділеним владними повноваженнями.

Із урахуванням зазначеного, висновок апеляційного суду про скасування рішення суду першої інстанції та закриття провадження у справі не може вважатись законним й обґрунтованим.

Таким чином, доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена ухвала суду апеляційної інстанції винесена без додержання норм процесуального права.

Частиною шостою статті 411 ЦПК України встановлено, що підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина четверта статті 406 ЦПК України).

У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, оскаржену ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати і направити справу на розгляд суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 25 жовтня 2018 року скасувати.

Справу направити на розгляд Одеського апеляційного суду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович