Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 26.08.2019 року у справі №200/21685/17

Постанова

Іменем України

27 травня 2020 року

м. Київ

справа № 200/21685/17

провадження № 61-15340св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Штелик С. П. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Сімоненко В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , товариство з обмеженою відповідальністю «Метал-Корт»,

особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , на ухвалу Дніпровського апеляційного суду в складі суддів: Красвітної Т. П., Свистунової О. В., Єлізаренко І. А., від 09 липня 2019 року,

В С Т А Н О В И В :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_2 , ТОВ «МЕТАЛ-КОРТ» про стягнення заборгованості за договором позики.

В обґрунтування позову зазначив, що між ним як позикодавцем та ОСОБА_5 (громадянин Республіки Молдова), як позичальником, 12 грудня 2016 року укладено договір позики відповідно до умов якого, в порядку та на умовах, визначених договором, позикодавець передав у власність позичальнику грошові кошти у розмірі 1 390 000 грн, а позичальник зобов`язався повернути позику у визначений строк до 27 листопада 2017 року.

12 грудня 2016 року в забезпечення виконання зобов`язань за договором позики позивачем також було укладено договори поруки з поручителем ОСОБА_2 , яка зобов`язалась нести відповідальність в розмірі 10 000 грн як субсидіарний боржник, та поручителем ТОВ «МЕТАЛ - КОРТ», яке зобов`язалось нести відповідальність як солідарний боржник, в розмірі переданої позики.

28 листопада 2017 року позивачем направлені вимоги до позичальника та поручителів про повернення позики. На момент звернення до суду, ні позичальник, ні поручителі своїх зобов`язань відповідно за договором позики та договорами поруки не виконали, позику не повернули.

На підставі викладеного, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_2 заборгованість в сумі 10 000 грн, стягнути з ТОВ «МЕТАЛ - КОРТ» заборгованість в сумі 1 390 000 грн та судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська в складі судді Женеску Е. В. від 22 грудня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ «Метал-Корт» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 12 грудня 2016 року в сумі 1 390 000 грн.

Стягнуто з ТОВ «Метал-Корт» на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 8 000 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Вчинені дії щодо оскарження рішення суду першої інстанції

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, у лютому 2018 року ОСОБА_3 , яка не була учасником справи, подала апеляційну скаргу на указане судове рішення.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2018 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 грудня 2017 року.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 09 липня 2019 року закрито апеляційне провадження у даній справі за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 грудня 2017 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що договір поруки від 12 грудня 2016 року був укладений між ОСОБА_1 (позикодавець) та юридичною особою ТОВ «Метал-Корт» (поручитель). Фізична особа ОСОБА_3 не була стороною вказаних вище договорів позики та поруки, не є учасником спірних правовідносин. Апеляційний суд зазначив, що після відкриття апеляційного провадження встановлено, що заочним рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 грудня 2017 року у даній справі питання про права, свободи, інтереси або обов`язки ОСОБА_3 не вирішувалось, що згідно вимог пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України є підставою для закриття апеляційне провадження за апеляційною скаргою останньої.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2019 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати оскаржене судове рішення та передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, на думку скаржника, не повно дослідив зібрані у справі докази та дійшов помилкових висновків про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 . Останній безпідставно відмовлено у доступі до правосуддя. ОСОБА_3 володіє 50 % статутного капіталу ТОВ «Метал-Корт», у зв`язку із чим рішення суду першої інстанції впливає на її права, оскільки вона зацікавлена в отриманні прибутку від діяльності указаного товариства. ОСОБА_3 не приймала участі в засіданні загальних зборів ТОВ «Метал-Корт» при вирішенні питання затвердження спірного договору поруки. Судом першої інстанції не досліджувалась правова природа спірного договору поруки, які були укладені для створення штучної заборгованості товариства. Суд першої інстанції безпідставно розгляну справу без залучення боржника за спірним зобов`язанням - громадянина Республіки Молдова ОСОБА_5 . Спірний договір поруки не відповідає меті діяльності товариства. При укладенні спірного договору поруки були порушені вимоги чинного законодавства.

Доводи інших учасників справи

У вересні 2019 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що обставини справи щодо можливості апеляційного перегляду справи за апеляційною скаргою ОСОБА_3 судом апеляційної інстанції встановлені повно та відповідають дійсним обставинам. Остання особисто не є стороною спірного договору поруки, у зв`язку із чим рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 грудня 2017 року у даній справі питання про права, свободи, інтереси або обов`язки ОСОБА_3 не вирішувалось. У відзиві на касаційну скаргу заявник просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на його законність і обґрунтованість.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі. Витребувано справу із суду першої інстанції.

У вересні 2019 року справу передано судді-доповідачу.

Обставини справи, встановлені судами

Апеляційним судом встановлено, що заочним рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 грудня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто з ТОВ «Метал-Корт» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 12 грудня 2016 року в сумі 1 390 000 грн, а також судові витрати.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, у лютому 2018 року ОСОБА_3 , яка не була учасником справи, подала апеляційну скаргу на указане судове рішення.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2018 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 грудня 2017 року.

ОСОБА_3 має частку в статутному капіталі ТОВ «Метал-Корт».

Юридична особа ТОВ «Метал-Корт» діє як самостійна особа, яка наділена цивільною правоздатністю і дієздатністю, зокрема на укладення від свого імені договорів і відповідно, нести цивільну (майнову) відповідальність.

ОСОБА_3 не надала апеляційному суду доказів визнання спірного договору поруки недійсним, удаваним, тощо.

ОСОБА_3 особисто не є стороною спірного договору позики та спірного договору поруки.

Після відкриття апеляційного провадження апеляційним судом встановлено, що заочним рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 грудня 2017 року у даній справі питання про права, свободи, інтереси або обов`язки ОСОБА_3 не вирішувалось, що згідно вимог пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України є підставою для закриття апеляційне провадження за апеляційною скаргою останньої.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

08 лютого 2020 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX (далі - Закон від 15 січня 2020 року № 460-IX).

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права

За змістом частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касаційному порядку (частина друга статті 362 ЦПК України).

Апеляційним судом установлено, що ОСОБА_3 особисто не є стороною спірного договору позики та спірного договору поруки, питання про її права та обов`язки рішенням першої інстанції в даній справі не вирішувалось і остання не надала суду докази визнання недійсними спірних позики та поруки.

Учасники справи не позбавлені права апеляційного оскарження рішення першої інстанції у випадку незгоди із його висновками.

Повно та всебічно дослідивши обставини можливості апеляційного перегляду справи за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, установивши, що рішенням першої інстанції у даній справі питання про права, свободи, інтереси або обов`язки особисто ОСОБА_3 не вирішувалось, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про закриває апеляційне провадження за апеляційною скаргою останньої.

Доводи касаційної скарги щодо необґрунтованості оскарженого рішення спростовуються матеріалами справи та обґрунтованими висновками суду апеляційної інстанції.

Доводи касаційної скарги є аналогічними аргументам, які викладені в апеляційній скарзі, які суд апеляційної інстанції в частині можливості апеляційного перегляду справи за апеляційною скаргою ОСОБА_3 належним чином перевірив та, ухвалюючи оскаржене рішення, спростував з наведенням відповідних обґрунтованих мотивів.

Доводи касаційної скарги не узгоджуються із дослідженими судами попередніх інстанцій матеріалами справи, які не містять належних та допустимих доказів, які беззаперечно підтверджували б обставини, якими обґрунтовано вимоги особи, яка подала апеляційну скаргу.

Згідно вимог частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доводи касаційної скарги в їх сукупності зводяться до незгоди із висновками суду, невірного розуміння скаржником вимог чинного законодавства та власного тлумачення характеру спірних правовідносин. Такі доводи оцінені судом першої інстанції, були предметом перегляду судом апеляційної інстанції та не знайшли свого підтвердження.

Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_3 не забезпечено право на доступ до правосуддя не відповідають дійсності, оскільки апеляційний суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою останньої, розглянув та перевірив її доводи по суті та ухвалив щодо них вірні висновки.

ОСОБА_3 не позбавлена можливості захисту свої прав, які вона вважає порушеними, у спосіб, якій передбачено положеннями чинного законодавства, що апеляційним судом було вірно враховано.

Згідно вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня

2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України» та «Рябих проти Російської Федерації», у справі «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення постановлено без додержанням норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Згідно із частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З урахуванням викладеного та керуючись статтями 400 401 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 09 липня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. П. Штелик

А. А. Калараш

В. М. Сімоненко